Рішення № 140263996, 01.10.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року Чернігів Справа № 620/7900/26

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Виноградової Д.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (далі також відповідач), у якому просить:

визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку з наявністю у дружини, із числа осіб з інвалідністю III групи, психічного розладу;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами, у зв`язку з наявністю у дружини, із числа осіб з інвалідністю III групи, психічного розладу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за сімейними обставинами. Позивач вказує, що до рапорту ним долучено усі докази, що підтверджують факт існування обставин, що дають йому право на звільнення з військової служби. Натомість, на думку останнього, відповідач протиправно відмовив у звільненні з військової служби.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував щодо поданого позову та просив відмовити у його задоволенні. Відповідач зазначив, що відповідно до пп. «г» п.3 ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за сімейними обставинами або з інших поважних причин, зокрема у разі: «необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів». Вищенаведена норма закону містить вичерпний перелік медичних підстав та умов, за наявності яких ІІІ група інвалідності дружини (чоловіка) дає право військовослужбовцю на звільнення з військової служби. Аналізом поданих позивачем документів встановлено наступне, згідно з Довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААГ №470835 від 25.01.2024, ОСОБА_2 встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково. У графі 9 «Причина інвалідності» зазначено: «Загальне захворювання». Запис про наявність психічного розладу або встановлення інвалідності внаслідок психічного розладу в довідці МСЕК відсутній. Згідно з Висновком ЛКК №339/1 КНП Семенівський ЦПМСД, ОСОБА_2 встановлено діагноз: «Розсіяний склероз, прогресуючий перебіг» також з Висновку про наявність порушення функцій організму (форма №080-4/о) №80/2 від 12.09.2025, діагноз зазначено як «Розсіяний склероз». У класифікації хвороб та медичній науці розсіяний склероз є хронічним автоімунним неврологічним захворюванням центральної нервової системи (код за MKX-10: G35), а не психічним розладом (розділом F за MKX 10). Таким чином, твердження позивача у рапорті та позовній заяві про те, що його дружина має ІІІ групу інвалідності «внаслідок психічного розладу», є суб`єктивним припущенням та не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки жоден наданий медичний документ не містить підтвердження наявності у ОСОБА_2 психічного розладу.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій не погоджувався з доводами відповідача викладеними у відзиви та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У строк, встановлений судом, позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.08.2026 відзив військової частини НОМЕР_1 повернуто без розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , сержант, інспектор прикордонної служби 2 категорії, ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 на посаді сержанта, інспектора прикордонної служби 2 категорії.

ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 11 вересня 2004 року серії НОМЕР_2 (а.с.18).

Відповідно до копії довідки до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 470835 від 25.01.2024 ОСОБА_2 під час повторного огляду встановлено III (третю) групу інвалідності безстроково - загальне захворювання, протипоказано фізичні та психо-емоційні перенапруження (а.с.23-24).

Згідно висновку №80/2 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, яка була видана 19.09.2025 Комунальним некомерційним підприємством «Семенівська міська лікарня» Семенівської міської ради Чернігівської області, вказано що ОСОБА_2 має діагноз: органічний розлад особистості на фоні розсіяного склерозу у формі стійкого помірно вираженого психоневрологічному синдромі. Змішаний варіант. Діагноз: Демієлінізуюче захворювання, стан після першого клінічного епізоду в 2014 році помірні мозові (переважно лівобічна) та вестибулярна атаксія, розлади окуломоторні, сенсорні порушення (зліва лице, справа кінцівки), помірна свастика в правій нижній кінцівці. Симптоматична артеріальна гіпертензія. Лівобічна цервікокраніалгія, м`язово - тонічний синдром, шийний остеохондроз (а.с.25).

Згідно висновку ЛКК №339/1 від 26.09.2025 Комунального некомерційного підприємства «Семенівського центру первинної медико-санітарної допомоги» Семенівської міської ради Чернігівської області - ОСОБА_2 має III групу інвалідності, перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря і невролога. Потребує стороннього догляду (контроль медикаментів). Діагноз: Розсіяний склероз, прогресуючий перебіг (а.с.26).

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Семенівська міська лікарня» Семенівської міської ради Чернігівської області від 06.07.2026, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 в тому, що вона перебуває на обліку в психіатричному кабінеті КНП «Семенівська міська лікарня» діагноз: F06.84 (а.с.27).

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 є сином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.19).

Згідно довідки Навчально-наукового інституту електронних та інформаційних технологій Національного університету «Чернігівська політехніка» від 29.09.2025 № 900-23/1166 встановлено, що ОСОБА_3 (син позивача) дійсно навчається на 3 курсі Навчально-наукового інституту електронних та інформаційних технологій Національного університету «Чернігівська політехніка», початок навчання 01.09.2023, закінчення навчання 30.06.2027 (а.с.20).

Відповідно до довідки № 112 від 01.10.2025 встановлено, що ОСОБА_3 дійсно проживає в гуртожитку № 3 Національного університету «Чернігівська політехніка» за адресою АДРЕСА_2 з лютого 2025 року та по теперішній час (а.с.21).

20.04.2026 позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) з письмовим рапортом, у якому клопотав перед вищим командуванням звільнити його з військової служби у запас відповідно до п.п. «г», п.2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232- XII, а саме в зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своєю дружиною, яка потребує постійного догляду та має 3 групу інвалідності, внаслідок психічних розладів.

Зазначений рапорт разом із доданими матеріалами було розглянуто на засіданні атестаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ). За результатами розгляду прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту у зв`язку з відсутністю законних підстав для звільнення, про що позивача було письмово повідомлено відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (а.с.22).

У зв`язку із вказаною відмовою позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII), воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно пункту 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, є Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Згідно частини першої статті 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

За нормами частини третьої статті 1 Закону № 2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України.

За нормами частини другої статті 2 Закону № 2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Приписами частини першої статті 24 Закону №2232-ХІІ передбачено, що початком проходження військової служби вважається: 1)день відправлення у навчальну частину (центр) з територіального центру комплектування та соціальної підтримки (збірного пункту) - для громадян, направлених для проходження базової військової служби; 2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації; 3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних; 4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; 5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, для громадян України, які добровільно прибули до військової частини для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період; 6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 26 Закону № 2232-ХІІ визначені підстави звільнення з військової служби.

Відповідно до підпункту «г» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону №2232-ХІІ контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

У свою чергу, абзацом 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII передбачено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через

необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

З конструкції норми абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ слідує, що законодавець поєднав сполучником «або» дві підстави звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами або через інші поважні причини:

- необхідність здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або

- наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Тобто, до клопотання (рапорту) про звільнення з військової служби додаються документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав, в цьому випадку, захворювань, діагнозів, синдромів, вказаних в абзаці 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Додаток 19 до Інструкції № 170 визначає Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, а саме: пунктом 5 визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, зокрема, у разі необхідності здійснювати догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю III групи, встановленої внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, або за наявності у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів:

копія свідоцтва про шлюб;

один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

документ, що підтверджує наявність у дружини (чоловіка) захворювання та/ або причину інвалідності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 20.04.2026 позивачем було подано рапорт про звільнення його з військової служби у запас на підставі пп. «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону №2232-ХІІ. До вказаного рапорту було долучено наступні документи: копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; копію РНОКПП ОСОБА_1 ; копію військового квитка ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про шлюб; копію довідки МСЕК ОСОБА_2 ; копію висновку ЛКК про необхідність здійснення догляду; копію висновку № 80/2 відносно ОСОБА_2 .

Так, відповідно до долучених документів, суд встановив, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про одруження від 11 вересня 2004 року серії НОМЕР_2 (а.с.18).

Відповідно до копії довідки до акта медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №470835 від 25.01.2024 ОСОБА_2 під час повторного огляду встановлено III (третю) групу інвалідності безстроково - загальне захворювання, протипоказано фізичні та психо-емоційні перенапруження (а.с.23-24).

Згідно висновку №80/2 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, яка була видана 19.09.2025 Комунальним некомерційним підприємством «Семенівська міська лікарня» Семенівської міської ради Чернігівської області, вказано що ОСОБА_2 має діагноз: органічний розлад особистості на фоні розсіяного склерозу у формі стійкого помірно вираженого психоневрологічному синдромі. Змішаний варіант. Діагноз: Демієлінізуюче захворювання, стан після першого клінічного епізоду в 2014 році помірні мозові (переважно лівобічна) та вестибулярна атаксія, розлади окуломоторні, сенсорні порушення (зліва лице, справа кінцівки), помірна свастика в правій нижній кінцівці. Симптоматична артеріальна гіпертензія. Лівобічна цервікокраніалгія, м`язово - тонічний синдром, шийний остеохондроз (а.с.25).

Згідно висновку ЛКК №339/1 від 26.09.2025 Комунального некомерційного підприємства «Семенівського центру первинної медико-санітарної допомоги» Семенівської міської ради Чернігівської області - ОСОБА_2 має III групу інвалідності, перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря і невролога. Потребує стороннього догляду (контроль медикаментів). Діагноз: Розсіяний склероз, прогресуючий перебіг (а.с.26).

Згідно довідки Комунального некомерційного підприємства «Семенівська міська лікарня» Семенівської міської ради Чернігівської області від 06.07.2026, ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 в тому, що вона перебуває на обліку в психіатричному кабінеті КНП «Семенівська міська лікарня» діагноз: F06.84 (а.с.27).

За результатами розгляду поданого позивачем рапорту прийнято рішення про відмову у задоволенні рапорту у зв`язку з відсутністю законних підстав для звільнення, про що позивача було письмово повідомлено відповіддю начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (а.с.22).

Суд виходить з того, що з згідно з висновком ЛКК №339/1 від 26.09.2025 Комунального некомерційного підприємства «Семенівського центру первинної медико-санітарної допомоги» Семенівської міської ради Чернігівської області - ОСОБА_2 має III групу інвалідності, перебуває на «Д» обліку у сімейного лікаря і невролога. Потребує стороннього догляду (контроль медикаментів). Діагноз: Розсіяний склероз, прогресуючий перебіг.

Відповідно до п.9 довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 470835 (а.с. 23-24) причина інвалідності - загальне захворювання.

Таким чином, додані до рапорту про звільнення документи не містять висновку, що причина інвалідності дружини позивача встановлена внаслідок онкологічного захворювання, відсутності кінцівок (кінцівки), кистей рук (кисті руки), стоп ніг (стопи ноги), одного з парних органів, як це передбачено в нормі абзацу 11 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Оцінюючи доводи позивача щодо наявності таких підстав звільнення з військової служби як «наявність у дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю III групи онкологічного захворювання, психічного розладу, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів», суд, дослідивши матеріали справи, встановив, що у поданих з рапортом про звільнення документах відсутня інформація про наявність в особи з інвалідністю ІІІ групи онкологічного захворювання, психічних розладів, церебрального паралічу або інших паралітичних синдромів.

Таким чином, суб`єктом владних повноважень в межах спірних правовідносин не було вчинено протиправних дій, а тому його поведінка не призвела до порушення прав та законних інтересів позивача.

Суд встановив, що Національний класифікатор НК 025:2021 «Класифікатор хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я» затверджений наказом Міністерства економіки України від 04.08.2021 № 360-21, чинний з 01.09.2021, і згідно з яким роз`яснення щодо положень Національного класифікатора надає Міністерство охорони здоров`я України.

Водночас, у міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10, МКХ-11) розсіяний склероз знаходиться у розділі «Хвороби нервової системи», а не серед психічних чи паралітичних розладів.

Також, згідно із Класифікатором хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я НК 025:2021, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 04.08.2021 № 360-21, розсіяний склероз чітко класифікований як неврологічне захворювання, в розділі про демієлінізуючі хвороби центральної нервової системи.

А саме: у НК 025:2021 розсіяний склероз має код G35 і входить до розділу Демієлінізуючі хвороби центральної нервової системи.

Отже, розсіяний склероз не відноситься до психічних розладів, до церебрального паралічу або до інших паралітичних синдромів як окремих категорій у сенсі класифікації.

Однак суд зазначає, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що суди не можуть здійснювати власну оцінку діагнозу, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка діагнозу та його класифікація виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Таким чином, суд звертає увагу, що суди не дають оцінку обставинам захворювань, діагнозів, симптомів, їх класифікації тощо.

Позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з документами, згідно з якими його дружині встановлено інвалідність ІІІ групи за загальним захворюванням та зазначено протипоказання помірного (значного) фізичного, динамічного і статичного навантаження, шкідливі умови праці. Водночас з поданих документів відповідачем не встановлено підстав застосування норми абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII, що підтверджується матеріалами адміністративної справи.

З приводу долучених до позовної заяви позивачем довідки від 06.07.2026 суд зазначає, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто з урахуванням обставин, встановлених на момент прийняття оспорюваного рішення.

До рапорту від 20.04.2026 позивачем додано: копію паспорту громадянина України ОСОБА_1 ; копію РНОКПП ОСОБА_1 ; копію військового квитка ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про шлюб; копію довідки МСЕК Наконечної Н.М.; копію висновку ЛКК про необхідність здійснення догляду; копію висновку № 80/2 відносно ОСОБА_2 .

Отже, довідка Комунального некомерційного підприємства «Семенівська міська лікарня» Семенівської міської ради Чернігівської області від 06.07.2026 до рапорту позивача від 06.07.2026 додана не була і не розглядалася відповідачем разом з вказаним рапортом.

У той же час, суд, оцінюючи оспорювані рішення, виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при їх прийнятті.

Як встановлено зі змісту позовної заяви, позивачем не зазначено обґрунтувань неможливості подання таких документів відповідачу разом з рапортом про звільнення або під час його розгляду.

Підсумовуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії та неупереджено.

Решта аргументів сторін на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91) вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

У рішенні «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) (про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Повний текст рішення виготовлено 01 жовтня 2026 року.

Суддя Дар`я ВИНОГРАДОВА