Ухвала суду № 140262524, 01.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

01 жовтня 2026 року Справа № 520/24787/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

29.07.2026 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_2 та до Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов зареєстрований за № 520/22951/26.

У зазначеному позові позивач заявляв наступні позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 :

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення і виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, з 28.10.2022 року по 28.11.2023 року включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» ОСОБА_1 з 28.10.2022 року по 28.11.2023 року включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.07.2026 року у справі № 520/22951/26 позовну заяву залишено без руху, надавши строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали.

Згідно із зазначеною ухвалою до позовної заяви потрібно було додати обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення такого строку і додати докази поважності причин пропуску такого строку - в частині позовних вимог, що стосуються, зокрема спірного періоду з 28.10.2022 року по 28.11.2023 року.

Позивач через свого представника подав заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 року у справі № 520/22951/26 відкрито провадження у вказаній адміністративній справі; вирішено справу розглянути суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); також вирішено заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом розглянути після дослідження всіх доказів у справі.

Ухвалою цього ж суду від 11.08.2026 року у справі № 520/22951/26 роз`єднано у самостійні провадження заявлені у даній справі позовні вимоги наступним чином: 1) позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_2 залишено в адміністративній справі № 520/22951/26; 2) виділені у самостійне провадження позовні вимоги до Військової частини НОМЕР_1 .

Справі з позовними вимогами до Військової частини НОМЕР_1 присвоєно № 520/24787/26.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 року прийнято до провадження адміністративну справу № 520/24787/26.

Цією ж ухвалою витребувано у відповідача, зокрема письмові пояснення з посиланням на докази та з додаванням доказів з питання чи було вручено позивачу (якщо так, то коли) письмове повідомлення (або інший аналогічний за змістом документ, зокрема грошовий атестат, розрахункові листи, довідки про грошове забезпечення тощо) про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

В цій ж ухвалі звернута увага учасників справи на те, що всі рішення, які ухвалені судом щодо учасників даної справи до роз`єднання позовних вимог у справі № 520/22951/26, є обов`язковими.

З огляду на наведене у даній адміністративній справі (№ 520/24787/26), згідно з ухвалою суду від 11.08.2026 року у справі № 520/22951/26, підлягає розгляду заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, що подана позивачем на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Щодо строку звернення до суду з позовом у даній справі в частині позовних вимог, що стосуються спірного періоду (з 28.10.2022 року по 28.11.2023 року).

Як вже зазначалося, позивач через свого представника (на виконання ухвали суду) подав заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом, в якій просив вважати строк звернення до суду з позовною заявою не пропущеним, а у випадку якщо суд дійде висновку про пропуск такого строку - визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом та поновити цей строк.

Вважав, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні від відповідача до теперішнього часу ним не отримано.

Пояснив, що при звільненні з Військової частини НОМЕР_1 він не отримував грошовий атестат та, відповідно, не був з ним ознайомлений.

Крім того, вважав, що в порушення ст. 110 Кодексу законів про праці України та ст. 30 Закону України «Про оплату праці» відповідач щомісячно не повідомляв його про розміри нарахованих сум грошового забезпечення, розміри і підстави відрахувань із заробітної плати.

Також вважав, що суд, ухвалюючи рішення про залишення позовної заяви без руху саме з підстав пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період після 19.07.2022 року, застосував норму (частину 1 статті 233 Кодексу законів про праці України), що на час постановлення зазначеної ухвали визнана неконституційною.

Розглянувши заяву суд виходить з наступного

Вказана справа стосується проходження позивачем публічної служби та звільнення з неї.

Частиною 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

При цьому частиною 1 ст. 122 Кодексу визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Інший строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) у справах про звільнення встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.

Так, до 19.07.2022 року статтею 233 Кодексу законів про працю України звернення до суду з позовними вимогами про стягнення сум заробітної плати (грошового забезпечення) строком звернення не обмежувалося.

Аналогічна правова позиція підтримувалася Верховним Судом (зокрема в постанові від 28.11.2019 року в справі №803/1937/17).

