Рішення № 140259474, 30.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8266/26 2/335/4240/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участі секретаря судового засідання Філатової О.О.,

представника відповідача Головченко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 06.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №06.05.2025-100000209, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8 000 грн, строком на 217 днів, дата повернення кредиту 08.12.2025, з фіксованою незмінюваною процентною ставкою «Стандарт» в розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3-х чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн у кожному з 2-х чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2-х чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Кредитний договір, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора. Позичальник під час укладення кредитного договору пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі перерахувавши 06.05.2025 суму кредиту 8 000 грн. на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , вказаний ним при укладенні договору.

Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 22 510 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 8 000 грн; заборгованість по процентах 9 910 грн, заборгованість по комісії 1 440 грн., неустойки 3 160 грн.

З огляду на наведене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025 у розмірі 22 510 грн. та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді від 31.07.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (виклику) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

15.09.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що він з 27.07.2014 був призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період для проходження військової служби у лавах Збройних Сил України. 07.09.2025 одержав вогнепальне осколкове сліпе поранення обох очних яблук при проходження військової служби, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини в районі проведення бойових дій. Проходив лікування у «Національній військово-медичний клінічний центр «Головний військовий клінічний госпіталь» з проходженням ВЛК. Травма відноситься до тяжких. З 30.01.2026 по 21.02.2026 знаходився на лікуванні ДЗ «ЦПЗРВ «Лісова Поляна». Потім знов лікування головний військовий госпіталь. З 14.03.2026 по 10.04.2026 лікування в госпіталі в/ч НОМЕР_2 . 20.03.2026 рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, йому надана 1 група інвалідності. Основний діагноз Н54,0-Сліпота обох очей. Наказом від 13.04.2026 командира в/ч НОМЕР_3 №103 звільнено на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби. 27.04.2026 лікування Медичний реабілітаційний центр «Пуща водиця» МВС України 60 днів. Після лікування «Пуща Водиця» МВС України реабілітація «Трініті Хаб» м. Київ. 15.07.2026 по 29.07.2026 проходив курс реабілітації в Державній реабілітаційній установі «Всеукраїнський центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю» Київська область, село Лютіж. З 30.07.2026 по 07.08.2026 перебував у терапевтичному відділенні № 2 Київська міська клініка», лікарня № 8. З 07.08.2026 по 17.08.2026 перебував у Психосоматичному відділенні 2 Київської міської лікарні, лікарня № 8. З 17.08.2026 перебував в ДУ «Інститут отоларинголії» м. Київ. Проведена операція з видалення осколка з голови, пластика очної порожнини, пластика носової порожнини. 17.08.2026 отримав направлення в Державну реабілітаційну установу «Центр комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю «Поділля» м. Вінниця, де буде перебувати до кінця січня 2027 року. Тому, нажаль, непередбачені життєві обставини змусили його скористуватися послугами більше 10 кредитних установ. Після оформлення статусу інваліда війни 1 групи і отримання пенсії по інвалідності розрахувався майже з усіма мікро фінансовими установами. Перевіривши мобільний додаток, виявив наявність ухвали по справі №335/8266/26, де фінансовою установою неправомірно нараховані відсотки, пеня та/або штрафи за Кредитним договором на загальну суму 22 510,00 грн. вважає, що нарахування вказаних платежів є прямим порушенням норм чинного законодавства України та статусу військовослужбовця. Тому, посилаючись на ст. 14-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист і військовослужбовців та членів їх сімей» просить здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором шляхом повного скасування (списання) всіх неправомірних нарахованих відсотків, пені та штрафів, нарахованих за період з дня мобілізації до моменту розгляду заяви.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. В позовні заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував частково, зазначив про визнання ОСОБА_1 суми боргу за тілом кредиту у сумі 8 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог просив відмовити, посилаючись на те, що відповідач звільнений від сплати відсотків, пені, штрафів, відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист і військовослужбовців та членів їх сімей».

