Ухвала суду № 140262269, 30.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

30 вересня 2026 року Справа № 520/28263/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., перевіривши матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області і просить суд:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 23.09.2025 року з урахуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, а також нездійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №520/18214/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 23.09.2025 року без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі №520/18214/25 без будь-яких обмежень її загальної суми максимальним розміром.

Ухвалою суду від 14.09.2026 позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском установленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України строку звернення до суду та запропоновано позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з даним позовом у частині зобов`язання відповідача зобов`язання виплачувати пенсію без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду без будь-яких обмежень й загальної суми максимальним розміром з 03.09.2025 до 06.03.2026 включно, із зазначенням підстав пропуску строку звернення до суду, та надати докази поважності причин його пропуску.

На виконання зазначеної ухвали позивач подав заяву, в якій просить поновити строк звернення до суду.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку, позивач зазначає, що не одразу з 22.08.2025 дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.

Позивач посилається на те, що до отримання офіційного роз`яснення від органу Пенсійного фонду України він не мав об`єктивної можливості встановити факт порушення своїх прав, оскільки загальний розмір пенсії збільшувався, що, на його думку, зовні не свідчило про порушення, а розрахунок пенсії перебував у розпорядженні органу Пенсійного фонду України.

Також позивач зазначає, що 23.06.2026 звернувся до відповідача із запитами з метою перевірки правильності нарахування пенсії, а після отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області від 21.07.2026 йому стало достеменно відомо про виплату пенсії з 22.08.2025 у зменшеному розмірі із застосуванням постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

На думку позивача, саме з 21.07.2026 слід обчислювати строк звернення до суду, а звернення до суду у вересні 2026 року відбулося без зволікань та у розумний строк.

Крім того, позивач посилається на висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 06.03.2025 у справі № 990/328/24.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За змістом частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, закон пов`язує початок перебігу строку звернення до адміністративного суду не виключно з моментом фактичної обізнаності особи про порушення права, а також із моментом, коли така особа повинна була дізнатися про його порушення.

Зазначена конструкція процесуального закону покладає на особу, яка вважає своє право порушеним, обов`язок проявляти належну зацікавленість та розумну активність щодо стану своїх прав, свобод та інтересів.

При цьому необізнаність особи сама по собі не є безумовною підставою для зміщення початку перебігу строку звернення до суду на момент, коли особа фактично отримала відповідну інформацію.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що у спорах щодо пенсійних виплат пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому особа має об`єктивну можливість знати розмір виплаченої їй пенсії та, у разі виникнення сумнівів щодо правильності її обчислення, звернутися до пенсійного органу для отримання необхідної інформації.

У постанові Верховного Суду від 12.12.2023 у справі № 380/1907/23 зазначено, що особа має реальну та об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість і вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові призначеної пенсії. Саме така правова позиція була покладена судами в основу висновку про пропуск строку звернення до суду у відповідній справі.

Верховний Суд у постанові від 28.10.2025 у справі №420/19263/24 вказав, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву. Водночас посилання позивача на лист відповідача не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав. Такий лист лише фіксує дату початку активних дій щодо з`ясування порядку нарахувань, тоді як виплата пенсії є щомісячним періодичним платежем, що надає позивачу об`єктивну можливість знати про розмір виплати та її склад.

Водночас найбільш релевантною до спірних правовідносин є правова позиція Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладена у постанові від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24.

У цій постанові Верховний Суд, розглядаючи питання застосування строку звернення до суду у пенсійному спорі, погодився з необхідністю застосування шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

При цьому Верховний Суд окремо проаналізував питання моменту, з якого особа повинна була дізнатися про порушення свого права, та звернув увагу на те, що звернення особи до органу Пенсійного фонду України за відповідною інформацією може мати значення для визначення моменту фактичного встановлення нею порушення права лише за умови, що таке звернення було здійснене без зайвих зволікань та у розумний строк.

У зазначеній постанові Судова палата, зокрема, констатувала, що звернення позивачки до органу Пенсійного фонду України через значний проміжок часу після виникнення підстав для перерахунку пенсії не може вважатися таким, що здійснене без зайвих зволікань і в розумний строк.

Таким чином, сама по собі обставина отримання пенсіонером відповіді органу Пенсійного фонду України не означає автоматичного перенесення початку перебігу строку звернення до суду на дату отримання такої відповіді.

Інше тлумачення фактично дозволяло б особі самостійно визначати початок перебігу процесуального строку шляхом відкладення звернення до пенсійного органу на невизначений період, що суперечило б приписам частини другої статті 122 КАС України та принципу юридичної визначеності.

У цій справі судом встановлено, що позивач просить зобов`язати відповідача виплачувати пенсію у визначеному ним розмірі, починаючи з 23.09.2025.

Отже, саме з 23.09.2025 позивач фактично отримував пенсійну виплату, розмір якої вважає неправильним.

При цьому позивач не зазначає, що в період з 23.09.2025 до 21.07.2026 був позбавлений можливості звернутися до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, запитом чи іншим зверненням для отримання інформації про складові пенсії, підстави її обчислення або застосування відповідного коефіцієнта.

Навпаки, із пояснень позивача вбачається, що така можливість у нього була реалізована лише 23.06.2026.

Отже, фактична обставина, на яку посилається позивач, відсутність у нього до 21.07.2026 інформації про застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 сама по собі не свідчить про об`єктивну неможливість раніше отримати відповідну інформацію.

Суд звертає увагу, що поняття «не знав» та «не міг знати» за змістом частини другої статті 122 КАС України не є тотожними.

