Ухвала суду № 140260783, 01.10.2026, Березанський районний суд Миколаївської області

01.10.26 Справа №469/1262/26

2-з/469/2/26

У Х В А Л А

01 жовтня 2026 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуй В. В.,

за участю секретаря судового засідання - Надич В.В.,

учасники справи:

представник заявника

Акціонерного товариства

комерційний банк ПриватБанк Дудка В.Б. - не з`явилась,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк ПРИВАТБАНК» про витребування доказів до пред`явлення позову (в порядку ч.4 ст.84 ЦПК України),

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк 28 вересня 2026 року звернулося до Березанського районного суду Миколаївської області з клопотанням про витребування доказів до пред`явлення позову (в порядку ч.4 ст.84 ЦПК України), у якому просить:

- витребувати у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Мартинюк Ольги Борисівни ( АДРЕСА_1 ) копію спадкової справи заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- витребувати у Центру надання адміністративних послуг Березанської селищної ради (вул.Центральна, буд.33, с-ще Березанка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57401) інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) станом на дату смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначив, що ОСОБА_1 (далі - Позичальник) звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Заявник\Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав(-ла):

Кредитний договір б/н від 12.12.2007;

Кредитний договір б/н від 07.10.2024.

Використання OTP пароля в якості простого електронного підпису погоджено із Позичальником у Договорі про використання простого електронного підпису від 09.05.2024, яка підписана Позичальником власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України.

ІНФОРМАЦІЯ_2 Позичальник помер; на момент смерті Позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з чим за вищезазначеними договорами залишилась заборгованість у загальному розмірі 64525.24 грн.

З метою встановлення кола спадкоємців та пред`явлення до них вимог Банк звернувся з претензіями кредитора до органів нотаріату, які не надали інформацію про спадкоємців Позичальника.

Законодавством визначено, що спадкоємці зобов`язані:

1) повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм

відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх

осіб (ч. 1 ст. 1821 ЦК України);

2) задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна,

одержаного у спадщину (ч. 1 ст. 1282 ЦК України).

Банк зазначає, що спадкоємці не зверталися до нього.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу (п. 5 ч. 1 ст. 1219 ЦК України).

Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч.1 ст.608 ЦК України).

Зобов`язання Позичальника за кредитним договором не є таким, що нерозривно пов`язане з його собою, таке зобов`язання може бути виконано іншою особою - спадкоємцем. Відтак, зобов`язання Позичальника за кредитним договором входить до складу спадщини.

За змістом ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Таким чином, без інформації про спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого Банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред`явлення позову до невідомих осіб не допускається.

Матеріали спадкової справи та інформація про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем, можуть ідентифікувати спадкоємців померлого та визначити перелік спадкового майна, за рахунок якого кредитор має право задовольнити свої вимоги.

Разом з тим, банк не має права на отримання вищезазначених доказів самостійно, оскільки він як фінансова установа відсутній у переліку юридичних осіб, які мають право отримувати інформацію, яка становить нотаріальну таємницю, та не уповноважений на отримання інформації про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем.

Посилаючись на наведені обставини Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк просить задовольнити вказане клопотання.

В судове засідання представник заявника Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк Дудка В.Б. не з`явилася.

Приватний нотаріус Мартинюк О.Б. та представник ЦНАП Березанської селищної ради у судове засідання не з`явилися, про місце, дату і час судового засідання повідмлені належним чином. Інші учасники

Відповідно до положень ч.3 ст.118 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду поданої заяви.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення клопотання АТ ПриватБанк, суд виходить з наступного.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статей 1,3 ЦК України, статей 2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За приписами частини 1 статті 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні повинно бути зазначено, серед іншого, вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п. 4 ч. 2 ст 84 ЦПК України).

Так, метою процесуального інституту витребування доказів є допомога сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов`язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто.

Відповідно до частини 4 статті 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до частини другої статті 116 ЦПК України способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Згідно із частиною 3 статті 116 ЦПК України заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.

Вимоги, що ставляться до форми та змісту заяви про забезпечення доказів, визначені положеннями статті 117 ЦПК України.

Відповідно до пунктів чотири-п`ять частини першої статті 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів.

Суд при вирішенні питання про забезпечення доказів має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення доказів; забезпечення збалансованості прав та інтересів сторін; наявності взаємозв`язку між забезпеченням доказів, витребуванням певної інформації, і предмету позовних вимог, а також запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб учасників даного судового процесу, а також те, що є наявні підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Ці обставини суд вважає істотними і необхідними для забезпечення доказів.

Таким чином, потрібно розрізняти витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим (статті 116-119 ЦПК України), та витребування доказів як допомогу суду особам, котрі беруть участь у справі, у поданні відповідно доказу, який неможливо отримати самостійно (стаття 84 ЦПК України).

Для вирішення питання про забезпечення доказів, зокрема, і до подання позовної заяви, слід враховувати положення ст.116 ЦПК України, а саме те, що така процесуальна дія може бути вчинена судом, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. В інших випадках витребування доказів можливе у разі неможливості учасника самостійно надати докази, однак на іншій процесуальній стадії, а саме після відкриття провадження у справі.

У цьому випадку забезпечення доказів необхідне для того, щоб захистити порушене право заявника, а не для того, щоб встигнути отримати відповідні докази до настання моменту неможливості їх збирання. Тому суд передчасно відмовив заявнику у задоволенні клопотання про витребування доказів.

Як вбачається із поданої заяви, АТ КБ "Приватбанк" має намір подати до суду позовну заяву про стягнення заборгованості за кредитним договором зі спадкоємців померлого.

Банк, звертаючись до суду, подав клопотання про витребування доказів на підставі частини 4 статті 84 ЦПК України. При цьому вказав, що витребовувана інформація необхідна особі, яка може набути статусу позивача, для звернення до суду з відповідним позовом. Банк позбавлений можливості самостійно отримати необхідні відомості про коло спадкоємців після смерті позичальника ОСОБА_1 , а також інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем, для захисту своїх прав та інтересів у судовому порядку.

Заявник звертає увагу суду на те, що він наразі позбавлений можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідача(ів). Пред`явлення позовів до невідомих осіб, без зазначення відповідача(ів), ЦПК України не допускається.

Листом приватного нотаріуса Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Мартинюк О.Б. за вих.№26/01-16 від 03 квітня 2026 року, заявника повідомлено, що претензію кредитора долучено до матеріалів спадкової справи, проте інформація про спадкоємця становить нотаріальну таємницю і не може бути надана в силу положень статті 8 Закону України "Про нотаріат".

Витребувані документи мають пряме відношення до предмету спору та сприятимуть можливості пред`явлення позову, а самостійно заявник отримати такі відомості не має можливості.

Європейський суд з прав людини вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини De Geouffre de la Pradelle v. France // Series A N 253-В).

Таким чином, встановлення обмежень доступу до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що клопотання Акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про витребування доказів до пред`явлення позову (в порядку ч.4 ст.84 ЦПК України) підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-154, 258-261 ЦПК України , суд

п о с т а н о в и в:

Заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про витребування доказів задовольнити.

Витребувати у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Мартинюк Ольги Борисівни ( АДРЕСА_1 ) копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Витребувати у Центру надання адміністративних послуг Березанської селищної ради (вул.Центральна, буд.33, с-ще Березанка, Миколаївський район, Миколаївська область, 57401) інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) станом на дату смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані докази надати на адресу суду протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

У разі неможливості подати доказ, який витребовує суд, у тому числі у встановлені строки, особа зобов`язана повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено до Миколаївського еляційного суду протягом пятнадцяти днів з дня її складення.

Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: