Рішення № 140255962, 30.09.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 р. № 400/12358/25 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні діїВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Миколаївській області в не нарахуванні та невиплаті відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як батьку, який виховує дитину без матері, в кількості 10 календарних днів (за 2023 рік) та як батьку, який має двох дітей віком до 15 років, тобто за двома підставами, в кількості 17 календарних днів за кожен рік, а всього 34 календарних дні (за 2024-2025);

- зобов`язати ГУНП в Миколаївській області нарахувати та виплатити відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки», п. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки як батьку, який виховує дитину без матері, в кількості 10 календарних днів (за 2023 рік) в сумі 11429,1 грн. та як батьку, який має двох дітей віком до 15 років, тобто за двома підставами, в кількості 17 календарних днів за кожен рік, а всього 34 календарних дні (за 2024- 2025 роки) в сумі 8 942.34 грн., з урахуванням вимог Постанови КМУ № 100 від 8 лютого 1995 р.;

- визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Миколаївській області у не проведені остаточного розрахунку при звільнені, а саме, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, та зобов`язати нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 22.07.2025 р. до дати фактичного розрахунку 8.08.2025 р. (всього 18 календарних днів) у сумі 6545,45 грн., з урахуванням вимог Постанови КМУ № 100 від 8 лютого 1995 р., при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з мінімальної заробітної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач при звільненні за служби отримав виплату компенсації за невикористані 03 доби щорічної відпустки за 2015 рік, за невикористані 21 добу щорічної відпустки за 2016 рік, за невикористані 18 діб щорічної відпустки за 2018 рік, за невикористані 24 доби щорічної відпустки за 2019 рік, за невикористані 09 діб щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 25 діб щорічної відпустки за 2023 рік та з виплатою премії за поточний місяць 0%. Водночас, з позивачем не проведено повний розрахунок при звільненні зі служби в поліції, зокрема, не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2023-2025 роки в загальній кількості - 44 доби, а саме, за 2023 рік як батьку дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виховує її без матері (10 діб) та за 2024- 2025 рік право на яку я став мати за двома підставами: як батьку дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який виховує її без матері та як батьку, який має двох дітей віком до 15 років ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (34 доби).

Ухвалою суду від 21.11.2025 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю, мотивуючи це тим, що під час проходження служби не звертався до керівництва Первомайського районного відділу поліції та керівництва ГУНП в Миколаївській області з рапортом щодо отримання щорічної додаткової відпустки відповідно до статті 19 Закону України «Про відпустки». А тому станом на день звільнення позивача зі служби в поліції 21.07.2025 року у ГУНП в Миколаївській області був відсутній обов`язок щодо нарахування та виплати компенсації за дні такої відпустки.

Позивач надав відповідь на відзив, підтримує позовні вимоги. Зазначає, що поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток, а також щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Тому відповідач не спростував права позивача на додаткову оплачувану відпустку, як працівнику поліції, який має дітей.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області від 21.07.2025 №738 о/с по особовому складу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за ст. 77 ч. 1 п. 7 (за власним бажанням) з виплатою компенсації за невикористані 03 доби щорічної відпустки за 2015 рік, за невикористані 21 добу щорічної відпустки за 2016 рік, за невикористані 18 діб щорічної відпустки за 2018 рік, за невикористані 24 доби щорічної відпустки за 2019 рік, за невикористані 09 діб щорічної відпустки за 2022 рік, за невикористані 25 діб щорічної відпустки за 2023 рік.

Позивач має двох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

При звільненні ОСОБА_4 не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки за 2023-2025 роки.

Не погодившись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється відповідно до постанови КМУ від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та затвердженому наказом МВС України від 06.04.2016 № 260 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі Порядок) за місцем проходження служби виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом органу поліції на грошове забезпечення.

Відповідно до вимог пункту 8 Розділу ІІІ Порядку поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Як встановлено судом, позивач під час проходження служби не звертався до відповідача з рапортом щодо отримання щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або неповнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. Ці обставини підтверджені довідкою управління кадрового забезпечення ГУНП в Миколаївській області від 01.12.2025, а також не заперечуються самим позивачем.

Окрім того, до суду також не надано доказів того, що дружина позивача не використовувала вказаний вид соціальної відпустки.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що суд не встановив відсутності у позивача права на додаткові соціальні відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи за час проходження нею служби, проте в судовому порядку неможливо здійснити нарахування та виплату компенсації за такі відпустки, оскільки тривалість таких відпусток за кожен відпрацьований рік повинна була визначатись відділом кадрового забезпечення на підставі наданих позивачем документів, необхідних для визначення наявності підстав для такого виду відпустки.

Суд позбавлений можливості самостійно визначати підстави для визначення тривалості таких відпусток, з урахуванням перебування позивача у відпустках без збереження заробітної плати для домашнього догляду за дитиною з 01.08.2023 до 28.06.2024, з 29.06.2024 до 25.02.2025, у відпустці до догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку: з 26.02.2025 до 21.07.2025.

Оскільки докази щодо наявності підстав для отримання позивачем таких відпусток з підтвердженням визначення тривалості таких відпусток за кожен рік спірного періоду, визначеного позивачем в позові, ним не надані до суду.

Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог в частині виплати компенсації за невикористані 34 календарних дні щорічної додаткової оплачуваної відпустки у суду відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Судові витрати відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Захисників Миколаєва, 5, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 40108735) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Дата складення повного судового рішення 30.09.2026.

Суддя Н.О. Бульба