Ухвала суду № 140263472, 02.10.2026, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3874/26

Провадження № 2/740/2740/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2026 року місто Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Гагаріної Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Мартиненко Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХОСТ-Н» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги,

встановив:

у провадженні Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області перебуває справа за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХОСТ-Н» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Ухвалою судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (без виклику) сторін.

11.09.2026 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У ст.124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Частиною 1 ст.19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, у порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. У ст.25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та ФОП, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно субєктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі субєкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст.42 Конституції України). Це право закріплено й у ст.50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.

Відповідно до ч.2 ст.50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - субєкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком щодо нежитлового приміщення № 19 (магазин), що не є обєктом житлової нерухомості.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 3385740 від 29.09.2026 ОСОБА_1 зареєстрований, як ФОП, видами економічної діяльності якого є:

- 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування;

- 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).

Спір ініційовано ПП «ХОСТ-Н», яке є юридичною особою та обслуговуючою компанією багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач ОСОБА_1 , як суб`єкт підприємницької діяльності є власником нежитлового приміщення приміщення «магазин» №19 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 10.09.2004, за таких обставин спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами в цій справі, є господарсько-правовими, оскільки між ПП «ХОСТ-Н» з однієї сторони та ОСОБА_1 , як субєктом господарювання з іншої сторони існує спір, пов`язаний із заборгованістю сплати коштів на утримання будинку та прибудинкової території, у зв`язку з чим справа не підсудна суду загальної юрисдикції, а спір між сторонами повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Норма ст.255 ЦПК України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 ЦПК України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобовязаний закрити провадження у справі.

Частиною 1 ст.256 ЦПК України передбачено наслідки закриття провадження у справі з підстави, визначеної п.1 ч.1 ст.255 цього Кодексу, а саме суд повинен розяснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Керуючись ст.ст.255, 256 ЦПК України, суд

поставновив:

провадження у справі за позовом ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ХОСТ-Н» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги закрити.

Роз`яснити ПРИВАТНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ «ХОСТ-Н», що розгляд даної справи віднесено до господарської юрисдикції.

Копію ухвали направити сторонами до відома.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її оголошення.

Суддя Т.О.Гагаріна