Рішення № 140263426, 02.10.2026, Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/509/26

Єдиний унікальний №733/772/26

Рішення

Іменем України

02 жовтня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого - судді Вовченка А.В.,

за участю секретаря Мошенець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

установив:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» (далі - ТОВ «ФК «Венера фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 10 липня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 286053. На виконання умов вищевказаного договору ТОВ «Клай Інвест» свої зобов`язання по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю. Відповідач виконувала взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов договору, не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушила взяті на себе договірні зобов`язання. Поміж тим, 19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» і ТОВ «ФК «Венера фінанс» було укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого ТОВ «Клай Інвест» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «Венера фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Клай Інвест», визначеними в реєстрі боржників, у тому числі за договором № 286053 від 10 липня 2025 року, боржником у якому є ОСОБА_1 . Станом на 20 лютого 2026 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 7 592,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 2 592,00 грн - заборгованість за відсотками, а також послуги із надання, обслуговування і повернення кредиту в сумі 1000,00 грн. Зазначену суму заборгованості позивач просить стягнути на свою користь з відповідачки разом із судовими витрати.

Ухвалою судді від 24 липня 2026 року прийнято до свого провадження справу та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с. 46).

Заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

У судове засідання представник позивача не з`явився, письмово просив розглянути справу у його відсутність, підтримавши позовні вимоги.

Відповідач в судове засідання також не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Відзиву на позов відповідачем не надано.

За відсутності всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 10 липня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 286053 (а.с. 13-17, 18).

Відповідно до п. 1.1 індивідуальної частини договору, ТОВ «Клай інвест» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2 кредит надається строком на 90 днів, тобто до 07.10.2025. Строк дії договору 90 днів, але в будь якому випадку договір діє до повного його виконання сторонами. Клієнт не має права ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту, установлених договором.

За умовами п. 1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8% річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за Договором. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 14 днів.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором. Протягом строку дії договору, комісія зазначена в цьому пункті, залишається незмінною (п. 1.4 договору).

Відповідно до п. 1.6 договору датою укладення цього договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта.

Указаний Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL1770.

Додатком №1 до договору про надання фінансового кредиту № 286053 від 10.07.2025 є графік розрахунків та загальна вартість кредиту, розрахований за період з 10.07.2025 до 07.10.2025. Чиста сума кредиту 4000,00 грн, проценти за користування кредитом, всього: 2592,00 грн, комісія за обслуговування кредиту: 1000,00 грн, реальна річна процентна ставка: 4668%, загальна вартість кредиту: 7592,00 грн (а.с. 18).

Як убачається з довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , її ідентифікація здійснювалась ТОВ «Клай інвест» в інформаційно-телекомунікаційній системі https://www.cly.com.ua/ шляхом направлення 10.07.2025 одноразового ідентифікатора KL1770 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 9).

Згідно Підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПрофітГід», адресованого ТОВ «Клай Інвест», товариство підтверджує здійснення успішного переказу грошових коштів на рахунок отримувача: 10.07.2025 о 10-02 год у сумі 4000,00 грн, платник ТОВ «Клай Інвест», номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_2 , призначення переказу: видача кредиту № 286053 (а.с. 26).

Однак, всупереч умов кредитного договору відповідач не здійснила своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту та процентам у строк, вказаний у договорі, чим суттєво порушила взяті на себе договірні зобов`язання.

Внаслідок чого у ОСОБА_1 відповідно до виписки з особового рахунку станом на 20.02.2026 року сформувалась заборгованість в загальній сумі 7 592,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 2 592,00 грн - заборгованість за відсотками, а також заборгованість за комісією (послуги із надання, обслуговування і повернення кредиту) в сумі 1000,00 грн (а.с. 8).

19 грудня 2025 року між ТОВ «Клай Інвест» і ТОВ «ФК «Венера фінанс» було укладено договір факторингу № 19122025/1, відповідно до якого ТОВ «Клай Інвест» відступило свої права вимоги, а ТОВ «ФК «Венера фінанс» набуло право вимоги за первинними договорами, в розмірі заборгованостей боржників перед ТОВ «Клай Інвест», визначеними в реєстрі боржників, у тому числі за договором № 286053 від 10 липня 2025 року, боржником у якому є ОСОБА_1 (а.с. 19-21, 24, 25).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 19122025/1 від 19.12.2025 року, до ТОВ «ФК «Венера фінанс» перейшло право грошової вимоги у тому числі і щодо заборгованості ОСОБА_1 за договором № 286053 від 10 липня 2025 року в сумі 7 592,00 грн, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 2 592,00 грн - заборгованість за відсотками, а також заборгованість за комісією (послуги із надання, обслуговування і повернення кредиту) в сумі 1000,00 грн (а.с. 9 на звороті).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону і одностороння відмова від зобов`язання чи зміна його умов не допускається, а ст. 1054 ЦК України передбачає обов`язок позичальника за кредитним договором повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Норми ст. 625 ЦК України вказують, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушила вимоги ст. 530 ЦК України відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), тобто згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості як в повному обсязі, так і частково, на користь первісного кредитора чи позивача - матеріали справи не містять.

Положеннями ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За змістом ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності.

За приписами ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Згідно ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином, враховуючи, що розмір заборгованості підтверджується долученими до справи доказами, в свою чергу відповідач не надала доказів для підтвердження належного виконання договірних зобов`язань, суд дійшов висновку що позовні вимоги ТОВ «ФК «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 286053 від 10.07.2025 року підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 6 592 грн, з яких 4 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 2 592,00 грн - заборгованість за відсотками.

Щодо вимоги про стягнення послуг з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору у розмірі 1000,00 грн, суд зазначає наступне.

Пунктом 1.4 кредитного договору передбачено плату за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення у розмірі 25% від суми фінансового кредиту. Згідно Графіку розрахунків та загальної вартості кредиту до вказаного договору серед складових заборгованості вказано інформацію про платежі за додаткові та/або супутні послуги - за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1000,00 грн, а у витягу з реєстру боржників вказано про наявність складової заборгованості - боргу за комісією у розмірі 1000,00 грн. Таким чином суд приходить до висновку, що вказана складова заборгованості є комісією.

Згідно норм ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

Згідно ч. 5 ст. 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15 зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено нормативно-правовими актами.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Також з матеріалів справи не вбачається, що у вказаних періодах відповідачу надавались додаткові послуги з надання інформації про стан кредиту або будь-які інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для стягнення заборгованості за комісією в сумі 1000,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує понесені та документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

09.04.2026 між позивачем ТОВ «ФК «Венера Фінанс» та адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» укладено договір №09/04/2026 про надання правової допомоги (а.с. 11-12).

Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, клієнт доручає, а адвокат приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1 зазначеного договору, вартість правової допомоги адвоката (гонорар) обчислюється, виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката (погодинна оплата), та розраховується, виходячи з вартості години роботи адвоката, яка встановлюється сторонами у розмірі 3000 гривень за одну годину фактично витраченого часу на надання правової допомоги.

Згідно п. 3.3 вказаного договору, факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат.

Відповідно до п. 3.4 зазначеного договору, сторони погодили, що клієнтом буде сплачено адвокату гонорар за виконану роботу, протягом 20 банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

07.07.2026 адвокатом Пархомчуком С.В. та ТОВ «ФК «Венера Фінанс», керуючись положеннями договору про надання правової допомоги від 09.04.2026, складено акт про отримання правової допомоги (а.с. 41 на звороті).

Відповідно до п. 1 зазначеного Акту, у відповідності до розділу 3 договору, адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 286053 від 10.07.2025 року, згідно наведеним розрахунком обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом.

Згідно п. 2 вказаного Акту, щодо визначення вартості послуг з надання правової допомоги: Зустріч та консультація щодо перспективи судового врегулювання кредитної заборгованості, яка виникла між ТОВ «ФК «ФК «Венера Фінанс» та відповідачем в рамках кредитного договору: кількість годин 0,5, загальна сума 1500 гривень 00 копійок; Складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг аналіз судової практики: кількість годин 3, загальна сума 9000 гривень 00 копійок; Інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень» щодо процесуального статусу судової справи: кількість годин 1,5; загальна сума 4500 гривень 00 копійок; Канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції: загальна сума 500 гривень 00 копійок. Всього: кількість годин 5, загальна сума 15500 гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 4 зазначеного Акту, сторони погодили, що жодних претензій по послуг в частині якості, повноти, строків та обсягу клієнт до адвоката не має.

Згідно рахунку № 07.07.2026-41 від 07.07.2026 року, складеного керуючим Адвокатського бюро «Пахомчук та партнери» Пархомчуком С.В., що адресований ТОВ «ФК «Венера Фінанс», вартість послуги, а саме правнича допомога згідно договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року, складає 15500,00 грн (а.с. 41).

Як вбачається з платіжної інструкції № 4686 від 07.07.2026 року, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» перерахувало на рахунок АБ «Пархомчук та партнери» грошові кошти в сумі 15500 гривень 00 копійок, призначення платежу оплата за правничу допомогу згідно рахунку №07.07.2026-41 від 07.07.2026 року, згідно договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 року (а.с. 40).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 вказала на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постановах від 26 червня 2019 року у справі №200/14113/18-а, від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19, від 21 травня 2020 року у справі №240/3888/19.

Вирішуючи питання щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що публічний інтерес до справи відсутній, справа належить до категорії незначної складності, має невелику ціну позову - 7 592 грн, справу розглянуто у порядку спрощеного провадження та правові позиції у цій категорії справ є усталеними, та приходить до висновку, що заявлена ТОВ «ФК «Венера Фінанс» сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 15500 гривень 00 копійок є завищеною, непропорційною та неспівмірною із ціною позову.

З врахуванням викладеного, оцінивши подані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, виходячи із принципу співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності витрат на правничу допомогу, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого виконавцем юридичних послуг на надання правової допомоги, якості підготовлених документів, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на професійну правничу допомогу, які, з урахуванням задоволення позовних вимог у повному

обсязі, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, до 3 000,00 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, з урахуванням пропорційності до задоволеної частини вимог, слід стягнути 1 703,94 грн судового збору (2 311,76 грн - сума сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви) (а.с. 6) х 86,83% - задоволено судом вимоги заявленого позову).

Керуючись ст. 512, 514, 525, 526, 611, 625, 629, 1050, 1054, 1077, 1078, 1079, 1079, 1080, 1082 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 263?264, 265, 274, 279, 280, 281, 282, 283 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс» заборгованість за кредитним договором № 286053 від 10 липня 2025 року у розмірі 6 592 (шість тисяч п`ятсот дев`яносто дві) гривні 00 копійок, з яких: 4 000,00 грн - заборгованість за сумою кредиту, 2 592,00 грн - заборгованість за відсотками; судовий збір в розмірі 1 703 (одна тисяча сімсот три) гривні 94 копійки та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, а всього 11 295 (одинадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 94 копійки.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера фінанс», місце розташування: вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, ЄДРПОУ 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено та підписано 02 жовтня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко