Ухвала суду № 140256118, 01.10.2026, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1866/26 Провадження № 2-з/395/14/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про забезпечення позову

01 жовтня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого - судді Забуранного Р.А.

при секретарі Романенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді заяву першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави уповноваженим органом якої виступає: Новомиргородська міська рада до ОСОБА_1 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Пурпурівська» про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратуриДмитро Мазуренко звернувся до суду із заявою до ОСОБА_1 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Пурпурівська» про забезпечення позову, в якій він просить суд вжити заходів до забезпечення позову першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури, з цією метою - накласти арешт на земельну ділянку площею 5,8366 га, яка розташована на території Новомиргородської міської ради з кадастровим номером 3523886500:02:000:5288 та заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки; стягнути з відповідачів на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову.

Заява, вмотивована тим, що Новоукраїнською окружною прокуратурою в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, пред`явлено позов до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради до ОСОБА_1 , ПСП «Агрофірма «Пурпурівська» про витребування земельної ділянки, припинення речового права, скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Підставою для пред`явлення вказаного позову є порушення вимог законодавства при передачі у приватну власність земельної ділянки державної форми власності.

Відповідно до наданих прокурором доказів спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3523886500:02:000:5265 була отримана у власність ОСОБА_2 в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України.

В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Новоукраїнського районного нотаріального округу Кіровоградської області, зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 відчужено на користь ОСОБА_3 .

Надалі, 05.08.2020 державним реєстратором згідно заяви ОСОБА_1 (довіреної особи ОСОБА_3 ) проведено державну реєстрацію об`єднання земельних ділянок. В результаті вказаних дій земельні ділянки кадастрові номери 3523886500:02:000:5264, 3523886500:02:000:5265 та 3523886500:02:000:5266 об`єднались в земельну ділянку кадастровий номер 3523886500:02:000:5288 площею 5,8366 га, При цьому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно рішення державного реєстратора № 53499774 від 07.08.2020, закрито розділи та реєстраційні справи за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2094376735238 (колишня земельна ділянка кадастровий номер 3523886500:02:000:5265) та відповідно вказані земельні ділянки як об`єкти цивільних прав перестали існувати.

За даними Державного реєстру речових прав на майно ОСОБА_3 25.01.2021 передала у строкове користування ПСП «Агрофірма «Пурпурівська» спірну земельну ділянку за договором оренди землі.

З огляду на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3523886500:02:000:5265 була отримана у власність ОСОБА_2 в порушення вимог ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України, 11.11.2022 Новоукраїнською окружною прокуратурою в інтересах Новомиргородської міської ради було подано позов до суду до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській обл., ПСП "Агрофірма "Пурпурівська" про визнання незаконним та скасування наказу, скасування державної реєстрації речового права та витребування земельної ділянки площею 2 га на користь Новомиргородської міської територіальної громади.

В ході розгляду вказаної справи судом рішення суду першої інстанції переглядалося в апеляційному та касаційному порядку.

Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2024 справу у частині позовних 4 вимог про витребування у ОСОБА_3 на користь Новомиргородської об`єднаної територіальної громади в особі Новомиргородської міської ради земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265, передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Водночас, достеменно знаючи про прийняте рішення Верховним Судом та скориставшись тим, що арешт вказаної земельної ділянки, накладений відповідно до ухвали суду як забезпечення позову прокурора, знято, ОСОБА_3 29.05.2024 відчужила земельну ділянку кадастровий номер 3523886500:02:000:5288 на користь ОСОБА_1 відповідно до договору дарування.

З огляду на вказаний факт, відповідно до ухвали Кропивницького апеляційного суду від 06.08.2026 у задоволенні позовної вимоги заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новомиргородської міської ради до ОСОБА_3 про витребування у ОСОБА_3 на користь Новомиргородської об`єднаної територіальної громади в особі Новомиргородської міської ради земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер 3523886500:02:000:5265 - відмовлено, земельна ділянка, що незаконно вибула із власності держави, Новомиргородській міській територіальній громаді повернута не була.

