Ухвала суду № 140257695, 01.10.2026, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Дата ухвалення
01.10.2026
Номер справи
703/6844/24
Номер документу
140257695
Форма судочинства
Кримінальне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

Номер справи 703/6844/24

1-кп/703/181/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_6

обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

захисників - адвокатів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Сміла клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та клопотання захисника про зменшення розміру застави щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився в м. Сміла Черкаської області, громадянин України, з середньою освітою, не працює, не одружений, утриманців не має, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засуджений 11.03.2024 Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України,

у с т а н о в и в :

На розгляді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України.

Ухвалою слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11.09.2024 ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, що в подальшому продовжений, востаннє ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області до 08.10.2026 включно.

Під час судового розгляду прокурор звернувся із письмовим клопотанням, що було підтримане представником потерпілого, про продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави.

Клопотання обґрунтовує ризиками, що передбачені п. 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України та полягають в тому, що обвинувачений, в якого відсутні міцні соціальні зв`язки, усвідомлюючи суворість покарання, що загрожує йому у разі визнання винним у вчиненні злочинів, серед яких є умисні тяжкий та особливо тяжкий, а також пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів, може ухилятися від суду, а саме переховуватись, така поведінка була допущена ним після вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку із чим перебував у розшуку, в разі звільнення з-під варти може незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні, свідки судом не допитані, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, вчинив кілька кримінальних правопорушень під час іспитового строку. Крім того, посилається на численні факти накладення на обвинуваченого стягнень за порушення режиму установи попереднього ув`язнення 11 випадків за період із 07.10.2024 до 27.08.2026, на підтвердження чого надано довідку із особової справи.

Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_11 , позицію якої підтримав обвинувачений ОСОБА_7 , заперечувала проти продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи тим, що ризики, вказані в клопотанні, не доведені. ОСОБА_7 не вчиняв спроб ухилитися від суду, не порушував заборон у зв`язку із застосованим щодо нього запобіжним заходом, не мав та не має намірів протиправно впливати на інших учасників кримінального провадження, відсутні будь-які інші обставини, що виправдовують його тривале тримання під вартою.

Обвинувачений має постійне місце проживання, в нього міцні соціальні зв`язки, оскільки має батьків, які проживають окремо від нього та один від одного, однак обоє є непрацездатними та потребують його допомоги та догляду через стан їх здоров`я, зокрема інвалідність, що неможливо, поки перебуває під вартою. Надмірний строк тримання ОСОБА_7 під вартою не виправданий обґрунтованістю підозри або потребами судового провадження, суспільним інтересом, є грубим порушенням права на повагу до особистої свободи та людської гідності. Обвинувачений не вчиняв спроб переховуватися від органу досудового слідства, не допускав неналежної процесуальної поведінки під час судового провадження.

ОСОБА_7 має незадовільний стан здоров`я, що підтверджується медичними документами, приєднаними до матеріалів кримінального провадження, необхідна медична допомога належним чином в місці попереднього ув`язнення не надається, а ОСОБА_7 змушений придбавати за власні кошти необхідні йому лікарські засоби та медичні препарати.

Також захисник заявила клопотання про зменшення розміру застави до 120 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обґрунтовуючи тим, що встановлений розмір застави є завідомо непомірним для обвинуваченого. Обвинувачений ОСОБА_7 тривалий час утримується під вартою, він не має власного доходу, за рахунок якого можливо внести заставу, а також не має достатніх для цього заощаджень. Змоги внести заставу в обраному розмірі не мають і його близькі родичі, зокрема батьки, оскільки обоє є непрацездатними та отримують лише пенсійні виплати. За таких обставин обраний запобіжний захід виконує не забезпечувальну, а виключно каральну функцію, що неприпустимо.

Заслухавши сторони кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

За частиною першою та пунктом 9 частини другої статті 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.

Згідно з частиною першою статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Також, статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Отже, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).

Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Клопотання містить посилання на ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, що полягають в тому, що обвинувачений ОСОБА_7 може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, продовжити кримінально-протиправну діяльність.

Зі змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування або продовження запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».

Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України», заява №622/11).

При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому.

З огляду на викладене доводи сторін кримінального провадження оцінюються з огляду на обставини вчинення кримінально протиправного діяння, сформульовані в обвинувальному акті та досліджені в ході судового розгляду, а також дані про поведінку особи під час кримінального провадження та наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 178 КПК України.

Щодо ризику ухилення від суду.

В клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, серед яких є тяжкі та особливо тяжкі злочини, вчинені під час звільнення від покарання із випробуванням.

Ризик переховування від суду обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов`язаними із цим негативними для особи наслідками, серед яких суворість передбаченого покарання.

У розумінні практики ЄСПЛ, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте відповідне обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

З огляду на тяжкість пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення за ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 307 КК України, посилання сторони обвинувачення на існування ризику переховування від суду особи, яка обвинувачується у вчиненні ряду злочинів, серед яких умисні тяжкі та особливо тяжкі, не може вважатися безпідставним.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_7 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява №33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Колегія суддів звертає увагу, що сторона захисту у власних доводах посилається виключно на недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчинені кримінального правопорушення, що передбачене ч. 2 ст. 296 КК України, докази щодо обвинувачення в цій частині досліджуються на даний час, однак жодним чином не намагається спростовувати ризики, що існують у зв`язку з усім обсягом висунутого вказаній особі обвинувачення на які, серед іншого, посилається прокурор в контексті існування обґрунтованої підозри.

З огляду на викладене, правові підстави застосування заходів забезпечення кримінального провадження оцінюються судом з огляду на ввесь обсяг обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 296, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 129, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України.

На переконання суду, в даному кримінальному провадженні тяжкість ймовірного покарання особливо сильно підвищує ризик переховування обвинуваченого від суду, а сторонами кримінального провадження не надано жодних доказів та не повідомлено жодних обставин, а в ході судового розгляду не встановлено підстав для прийняття процесуальних рішень, що будь-яким чином зменшували б обсяг пред`явленого обвинувачення і як наслідок - знижували ризик втечі. Відповідний ризик продовжує існувати в тому ж вигляді, в якому мав місце після об`єднання кримінальних проваджень в суді, що потягло істотне збільшення обсягу обвинувачення, не спростовується аргументами, що повідомлені стороною захисту.

Однак тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду.

Такою є поведінка обвинуваченого після подій кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_7 переховувався від правоохоронних органів та був затриманий в іншому населеному пункті.

Судом звертається увага, що вказані обставини на даний час підтверджені відомостями обвинувального акту та додатків і такі містять відомості про оголошення 10.09.2024 розшуку обвинуваченого ОСОБА_7 , його затримання 11.09.2024 на виконання ухвали слідчого судді.

Щодо міцності соціальних зв`язків.

Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_7 до затримання фактично проживав за іншою адресою, ніж адреса зареєстрованого місця проживання. Суду не надано доказів, що обвинувачений офіційно працевлаштований або здійснює трудову діяльність, що є законним джерелом доходу, відтак, має змогу утримувати непрацездатних батьків. Обвинувачений не одружений, дітей не має, з наявних відомостей та документів не вбачається перебування на його утриманні непрацездатних осіб.

Тому суд приходить до висновку, що за відсутності у власності обвинуваченого нерухомості, джерела законного прибутку, останній не має достатньо міцних соціальних зв`язків, що виключають ризик переховування.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні.

Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань у кримінальному провадженні на різних його етапах та вважає, що ризик такого впливу зберігається до надання показань в суді. Свідки в даному кримінальному провадженні судом не допитувалися, як вбачається із реєстру матеріалів кримінального провадження, показання свідків є значною частиною доказової бази в кримінальному провадженні в частині епізодів злочинної діяльності, що пов`язані із хуліганськими діями та вимаганням, у вчиненні яких ОСОБА_7 обвинувачується. Разом з тим оцінюючи вказаний ризик, суд також виходить із поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 під час допиту потерпілого, яку розцінює як усвідомлений тиск обвинуваченого на потерпілого, що приводить до категоричного висновку про схильність обвинуваченого чинити тиск на учасників справи незалежно від їх статусу. Крім того, суд бере до уваги, що переважна більшість інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень вчинені в співучасті, у зв`язку з чим він може координувати свої дії з іншими співучасниками та опосередковано впливати на зміст, характер, обсяг показань, процесуальну поведінку інших осіб, незалежно від їх процесуального статусу в справі.

Суд критично оцінює позицію сторони захисту стосовно того, що обвинувачений ОСОБА_7 не може впливати на свідків, оскільки це - лише припущення сторони захисту, яке не є обґрунтованим, а поведінка обвинуваченого під час судового розгляду щодо потерпілого, акцентування уваги на неналежній громадській позиції одного зі свідків, приводить суд до протилежного висновку.

Суд зазначає, що з рухом провадження ризик впливу зменшується, однак виключити відповідний ризик у зв`язку із тим, що в суді вже надав показання потерпілий не можливо. Поточні обставини вказують на те, що ризик впливу на інших осіб у кримінальному провадженні існує та може зашкодити судовому розгляду.

Щодо ризику продовжити протиправну поведінку.

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_7 схильний до вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки не має належного та постійного джерела законного прибутку. ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що після засудження 11.03.2024 за вчинення корисливого злочину та звільнення від відбування покарання із випробуванням, протягом тривалого часу, орієнтовно із березня до вересня 2024 року в складі організованої групи вчинив ряд кримінальних правопорушень, що пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів. В той же час, приводом до початку досудового слідства, як вбачається із обвинувального акту від 31.03.2025, стала інформація про вчинення вказаних правопорушень, здобута в ході здійснення оперативно-розшукової роботи співробітниками УСБУ в Черкаській області, що датована найраніше, 05.02.2024. Кількість епізодів злочинної діяльності, що включає формулювання обвинувачення, додатково вказує на стійку протиправну спрямованість його поведінки.

При оцінці доводів сторони обвинувачення про численні стягнення, накладені на ОСОБА_7 під час перебування в установі попереднього ув`язнення, суд звертає увагу, що такі мали місце переважно в 2025 році, на чому небезпідставно наголошує сторона захисту, в 2026 році таке стягнення накладене лише 1 раз, проте раціональним є аргумент прокурора про те, що відповідне стягнення застосоване після пом`якшення обвинуваченому запобіжного заходу, а допущене порушення більш суттєвим. Разом з тим, відомості про оскарження даних стягнень не наведені, а інформація про заохочення відсутня.

Отже суд приходить до переконливого висновку про існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 6 ст. 176 КПК України.

Виходячи з положень п. 2, 5 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років, виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що, перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, а також до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Такі обставини встановлені в даній справі, бо більшість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , мали місце після засудження його 11.03.2024, в період звільнення від покарання із випробуванням, рішення про звільнення від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку не ініціювалося, крім того, після початку кримінального переслідування ОСОБА_7 , що мало місце 11.09.2024, йому 27.09.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 310 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 307 КК України, є особливо тяжкими злочинами, а передбачені ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 310 КК України тяжкими злочинами.

Крім того, судом встановлено існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглянувши клопотання, суд дійшов висновку, що застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою є обґрунтованим, повністю виключає можливості переховування обвинуваченого від суду, здійснення незаконного впливу на свідків та потерпілого, створення перешкод кримінальному провадженню іншим чином або продовження протиправної діяльності, ризики чого тривалий час не зменшуються.

Враховуючи, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кількох злочинів, серед яких тяжкі та особливо тяжкі, пов`язані із застосуванням насильства, незаконним обігом наркотичних засобів, вчиненим у складі організованої групи, у обвинуваченого відсутні міцні соціальні зв`язки, з метою уникнення незаконного впливу на свідків та потерпілого у даному кримінальному провадженні, запобігання вчиненню інших кримінальних правопорушень, для виключення можливості ухилитися від суду, більш м`якого запобіжного заходу на даний час недостатньо.

За вказаних обставин суд вважає, що будь-які інші запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не спроможні забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків та не усувають встановлених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, основним із яких наразі вбачається ризик втечі, відтак тримання під вартою ОСОБА_7 є виправданим.

Щодо клопотання захисника про зменшення розміру застави суд зазначає наступне.

Положення КПК України та усталена практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, що їх слід врахувати під час визначення розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан особи; її сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; дані про особу обвинуваченого; встановлені ризики, відповідно до ст. 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її внесення, а також за певних обставин - розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої правопорушенням, а передусім на забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Суд повинен так само обережно і ретельно розглядати питання про застосування застави, як і вирішувати, чи є необхідним продовження тримання особи під вартою. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями - серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі, тощо (рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022, заява №23312/15).

Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива її втрати буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникало бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.

ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, зокрема передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 307 КК України, за вчинення яких законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжкими злочинами.

Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Останнє вказує на досить великий інтервал, в межах якого суд, використовуючи власні дискреційні повноваження та виходячи із внутрішнього переконання, оцінивши належним чином обставини, що їх слід врахувати під час визначення розміру застави, може обрати заставу, здатну виключити або щонайменше мінімізувати ризики, що стали підставою для застосування запобіжного заходу, чим забезпечити належну процесуальну поведінку особи.

Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного існування.

Таким чином розмір застави має оцінюватись, з огляду на, з-поміж іншого, ступінь вірогідності того, що перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати обвинуваченого від втечі (рішення ЄСПЛ в справах «Гафа проти Мальти» від 22.05.2018, заява №54335/14, §70; «Мангурас проти Іспанії» від 28.09.2010, заява №12050/04, §78).

Останній ризик превалює в цьому кримінальному провадженні.

Виходячи із встановлених під час розгляду клопотання обставин, суд приходить до переконання, що розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, в першу чергу уникнути суду. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, що перетворилося б на безальтернативне.

В даному випадку застава застосовується не з метою забезпечити відшкодування шкоди, а виключно для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

На доведення неспроможності обвинуваченого ОСОБА_7 , членів його сім`ї внести заставу в обраному розмірі, судові надано виключно виписку про рух коштів за рахунком на ім`я матері останнього, ОСОБА_14 , за 1 календарний день, 12.08.2026, з якої вбачається виплата пенсії 3406,00 грн, а також довідка Управління ПФУ про розмір пенсії батька обвинуваченого, ОСОБА_15 , за період із липня до вересня 2026 року, по 15016,44 грн щомісячно.

На переконання суду, вказані довідки не є достатніми для висновку про майновий стан названих осіб та не дозволяють оцінити його об`єктивно.

Суд враховує, що ОСОБА_7 обвинувачується серед іншого, у вчиненні особливо тяжкого злочину, пов`язаного із незаконним обігом наркотичних засобів (ч. 3 ст. 307 КК України - незаконне придбання, зберігання пересилання з метою збуту, незаконний збут наркотичного засобу, що вчинені повторно, організованою групою), вказані діяння, за змістом обвинувального акту, вчинені неодноразово та протягом тривалого часу. При цьому кримінальні правопорушення, пов`язані із незаконним обігом наркотичних засобів, мають значну суспільну небезпеку, за своєю суттю є такими, що здатні приносити особі значні протиправні прибутки. При цьому відомості про наявність в обвинуваченого законного джерела доходу або заощаджень, тощо, стороною захисту не надані та наразі ґрунтуються виключно на усному повідомленні відповідних обставин.

Вказані обставини в їх сукупності дають достатньо підстав вбачати, що застосування застави, як альтернативного триманню під вартою запобіжного заходу ОСОБА_7 в розмірі, що є меншим за граничний, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КК України, не матиме достатнього превентивного впливу, побоювання втратити відповідну грошову суму не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків з огляду на існування ризиків, доведених в даному кримінальному провадженні, в першу чергу ризику втечі, що пов`язаний із суворістю передбаченого покарання.

Отже стороною захисту не доведено достатніх підстав вважати заставу в обраному розмірі обтяжливою та непомірною для обвинуваченого або осіб, які можуть набути статусу майнового поручителя, і як наслідок для зменшення відповідної суми.

Суд також враховує, що застава може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України, а також ту обставину, що в даному випадку про особливий характер справи, що надає суду повноваження визначити розмір застави поза межами, що передбачені абзацом 5 ч. 5 ст. 182 КПК України, не йдеться.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що визначено ч. 5 ст. 182 КПК України, встановлена особі, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжких кримінальних правопорушень, на даний час є єдиною альтернативою триманню під вартою та здатна забезпечити виконання ОСОБА_7 покладених на нього обов`язків. Такий розмір застави з огляду на викладені вище обставини та ризики, не є завідомо непомірним для обвинуваченого, забезпечуватиме належну процесуальну поведінку та запобігатиме доведеним ризикам в достатній мірі.

Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів - до 29.11.2026 включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 , адвоката ОСОБА_11 про зменшення розміру застави відмовити.

Розмір застави залишити попереднім 300 (триста) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень, що може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) згідно наступних реквізитів: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26261092, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ, рахунок отримувача: UA888201720355269002000003652; код банку отримувача (МФО) 820172. В призначенні платіжного документу необхідно зазначати інформацію про ухвалу суду, який обрав заставу мірою запобіжного заходу та прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного або обвинуваченого.

У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до слідчого судді, суду;

2) не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

4) утримуватися від спілкування зі свідками та потерпілим по кримінальному провадженню;

5) носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, визначити на строк 2 місяці з моменту внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню, проте може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження - після розгляду скарги апеляційним судом, якщо така не буде скасована.

Копії ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику негайно після її оголошення та направити до ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» для виконання.

Повний текст ухвали складений 02.10.2026.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3

Часті запитання

Який тип судового документу № 140257695 ?

Документ № 140257695 це Ухвала суду

Яка дата ухвалення судового документу № 140257695 ?

Дата ухвалення - 01.10.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 140257695 ?

Форма судочинства - Кримінальне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 140257695 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 140257695, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Судове рішення № 140257695, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області було прийнято 01.10.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 140257695 відноситься до справи № 703/6844/24

Це рішення відноситься до справи № 703/6844/24. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку даних. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 140257693
Наступний документ : 140257697