Рішення № 140263980, 01.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4023/26

Провадження № 2/161/3436/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі:головуючої судді Плахтій І.Б.

з участю секретаря судових засідань Маєвської Х.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТзОВ «ФК «ЄАПБ») через свого представника звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14 липня 2024 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №665090117, за умовами якого відповідач отримав кредит, який не повернув. 28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого, та з врахуванням додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року, до останнього перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №665090117 від 14 липня 2024 року. У свою чергу, 27 лютого 2025 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №665090117 від 14 липня 2024 року, розмір заборгованості позичальника за яким становить 50740, 72 грн., з яких: 13585 грн. основний борг; 30363, 22 відсотки; 6792, 50 неустойка. На підставі викладеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованість за кредитним договором №665090117 від 14 липня 2024 року в розмірі 50740, 72 грн., а також понесені судові витрати.

04 березня 2026 року відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що не заперечує факту отримання 14 липня 2024 році кредиту, який, за його поясненнями, був необхідний для представництва інтересів його тяжкохворої матері та оплати її лікування, яка в подальшому померла. Вказав, що у зв`язку з тяжкими життєвими обставинами виникла прострочена заборгованість, а також, на його думку, було надмірно нараховано відсотки. Зазначив, що 25 вересня 2024 році отримав лист від представника колекторської компанії, відповідно до якого розмір його заборгованості становив 35253, 44 грн., при цьому йому пропонувалося погасити кредит шляхом сплати 27170 грн. На думку відповідача, це свідчить про істотне збільшення суми заборгованості протягом нетривалого періоду. Також відповідач посилався на неправомірні, на його думку, дії представника кредитора, який нібито здійснював розсилання його знайомим неетичних повідомлень. Зазначив, що його спроби врегулювати питання щодо погашення заборгованості у розумному розмірі результату не дали. Крім того, відповідач вважає, що надані позивачем документи щодо видачі кредиту та нарахування заборгованості є формальними та складеними з порушенням вимог законодавства. Зокрема, зазначив, що у кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту, на його думку, належним чином не зазначено денну процентну ставку, а наведені лише цифрові значення, які не дають можливості встановити її розмір. Також відповідач послався на встановлені законодавством обмеження щодо розміру процентної ставки за договорами мікрокредитування та зазначив, що максимальний розмір денної процентної ставки становить 1 відсоток. На його думку, згідно з наданим позивачем розрахунком, відсотки нараховані з порушенням установленого законом обмеження, а тому не підлягають стягненню. Крім того, відповідач заперечував проти стягнення неустойки, посилаючись на положення Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до яких на період дії воєнного стану передбачено звільнення від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань та списання неустойки. 3 огляду на викладене відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позовної заяви просив розглядати справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом в розписці про явку в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи, відзив на позовну заяву від нього на адресу суду не надходили.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв?язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 14 липня 2024 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №665090117, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 13585 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».

Вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «WSED».

Відповідно до п. 2.3 кредитного договору кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 13585 грн. 14 липня 2024 року.

У пункті 3.1. даного договору визначено, що позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку, передбаченому пунктом 3.2. договору. У випадку надання першого траншу не в день укладення договору строк дії кредитної лінії та строк дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання першого траншу за договором.

Згідно з пунктом 3.2. договору сторони погодили, що встановлений в пункті 3.1. договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань, строк оплати яких настав, (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду.

Для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 2445 грн 30 коп. Про суму нарахованих процентів, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої та наступних пролонгацій позичальник інформується через Особистий кабінет. У разі якщо строк Дисконтного періоду закінчився, Позичальник має можливість повернутися в Дисконтний період, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки). Після Поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його Пролонгації Дисконтного періоду, описані в п. 3.2. Договору.

Продовження строку Дисконтного періоду та Поновлення Дисконтного періоду не призводить до зміни істотних умов Договору в бік погіршення для Позичальника. Всі істотні умови які застосовуються протягом всього строку дії цього Договору зазначенні в цьому Договорі в момент його укладення. Оскільки ні Пролонгація, ні Поновлення Дисконтного періоду не є зміною істотних умов Договору, зокрема строку дії Договору, то вона не потребує укладення додаткових угод до Договору, в тому числі Пролонгація та Поновлення Дисконтного періоду не потребують застосування електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Ініціювання Позичальником Пролонгації чи Поновлення Дисконтного періоду є конклюдентною дією спрямованою на застосування тих чи інших передбачених цим Договором умов користування Кредитом без зміни строку дії Договору (пункти 3.3., 3.4. договору).

Відповідно до пункту 5.1. договору кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 4149-62ХХ-ХХХХ-0683, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором.

Відповідно до пунктів 7.1., 7.2., 7.3. договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 13 серпня 2024 року, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. В обов`язковому порядку сума кредиту має бути повернена позичальником не пізніше, ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому пунктом 11.1 договору; дострокового припинення дії договору, в порядку передбаченому пунктом 9.1.1.2. або пунктом 9.1.1.7. Кінцева дата повернення (виплати) кредиту 13 серпня 2029 року.

Згідно з пунктом 7.4. договору проценти за договором сплачуються в наступному порядку: протягом дисконтного періоду кредитування позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду кредитування. У разі продовження позичальником дисконтного періоду кредитування, позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього договору; після закінчення дисконтного періоду кредитування, позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти щоденно.

