Рішення № 140256763, 01.10.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/766/26

Номер провадження 2/948/689/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л,

за участю секретаря Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

03 серпня 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №91854460 від 25.06.2025 у розмірі 18 170,00 грн., яка складається з 6 500,00 грн. заборгованості за тілом, 11 670,00 грн. заборгованості за відсотками, а також суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 25.06.2025 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі кредитний договір №9184460 на суму 5 000,00 грн.

На виконання умов кредитного договору, 25.06.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «Пейтек» на платіжну картку відповідача №5168-74ХХ-ХХХХ-5596.

Проте, в подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 6 500,00 грн.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.

03.03.2026 між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем було укладено договір факторингу №03032026, відповідно до умов якого ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

10.08.2026 ухвалою Машівського районного суду Полтавської області прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та витребувано докази з АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 100-101).

Позивач, повідомлений належним чином, шляхом направлення електронних листів до його електронного кабінету та його представника (а.с.107-110) у судове засідання не з`явився. У позовній заяві представник позивача просить позов розглядати без участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, та просить у разі неявки у судове засідання відповідача ухвалити заочне рішення (а.с.6).

Відповідач в судове засідання вдруге та повторно не з`явилася. Про день, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином та завчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, які вона отримала (а.с.111).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Повідомлень про причину неявки у судове засідання від відповідача до суду не надійшло.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.

Приймаючи до уваги те, що відповідач належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не повідомила, суд розглядає справу за відсутності відповідача.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та надавши їм належну оцінку, судом установлено наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

25.06.2025 ТОВ «Авентус Україна" та ОСОБА_1 уклали Договір про надання споживчого кредиту №9184460 відповідно до якого: сума кредиту складає 5000,00 грн (п.1.3), строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів (п.1.4), стандартною процентною ставкою 1,00% (п.1.5.1), зниженою процентною ставкою 0,95% в день (п.1.5.2), денною процентною ставкою 1,00% в день (1.7-1.7.1).

Згідно п.п.1.8-1.8.2 Договору загальні витрати за стандартною ставкою складають 18000,00 грн, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 17925,00 грн.

За умовами п.п.1.9-1.9.2 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною ставкою складає 2333,95% річних, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 2253,44%.

Орієнтовна загальна вартість кредиту складає за стандартною ставкою 23000,00грн, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 22925,00 грн (п.п.1.10.-1.10.2 Договору).

Згідно п.2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.3.1 Договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

За умовами п.5.1 Договору сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів.

27.06.2025 ОСОБА_1 уклала з ТОВ «Авентус Україна» додаткову угоду до договору №9184460, за умовами якої сторони домовились збільшити суму кредиту на 1500,00 грн, узв`язку з чим сума кредиту складає 6500,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає:

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір про надання споживчого кредиту №9184460 від 25.06.2025 підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5340, додаткову угоду до договору №9184460 електронним підписом одноразовим ідентифікатором А9949 (а.с.27 на зв.,31 на зв.).

Крім цього, ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н5151 паспорт споживчого кредиту, та підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором Н9248 паспорт споживчого кредиту до укладення додаткової угоди, чим підтвердила, що ознайомлена з інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, а саме ознайомлена з умовами кредиту (сума, строк, спосіб, процентною ставкою та ін.) (а.с.16-18, 36 на зв.-38).

Таким чином, судом установлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір та додаткову угоду до нього, у яких сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Належних і допустимих доказів на спростування факту укладення договору, додаткової угоди та спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі підпису відповідачем не надано.

За інформацією ТОВ «Пейтек Україна» 25.06.2025 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 5000,00 грн, електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , код авторизації -322033, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до договору №9184460 від 25.06.2025, а також грошові кошти у сумі 1500,00 грн, електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , код авторизації -942036, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до договору №9184460 від 25.06.2025 (а.с.53-54).

За повідомленням АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7-260820/29354-БТ від 25.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 , на яку 25.06.2026 було зарахування коштів на суму 5000,00грн та 27.06.2025 на суму 1500,00грн.. Також емітувались інші картки (а.с.113,114).

Отже, ТОВ «Авентус Україна»виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника.

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала 25.06.2025 від ТОВ «Авентус Україна» 5000,00 грн. та 27.06.2025 1500,00 грн кредитних коштів та скористалася ними на власний розсуд.

Доказів на спростування вказаного відповідач не надала.

03.03.2026 ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Фактор) уклали Договір факторингу №03032026, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), неустойку (штраф, пеня), інші види нарахувань, як відповідальності за порушення грошових зобов`язань, та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту (а.с.64-73).

Акт приймання-передачі Реєстру боржників до Договору Факторингу №03032026 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» підписано 03.03.2026, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників у повному обсязі від 03.03.2026 (а.с.77).

Згідно Реєстру боржників від 03.03.2026 до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 у сумі 31 170,00 грн, з яких: 6500,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу, 11670,00 грн сума заборгованості за відсотками, 13000,00грн сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.74-75).

З платіжної інструкції №1031 від 16.03.2026 вбачається, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ТОВ «Авентус Україна» здійснено плату в сумі 6 420 000,64 грн за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 03032026 від 03.03.2026 (а.с.76).

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

За змістом ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, який оформлений та підписаний належним чином, витяг з реєстру боржників, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором про відступлення права вимоги.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі договору про надання споживчого кредиту №9184460 від 25.06.2025 та додаткової угоди від 27.06.2025.

Карткою обліку Договору (розрахунок заборгованості) за Кредитним договором №9184460 від 25.06.2025 та додаткової угоди до нього від 27.06.2025 підтверджується заборгованість ОСОБА_1 становить 31 170,00 грн, з яких 6500,00 грн основний борг, 11670,00 грн заборгованість за процентами, 13000,00 грн -штраф (а.с.7-12).

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 6500,00 грн, суд зазначає таке.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом установлено, що на картку ОСОБА_1 було перераховано 25.06.2025 кошти в сумі 5000,00 грн та 27.06.2025 було перераховано 1500,00 грн, що підтверджується повідомленням АТ «ПУМБ» (а.с.113-114).

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного у договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримала від ТОВ «ФК «Авентус Україна» 25.06.2025 кредитні кошти в сумі 5000,00 грн, 27.06.2025 отримала грошові кошти у сумі 1500,00 грн та скористалася ними на власний розсуд.

Таким чином судом встановлено що ОСОБА_1 отримала у кредит кошти в сумі 6500,00 грн.

З картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) №9184460 вбачається, що ОСОБА_1 жодних коштів на погашення кредитних коштів за тілом кредиту та відсотками не сплачувала (а.с.7-12).

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 6500,00 грн, зобов`язання з їх повернення не виконала, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості не надала, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості по тілу кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 11 670,00 грн суми заборгованості за відсотками, суд зазначає наступне.

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Відповідно до п.п.1.7-1.7.2 Договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 1,00 % в день, тип процентної ставки фіксована, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році.

З картки обліку договору (розрахунок заборгованості) №9184460 від 25.06.2025 вбачається, що відсотки нараховувались з 25.06.2025 по 22.12.2025 (а.с.7-12). Тобто, відсотки нараховані у межах дії кредитного договору, після закінчення дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону. Останні нарахування відсотків відбулись 22.12.2025. Розмір нарахованих відсотків відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги викладене, позов в частині стягнення процентів підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивач про стягнення штрафних санкцій в розмірі 13000,00 грн., позивач звертає увагу суду, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються (а.с.4 на зв.).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором №9184460 від 25.06.2025 та додатковою угодою від 27.06.2025 підлягають задоволенню на суму 18170,72 грн, де 6500,00 грн тіло кредиту, 11 670,00 грн проценти.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що на момент подання позову до суду складає 2662,40 грн.

Позовна заява з доданими до неї матеріалами позивачем подано через систему «Електронний суд» 29.07.2026 та сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 18170,00 грн., судом повністю задоволено позовні вимоги.

Отже з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Як зазначено в п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У позовній заяві, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. (а.с. 6).

Як зазначено в ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Частини перша статті 81 ЦПК України, визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (Клієнт) та адвокатське бюро «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» (Адвокатське бюро) 20.01.2026 уклали Договір №20/01/26-02 про надання правничої допомоги за умовами якого, Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу (а.с.78-79).

Згідно Додаткової Угоди № 25771568047 від 25.05.2026 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 Клієнт доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів Клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції, господарських судів та адміністративних судів по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором№9184460 від 25.06.2025, позичальник ОСОБА_1 (а.с.80).

Актом приймання-передачі наданих послуг від 05.06.2026 до Договору про надання правиничиї допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 засвідчено факт надання Адвокатським об`єднанням та прийняття клієнтом послуг згідно договору, наведено перелік правових та юридичних послуг та вказано сума наданих послуг 7000,00 грн. (а.с.81).

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом установлено, що відповідачем не подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 534/14/20 (провадження № 61-6638св22) зроблено висновки про те, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: їх дійсність; необхідність; розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналізуючи реальність (дійсність та необхідність), а також обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу, надану позивачу під час розгляду справи у суді першої інстанції, суд враховує, що при підготовці позовної заяви до суду про стягнення заборгованості за кредитним договором відсутня необхідність у вивченні та опрацюванні великої за обсягом законодавчої бази, що регулює спірні відносини, оскільки існує усталена судова практика, представник позивача участі в судових засіданнях не приймав.

За таких обставин, суд вважає, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу є занадто завищеним, виходячи з критерію розумності та враховуючі конкретні обставини справи, тому суд дійшов висновку, що загальна вартість виконаних представником робіт (наданих послуг), які є реальними та необхідними становить 4000,00 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №9184460 від 25.06.2025 у розмірі 18 170,00 грн (вісімнадцять тисяч сто сімдесят гривень 00 коп.), де 6500,00 грн - тіло кредиту, 11 670, 00 грн проценти.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) та 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 коп.) правничої допомоги.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, юридична адреса :01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л. Тимофєєва