Рішення № 140263276, 01.10.2026, Славутський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 682/1887/26

Провадження № 2/682/1547/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року

Славутський міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Мотонок Т. Я.,

за участю секретаря судових засідань Мелашенко О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні цивільну справу № 682/1887/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Славутської міської ради Хмельницької області, третя особа: ОСОБА_3 , про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

В провадженні суду перебуває справа № 682/1887/26 за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , до Славутської міської ради Хмельницької області, третя особа: ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 був зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності від 16.01.1990 року. Листом нотаріуса № 22/01-16 від 22.01.2026 року позивача повідомлено, що зазначений житловий будинок обліковується як майно колгоспного двору, у зв`язку з чим оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим.

Так, спірний житловий будинок належав до майна колгоспного двору, правовий режим якого визначається складом його членів станом на 15.04.1991 року. Згідно з наявною довідкою № 76 від 08.04.2026 року про склад колгоспного двору, станом на вказану дату членами колгоспного двору були особи, визначені у відповідному документі, зокрема ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , вона була членом колгоспного двору, дружиною ОСОБА_4 та проживала разом із ним. Після її смерті спадкова справа не заводилась, спадщина у нотаріальному порядку не оформлювалась. ОСОБА_4 на день смерті дружини проживав разом із нею. У зв`язку з цим, відповідно до положень цивільного законодавства, що діяли на момент відкриття спадщини, він вважається таким, що фактично прийняв спадщину після її смерті. Таким чином, належна їй частка у майні колгоспного двору перейшла до складу майна ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на все належне йому майно, у тому числі на вказаний вище житловий будинок. За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким усе належне йому майно заповів своїй невістці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3 . Позивач у встановленому законом порядку прийняла спадщину за заповітом. Син спадкодавця ОСОБА_3 подав заяву про відмову від прийняття спадщини, у зв`язку з чим спадкових прав після смерті батька не набув.

Отже, позивачка є спадкоємицею за заповітом після смерті ОСОБА_4 та прийняла спадщину у встановленому законом порядку. До складу спадщини входять 2/3 частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , які належали спадкодавцю на день його смерті. Однак оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим, оскільки спірне нерухоме майно належить до майна колишнього колгоспного двору, що потребує встановлення судом складу членів колгоспного двору, розміру належних їм часток та визначення складу спадкового майна.

За таких обставин позивач та її представник звернулись до суду та просили: визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , як на майно колгоспного двору.

Ухвалою суду від 07.07.2026 у даній справі відкрито провадження та призначено підготовче судове засідання на 04.08.2026.

04.08.2026 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено розгляд у відкритому судовому засіданні на 01.10.2026.

01.10.2026 в призначений час учасники справи до суду не з`явились.

Представник позивача ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи за її із позивачем відсутності. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Від Славутської міської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника. Проти позовної заяви заперечень не мають.

ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 та просить справу слухати за його відсутності.

У зв`язку із неявкою учасників справи, на підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового розгляду технічними засобами не здійснювалось.

Отже, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 3, 4).

Зазначений житловий будинок АДРЕСА_2 був зареєстрований за ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право особистої власності від 16.01.1990 року, що підтверджується свідоцтвом на право особистої власності на жилий будинок від 16.01.1990. Згідно свідоцтва, даний будинок належав ОСОБА_4 як голові колгоспного двору (а.с. 12).

Відповідно до інформаційної довідки БТІ № 304 від 26.11.2025 року та матеріалів технічної інвентаризації, відомості про відчуження спірного житлового будинку відсутні (а.с. 13 29, 30 32).

Приватний нотаріус Шмигельський Ю.П. листом № 22/01-16 від 22.01.2026 повідомив позивача ОСОБА_1 про те, що зазначений вище житловий будинок обліковується як майно колгоспного двору, у зв`язку з чим оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим. Нотаріусом рекомендовано звернутися до суду для встановлення права власності у порядку спадкування.

