Ухвала суду № 140262507, 01.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

01 жовтня 2026 р. Справа № 200/8159/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панова М.М., розглянувши в порядку письмового провадження питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2026 року, рішенням Донецького окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до Додатку 1 та п. 1 Приміток до Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, включаючи щомісячні основні і додаткові види грошового забезпечення, а також одноразові додаткові види грошового забезпечення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою суду від 02 березня 2026 року заяву представника заявника - Плахтій Олени Володимирівни про виправлення описки в рішенні суду від 26 лютого 2026 року по адміністративній справі №200/8159/25 задоволено.

Внесено виправлення в другому абзаці резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року та викласти його у наступній редакції:

«Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягала у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції, чинній до 24 лютого 2018 року, та п. 1 Приміток до Додатку 1 та п. 1 Приміток до Додатку 14 до цієї постанови при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року включно, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1 і 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».».

Вищезазначене рішення набуло законної сили 21.04.2026 року відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду.

На виконання рішення Донецьким окружним адміністративним судом 05.05.2025 року судом виготовлено виконавчий лист.

07.05.2026 року до суду надійшла заява Плахтій Олени Володимирівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі №200/3348/25, яка обґрунтована тим, що 28 квітня 2026 року адвокат Плахтій О.В., представник позивача ОСОБА_1 , через електронну пошту Військової частини НОМЕР_1 та електронну пошту Міністерства оборони України подала до Військової частини НОМЕР_1 заяву про добровільне (без звернення до виконавчої служби) виконання Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року по справі № 200/8159/25, яке набрало законної сили 21.04.2026 року. Відповіді від Військової частини НОМЕР_1 по суті вказаної заяви не надано, Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2026 року по справі № 200/8159/25 залишається невиконаним.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 заяву Плахтій Олени Володимирівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25 задоволено частково, зокрема, встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25 шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25 у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

09.06.2026 від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25, в якому зазначено, що військова частина НОМЕР_1 у межах власної компетенції вжито усіх достатніх та своєчасних заходів щодо належного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З наведеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи.

Так, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами частини 1 якої суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За приписами частини 2 статті 3811 Кодексу адміністративного судочинства України суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Зазначені норми кореспондуються з положенням частини 6 статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах третій - п`ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.

З аналізу зазначених норм вбачається, що адміністративним процесуальних законодавством регламентовано право суду застосувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.

У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимим доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишається невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.

Вищезазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27 лютого 2020 року по справі №640/3719/18, постанові від 04 березня 2020 року по справі №539/3406/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 382-2 суд розглядає звіт суб`єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.

Суд зазначає, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу (ч. 1 ст. 3823 Кодексу адміністративного судочинства України).

У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 3823 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд вказує, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.

Необхідно також зауважити, що розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вирішує спір повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення.

При цьому, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується.

Суд зазначає, що серед основних засад (принципів) судочинства нормами статті 129 Конституції України визначено обов`язковість судового рішення.

Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Нормами частини третьої зазначеної статті передбачено, що невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до положень статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд зауважує, що виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд. Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення у правах.

Нормами статті 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справах Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) «Ді Педе проти Італії» (Di Pede v. Italy) та «Заппія проти Італії» (Zappia v. Italy) від 26 вересня 1996 року, рішення у справі «Будров проти Росії» від 27.05.2002 року, «Віктор Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Олександр Шевченко проти України» від 26.04.2007 року Суд поширює вимогу щодо розумності строків не тільки на розгляд справи в суді, але й на виконання судового рішення. Не можна уявити, що стаття 6 Конвенції, захищаючи право на розумний строк розгляду справи, не передбачала би захисту права на виконання судового рішення.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

Вимогу щодо комплексності характеру права на справедливий суд і визнання виконання рішень одним з його елементів ЄСПЛ поширює і у рішенні в справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004 року. У зазначеному рішенні дублюється положення пункту 40 рішення у справі «Горнсбі проти Греції» та ЄСПЛ звертає увагу на те, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів як виправдання неспроможності виконати судове рішення про виплату боргу. Зрозуміло, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Але затримка не може бути такою, що зводить нанівець сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 права.

Ефективний захист сторони у справі, а отже і відновлення справедливості, передбачає зобов`язання адміністративних органів виконувати рішення.

Як зазначалось судом раніше, ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08.05.2026 заяву Плахтій Олени Володимирівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25 задоволено частково.

Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25 шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25 у місячний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

09.06.2026 від представника відповідача надійшов звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25, в якому зазначено, що військова частина НОМЕР_1 у межах власної компетенції вжито усіх достатніх та своєчасних заходів щодо належного виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25.

Доказів, що військова частина НОМЕР_1 ухиляється від виконання судового рішення не має. Рішення суду не виконано виключно внаслідок відсутності коштів у бюджеті України на фінансування потреб військових частин за КЕКВ 2800 "Інші видатки". Для усунення підстав невиконання рішення суду командиром військової частини НОМЕР_1 на його переконання вжито всіх необхідних заходів.

Отже, враховуючи вищевикладене та те, що рішення суду не виконано, суд приходить до висновку про наявність підстав для встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 у справі №200/8159/25 протягом трьох місяців з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.М.Панов