Рішення № 140256333, 30.09.2026, Петрівський районний суд Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуселище Петрове Справа № 216/107/26 Провадження № 2/941/599/26

Петрівський районний суд Кіровоградської області

в складі: головуючого судді - Колесник С. І.

при секретарі - Проценко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Петрове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», від імені якої діє Семененко Андрій Олегович, до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС», про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в якому просить стягнути шкоду в порядку суброгації в сумі 10 972,93 грн, а також судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що 08.03.2024 року о 09 год. 05 хв., у місті Кривий Ріг, на вул. 123 Бригади, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Kia», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «Audi», державний номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_1 .

Відповідно до постанови Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу по справі № 216/1879/24 від 03.04.2024 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, та відповідно у настанні дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 10 972,93 грн, які представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача.

30 квітня 2026 року ухвалою судді Петрівського райононого суду Кіровоградської області відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Також, вказаною ухвалою відповідачу було встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а також задоволено клопотання позивача про витребування у Головного управління ДПС в Дніпропетровській області відомостей щодо РНОКПП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві просив суд справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання також не з`явився, однак письмовою заявою просив суд розглядати справу без його участі, позов визнає в повному обсязі, не заперечує щодо стягнення з нього коштів у розмірі 10 972, 93 грн, однак просить звільнити його від сплати судових витрат.

Дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 08.03.2024 року о 09 год. 05 хв., у місті Кривий Ріг, на вул. 123 Бригади, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Kia», державний номерний знак « НОМЕР_1 » та транспортного засобу «Audi», державний номерний знак « НОМЕР_2 » під керуванням ОСОБА_1 .

Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу від 03.04.2024 року справа № 216/1879/24, яка набрала законної сили 16.04.2024 року, водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП, та відповідно винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Згідно з ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

07.11.2022 року (додатковий договір №2 від 02.11.2023 року) між ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3140/205/010389/2, предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Kia», державний номерний знак « НОМЕР_1 ».

08.03.2024 року власник автомобіля «Kia», державний номерний знак « НОМЕР_1 », ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» із заявою про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 3140/205/010389/2. Дана заява була розглянута ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна», було складено страховий акт № G-20724-1 та розраховано розмір страхового відшкодування, який складає 60 719,65 грн.

Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Audi», державний номерний знак « НОМЕР_2 », під керуванням ОСОБА_1 була застрахована за полісом добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AT/4078553 в ПрАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС".

ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» було виплачено страхове відшкодування у розмірі 49 746,72 грн страховиком відповідача.

За змістом ст. 1194 ЦК України в системному зв`язку зі ст. 993 цього ж Кодексу можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином до ПрАТ «Страхова компанія «Універсальна» перейшло право вимоги на отримання з винної особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Kia» державний номерний знак « НОМЕР_1 », внаслідок ДТП, яка мала місце 08.03.2024 року о 09 год. 05 хв., у місті Кривий Ріг, на вул. 123 Бригади, у сумі 10 972, 93 грн, тобто різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (60 719,65 грн 49 746,72 грн).

Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов`язок з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

В даному випадку позивач здійснював виплату страхового відшкодування на підставі умов договору добровільного страхування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил ст. 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Згідно із ст.108 Закону України від 18.11.2021 року № 1909-IX «Про страхування», який згідно з п.1 Розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення», набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та введено в дію з 01.01.2024 року, страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов`язаних із нею фактичних витрат.

Якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Виходячи із вищезазначеного, можливість застосування механізму суброгації обмежена рамками майнового страхування з урахуванням наведених приписів.

Під час застосування наведених норм права у цій справі відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню наступний правовий висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70).

За змістом ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Таким чином, відносини між сторонами у цій справі регулюються ст. 993 ЦК України та ст.27 Закону України «Про страхування», чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.

Відповідно п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» - при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст. 1191 ЦК), а також ст. 38 Закону за №1961-IV, а для суброгації відповідно до ст.993 ЦК і ст.27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, тому з урахуванням положення ст.515 ЦК суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Враховуючи надані позивачем документи, та вимоги законодавства України, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог та вважає, що позов слід задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна» завдані збитки у розмірі 10 972,93 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, та враховує вимоги ч. 1 ст. 142 ЦПК України та ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до яких, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Витрати позивача понесені на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 2 500 грн, підтверджені належними та допустимими доказами, що містить відомості по склад, обсяг та види виконаних адвокатом робіт.

Отже, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені позивачем, підлягають до стягнення із відповідача.

Керуючись ст.ст. 4,12, 13, 81, 137, 141,142, 263-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Універсальна», від імені якої діє Семененко Андрій Олегович, до ОСОБА_1 , з участю третьої особи Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС» про відшкодування шкоди в порядку суброгації - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП відмова) на користь ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» (код ЄДРПОУ 20113829) завдані збитки у розмірі 10 972,93 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП відмова) на користь ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» (код ЄДРПОУ 20113829) 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн.

Повернути ПрАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» (код ЄДРПОУ 20113829) з державного бюджету 50 відсотків судового збору в розмірі 1 211,20 грн, сплаченого при зверненні до суду за платіжною інструкцією №47349 від 01 грудня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення апеляційної скарги, залишення її без розгляду, ухвалення іншого рішення, яким закінчується апеляційне провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складено 30 вересня 2026 року.

Суддя С.І. Колесник