Відповідно до пункту 8.1. договору за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом. Інших витрат позичальника, крім процентів за належне користування кредитом, договором не передбачено.

Так, згідно із пунктом 8.3. договору на момент укладення цього Договору та отримання першого Траншу за цим Договором Базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 547, 50 відсотків річних. У разі отримання додаткових Траншів за цим Договором після 21.08.2024, Базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цими додатковим Траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру Денної процентної ставки зазначеної в ч. 5 ст. 8 Закону, що складає 1% за день користування таким Траншем.

Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 30 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 19698, 40 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 6113, 40 грн. та суму Кредиту у розмірі 13585 грн. (п. 8.4 Договору).

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з копією платіжного доручення від 14 липня 2024 року ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» здійснило переказ коштів відповідачу в розмірі 13585 грн. відповідно до договору №665090117 від 14 липня 2024 року для зарахування на платіжну картку 4149-62ХХ-ХХХХ-0683, яка зазначена позичальником у кредитному договорі.

28 листопада 2018 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТзОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, у відповідності до умов якого, та з врахуванням додаткової угоди №26 від 31 грудня 2020 року, до останнього перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №665090117 від 14 липня 2024 року.

27 лютого 2025 року між ТзОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, у відповідності до умов якого до позивача перейшло право майнової вимоги за кредитним договором №665090117 від 14 липня 2024 року, розмір заборгованості позичальника за яким становить 50740, 72 грн., з яких: 13585 грн. основний борг; 30363, 22 відсотки; 6792, 50 неустойка.

Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №665090117 від 14 липня 2024 року, який підписано сторонами із застосуванням електронного підпису. На підставі цього договору відповідач отримав кредитні кошти, однак їх не повернув, проценти за користування кредитними коштами не сплатив, чим порушив взяті на себе договірні зобов`язання.

В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором передано позивачу ТзОВ «ЄАПБ» на підставі договору факторингу.

В порушення вищезазначених правових норм та умов договору позичальник своєчасно не повернув кредит, тобто порушив свої зобов`язання перед позивачем, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту у розмірі 13585 грн. слід задовольнити.

Разом з тим, щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за несплаченими відсотками за користування кредитом суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX(який набрав чинності 24 грудня 2023 року) ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено: ч. 4 цієї статті, у якій зазначено формулу розрахунку денної процентної ставки за споживчим кредитом; ч. 5 цієї статті, у якій визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

При цьому, у п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Також, ч.2 розділу 2 Прикінцевих та Перехідних положень вказаного закону встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

У зв?язку з наведеним, відповідні умови договору щодо нарахування процентів у розмірі, що перевищує 2,5 % на день, починаючи з 24 грудня 2023 року, 1,5 % на день, починаючи з 22 квітня 2024 року, а також, що перевищує 1% на день, починаючи з 20 серпня 2024 року, є нікчемними.

Судом встановлено, що нарахування відсотків здійснювалося первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та в подальшому ТОВ «Таліон Плюс» за період з 14 липня 2024 року по 10 грудня 2024 року.

Разом з тим, нарахування відсотків ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Нарахування відсотків за період з 14 липня 2024 року по 13 серпня 2024 року в сумі 2445, 30 грн. здійснено за відсотковою ставкою 0, 6 %, що відповідає як умовам договору, так і вимогам чинного в період нарахування закону.

Водночас нарахування відсотків за період з 14 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року, здійснене спочатку ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а в подальшому ТОВ «Таліон Плюс», проведено за ставкою 1,5 % на день, що не відповідає вимогам закону, а відтак такі відсотки підлягають перерахунку.

З огляду на викладене, відсотки за період з 14 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року включно становлять 16166, 15 грн. (13585 грн. х 1 % х 119 днів).

Таким чином, загальна заборгованість за відсотками за період з 14 липня 2024 року по 13 серпня 2024 року становить 2445, 30 грн., за період з 14 серпня 2024 року по 10 грудня 2024 року 16166, 15 грн., а загалом 18611, 45 грн.

Щодо нарахування неустойки.

Відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який узгоджується з Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов?язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, враховуючи наведене, боржник звільняється від обов?язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення на період воєнного стану. Неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з розрахунком позивача, останнім визначено неустойку за порушення відповідачем грошового зобов?язання за кредитним договором в розмірі 6792, 50 грн.

З огляду на зазначене, суд, враховуючи положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні позовних вимог у цій частині.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №665090117 від 14 липня 2024 року у розмірі 32196, 45 грн., з яких 13585 грн. заборгованість за основною сумою боргу, а також 18611, 45 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому слід стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 1689, 37 грн. (32196, 45 х 2662, 40 / 50740, 72).

На підставі ст.ст. 526, 536, 610, 1046 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №665090117 від 14 липня 2024 року у розмірі 32196 (тридцять дві тисячі сто дев`яносто шість) грн. 45 коп.

В задоволенні решти вимог позову -- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 1689 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 37 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Волинського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Європейська агенція з повернення боргів», адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2, код ЄДРПОУ: 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Рішення у повному обсязі складено 02 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області І.Б. Плахтій