Ухвала суду № 140261955, 28.09.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа №523/20539/26

Провадження №1-кс/523/8583/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №22025160000000512 від 16.09.2026, про арешт тимчасово вилученого майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Як вбачається з клопотання, в провадженні слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження №22025160000000512 від 16.09.2026 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеською обласною прокуратурою.

Органами досудового розслідування встановлено, що група осіб, перебуваючи на території Одеської області, з метою пособництва державі-агресору та незаконним збройним формуванням, здійснюють фактичне управління підприємницькою діяльністю на тимчасово окупованій території Донецької області та подальшу передачу матеріальних ресурсів представникам збройних формувань держави-агресора та окупаційної адміністрації.

Так, протягом часу з 2014 по 2019 року громадяни України ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 а також інші учасники групи, використовуючи підконтрольні суб`єкти підприємницької діяльності, здійснювали підприємницьку діяльність на тимчасово-окупованій Донецької області шляхом виконання підрядів від так званого «міністерства транспорту днр» (ремонт автодоріг) та сплачували грошові кошти до окупаційної адміністрації.

У період з 2019 по 2022 роки вони здійснювали свою діяльність у м. Маріуполь та продовжували підприємницьку діяльність на тимчасово-окупованій території України.

В подальшому, з метою отримання матеріальних ресурсів для передачі їх представникам збройних формувань держави-агресора та окупаційної адміністрації, останні, за попередньою змовою з окремими посадовими особами Одеської обласної військової адміністрації (ОВА) та органів місцевого самоврядування, розробили та реалізують протиправний механізм привласнення і легалізації бюджетних коштів України.

На початку 2024 року вказані особи зареєстрували на території Одеської області ряд підприємств, головними з яких є ТОВ «Євроспецмонтаж», ТОВ «Гарантбудплюс» та ТОВ «Імхотепбуд».

У період з 2024 по 2026 рр., на рахунки вказаних підприємств, з бюджету перераховано за виконання будівельних робіт та поставку готових бетонних укриттів 144 млн. грн.

В подальшому, з рахунків вищевказаних підприємств на ТОВ «БУД ІННОВАЦІЯ» (ЄДРПОУ 45453259), яке входить до групи підприємств-прокладок конвертаційного центру, було перераховано грошові кошти у загальній сумі 57,312 млн. грн. нібито за послуги з будівельно-монтажних робіт, хоча саме підприємство не володіє відповідним штатом співробітників та матеріально ресурсною базою та відображало в себе закупівлю товарів широкого вжитку у підприємств-імпортерів.

Наявні дані свідчать, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 частину коштів, що осідає на рахунках підконтрольних суб`єктів господарювання, обготівковують та через не контрольовані державою фінансові інструменти (криптовалютні перекази та перестановки) переводять на рахунки російських юридичних осіб, а саме: ООО «ИМХОТЕП» (ОГРН 1239300008640, ИНН 9310009190), ООО «ИМХОТЕП ПРО» (ОГРН 1249300015304, ИНН 9310015839) ООО «ПЕРЕСТРОЙКА» (ИНН 9310007002 / ОГРН 1239300002897), що знаходяться на території ТОТ України та сплачують податки до бюджету країни-агресора, а також перераховують кошти на потреби військових формувань, що розташовані на їх територіях для проведення військових дій проти України.

Крім того, згідно з відповіддю на доручення слідчого з ГВ ЗНД Управління Служби безпеки України в Одеській області від 20.08.2026 встановлено, що до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення ймовірно причетний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Донецьк, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (ЖК «21 Перлина»). Місце фактичного здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій ОСОБА_5 знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що також співпадає з місцем фактичного розташування офісних приміщень ТОВ «ЄВРОСПЕЦМОНТАЖ (ЄДРПОУ 42471715); ТОВ «ІМХОТЕПБУД» (ЄДРПОУ 38976011), ТОВ «ГАРАНТБУДПЛЮС» (ЄДРПОУ 44791367).

Так, 18.09.2026 слідчим слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Одеській області, проведено обшук офісного приміщення за адресою: Одеська область, Одеський район, с. Лиманка, просп. полковника Гуляєва, ж/м Дружний, буд. 107/1, 5-й поверх, за місцем фактичного здійснення господарської діяльності (ТОВ «ЄВРОСПЕЦМОНТАЖ», (ЄДРПОУ 42471715) ТОВ «ІМХОТЕПБУД», (ЄДРПОУ 38976011), ТОВ «ГАРАНТБУДПЛЮС» (ЄДРПОУ 44791367), в ході проведення якого виявлено та вилучено: 9 (дев`ять) скоросшивачів, в яких знаходяться договори ТОВ «ГАРАНТБУДПЛЮС» та ТОВ «ІМХОТЕПБУД» на постачання товарів із постачальниками та договори із замовниками; ноутбук марки «DELL» s/n JPQTK13 із зарядним пристроєм до нього; мобільний телефон марки «moto g54 5G» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 .

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у ньому, та зазначив, що власники майна були повідомлені належним чином, але до суду не з`явились, причини неявки не відомі.

Дослідивши надані матеріали, якими обґрунтовано доводи клопотання, заслухавши думку прокурора та адвоката, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Відповідно до пп.1,2 ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно частини 2 вказаної статті, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до абзацу 2 ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно до ч.4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, щодо якого здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

Тим самим, слід дійти до висновку, що перелік майна, зазначеного у клопотанні прокурора підпадає під критерії, передбачені ст.170 КПК України та на даний час є достатні підстави вважати, що в подальшому вказане майно може бути приховано, пошкоджено або знищено.

Окрім того, окремо слід зазначити, що у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

При цьому, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч.1 ст.1 Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Також, у Рішенні ЄСПЛ «Серявін проти України» зазначено, що вимога законності, яка випливає з «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод» означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права.

Необхідно зазначити, що у Рішенні «Серявін проти України», ЄСПЛ розглянув справу у якій йшлося про втручання органів державної влади у володіння майном особи, тому слідчий суддя вважає, що вказане рішення певним чином відображає природу правовідносин, які склалися у цій справі.

Щодо дотримання принципу верховенства права, то відповідно до ч.1 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Також, відповідно до ч.2 ст.8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що в даному випадку втручання у мирне володіння майном особи державними органами було законним та таким, що відповідає принципу верховенства права.

Щодо забезпечення "справедливого балансу" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, то в даному випадку інтереси суспільства щодо здійснення досудового розслідування, де майно є речовим доказом, перевагає вимозі захисту основоположних прав конкретної особи в частині мирного володіння майном фізичної або юридичної особи.

З викладеного вбачається, що, в даному випадку, втручання органів влади у захищене право не суперечить загальній нормі, зазначеній у ст.1 Першого Протоколу від 20.03.1952 року до «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод».

Таким чином, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню, оскільки потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права власника майна, оскільки без застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження не можливо виконати завдання кримінального провадження в частині захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна - задовольнити.

Накласти арешт на наступне майно із забороною володіння, користування та розпорядження:

-9 (дев`ять) скоросшивачів, в яких знаходяться договори ТОВ «ГАРАНТБУДПЛЮС» та ТОВ «ІМХОТЕПБУД» на постачання товарів із постачальниками та договори із замовниками;

-ноутбук марки «DELL» s/n JPQTK13 із зарядним пристроєм до нього;

-мобільний телефон марки «moto g54 5G» IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 .

Роз`яснити, що ухвала про арешт майна може бути скасована за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1