Так, з матеріалів справи слідує, що житловий будинок належав до майна колгоспного двору, правовий режим якого визначається складом його членів станом на 15.04.1991 року. Згідно з довідкою № 76 від 08.04.2026 року про склад колгоспного двору, станом на вказану дату членами колгоспного двору були особи, визначені у відповідному документі, зокрема ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 34, 35).

ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . ОСОБА_5 була членом колгоспного двору проживала разом із ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою № 99 від 19.06.2026 року про склад колгоспного двору (а.с. 36, 35).

Після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилась, тому оскільки ОСОБА_4 на день смерті дружини проживав разом із нею, тому, відповідно до положень цивільного законодавства, що діяли на момент відкриття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР 1963 року / ст. 1268 ЦК України), він вважається таким, що фактично прийняв спадщину після її смерті.

Таким чином, належна ОСОБА_5 частка у майні колгоспного двору перейшла до ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на все належне йому майно, у тому числі житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_3 .

За життя ОСОБА_4 склав заповіт, яким усе належне йому майно заповів в рівних частках своїй невістці ОСОБА_1 та сину ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняла спадщину за заповітом, про що свідчать матеріали спадкової справи № 72/2023.

Інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .

В подальшому позивачем були отримані свідоцтва про право на спадщину на автомобіль та земельні ділянки (а.с. 69-75).

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд враховує наступне.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Також у відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як видно із матеріалів справи, на даний час позивач позбавлена можливості вирішити питання оформлення спадщини у позасудовому порядку.

Правовідносини щодо будівництва житлових будинків і набуття прав на них до 15 квітня 1991 року регламентувалися нормами ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 120 ЦК УРСР 1963 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема:

право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні;

розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних;

згідно зі ст. 4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.

Оскільки житловий будинок за адресою АДРЕСА_3 належить до суспільної групи колгоспний двір і станом на 15 квітня 1991 року членами цього колгоспного двору були ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 по 1/3 частці у праві спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем був її чоловік ОСОБА_4 , який своїх спадкових прав не оформив, однак, відповідно до статті 549 ЦК УРСР 1963 року, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином, після смерті ОСОБА_5 належна їй 1/3 частка у спірному майні була фактично прийнята ОСОБА_4 та увійшла до складу його майна.

Отже, на день смерті ОСОБА_4 належало 2/3 частки житлового будинку, а саме: власна 1/3 частка як члена колгоспного двору та 1/3 частка, успадкована після смерті дружини.

При цьому належна ОСОБА_3 1/3 частка у праві власності на спірний будинок до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 не входить, оскільки виникла у нього як у члена колгоспного двору та є самостійним майновим правом.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належні йому 2/3 частки житлового будинку. За життя спадкодавець склав заповіт на ім`я позивача, яка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Таким чином, ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем до майна померлого ОСОБА_4 .

Відповідно до роз`яснень, даних в п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Досліджені судом докази свідчать про те, що будинковолодіння, розташоване за адресою АДРЕСА_3 було побудовано відносилось до суспільної групи «колгоспний двір», членами якого станом на 15 квітня 1991 року були ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , а тому суд вважає за можливе визнати за позивачем, яка є єдиним спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 в порядку спадкування за заповітом право власності на 2/3 частини зазначеного домоволодіння, яке увійшло до складу спадщини після смерті останнього.

Отже, оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, котрий має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на 2/3 частки житлового будинку після смерті ОСОБА_4 , суд, беручи до уваги, що ОСОБА_1 згідно вимогами ЦК України прийняла спадщину, вважає що її позовні вимоги щодо визнання за нею в порядку спадкування права на 2/3 частки житлового будинку ґрунтуються на вимогах закону та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 4-13, 17, 18, 263, 265, 273, 352-355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , як на майно колгоспного двору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Славутська міська рада Хмельницької області (адреса: вулиця Соборності, 7, м. Славута, Хмельницька область, 30000, ЄДРПОУ 34270865)

Третя особа ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Повний текст рішення складено: 01.10.2026.

Суддя Мотонок Т. Я.