19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким, зокрема у Кодексі законів про працю України викладено в іншій редакції деякі положення ст. ст. 116, 233, 234 (щодо строку звернення до суду з позовом).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України в діючій редакції (згідно з вказаним Законом) із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 116 цього Кодексу про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп і від 05.04.2001 року № 3-рп/2001 зазначено, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набрання законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з огляду на незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: - до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 року (за початок перебігу строку звернення до суду з позовом береться дата звільнення позивача або виключення зі списків особового складу), застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року; - до правовідносини, які виникли після 19.07.2022 року, застосуванню підлягає діюча редакція ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 року за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, що залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023 року (предметом спору в якій є, зокрема недотримання законодавства про оплату праці), у постановах Верховного Суду від 27.04.2023 року у справі № 420/14777/22, від 27.04.2023 року у справі № 300/4201/22, від 15.01.2025 року у справі № 620/4223/24.

Позов поданий до суду 29.07.2026 року та стосується правовідносин (сум, що належать позивачу при звільненні), що виникли після 19.07.2022 року (в період з 28.10.2022 року по 28.11.2023 року).

З огляду на це до таких правовідносин підлягає застосуванню ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діє з 19.07.2022 року, згідно з якою із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (згідно зі ст. 116 цього Кодексу).

Судом встановлено, що з 28.10.2022 року по 28.11.2023 року ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з наказу цієї військової частини від 28.10.2022 року № 297 про зарахування позивача до списків особового складу військової частини із зазначеної дати, витягом з наказу від 28.11.2023 року № 336 про виключення позивача зі списків особового складу цієї військової частини із зазначеної дати та військовим квитком позивача серії НОМЕР_3 .

Про суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні, його письмово повідомлено шляхом ознайомлення з грошовим атестатом від 28.11.2023 року № 39728.11.2023 року, що підтверджується самим грошовим атестатом, на якому 28.11.2023 року проставлений особистий підпис позивача (графа 14 «Правильність даних, зазначених в атестаті, підтверджую _____ (підпис військовослужбовця)»).

Виходячи з наведеного про порушення своїх прав невірним (на думку позивача) обчисленням грошового забезпечення, що призвело до його виплати в меншому розмірі, позивач повинен був дізнатися 28.11.2023 року після ознайомлення з грошовим атестатом, коли строк звернення до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення) обмежувався тримісячним строком.

До суду ж з позовом позивач звернувся 29.07.2026 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду з позовом.

Отже посилання позивача в заяві щодо необізнаності з грошовим атестатом - є неприйнятними, оскільки спростовані доказами, що містяться у справі.

Неприйнятними є посилання позивача у заяві на ст. 110 Кодексу законів про праці України та ст. 30 Закону України «Про оплату праці», оскільки питання строку звернення до суду з позовом в даній категорії справ вони не регулюють.

Посилання позивача в заяві на те, що суд в ухвалі про залишення позовної заяви без руху застосував норму (частину 1 статті 233 Кодексу законів про праці України), що визнана неконституційною, - є безпідставними, оскільки не відповідають змісту зазначеної ухвали, в якій про таку норму не йдеться.

В поданій позивачем заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом поважних причин пропуску вказаного строку не наведено, доказів в їх підтвердження до суду не подано.

Отже, позовна заява та додані до неї матеріали не свідчать про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , судом визнані неповажними.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, позов підлягає залишенню без розгляду.

При постановленні даної ухвали судом враховані правові висновки, що викладені у постанові Верховного Суду від 25.06.2026 року у справі № 520/25416/25, де Суд зазначив, що грошовий атестат є документом, що за своєю суттю підпадає під визначення «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні» у значенні, вжитому в ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України. Відлік тримісячного строку звернення потрібно обраховувати з дня ознайомлення позивача з грошовим атестатом, оскільки саме із цього документа він набув інформацію про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

В цій же постанові Верховний Суд виклав наступний правовий висновок:

«… якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання «письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні», водночас суди перевірили і достеменно встановили момент отримання позивачем грошового атестата, який у межах спірних правовідносин підпадає під визначення такого «письмового повідомлення», то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум (у розглядуваній справі - з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року), як про це зазначила Судова палата в постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, однак в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України.

Таким чином, у частині другій статті 233 КЗпП України законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.».

На підставі викладеного та керуючись ч. 3 ст. 123, ст. 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 01 жовтня 2026 року.

Суддя Логойда Т.В.