Рішення № 140263828, 22.09.2026, Камінь-Каширський районний суд Волинської області

Справа № 157/853/26

Провадження № 2/157/628/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області

у складі головуючого судді Ходачинського Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Зеленка В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Мельничука М.А., Бащук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради про визнання членом сім`ї та наймачем квартири,

встановив:

До Камінь-Каширського районного суду Волинської області 05.05.2026 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради, в якій позивач просить визнати його членом сім`ї дядька ОСОБА_3 , квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 з правом укладення договору найму спірної квартири.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що його дядько ОСОБА_3 постійно проживав у квартирі АДРЕСА_1 , куди вселився на підставі ордера, виданого рішенням виконкому Камінь-Каширської міської ради від 05.02.1983 № 36. Разом з ним у квартиру вселилися його дружина та дочка, які згодом виїхали на постійне місце проживання у Тамбовську область рф. Позивач поселився у квартирі дядька, коли йому було 8 років, та проживав без реєстрації. Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька позивач залишився проживати без реєстрації у його квартирі, провів у ній косметичний ремонт, придбав побутову техніку, меблі, замінив вхідні двері. На спірну квартиру ніхто не претендує, відповідач, як власник житлово-комунального фонду, не вимагає звільнення квартири, питання про його виселення з неї не ставить. Комунальні платежі від нього приймають, хоча квитанції виписуються на ім`я померлого дядька. Звернувшись 12.03.2026 до міського голови Камінь-Каширської міської ради з проханням надати йому дозвіл на реєстрацію його місця проживання у спірній квартирі, 29.04.2026 отримав рішення виконкому відповідача про відмову у наданні згоди на реєстрацію місця проживання у квартирі.

Ухвалою судді від 11.05.2026 заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

У поданому відзиві представник позивача зазначає, що міська рада не визнає позовні вимоги. Позивач жодних прав на квартиру не має, оскільки не перебуває та не перебував на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, підстав для укладення договору найму спірної квартири немає. Позивачем також не доведено його твердження у позовній заяві про те, що дядька інколи доглядала його матір та те, що він у віці 8 років на прохання останнього поселився у його квартиру на правах члена його сім`ї. Також представник зауважив, що у позовній заяві не зазначено жодного нормативного акту на підставі якого він мав право на укладення договору найму спірної квартири.

Обґрунтовуючи позицію зазначеним, відповідач просить відмовити у задоволенні позову за безпідставністю.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій він зазначає, що позивач вселився у квартиру квартиронаймача та його дядька ОСОБА_4 на прохання та за згодою останнього ще будучи малолітнім. Після вселення вони стали проживати спільно однією сім`єю, були пов`язані спільним побутом, спільно харчувалися тощо. Фактично позивач став перебувати на утриманні дядька, вони мали взаємні права та обов`язки. Позивач отримав право користуватися житловою площею квартири, виконував посильні обов`язки прибирав квартиру, утримував її в належному санітарному стані, а дядько матеріально забезпечував сім`ю. Наявність чи відсутність реєстрації позивача не може бути підставою для відмови у праві користування жилим приміщенням. Також зазначив, що з часу смерті ОСОБА_3 вже минуло п`ять років, однак відповідач не ставив і не ставить питання виселення позивача з квартири в якій він проживає. З цих підстав вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

03.06.2026 позивачем подано до суду заяву про уточнення позовних вимог до якої додано позовну заяву в новій редакції. У позовній заяві позивач, описуючи обставини, які зазначені у первинно поданій позовній заяві та відповіді на відзив, просить визнати його членом сім`ї дядька ОСОБА_3 та наймачем квартири АДРЕСА_1 .

У поданому відзиві на уточнену позовну заяву представник відповідача зазначає, що міська рада не визнає уточнені позовні вимоги з підстав, зазначених у первинному відзиві на позовну заяву, так як уточнена позовна заява майже повністю збігається з позовною заявою. Вказав, що ордер на спірну квартиру був виданий на ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Позивач не має жодного законного права на вселення та проживання у спірній квартирі. Стаття 816 ЦК України, на яку посилається позивач у позовній заяві в новій редакції, не розповсюджується на правовідносини у цій справі, оскільки договору найму квартири немає, так як особи зайняли квартиру на підставі ордеру з правом прописки. Вважає надуманими твердження позивача, що відсутність власного житла перешкоджає йому влаштувати особисте життя, зокрема одружитися, оскільки 10.10.2010 позивач зареєстрував шлюб із ОСОБА_7 , у якому народився син, та який 25.10.2019 був розірваний заочним рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області.

