Ухвала суду № 140262488, 01.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

01 жовтня 2026 р. Справа № 520/13324/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження військової служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за час проходження військової служби відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Після відкриття провадження у даній справі ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху. Надано позивачу термін не більше десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні вказавши обґрунтовані підстави для поновлення строку з наданням відповідних підтверджуючих доказів причин пропуску строку звернення.

Через систему "Електронний суд" представником позивача надіслано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій просив суд визнати причини пропущення строку звернення до суду поважними.

Оскільки в період з 21 по 25 вересня 2026 року включно суддя перебував у відрядженні у зв`язку з проходженням підготовки для підтримання кваліфікації суддів окружних адміністративних судів за програмою, організованою Національною школою суддів України, а також в період з 28 по 29 вересня 2026 року включно перебував у щорічній відпустці, заява про поновлення строку звернення до суду розглядається в перший день виходу на роботу.

Щодо строку звернення до суду слід зазначити наступне.

За приписами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У частині п`ятій статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19 визначено правову природу компенсації за неотримане речове майно, відповідно до якої речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а компенсації за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.

На підставі пункту 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: (І) звільнення з військової служби; (ІІ) загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином, право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні, і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє посилання скаржника, наведені в касаційній скарзі, на те, що цей спір не пов`язаній зі звільненням з публічної (військової) служби.

Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов`язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10.02.2025 у справі № 240/5940/24, від 20.11.2025 року у справі № 260/1942/24.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2025 у справі №260/1942/24 вказав, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно за період проходження служби військовослужбовці набувають при звільненні і це право реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. У той же час, це не свідчить про можливість подання такої заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.

Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховний Суд від 28 вересня 2023 року у справі № 260/4686/22, від 14 грудня 2023 року у справі № 380/1785/21 та від 10 лютого 2025 року у справі № 240/5940/24, від 03 листопада 2025 року справа № 260/1940/24.

Також, Верховний Суд у постанові від 14.12.2023 у справі № 380/1785/21 зазначив, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано виходили з того, що про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивачка повинна була бути обізнана з часу її звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини.

В прохальній частині позову позивач просить суд зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за час проходження військової служби відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 30.10.2020 по 28.01.2026 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2026 виключено позивача зі списків особового складу частини з 07.01.2026 у зв`язку із звільненням за станом здоров`я.

Таким чином, місячний строк звернення до суду сплинув 08.02.2026, тоді як до суду з даним позовом позивач звернувся через систему "Електронний суд" лише 24.05.2026.

В обґрунтування заяви про поновлення строку звернення зазначено, що військовою частиною не надано копій документів (особових карток, розрахунків) про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.10.2020 по 06.01.2026. 09.04.2025 представником ОСОБА_1 направлено командиру військової частини НОМЕР_1 заяву про здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження військової служби. Однак, станом на 24.05.2026 військовою частиною НОМЕР_1 не надано відповіді на вищезазначену заяву а також не здійснено нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження військової служби. Тобто, як зазначено в заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач дізнався про порушення своїх прав на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за час проходження військової служби саме у травні 2026 року, у зв`язку із чим невідкладно звернувся із позовною заявою до суду.

Так, в ухвалі суду про залишення позову без руху зазначалося, що подання відповідачу заяви про нарахування і виплату грошової компенсації за неотримане речове майно не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації права, і ця дата не пов`язана з початком перебігу строку звернення до суду.

Військовослужбовець після звільнення його з військової служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Разом із цим, це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною в постановах Верховного Суду від 03.11.2025 року у справі № 260/1940/24, від 28 вересня 2023 року у справі № 260/4686/22, від 14 грудня 2023 року у справі № 380/1785/21, від 10 лютого 2025 року у справі № 240/5940/24.

Верховний Суд у постанові від 05 вересня 2025 року справі № 580/2282/23 зазначив, що триваюча пасивна поведінка, з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, не свідчить про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду. Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків.

Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви, у тому числі процесуальних строків її подачі.

Вказану позицію підтримано постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.08.2026 року по справі №520/8957/26.

Жодних інших належних тверджень щодо підстав пропуску строку звернення до суду з даним позовом, позивачем в заяві про поновлення строку звернення не зазначено.

Вказане свідчить, що належних та допустимих доказів щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом не надано, а судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об`єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк.

Згідно п.14, 15 ст. 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Відповідно до п.7 ч.1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду. якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.

Зважаючи на вище викладене та те, що позивач (його представник) не усунув недоліки позовної заяви, суд вважає за необхідне позовну заяву залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись положеннями ст. ст. 240, 241, 243, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

Суддя О.В.Шевченко