Для визнання причин пропуску строку поважними позивач повинен довести не лише відсутність фактичної обізнаності про конкретну правову підставу чи механізм розрахунку пенсії, а існування об`єктивних обставин, які перешкоджали йому своєчасно встановити відповідні обставини та звернутися за судовим захистом.

Посилання позивача на те, що загальний розмір пенсії збільшувався, також не спростовує наведеного висновку.

Збільшення загального розміру пенсійної виплати саме по собі не свідчить про неможливість особи перевірити правильність її складових та не позбавляє її можливості звернутися до пенсійного органу за відповідними роз`ясненнями.

Інше розуміння означало б, що кожна особа, яка отримує пенсію у збільшеному порівняно з попереднім періодом розмірі, не повинна проявляти розумної активності щодо перевірки правильності її складових протягом усього періоду отримання виплат, а початок строку звернення до суду міг би визначатися виключно датою її майбутнього звернення до органу Пенсійного фонду України. Такий підхід не відповідає змісту частини другої статті 122 КАС України.

Суд також враховує, що позивач звернувся до пенсійного органу лише 23.06.2026, тобто приблизно через одинадцять місяців після початку виплати пенсії у розмірі, який ним оспорюється.

Жодних об`єктивних та незалежних від волі позивача обставин, які б перешкоджали йому звернутися до відповідача у більш ранній період, судом не встановлено, а позивачем таких обставин не наведено та належними доказами не підтверджено.

При цьому, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Позивач, необґрунтовано, не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду. Не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Таким чином, наведене позивачем звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не може розглядатися як таке, що здійснене без зайвих зволікань та у розумний строк після виникнення спірних правовідносин.

Суд вважає також необхідним надати оцінку посиланню позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2025 у справі № 990/328/24.

Зазначене судове рішення не спростовує наведених вище висновків та не може бути застосоване до спірних правовідносин без урахування фактичних обставин, за яких Великою Палатою Верховного Суду вирішувалося питання щодо поважності причин пропуску строку.

Сам по собі висновок про можливість поновлення процесуального строку за наявності відповідних обставин не означає, що будь-який пропуск шестимісячного строку підлягає поновленню за умови подальшого звернення особи до суду в межах певного періоду після отримання відповіді органу державної влади.

Під час оцінки поважності причин пропуску строку суд повинен встановити конкретні об`єктивні обставини, які перешкоджали особі своєчасно звернутися до суду, а також оцінити поведінку особи протягом усього періоду, що передував зверненню до суду.

Натомість у цій справі позивач протягом значного періоду після початку спірних пенсійних виплат не вчиняв жодних дій щодо з`ясування правильності їх розміру, не звертався до пенсійного органу з відповідним запитом та не навів причин, які об`єктивно перешкоджали йому це зробити.

Отже, обставини справи № 990/328/24 та цієї справи не є тотожними за фактичним складом, а наведений позивачем висновок Великої Палати Верховного Суду не може розглядатися як такий, що встановлює безумовне правило про поновлення строку в кожному випадку, коли особа звернулася до суб`єкта владних повноважень після спливу значного періоду часу.

Водночас суд враховує правовий висновок Судової палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24, відповідно до якого у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, а визначення у позовній заяві періоду, який виходить за межі такого строку, та триваючий характер порушення не змінюють правил застосування строків звернення до суду.

Судова палата також прямо зазначила, що звернення особи до органу Пенсійного фонду України через значний проміжок часу після виникнення відповідних підстав не може вважатися зверненням без зайвих зволікань та у розумний строк.

Таким чином, наведена правова позиція Верховного Суду є безпосередньо релевантною до обставин цієї справи та підлягає врахуванню судом відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд також бере до уваги, що у постанові від 21.10.2025 у справі № 460/10097/24 Судова палата окремо зазначила: навіть триваючий характер порушення та визначення позивачем у позові періоду, який виходить за межі шестимісячного строку, не змінюють встановленого процесуальним законом правила щодо строку звернення до адміністративного суду.

Отже, посилання позивача на триваючий характер порушення або на те, що виплата пенсії здійснюється щомісяця, саме по собі не є підставою для поновлення пропущеного строку.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що позивач не довів існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волевиявлення обставин, які перешкоджали йому своєчасно звернутися за судовим захистом.

Наведені позивачем обставини свідчать лише про те, що фактичне встановлення ним конкретного механізму, за яким орган Пенсійного фонду України здійснював нарахування пенсії, відбулося 23.06.2026.

Проте вони не доводять, що до цієї дати позивач був об`єктивно позбавлений можливості з`ясувати відповідні обставини та вчинити необхідні дії щодо захисту свого права.

При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що підстави, викладені в заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними. Відтак, подана заява про поновлення процесуального строку вважається судом необґрунтованою.

Згідно ч.1 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду в межах спірного періоду з 23.09.2025 до 06.03.2026, а наведені на виконання ухвали від 14.09.2026 у заяві про усунення недоліків, причини пропуску строку суддею визнано неповажними, то позовна заява представника позивача Мєдвєдєва Вячеслава Володимировича до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій підлягає поверненню, у частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду без будь-яких обмежень й загальної суми максимальним розміром з 23.09.2025 до 06.03.2026 включно.

Відповідно до п. 1 ч. 4, 5 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно частин 6 та 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.5, 123, 169, 241, 248, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду.

У задоволенні заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду відмовити.

Позовну заяву представника позивача Мєдвєдєва Вячеслава Володимировича до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, - повернути позивачу у частині зобов`язання відповідача виплачувати пенсію без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду без будь-яких обмежень й загальної суми максимальним розміром з 23.09.2025 до 06.03.2026 включно.

Копію цієї ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї документами невідкладно надіслати сторонам.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Зеленов А.С.