Тобто, відповідач протиправно володіє спірною земельною ділянкою та може розпорядитись нею на власний розсуд вкотре відчужити іншій особі, передати в оренду, об`єднати або ж роз`єднати.

Вищевикладене створює очевидну небезпеку для подальшого реального поновлення інтересів держави в особі Новомиргородської міської ради, а також може унеможливити або ускладнити виконання рішення суду.

На даний час земельна ділянка, протиправно передана у власність ОСОБА_1 , що дає об`єктивні підстави вважати можливим подальше її відчуження.

У свою чергу подальше відчуження земель або ж їх об`єднання чи роз`єднання, призведе до неможливості її повернення у державну власність за рішенням суду по даному позову, ускладнить і навіть унеможливить ефективний захист інтересів держави.

Невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на земельну ділянку, право власності на яку має ОСОБА_1 , може призвести до неефективного захисту порушених інтересів держави та унеможливить їх відновлення. У такому разі відновлення порушених інтересів держави потребуватиме затрат значних ресурсів, зокрема пред`явлення нових позовів.

Вивчивши матеріали справи, додані до заяви, суд вважає заяву про забезпечення позову, такою що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

За змістом ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Велика Палата Верховного Суду 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20, дійшла висновку про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

За змістом частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Велика Палата Верховного Суду підтверджує сформульовані нею у справах № 914/1570/20, № 381/4019/18 висновки та додатково зазначає таке.

До набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі Закон № 2147-VIII) процесуальний закон передбачав, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Після набрання чинності Законом № 2147-VIII частини першу, другу статті 149 ЦПК України викладено в такій редакції: «Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом».

Тобто з 15 грудня 2017 року законодавець серед передумов забезпечення позову визначає можливий вплив невжиття заходів забезпечення позову не тільки на виконання рішення суду, а й на можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Тлумачення наведених норм процесуального права дає підстави для висновку, що можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.

Цивільний процесуальний закон не забороняє вживати заходи забезпечення позову у справі, рішення у якій не підлягає примусовому виконанню, якщо забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача. І навпаки, якщо рішення у справі підлягатиме примусовому виконанню, вжиття заходів забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно, не завжди може бути необхідним та співмірним із пред`явленими вимогами позову і відповідати характеру порушеного права позивача.

У частині першій статті 150 ЦПК України наведено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 2 законодавець вирізняє заборону вчиняти певні дії.

Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як заборону вчиняти певні дії, цивільне процесуальне законодавство не містить.

Тому Велика Палата Верховного Суду констатує, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

Такі правові висновки викладені у Постанові від 24.04.2024 Великої Палати Верховного Суду справа № 754/5683/22.

Відповідно до ст. 154 ЦПК України суд не вбачає підстав для зустрічного забезпечення.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в разі задоволення позовних вимог, невжиття заходів щодо забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, тому заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У своїй заяві перший заступник керівника Новоукраїнської окружної прокуратури, посилаючись на положення ст. 141 ЦПК України просив вирішити питання стягнення з відповідачів судових витрат за подачу заяви про забезпечення позову.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення суду зокрема зазначається розподіл судових витрат.

Таким чином, питання розподілу судових витрат вирішується судом після розгляду позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, при розгляді питання про забезпечення позову судом не може бути вирішене питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.141,149-150,153,154,157 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву першого заступника керівника Новоукраїнської окружної прокуратури в інтересах держави уповноваженим органом якої виступає: Новомиргородська міська рада до ОСОБА_1 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Пурпурівська» про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку площею 5,8366 га, яка розташована на території Новомиргородської міської ради з кадастровим номером 3523886500:02:000:5288 та заборонити органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо цієї земельної ділянки.

Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Пурпурівська» на користь Кіровоградської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову у розмірі 1664 (одна тисяча шістсот шістдесят чотири) гривні 00 копійок.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам для негайного виконання, яких стосуються заходи забезпечення позову і відповідним державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Сторонам роз`яснити, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду у п`ятнадцятиденний строк з моменту її складання.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: Р. А. Забуранний