Заслухавши представника відповідача, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №06.05.2025-100000209. При укладенні вказаного кредитного договору ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію шляхом використання Системи ВаnkID Національного банку, під час якої з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Кредитний договір між сторонами укладений на веб - сайті позивача шляхом підписання відповідачкою одноразовим ідентифікатором E748 пропозиції позивача про укладення електронний кредитного договору (оферти) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», надання ТОВ «Споживчий центр» заявки, яка є невідємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 06.05.2025 за посиланням htpp://sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii, згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», а також відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору, підписаної вказаним одноразовим ідентифікатором, надісланим на номер телефону НОМЕР_4 , зазначений позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на веб-сайті.

Відповідно до пропозиції про укладення кредитного договору №06.05.2025-100000209, заявки на укладення договору, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які разом складають кредитний договір, а також інформаційного повідомлення позичальника, що є додатком до кредитного договору, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8 000 грн. строком на строк 217 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту - 08.12.2025; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»); процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія, пов`язана з наданням кредиту («Комісія за надання, «Комісія»; економічна сутність - плата за надання кредиту) - 9% від суми кредиту та дорівнює 720 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 720 грн у кожному з 2-х чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується кредитором та обліковується в перший день кожного з 2-х чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,84% (денна процентна ставка) = (14560 / 8000)/ 217 х 100%.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 2526,92%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 22560 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 14560 грн.

Окрім того, кредитним договором передбачена неустойка: 120 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору, вказане підтверджується квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 06.05.2026 №732600924 про зарахування кредитних коштів на платіжну картку клієнта 06.05.2026 08: НОМЕР_5 , - 8 000,00 грн за договором №06.05.2025-100000209.

На підтвердження договірних відносин між ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсал платіжні рішення» з приводу надання послуг з переказу коштів без відкриття рахунку позивачем надано договір про надання послуг з переказу коштів №ФК-П-2024/01-2 від 04.01.2024.

За умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та інші платежі в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Однак, відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025, наданого ТОВ «Споживчий центр», заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 03.04.2026 становить 22 510 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8000 грн; заборгованість по процентах 9 910 грн, заборгованість по комісії 1 440 грн., неустойки - 3160 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 06.05.2025 по 08.12.2025.

При цьому, відповідачем 12.06.2025 сплачено 4040 грн, 06.07.2025 сплачено 10 грн. Загальна сума оплат становить 4 050 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

В ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно п. 10.1. пропозиції про укладення кредитного договору, цей договір набирає чинності з дати отримання кредитодавцем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

На підтвердження укладення в електронній формі кредитного договору №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 позивач надав його паперову копію, в якій зазначено усі реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, реквізити платіжної картки позичальника, а також інформація щодо умов кредитування. Усі невід`ємні частини кредитного договору, а саме: пропозиція про укладення кредитного договору, заявка кредитного договору №06.05.2025-100000209, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №06.05.2025-100000209 та інформаційне повідомлення позичальника, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що був введений ОСОБА_1 , особу якого попередньо ідентифіковано ТОВ «Споживчий центр», і на вказаний ним номер телефону відправлено СМС повідомлення з одноразовим ідентифікатором Е748, для акцептування вищевказаного договору.

Отже, порядок укладення та підписання вказаного кредитного договору відповідає вимогам ч.ч. 6 та 8 ст. 11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Вказане свідчить про те, що відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру відсотків за користування кредитом та інших платежів, порядку їх сплати і уклали в належній формі кредитний договір.

Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який ним особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі №234/7298/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.

Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт укладення в електронній формі кредитного договору між ТОВ «Споживчий центр» і ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів ст.526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, взятих на себе зобов`язань належним чином не виконав, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025, заборгованість відповідача ОСОБА_1 станом на 03.04.2026 становить 22 510 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту - 8000 грн; заборгованість по процентах - 9910 грн, заборгованість по комісії 1440 грн., неустойки - 3160 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 06.05.2025 по 08.12.2025.

При цьому, відповідачем 12.06.2025 сплачено 4 040 грн, 06.07.2025 сплачено 10 грн. Загальна сума оплат становить 4 050 грн.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначив про визнання позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгвоаності у розмірі 8 000,00 грн яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Що стосується вимог про стягнення з відповідача процентів та неустойки, суд зазначає наступне.

Так, частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Як вбачається з відзиву на позовну заяву та долучених до нього документів, з 27.07.2024 ОСОБА_1 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період для проходження військової служби у лавах Збройних Сил України наказ №213 в/ч НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою про безпосередню участь у бойових діях, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 11.10.2024 №2175-р, довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 16.09.2025 №833, довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держав оборони України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України від 07.10.2025 № 5308, витягом з наказу від 13.04.2026 № 103.

За вказаних обставин, у відповідності до приписів ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», штрафні санкції за невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025 та проценти за користування кредитними коштами за цим договором не підлягали нарахуванню.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 №3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та виключено пункт 6-1, що передбачав звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит, а саме: від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором у разі такого прострочення у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк з дня його припинення або скасування.

Разом з тим, положення п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в Україні введено воєнний стан з 05.00 год 24 лютого 2022 року, який триває донині.

З досліджених судом доказів встановлено, що неустойка за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025 нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Відповідно до ч.1 ст. 14 ЦК України, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Враховуючи наведене, відповідач ОСОБА_1 як позичальник за кредитним договором, підлягає звільненню від обов`язку сплати неустойки за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025 у розмірі 3 160 грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів в розмірі 9 910 грн та неустойки в розмірі 3 160 грн., нарахованих за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, щодо вимог про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025, суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку (фінансової установи), виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія, як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту, не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого кредитодавця та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії кредитодавця не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Зі змісту пункту 9 заявки кредитного договору вбачається, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлена за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті, забезпечення можливості робити платежі онлайн, відновлення забутого паролю, інформування про дати сплати чергового платежу та консультаційні послуги.

Суд зазначає, що зазначені дії за своєю правовою природою є супутніми діями, спрямованими на забезпечення виконання кредитодавцем власних функцій з обслуговування виданого ним же кредиту (надання доступу до особистого кабінету, інформування про власний графік платежів, технічна підтримка власного програмного забезпечення), а не самостійними додатковими послугами, що замовляються та об`єктивно надаються споживачу на його окреме прохання. Зазначені дії кредитодавця вчиняються виключно з метою забезпечення можливості виконання споживачем зобов`язань за тим же кредитним договором та в інтересах самого кредитодавця щодо повернення наданих ним коштів.

Отже, умови договору про сплату як комісії за надання кредиту, так і комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь та в рамках виконання власного обов`язку з надання кредиту, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача. Встановлені комісії є невиправданими платежами, що спрямовані на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, такі умови договору порушують публічний порядок та є нікчемними.

Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості у сумі 1 400,00 грн стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача не підлягають.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025 у розмірі 8 000,00 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Споживчий центр» при поданні позову сплачено в дохід держави судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджено наданою позивачем платіжною інструкцією №СЦ00096645 від 15.04.2026. Оскільки позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задоволено частково на 35,54%, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 946,22 грн (2662,40 грн. х 35,54% = 946,22).

Водночас, згідно наданих документів, відповідач ОСОБА_1 є інвалідом І групи.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів I та II груп.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, а відповідач ОСОБА_1 на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, тому позивачу належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, понесені судові витрати на оплату судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції у сумі 1116,61 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 16, 512, 516, 526, 530, 599, 610, 625, 628, 629, 1049, 1050, 1054, 1066, 1069 ЦК України, ст.ст. 5, 10-13, 76-80, 89, 131, 141, 244-246, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №06.05.2025-100000209 від 06.05.2025 у розмірі 8 000 (вісім тисяч ) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору за подання позову до суду в розмірі 946 (дев`ятсот сорок шість) грн. 22 коп. за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров