Рішення № 140259670, 02.10.2026, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1574/26

Провадження № 2/943/1558/2026

02 жовтня 2026 року м. Буськ

Буський районний суд Львівської області у складі судді Коса І.Б, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду в м. Буську цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

позивач ПАТ «СК «ВУСО», через представника за довіреністю Ковбаснюк В.В., звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 135 804,05 грн. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 16 жовтня 2025 року між позивачем ПАТ «СК «ВУСО» і ТОВ «САФРА ФІНАНС» укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №233135259, згідно позивач взяв на себе під страховий захист цивільно-правову відповідальність водія транспортного засобу марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 внаслідок ДТП. 23 грудня 2025 року в м. Києві на вул. Братиславська сталася ДТП за участю автомобіля «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_2 із транспортним засобом марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням відповідача ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень указаних транспортних засобів. Вказана ДТП сталася у результаті порушення правил дорожнього руху водієм автомобіля «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням саме відповідача ОСОБА_1 , що підтверджується постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10.02.2026 року в справі №754/307/26, якою ОСОБА_1 визнано винуватим та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 3 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП. Внаслідок даної ДТП транспортному засобу марки «Nissan Qashqai», реєстраційний номер НОМЕР_2 були спричинені механічні пошкодження, а його власнику завданий матеріальний збиток, що згідно ремонтної калькуляції №2496725 від 15.01.2026 вартість матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу склала 162964,86 грн., що відповідно до умов договору страхування позивач ПАТ «СК «ВУСО» сплатив страхове відшкодування у вказаному розмірі, зменшеному на суму ПДВ, що становить 135804,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7766 від 04.02.2026. Відтак, позивач вважає, що до нього, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник, що отримав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому, оскільки відповідач ОСОБА_1 скоїв дану ДТП, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що в силу приписів пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає право позивачу після здійснення страхової виплати на зворотну вимогу до відповідача про стягнення страхового відшкодування у розмірі 135804,05 грн., яке було сплачено на користь потерпілого. Крім того, представник позивача просить стягнути із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3328 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 22.06.2026 року вказана цивільна справа передана за підсудністю на розгляд Буського районного суду Львівської області, який ухвалою від 20.08.2026 року вказану позовну заяву прийняв до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач ОСОБА_1 своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву в установлений судом строк та спосіб не скористався.

Ураховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали та з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи із таких мотивів.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Відповідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2025 року між позивачем ПрАТ СК «ВУСО» та ТОВ «САФРА ФІНАНС» було укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, про що вбачається із страхового поліса №233135259, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності забезпеченого транспортного засобу марки «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , строком до 16.10.2026 року.

Крім того, як установлено судом, що 23 грудня 2025 року о 19 год. 00 хв. у м. Києві на вул. Братиславська, 3, водій ОСОБА_1 ОСОБА_2 , керував транспортним засобом «Ford Transit», реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами від 04.11.2025 відповідно до ВП №78413873 Буським відділом державної виконавчої служби у Золочівському районі Львівської області, чим порушив п. 2.1 А ПДР України, а також керував транспортним засобом із явними ознаками алкогольного сп?яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тримтіння кінцівок пальців, поведінка, яка не відповідає обстановці, порушення координації рухів) та від проходження медичного огляду на стан сп?яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, а також керував указаним транспортним засобом, не врахувавши дорожньої обстановки, не дотримавшися безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення із автомобілем «Nissan», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився попереду, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів із матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 13.1 ПДР України, вчинивши адміністративні правопорушення, передбачені ст. 124, ч. 3 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП.

Вищевказані обставини встановлені постановою Деснянського районного суду м. Києва від 10.02.2026 року в справі №754/307/26, що набрала законної сили від 21.02.2026, якою ОСОБА_1 визнано винуватим та на підставі ст. 36 КУпАП притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч. 3 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34000 грн. із позбавленням його права керувати транспортними засобами строком на три роки та без оплатного вилучення транспортного засобу, а тому в силу частини шостої статті 82 ЦПК України вказані фактичні обставини не підлягають доказуванню.

Так, в силу частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відтак, вищевказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, у відповідності до якого відповідача у цій справі ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 3 ст. 126, ч. 2 ст. 130 КУпАП, яким установлені вищевказані обставини пригоди за участю відповідача, що згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають, зокрема, що вищевказане ДТП мало місце із вини саме відповідача ОСОБА_1 , який також вчинив указане ДТП у стані алкогольного сп`яніння.

Крім того, як слідує із матеріалів справи, що 24 грудня 2025 року потерпілий від указаного вище ДТП ОСОБА_3 звернувся до позивача ПрАТ СК «ВУСО» із заявою про страхову виплату, за результатами яких позивач ПрАТ СК «ВУСО» склав Страховий акт №2496725-1 від 02.02.2026, після чого позивач ПрАТ СК «ВУСО» виплатив потерпілому ОСОБА_3 страхове відшкодування у розмірі 135 804,05 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №7766 від 02.02.2026 року (згідно вищевказаного Страхового акту №2496725-1 від 02.02.2026).

Згідно вимог ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до вимог ч. 2, ч. 5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

В силу приписів підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після здійснення страхової виплати має право зворотної вимоги до особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду (особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду), якщо така особа керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських засобів (лікарських препаратів), що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ч. 1 ст. 1191 ЦК України).

За таких обставин, оцінюючи надані позивачем та досліджені судом докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, шляхом стягнення із відповідача на користь позивача в порядку регресу страхове відшкодування у розмірі 135 804,05 грн., у зв`язку із дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце із вини відповідача, який керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що в силу приписів пп. «а» п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника (відповідача у цій справі).

Також, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 3328 грн., а тому враховуючи задоволення цього позову, такий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Ураховуючи викладене, керуючись статтями ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 82, 89, 141, 178, 223, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити повністю.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «ВУСО» страхове відшкодування в сумі 135 804,05 грн. (сто тридцять п`ять тисяч вісімсот чотири гривень 05 копійок) та судовий збір у розмірі 3328 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ПрАТ СК «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31; код ЄДРПОУ 31650052).

Представник позивача: Ковбаснюк Вероніка Вікторівна (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, 31).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя: І. Б. Кос