Ухвала суду № 140262210, 01.10.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 520/30224/26

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

01 жовтня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 з 19.02.2026 з урахуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, а також нездійснення виплати пенсії у фактично нарахованому розмірі відповідно рішення суду по справі №520/28167/25;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати ОСОБА_1 пенсію, починаючи з 19.02.2026 без урахування обмежень бюджетного асигнування та у фактично нарахованому розмірі на виконання рішення суду у справі №520/28167/25.

Ухвалою від 24.09.2026 позовну заяву було залишено без руху, з наданням позивачу строку для усунення недоліків позову, шляхом надання до суду:

- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для його поновлення; а також доказів поважності причин пропуску цього строку.

29.09.2026 до суду надійшла заява представника позивача, в якій він просив:

- визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду з позовом у справі № 520/30224/26.

В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 року у справі № 520/16814/25 (яке вступило в силу 19.02.2026) відповідач здійснив перерахунок та виплату пенсії з 23 вересня 2025 року.

Представник зазначив, що ОСОБА_1 не одразу з 19.02.2026 дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав та інтересів в даному випадку. До моменту отримання офіційного роз`яснення від управління ПФУ позивач не мав об`єктивної можливості дізнатися про порушення своїх прав, оскільки загальний розмір пенсії збільшувався, що зовні не свідчило про порушення.

Представник позивача також посилався на відсутність доступу до розрахунків, які надаються виключно органом ПФУ. З метою перевірки правильності нарахування пенсії було направлено відповідні запити до відповідача 22.06.2026. Лише після отримання відповіді від управління ПФУ від 13.07.2026 позивачу достеменно стало відомо про виплату з 19.02.2026 пенсії у зменшеному розмірі.

Надаючи оцінку наведеним позивачем підставам для поновлення строку звернення до суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду необхідно встановити момент, коли особа фактично дізналася або за конкретних обставин повинна була дізнатися про порушення свого права.

Строки звернення до суду спрямовані на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулюють учасників таких відносин добросовісно і своєчасно реалізовувати право на судовий захист. Після закінчення встановлених законом строків, якщо особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні правовідносини набувають ознак стабільності.

Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом установлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи, пов`язувалися з істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальної дії та підтверджені належними і допустимими доказами.

Оцінка поважності причин пропуску строку здійснюється судом у кожному конкретному випадку з урахуванням змісту наведених обставин, їх тривалості, поведінки особи протягом установленого законом строку, вчинення нею дій, спрямованих на захист свого права, а також причинного зв`язку між зазначеними обставинами та неможливістю своєчасного звернення до суду.

У постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 Верховний Суд зазначив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому її розмір відомий особі, яка отримує її щомісяця. Відтак з дня отримання пенсійної виплати особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком із цього правила є випадок, коли особа без зайвих зволікань, у розумний строк після отримання відповідної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо її розміру або складових, звернулася до пенсійного органу із заявою про надання відповідної інформації. У такому разі, залежно від конкретних обставин справи, особа може вважатися такою, що дізналася про порушення свого права після отримання відповіді на своє звернення.

Водночас отримання відповіді пенсійного органу на заяву, подану після спливу значного проміжку часу з моменту отримання відповідної пенсійної виплати, не змінює моменту, з якого особа повинна була дізнатися про порушення свого права. Така відповідь свідчить лише про час, коли особа почала вчиняти активні дії, спрямовані на реалізацію права на судовий захист.

Як убачається зі змісту позовних вимог, позивач пов`язує порушення свого права із виплатою пенсії починаючи з 19.02.2026 із застосуванням обмежень, пов`язаних із бюджетними асигнуваннями, та невиплатою пенсії у фактично нарахованому розмірі після проведеного відповідачем перерахунку.

Отже, предметом цього спору є виплата пенсії у розмірі, меншому від фактично нарахованого на виконання судового рішення.

Посилання представника позивача на те, що загальний розмір пенсії збільшився та зовні не свідчив про порушення прав позивача, саме собою не підтверджує об`єктивної неможливості своєчасно дізнатися про розмір фактично отриманої пенсійної виплати та звернутися до пенсійного органу за відповідними роз`ясненнями.