Крім того, позивачем ні у позовній заяві, ні в уточненій позовній заяві не вказано нормативно-правового акту, який би надавав йому право на визнання його членом сім`ї дядька ОСОБА_3 . Просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій він, зазначаючи обставини, які вказав у первинно поданій позовній заяві та відповіді на відзив, також зазначив, що в матеріалах справи є документи про народження ОСОБА_3 та матері позивача ОСОБА_8 , з яких вбачається, що вони є рідні братом та сестрою, а також свідоцтво про народження позивача, тому доводи відповідача, що позивач не надав доказів про те, що ОСОБА_3 є його дядьком, надумані. Виселення позивача зі спірної квартири можливе лише за рішенням суду, однак відповідач не звертався до суду з позовом про виселення позивача, хоча мав таку можливість. Тому вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

У запереченні представник відповідача зазначає, що позивачем не надано доказів про те, що він зі згоди дядька, як член його сім`ї, вселився у спірну квартиру. Посилання представника позивача, що ст. 58 ЖК України скасована, не відповідає дійсності, оскільки у підготовчому судовому засіданні суд надав йому витяг із сайту Верховної Ради України щодо скасованих та діючих статей ЖК України, з якого вбачається, що вказана норма закону продовжує діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Також зазначив, що зі свідоцтв про народження ОСОБА_3 та ОСОБА_9 неможливо встановити, що позивач є племінником ОСОБА_3 та сином ОСОБА_9 .

На підготовчому провадженні також було задоволено клопотання відповідача та витребувано інформацію з Державної прикордонної служби України та з Державної міграційної служби України.

Ухвалою суду 16.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду також було задоволено клопотання позивача та долучено до матеріалів справи письмові докази.

Позивач ОСОБА_1 і його представник ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві, уточненій позовній заяві, відповідях на відзиви та запереченні на відповідь на відзив, просили позов задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_10 та Бащук Н.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали із зазначених у відзивах та запереченні підстав, просили відмовити у його задоволенні.

Заслухавши пояснення позивача, його представника, представників відповідача та свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не має для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є: АДРЕСА_2 . Цей факт підтверджується відміткою у паспорті громадянина України НОМЕР_1 від 20.03.2023 (а.с. 6-7) та не заперечується сторонами.

Досліджені у судовому засіданні документи підтверджують родинні зв`язки між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зокрема з копії актового запису про народження ОСОБА_3 № 11 від 12.11.1953 (а.с. 17), свідоцтва про народження ОСОБА_9 від 29.05.1959 (а.с. 18), свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 серії НОМЕР_2 та свідоцтва про народження ОСОБА_1 та серії НОМЕР_3 від 18.06.1985 (а.с. 19) встановлено факт, що ОСОБА_3 був дядьком ОСОБА_1 по лінії матері.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від 05.05.2021 (а.с. 13), довідкою про причини смерті від 05.05.2021 (а.с. 11) ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , причина смерті ішемічна хвороба серця.

Під час судового розгляду встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_3 за життя був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_3 .

Дозвіл ОСОБА_3 зайняти квартиру в АДРЕСА_4 , був наданий ордером Камінь-Каширського комбінату комунальних підприємств на підставі рішення виконавчого комітету міської ради депутатів трудящих № 36 від 05.02.1981 (а.с. 7). З квартиронаймачем ОСОБА_3 дозволено заселити та зареєструвати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був розірваний 05 січня 1993 року, що встановлено зі свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 06.02.1997 (а.с. 8).

На цей час квартира АДРЕСА_1 перебуває на балансі Управління капітального будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства та комунального майна Камінь-Каширської міської ради, що вбачається з рішення Камінь-Каширської міської ради VIII скликання від 22.11.2024 № 8/47-10 «Про передачу майна на баланс Управління капітального будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства та комунального майна Камінь-Каширської міської ради» (а.с. 36), додатку до цього рішення (а.с. 37-38), акту приймання-передачі основних засобів Камінь-Каширського виробничого управління житлово-комунального господарства, затвердженого міським головою Віктором Пасем 24.11.2024 (а.с. 39-41) та довідки Управління капітального будівництва, транспорту, житлово-комунального господарства та комунального майна Камінь-Каширської міської ради № 100/01-45/2-26 від 15.04.2026 (а.с. 14).

Рішенням виконавчого комітету Камінь-Каширської міської ради від 23.04.2026 № 5/16 «Про відмову у наданні згоди на реєстрацію місця проживання» позивачу ОСОБА_1 відмовлено у наданні згоди на реєстрацію місця проживання у спірній квартирі у зв`язку з відсутністю документів, які підтверджують право на проживання ОСОБА_1 у вказаній квартирі (а.с. 16).

Під час судового розгляду за клопотанням сторони позивача допитувалися свідки:

ОСОБА_12 у судовому засіданні надала покази, що вона є сестрою померлих ОСОБА_3 та ОСОБА_13 , а позивач ОСОБА_1 є її племінником. ОСОБА_14 проживав з дружиною у них були діти, жінка їздила по сезонах в росію, де знайшла собі мужчину, забрала дітей та поїхала. Це було ще при радянському союзі. ОСОБА_14 залишився один, свідок із сестрою йому допомагали. Періодично брат звертався за допомогою, тому допомагали один одному, а також чим могли допомагали сестра та племінник. Коли прийшов час, то брат оформився на пенсію, так і проживав сам. Переважно племінник та сестра до брата навідувалися, оскільки ОСОБА_12 доглядала за чоловіком. Вони йому і допомагали сестра купувала постіль та продукти. На питання захисника щодо проживання племінника з дядьком відповіла: «Так, проживав трохи. Але не хочу казати коли, бо не можу точно сказати, а брехати не буду». Поховання здійснював племінник ОСОБА_15 . Після смерті дядька ОСОБА_15 проживає у його квартирі. На уточнення представника відповідача зауважила, що ОСОБА_15 доглядав і за лежачою матір`ю, і за дядьком. Однак не може сказати період, коли племінник проживав у дядька.

ОСОБА_16 як свідок повідомив, що був сусідом ОСОБА_17 . Ще при радянському союзі вони отримали квартири. ОСОБА_14 проживав з дружиною ОСОБА_18 , вона виїхала в росію і там лишилась. Після цього проживав «трошки сам, трошки з племінником». На уточнюючі питання пояснив, що ОСОБА_15 допомагав ОСОБА_14 після виходу на пенсію, став жити постійно після смерті дядька, тоді вже проводив ремонтні роботи в квартирі.

Свідок ОСОБА_19 розповіла, що проживає у будинку АДРЕСА_5 . З ОСОБА_20 знайома, бачила його ще дитиною. Його дядько ОСОБА_14 був відлюдькуватим, але ще дитиною ОСОБА_15 часто бігав там, приходив туди і зранку, і ввечері. Не може сказати, що він там постійно був, оскільки свідок до ОСОБА_14 не ходила, бо проживають на різних поверхах. Бачила, як раніше мати і батько ОСОБА_15 приїжджали часто до ОСОБА_14 , дядько катав ОСОБА_15 на мотоциклі. Підтвердила, що ОСОБА_15 зараз проживає у квартирі дядька, але не може повідомити про момент, коли почав проживати. Похованням ОСОБА_14 займався ОСОБА_15

Суд вважає, що оскільки предметом дослідження у цій справі є обставини проживання позивача ОСОБА_1 та його дядька ОСОБА_3 , то до спірних правовідносин можуть бути застосовані норми Житлового кодексу України від 1983 року, який був чинним на момент смерті квартиронаймача у 2021 році.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Частинами 1, 2 ст. 64 ЖК України визначено, що члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Відповідно до роз`яснень п. 9 постанови Пленуму ВСУ «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу УРСР» № 2 від 12.04.1985, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

При цьому, як роз`яснив Верховний Суд у постанові від 16.05.2022 у справі № 686/11492/19, при вирішенні спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен перевірити дотримання встановленого порядку їх вселення, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача й інші обставини, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Досліджуючи обставини про наявність інших членів сім`ї наймача, які зазначені в ордері, судом встановлено, що наймач ОСОБА_3 був одружений з ОСОБА_5 до 1993 року. В них були спільні діти ОСОБА_6 , 1978 року народження, та ОСОБА_21 , 1981 року народження. На виконання ухвали про витребування судом інформації Державною прикордонною службою України Державною міграційною службою України надано відповіді (а.с. 80, 83), у яких служби зазначають, що не вдалось ідентифікувати осіб без зазначення повної дати народження. З пояснень позивача, які підтверджуються показаннями свідків, встановлено, що дружина ОСОБА_3 та його діти ще за часів радянського союзу залишити територію України та виїхали проживати в росію. Інших відомостей про цих осіб під час судового розгляду не здобуто. Суд констатує, що відсутня інформація про проживання членів сім`ї наймача ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_21 за понад тридцять років, не здобуто інформації про їх спільне ведення господарства, тому ці особи не можуть вважатися членами сім`ї наймача в розумінні норм Житлового кодексу України.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд вважає, що позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання членом сім`ї наймача та наймачем квартири, не надав суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у підтвердження заявлених ним вимог.

Надані позивачем довідка Камінь-Каширського ВУЖКГ № 42 від 03.03.2026 про відсутність станом на 03.03.2026 заборгованості за водовідведення, водопостачання, вивіз твердих побутових відходів (а.с. 9 зворот), технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_4 , виготовлений 14.05.2026 на замовлення позивача (а.с. 44-46) не містять інформації щодо предмета доказування та не підтверджують той факт, що позивач був членом сім`ї ОСОБА_3 , вів з ним спільне господарство, ніс тягар по утриманню майна під час його життя.

Також у судовому засіданні не знайшов підтвердження той факт, що спірна квартира була постійним місцем проживання ОСОБА_1 з 1993 року, тобто з часу, коли йому виповнилося 8 років. Не встановлено також, що позивач постійно проживав із дядьком на момент його смерті. Зокрема ніхто зі свідків не зміг ствердно повідомити про цей факт, а також свідомо підтвердити постійне проживання племінника з дядьком. Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 та його матір ОСОБА_13 допомагали ОСОБА_3 у різні роки, відвідували його. Встановлено, що племінник проводив час з дядьком, здійснював догляд, допомагав по господарству. Ознаки такої поведінки притаманні близьким родинним відносинам, однак не утворюють юридичних фактів постійного проживання та ведення спільного побуту.

Додану стороною позивача титульну сторінку амбулаторної картки ОСОБА_1 суд не може вважати належним та достовірним доказом, оскільки з неї неможливо встановити будь-яких юридичних фактів. Показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_12 , ОСОБА_19 також не підтверджують обставин проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі АДРЕСА_1 за згодою наймача, ведення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного господарства, спільного утримання ними квартири. Суд також бере до уваги коментарі представника відповідача, про те, що ОСОБА_1 з 2010 до 2019 року був одружений, але ніхто зі свідків сусідів не спостерігав проживання сім`ї у будинку.

З досліджених у судовому засіданні доказів у сукупності суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вселився та почав проживати у спірній квартирі вже після смерті дядька ОСОБА_3 , тому не може вважатися членом його сім`ї у розумінні житлового законодавства, чинного на момент вселення. Тому його позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, то суд залишає сплачений судовий збір за позивачем.

Керуючись ст. 12, 81, 82, 89, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Камінь-Каширської міської ради про визнання членом сім`ї та наймачем квартири.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач: Камінь-Каширська міська рада, 44501, Волинська обл., м. Камінь-Каширський, вул. Воля, буд. 2, код ЄДРПОУ 34836909.

Повний текст рішення суду складений 02.10.2026.

Суддя Роман ХОДАЧИНСЬКИЙ