Рішення № 140263897, 29.09.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/4581/26

Провадження № 2/161/3625/26

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.

за участю секретаря Рудчик А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

І.Короткий зміст позовних вимог

26.02.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся в суд із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.08.2024, 16:40, в м. Луцьку по пр. Відродження, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Hyundai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дтп транспотний засіб Hyundai Santa Fe отримав механічні пошкодження.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.10.2025 у справі №161/15007/24 винним у вчиненні дтп було визнано ОСОБА_2 .

На час вчинення дтп цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Nissan Leaf була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.216624229.

ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 61 690,72 грн.

Згідно з висновком судового експерта №СЕ-19/103-25/442-АВ від 04.02.2025 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Santa Fe становить 267 660,31 грн.

З огляду на принцип повного відшкодування завданої шкоди відповідач повинен відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди та виплаченим страховим відшкодуванням в розмірі 205 969,59 грн (267 660,31 грн. - 61 690,72 грн).

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь шкоду, завдану внаслідок дтп, в розмірі 205 969,59 грн, а також покласти на нього судові витрати.

ІІ.Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

ІІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу

Ухвалою суду від 02.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 18.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату час місце розгляду справи. Будь-яких заяв та клопотань від них не надходило.

Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися в судове засідання, відсутні.

Протокольною ухвалою суду від 21.09.2026 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 29.09.2026.

ІV.Фактичні обставини справи

02.08.2024, 16:40, в м. Луцьку по пр. Відродження, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Nissan Leaf, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу Hyundai Santa Fe, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок дтп транспотний засіб Hyundai Santa Fe отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками (відповідь від НПУ, а.с. 13-14, протокол технічного огляду від 02.08.2024, а.с. 11).

Винним у вчиненні дтп є ОСОБА_2 (постанова Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20.08.2024 у справі №161/15007/24, а.с. 9).

Власником транспортного засобу Hyundai Santa Fe є ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , а.с. 10).

На час вчинення дтп цивільно-правова відповідальність власника (володільця) транспортного засобу Nissan Leaf була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР.216624229, а.с. 12).

Умови страхування згідно цього полісу: страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 160 000 грн; франшиза - 2 600 грн.

На підставі даних ремонтної калькуляції ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 61 690,72 грн (ремонтна калькуляція №45669 від 28.08.2024, а.с. 16-17, страховий акт №45669/1, розпорядження на виплату страхового відшкодування №45669/1/1, а.с. 18, виписка з рахунку, а.с. 89).

Згідно з висновком судового експерта Тимощука Сергія Ігоровича за результатами проведення судової транспортно-товарознавчої експертизи №СЕ-19/103-25/442-АВ від 04.02.2025:

- ринкова вартість транспортного засобу Hyundai Santa Fe до дорожньо-транспортної пригоди станом на 02.08.2024 становить 291 102,85 грн;

- вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Santa Fe на дату оцінки 02.08.2024 становить 267 660,31 грн;

- вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Santa Fe (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) на дату оцінки 02.08.2024 становить 113 669,81 грн (а.с. 20-27).

Судовий експерт Тимощук Сергій Ігорович в судовому засіданні надав усне роз`яснення про те, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Santa Fe визначена з урахуванням ПДВ на запасні частини та без урахування вартості ПДВ на матеріали і роботи. Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Hyundai Santa Fe (без урахування податку на додану вартість) становить 230 995,91 грн, а вартість відновлювального ремонту цього транспортного засобу (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу) (без урахування податку на додану вартість) - становить 102 670,49 грн.

V.Мотиви суду та застосоване законодавство

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема внаслідок правопорушень (деліктів), у зв`язку з чим потерпіла сторона має право вимагати відшкодування завданих збитків, а на правопорушника покладається обов`язок відшкодувати ці збитки.

За загальним правилом, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела. У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини.

Суб`єктом відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоро`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та захисту майнових інтересів страхувальників особи, діяльність яких пов`язана з використанням транспортних засобів, зобов`язані застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед іншими особами на випадок завдання шкоди.

Договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів (ч. 1 ст. 979 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов`язаного з об`єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об`єктом страхування можуть бути: життя, здоров`я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.

Відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 №1961-IV (далі по тексту - Закон №1961-IV) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 28 Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це, в тому числі, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Відповідно до ст. 29 Закону №1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону №1961-IV розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом №1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №147/66/17).

За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.

Відповідач ОСОБА_2 вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої була заподіяна шкода майну позивача ОСОБА_1 (шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу Hyundai Santa Fe). Винним у вчиненні цієї дорожньо-транспортної пригоди є відповідач.

Цивільно-правова відповідальність відповідача, як володільця транспортного засобу Nissan Leaf, була застрахована у ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна». Зазначена дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик (див. постанови від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц).

Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дтп, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п. 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17).

Ліміт відповідальності страховика винної особи становить 160 000 грн.

На страховика винної особи покладається обов`язок відшкодувати потерпілій особі оцінену відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону №1961-IV шкоду, тобто вартість відновлювального ремонту транспортного засобу (з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу), зменшену на суми франшизи.

З приписів п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV вбачається висновок про те, що вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22.12.2020 у справі №565/1210/19 та у постанові від 21.12.2020 у справі № 911/286/20.

Оскільки позивач не надав доказів понесення фактичних витрат на ремонт транспортного засобу, то із вартості його відновлювального ремонту (з урахуванням фізичного зносу), що визначена судовим експертом в розмірі 113 669,81 грн, слід виключити суми пдв. Така вартість (без урахування податку на додану вартість) становить 102 670,49 грн, а за мінусом франшизи - 100 070,49 грн (102 670,49 грн - 2 600 грн).

Відтак, в межах грошових вимог позивача в розмірі 100 070,49 грн майнові інтереси відповідача як винної особи є захищеними. Належним відповідачем за такими вимогами, враховуючи, що їх розмір не перевищує ліміту відповідальності страховика винної особи, є ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна».

Позивач має право на відшкодування вартості відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування його фізичного зносу, оскільки це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі (див. постанову Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №757/54513/16).

Системний аналіз статей 22, 1192, 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню, тобто фактичною шкодою в розумінні ст. 1194 ЦК України, є саме вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування зносу.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу визначена експертом в розмірі 267 660,31 грн. З цієї грошової суми також слід виключити суми пдв (з вищевикладених мотивів). Така вартість (без урахування податку на додану вартість) становить 230 995,91 грн і є фактичним розміром шкоди, завданої позивачу.

Відповідач як винна особа повинен відшкодувати ту шкоду, за яку не є відповідальним його страховик. З відповідача на користь позивача слід стягнути 130 925,42 грн (230 995,91 грн - 100 070,49 грн).

Отже, позовні вимоги слід задовольнити частково.

VI.Судові витрати

Щодо судового збору

Позовна заява піддлягала оплаті судовим збором в розмірі 1 647,76 грн (205 969,59 грн х 1 % х 0,8). Від сплати судового збору позивач був звільнений згідно із законом.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір пропорційно задоволеним вимогам (63,57 %) в розмірі 1 047,48 грн (1 647,76 грн х 63,57 %).

Щодо витрат на оплату послуг експерта

Позивач заявив до стягнення 4 775,40 грн витрат на оплату послуг експерта, на підтвердження яких надав договір про надання послуг №1500130-2 від 14.01.2025, специфікацію від 14.01.2025, протокол погодження договірної ціни від 14.01.2025, рахунок від 14.01.2025, акт наданих послуг від 04.02.2025, чек від 21.01.2025 (а.с. 28-30).

Вивчивши заяву позивача про розподіл витрат на оплату послуг експерта, суд дійшов таких висновків.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК Україн до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані із залученням експертів та проведенням експертизи.

Згідно з ч.ч. 6-8 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач надав суду докази оплати послуг експерта в розмірі 4 775,40 грн.

Обставин неспівмірності витрат на оплату послуг експерта, їх невідповідності критеріям розумності та необхідності судом не встановлено.

Враховуючи результат вирішення спору, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на оплату послуг експерта пропорційно задоволеним вимогам (63,57 %) в розмірі 3 035,72 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 130 925,42 грн (сто тридцять тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень, 42 копійки).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 047,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату послуг експерта в розмірі 3 035,72 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_5 .

Третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40; код в ЄДРПОУ 20782312.

Дата складення повного рішення суду - 29.09.2026.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.Д. Шестернін