Рішення № 140263150, 24.09.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/377/26

Провадження № 2/673/548/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" вересня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого судді Дворніна О.С.

з участю:

секретаря судового засідання Осієвської Н.В.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

12.03.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №978227 від 20.08.2020 року, що утворилась на день подання позову до суду у розмірі 29950 грн., а також стягнути судові витрати по справі на сплату судового збору та правової допомоги.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 20.08.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №978227. Позивач на виконання умов договору кредиту надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 10 000 грн. строком на 15 днів, а відповідач, відповідно, зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 умови пільгового зазначених у договорі умов до неї у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 1,90 % у день.

24.03.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ 24032021, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит Капітал» належні йому права вимоги до відповідача за кредитним договором №978227 від 20.08.2020 року

Таким чином, за вказаним договором факторингу до ТОВ «ФК «Кредит Капітал» перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному кредитному договору.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань за кредитним договором №978227 від 20.08.2020 року, тому ТОВ «ФК «Кредит Капітал» звернулось за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою судді від 30 березня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

28.06.2026 року представник відповідача ОСОБА_1 направив до суду відзив, у якому вказав, що відповідач отримав позику в розмірі 10000.00 гривень, тому заявлені вимоги в частині стягнення із відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) є обґрунтованими.

Проте, стягнення з відповідача заявленої суми заборгованості за процентами

в розмірі 19950 гривень є цілком необґрунтованим та безпідставним, виходячи із наступного. Сторонами в договорі споживчого кредиту погоджено порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість позики та встановлено строк кредитування

15 днів до 04.09.2020, у межах вказаного строку відповідач був зобов`язаний повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними

коштами, і в подальшому сторонами не було пролонговано вказаний договір, а тому в цій сумі просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги та не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про розгляд справи були повідомленні належним чином.

Дослідивши надані докази, судом встановлено наступне.

20.08.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №978227.

Відповідно предметом кредитного договору є надання позивачем позичальнику грошових коштів на наступних умовах: сума кредиту 10 000 грн.; загальний строк кредитування становить 15 днів, зі сплатою за користування грошовими коштами у розмірі 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом у межах строку дії кредитного договору. ОСОБА_1 підписав електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором «р881». Відповідач ознайомився з публічною пропозицією ТОВ «Лінеура Україна» на укладення договору, тарифами банку, строком кредитування, підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та надала ТОВ «Лінеура Україна» реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 .

ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало суму кредиту 10 000 грн, що підтверджується інформаційною довідкою від ТОВ «Пейтек» №1-1901 від 19.01.2026 року.

Тобто, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі.

24.03.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» укладено договір факторингу №ККЛУ-24032021, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» належні йому права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 978227 від 20.08.2020 року.

З витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-24032021 від 24.03.2024 року вбачається, що ТОВ «ФК «Кредит Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача, в сумі 29950 грн.00 коп. з якої заборгованість з тіла кредиту 10 000 грн., заборгованості за процентами 19950 грн..

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» правомірно набув право вимоги за кредитним договором № 978227 від 20.08.2020 року.

Отже, відповідач має заборгованість перед ТОВ «ФК «Кредит Капітал» за кредитним договором № 978227 від 20.08.2020 року загальною сумою 29950 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Передбачено ст. 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч 2. ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію товариства відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором, визнає та погоджується на запропоновані позивачем умови користування та порядок надання товариством грошових коштів.

Отже, підписання кредитного договору № 978227 від 20.08.2020 року свідчить про те, що ОСОБА_1 усі умови цілком зрозумів і своїм підписом письмово підтвердив та закріпив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Вищевказаний кредитний договір № 978227 від 20.08.2020 року підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).

Отже, вказаний кредитний договір № 978227 від 20.08.2020 року, підписаний сторонами, є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавався, сторони визначили всі істотні умови договору, а тому, саме з 20.08.2020 року між сторонами виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлюється договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Стаття 1049 ЦК України передбачає, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій же сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій же кількості, такого ж роду та такої ж якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

На підставі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 978227 від 20.08.2020 року вбачається, що заборгованість за вказаним договором станом на 12.03.2026 року становить 29950 грн. 00 коп. з якої заборгованість з тіла кредиту 10 000 грн. 00 коп., заборгованості за процентами 19950 грн..

Враховуючи, що відповідач отримав позику в розмірі 10000.00 гривень, тому заявленні вимоги в цій частинні підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення заборгованості по відсотках, суд приходить до наступного.

Встановлено, що сторонами в договорі споживчого кредиту погоджено порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість позики та встановлено строк кредитування 15 днів до 04.09.2020, у межах вказаного строку відповідач був зобов`язаний повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами, і в подальшому сторонами не було пролонговано вказаний договір.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право

на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), в постанові

Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц

(провадження № 14-318цс18), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23

жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц (провадження N 14-360цс19), в постанові

Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року по справі № 638/13683/15-ц

(провадження N 14-680цс19), в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22), тобто дана

судова практика є сталою.

У статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов

договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства,

звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, ця стаття також

не допускає свободу договору в частині порушення, зокрема, вимог ЦК України та

інших актів цивільного законодавства.

Тому, сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за

їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх.

Пунктом 1.3 договору № 978227 від 20.08.2020 встановлено, що нарахування

процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90 календарних днів

поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у

місяці та у році, проте дані положення не ґрунтуються на законі та є такими, що ставлять у невигідне становище споживача.

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони

встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Враховуючи вищевикладене, нарахування позивачем відсотків за договором № 978277 від 20.08.2020 в розмірі 19950 гривень, є неправомірним, оскільки перевищує суму позики, розмір загальної вартості кредиту та не узгоджується з сумою відсотків 2850,00 гривень, яка узгоджена сторонами в Паспорті споживчого кредиту та в Графіку платежів до Договору, при цьому відомості про нарахування позивачем процентів за порушення умов договору відповідно до статті 625 ЦК України у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи, що після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за

кредитом припиняється і в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача

забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення

виконання грошового зобов`язання, про що зазначено у Постанові Великої палати ВС

від 28.03.2018 у справі №14-10цс18, вимоги позивача про стягнення процентів, нарахованих після закінчення строку дії Договору тобто після 04.09.2020, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відтак, обґрунтованим є нарахування процентів за користування кредитом за договором № 978227 від 20.08.2020 за період з 20.08.2020 року по 04.09.2020 в розмірі 3610,00 грн.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КРЕДИТ- КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

споживчого кредиту підлягають до часткового задоволення в сумі 13610,00 грн. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2025 року між адвокатом Ломідзе Д.В. та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» був укладений договір про надання правової допомоги №0107.

Згідно акту №859 наданих послуг від 09.03.2026 року вбачається, що вартість наданих адвокатом Ломідзе Д.В. юридичних послуг щодо підготовки позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 978227 становить 8 000 грн.

Разом з цим, з врахуванням заяви представника відповідача про зменшення витрат на правничу професійну допомогу, на думку суду позовна заява до ОСОБА_1 є однотипною, справа розглядалась без участі сторін в письмовому провадженні.

За таких обставин, суд вважає заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу завищеним, неспіврозмірним із складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому прийшов до висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Суд зазначає та наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 479,15 грн.

Решта судового збору, що становить 1209,85 грн. може бути повернута судом за клопотанням позивача в порядку, передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,12,13,81,141,247,259,263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» заборгованість за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 978227 від 20.08.2020 року в розмірі 13610 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 1209,85 грн. судового збору та 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал», місце знаходження: вул. Смаль Стоцького, 1, 28 корпус, 4 поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: О. С. Дворнін