Рішення № 140255836, 30.09.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 рокусправа №380/18086/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі позивач, ГУ ПФУ у Львівській області) звернулося до суду з позовом до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20.08.2026 ВП №81640808 про накладення штрафу в розмірі 5 100 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані такими обставинами. ГУ ПФУ у Львівській області виконано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 380/2505/25, яке набрало законної сили 04.03.2026. Зокрема, позивачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 у розмірі 85% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та нараховано доплату (ретроспективну заборгованість) за період з 01.01.2025 по 03.03.2026 у сумі 34 050,74 грн. Позивач зазначає, що про факт виконання судового рішення та здійснення відповідного перерахунку державного виконавця було неодноразово повідомлено листами з наданням підтверджуючих документів. Поточна виплата заборгованості за рішенням суду здійснювалася частково, а подальше фінансування та виплата нарахованих сум здійснюється в межах відповідних бюджетних асигнувань і залежить від виділення коштів з Державного бюджету України відповідно до вимог бюджетного законодавства та порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України, що унеможливлює виплату всієї суми одноразово. Стверджує, що при прийнятті спірної постанови державний виконавець не перевірив факт виконання судового рішення і не дослідив поважності причин невиконання чи виконання не в повному обсязі. Просить задовольнити позов і скасувати постанову про накладення штрафу.

Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві, суть яких полягає у такому. На виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівському міжрегіонального управлінні Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 81640808 з виконання виконавчого листа № 380/2505/25, виданого 30.03.2026 Львівським окружним адміністративним судом. Вказує, що станом на день винесення оскаржуваної постанови та станом на 09.09.2026 судове рішення боржником не виконано. Зокрема, зауважує, що боржник не лише не виплачує ретроспективну заборгованість, а взагалі не виконує судове рішення в частині поточних щомісячних виплат, оскільки згідно з наданим самим боржником перерахунком від 27.04.2026 виплата пенсії стягувачу продовжує здійснюватися із застосуванням обмеження максимальним розміром. Наголошує, що посилання позивача на проведення виплат у межах бюджетних призначень та відсутність фінансування не звільняє боржника від обов`язку виконання судового рішення, яке є обов`язковим до виконання, та не є поважною причиною для його невиконання. Вважає постанову про накладення штрафу від 20.08.2026 ВП № 81640808 правомірною, а позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню

Ухвалою від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін. Судове засідання призначено на 10.09.2026.

Відповідачем 10.09.2026 (вх. №80333) подано відзив на позовну заяву.

Суд у судовому засіданні 10.09.2026 заслухав вступні промови представників сторін та перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 380/2505/25 частково задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії при здійсненні її перерахунку із 85% до 70% суми грошового забезпечення та обмеження максимальним розміром; зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити з 01.01.2025 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи з розміру пенсії 85% суми грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та з урахуванням виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 380/2505/25 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 залишено без змін, апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишено без задоволення.

Львівським окружним адміністративним судом 30.03.2026 видано виконавчий лист № 380/2505/25.

Постановою державного виконавця ВДВС УЗПВР у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.08.2026 відкрито виконавче провадження № 81640808 з примусового виконання вказаного виконавчого листа та надано боржнику строк для самостійного виконання 10 робочих днів.

На вимоги державного виконавця щодо надання інформації про стан виконання рішення суду та за результатами перевірки матеріалів виконавчого провадження встановлено, що ГУ ПФУ у Львівській області листами від 12.08.2026 № 1300-0303-5/126108 та від 17.08.2026 № 1300-0303-8/128211 повідомило про здійснення з 01.01.2025 перерахунку пенсії ОСОБА_1 та нарахування доплати за період з 01.01.2025 по 03.03.2026 у сумі 34 050,74 грн та з 04.03.2026 по 31.03.2026 у сумі 1 480,06 грн.

Разом з тим, згідно з наданими боржником матеріалами пенсійної справи (перерахунок пенсії від 27.04.2026), виплата поточного розміру пенсії стягувачу продовжує здійснюватися із застосуванням обмеження її максимальним розміром (із застосуванням понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанов КМУ № 1 та № 1778), а нарахована заборгованість виплачувалася лише частково у розмірі 1 716,00 грн.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 20.08.2026 у ВП № 81640808 на ГУ ПФУ у Львівській області накладено штраф у розмірі 5 100 грн у зв`язку з невиконанням рішення суду без поважних причин.

Постанова державного виконавця про накладення штрафу від 20.08.2026 у ВП № 81640808 є предметом оскарження у цій справі з підстав її протиправності.

При вирішенні справи суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у вказаному Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, вказаним Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до вказаного Закону, а також рішеннями, які відповідно до вказаного Закону підлягають примусовому виконанню.

Обов`язки і права виконавців визначено статтею 18 Закону №1404-VIII, відповідно до частини першої якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених вказаним Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 3 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до вказаного Закону (пункт 1); з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону №1404-VІІІ).

Згідно з пунктом 16 частини 3 статті 18 Закону №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі встановлена статтею 75 Закону №1404-VІІІ, згідно з частиною першою якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Аналізуючи наведені положення Закону №1404-VIII, суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону №1404-VIII. Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VIII, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 20.05.2021 у справі №420/5465/18 та враховується судом при вирішенні даного спору.

Аналіз наведених вище норм Закону №1404-VIII свідчить про те, що застосування до боржника штрафу є заходом відповідальності за невиконання рішення суду, а обов`язковою умовою для його застосування є наявність вини боржника та відсутність поважних причин невиконання судового рішення.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 380/2505/25, відповідно до якого розмір пенсії обчислено з урахуванням 85% суми грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром та нараховано доплату за період з 01.01.2025 по 31.03.2026 у розмірі 35 530,80 грн, що підтверджується Перерахунком пенсії від 27.04.2026.

Натомість, попри проведений перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 , виплата коштів не була здійснена у повному обсязі, а поточні щомісячні виплати всупереч судового рішення, продовжують здійснюватися із застосуванням обмеження максимальним розміром пенсії.

Отже, сутність невиконання судового рішення боржником у повному обсязі полягає в тому, що виплата належних стягувачу коштів (як поточних виплат, так і залишку доплати заборгованості) фактично не відбулася.

Суд підкреслює, що виконання судового рішення, яке зобов`язує суб`єкт владних повноважень провести перерахунок та виплату коштів, вважається завершеним лише з моменту фактичного та повного зарахування належних сум стягувачу.

Встановлене судом обмеження виплати нарахованих коштів свідчить про те, що судове рішення станом на момент прийняття оскаржуваної постанови не виконано у повному обсязі. Посилання позивача на відсутність бюджетних коштів, а також відсутність встановленого Кабінетом Міністрів України порядку проведення виплат не є поважними причинами для невиконання судового рішення.

Отже, ГУ ПФУ у Львівській області не виконало рішення суду у спосіб, встановлений судом. Докази належного виконання рішення суду у встановлений виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження строк позивачем не надано.

Оскільки органу державної виконавчої служби не надано доказів вжиття заходів зі сторони боржника для повного і своєчасного виконання рішення суду у спосіб, встановлений судом, тому доводи позивача про повне фактичне виконання рішення суду, зокрема, до прийняття постанови від 20.08.2026 ВП № 81640808 про накладення штрафу, не знаходять підтвердження.

Щодо доводів ГУ ПФУ у Львівській області про те, що виконання судового рішення від 31.03.2025 у справі № 380/2505/25 відбувалося відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України виплат пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, суд зазначає таке.

Станом на дату накладення на ГУ ПФУ у Львівській області оскаржуваною постановою від 20.08.2026 штрафу, постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною.

Вказане унеможливлює посилання ГУ ПФУ у Львівській області після 08.06.2026 на затверджений цією постановою Порядок, як на обґрунтування правомірності своєї поведінки при виконанні судового рішення від 31.03.2025 у справі № 380/2505/25.

Будь-яких доказів на вчинення ГУ ПФУ у Львівській області дій, спрямованих на повне виконання судового рішення від 31.03.2025 у справі № 380/2505/25 після 08.06.2026, позивачем суду не надано.

Як неодноразово зазначав Конституційний Суд України, зокрема у рішеннях від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012, від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012, від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 та від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя, невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави, а невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом

Окрім цього, Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Даючи оцінку спірній постанові відповідача, суд дійшов висновку про відповідність таких критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, Закону №1404-VIII та законодавству, яке регулює спірні правовідносини, відповідач при її прийнятті діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд виснує про безпідставність позовних вимог, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до положень частини п`ятої статті 139 КАС України не підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (пл. Маркіяна Шашкевича, буд. 1, м. Львів, 79000, код ЄДРПОУ 45813957) про скасування постанови, - відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хома О. П.