При цьому позивач був обізнаний зі змістом судового рішення, на виконання якого відповідач здійснював перерахунок пенсії, а тому мав можливість зіставити зміст покладеного на відповідача обов`язку з розміром фактично одержаної пенсійної виплати або без зайвих зволікань звернутися до відповідача з метою одержання інформації про проведений перерахунок та підстави визначення розміру виплати.

Відсутність у позивача пенсійного розрахунку також не є обставиною, яка унеможливлювала звернення до суду. Необхідність отримання додаткової інформації не свідчить про наявність об`єктивної та непереборної перешкоди для реалізації права на судовий захист, оскільки відповідні документи могли бути одержані позивачем шляхом своєчасного звернення до пенсійного органу.

Як зазначає сам представник позивача, із запитами щодо правильності нарахування та виплати пенсії позивач звернувся до відповідача лише 22.06.2026, тобто більше ніж через чотири місяці після визначеного самим позивачем початку порушення його права 19.02.2026.

Отже, звернення до відповідача 22.06.2026 не може вважатися вчиненим без зайвих зволікань та протягом розумного строку. Отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 13.07.2026 за таких обставин свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії, спрямовані на з`ясування підстав виплати пенсії та реалізацію права на судовий захист, однак не змінює моменту, з якого він повинен був дізнатися про порушення свого права.

Крім того, після отримання відповіді пенсійного органу від 13.07.2026, з якою представник позивача пов`язує виникнення достовірної обізнаності про порушення права, позовну заяву було сформовано в підсистемі «Електронний суд» лише 21.09.2026, тобто більше ніж через два місяці.

Причин, які об`єктивно перешкоджали зверненню до суду протягом зазначеного періоду, представником позивача також не наведено. Тому твердження про звернення до суду без зволікань не відповідає фактичним обставинам.

Саме по собі посилання на необізнаність із застосованим відповідачем механізмом виплати пенсії без наведення конкретних обставин та доказів, які підтверджують неможливість своєчасно дізнатися про порушення права, не є достатньою підставою для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Не свідчить про поважність причин пропуску строку і посилання представника позивача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.03.2025 у справі №990/328/24.

У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду врахувала, що позивач уперше звернувся до суду в межах установленого законом строку, а після повернення первинної позовної заяви повторно подав позов без невиправданих затримок протягом розумного строку після отримання відповідної ухвали суду.

Натомість у справі, що розглядається, позивач не навів обставин первинного своєчасного звернення до суду, а пропуск строку пояснює пізнішим отриманням відповіді пенсійного органу.

Отже, фактичні обставини справи №990/328/24 не є подібними до обставин цієї справи, а сформульовані в ній висновки не підтверджують поважності наведених позивачем причин пропуску строку.

Посилання представника позивача на конституційні гарантії судового захисту та практику Європейського суду з прав людини також не спростовують необхідності дотримання встановлених законом процесуальних строків. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати передбаченим законом обмеженням, зокрема щодо строків звернення до суду, якщо такі обмеження переслідують легітимну мету забезпечення юридичної визначеності та не позбавляють особу самої суті права на судовий захист.

Судом не встановлено, що застосування передбаченого статтею 122 КАС України строку за обставин цієї справи створювало для позивача непропорційну або непереборну перешкоду в доступі до суду.

Крім того, у заяві про поновлення строку представник позивача посилається на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.01.2026 у справі №520/16814/25, тоді як позовні вимоги у цій справі обґрунтовані виконанням рішення суду у справі №520/28167/25.

Таким чином, наведені представником позивача обставини не були об`єктивно непереборними, залежали від поведінки самого позивача та не перешкоджали йому своєчасно звернутися до адміністративного суду. Причинного зв`язку між зазначеними у заяві обставинами та неможливістю подання позову в межах установленого законом строку не доведено.

За таких обставин суд доходить висновку, що наведені у заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду є неповажними.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений судом строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Ураховуючи, що підстави, наведені представником позивача у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, визнані судом неповажними, позовна заява підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного та керуючись статтями 122, 123, 248, 256 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Полях Н.А.