Рішення № 140255601, 29.09.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1360/26

Провадження № 2/385/706/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(Заочне)

29.09.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» в позовній заяві, що подана засобами системи «електронний суд», просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 заборгованість в розмірі 15190,20 грн за кредитним договором № 712523919 від 21.07.2024, що укладений ОСОБА_2 з ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та судові витрати, що складаються з судового збору і витрат на правничу допомогу.

Стислий виклад позиції сторін

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 21.07.2024 між ТОВ «ФК «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 712523919.

24.12.2024 ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено договір факторингу № МВ-ТП/14. Предметом договору факторингу № МВ-ТП/14 від 24.12.2024 є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах. Тому, з врахуванням витягу з реєстру прав вимоги № 236 від 27.06.2023 до договору факторингу № МВ-ТП/14 від 24.12.2024 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» отримало право вимоги до відповідачки.

27.02.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01 у відповідності до умов якого та реєстру боржників б/н від 04.06.2025 позивачеві передано за плату належні права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до боржників, вказаних у реєстрі права вимоги, тому відповідно до вказаного переліку позивач набув право вимоги до відповідача.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 3 від 04.08.2025 до договору факторингу № 27/0225-01 ТОВ ФК ЄАПБ набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 15190,20 грн, з яких 4330,30 грн - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту), 8694,75 грн - заборгованість по процентах, 0,00 грн - заборгованість по комісії, 2165,15 грн - неустойка.

З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалось нарахування жодних штрафних санкцій.

Всупереч умов кредитного договору, незважаючи на повідомлення відповідач не виконав свого зобов`язання.

Відповідач ОСОБА_2 у запропоновані судом строк та порядку відзив на позовну заяву ТОВ«ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до нього про стягнення заборгованості за кредитним договором не подав, хоча в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України, ухвала судді про прийняття вищевказаної позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у цивільній справі від 04.08.2026 вважається врученою йому 01.09.2026, тобто у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно відповідач свою позицію у цій справі із обґрунтуванням її необхідними доказами не навів.

Інших передбачених ЦПК України заяв по суті справи від її учасників до суду не надходило.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Представник позивача у позовній заяві зазначив клопотання про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 04.08.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Всудове засідання сторони не з`явились.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач скористався своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України зазначивши в позовній заяві, про розгляд справи за його відсутності, а відповідач, який вважається належним чином повідомленим про розгляд справи в суді, відповідно до положення п. 5 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки не повідомив, будь яких заяв на адресу суду не подавав. Відповідно суд не вбачає перешкод в проведенні розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Оскільки відповідач, який вважається належним чином повідомленою про дату, час та місце проведення судового розгляду, відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з`явився, позивач, згідно зазначеного в позовній заяві клопотання, не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів, мотиви суду

Судом встановлено, що 21.07.2024 ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «ФК «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з заявкою на отримання коштів в кредит (а.с. 19).

21.07.2024 між ТОВ «ФК «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_2 укладено договір кредитної лінії № 712523919 (а.с. 6-16), згідно умов якого Товариство зобов`язується надати Клієнту фінансовий кредит у розмірі 4600 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога».

Кредитний договір ОСОБА_2 підписав електронним підписом шляхом використання 21.07.2024 о 20:03:00 одноразового ідентифікатора «VRMK», який був відправлений 21.07.2024 о 20:04:28 на вказаний ним номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Договору, кредитодавець надає позичальнику перший транш за Договором в сумі 4600,00 грн одразу після укладення договору. Другий та решта траншів за Договором надаються позичальнику протягом дисконтного періоду кредитування на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пунктів 3.1-3.4 Договору, позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може отримати черговий транш в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього Договору строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк дисконтного періоду вираховується в порядку, передбаченому п. 3.2 договору. Відповідно до п. 3.2 договору сторони погодили, що встановлений в п. 3.1 строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Згідно п. 3.3 для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за цим договором позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 20 днів дисконтного періоду проценти в розмірі 800,40 грн.

Згідно пункту 5.1 Договору, кожен окремий транш за цим Договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця на рахунок позичальника з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 , що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового траншу за Договором.

У відповідності до пунктів 7.1 -7.3 Договору, рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма траншами ж дата закінчення дисконтного періоду кредитування - 20.08.2024, а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником. В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: 7.2.1. закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; 7.2.2. дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2., або п. 9.1.1.7. Кінцева дата повернення кредиту 20.08.2029. 7.4. Проценти за Договором сплачуються в наступному порядку: 7.4.1. протягом Дисконтного періоду кредитування Позичальник зобов`язаний сплатити Кредитодавцю проценти не пізніше останнього дня Дисконтного періоду кредитування. У разі продовження Позичальником Дисконтного періоду кредитування, Позичальник кожен раз сплачує всі нараховані проценти не пізніше нової дати закінчення Дисконтного періоду кредитування, вирахуваної відповідно до правил цього Договору; 7.4.2. після закінчення Дисконтного періоду кредитування, Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти щоденно.

Згідно пунктів 8.1, 8.3, 8.4, 8.8 Договору № 712523919 сторони домовились, що:

8.1. За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено. 8.3. на момент укладення цього договору та отримання першого траншу за цим договором базова процентна ставка складає 1,50 % в день від суми залишку кредиту за кожен день користування ним, що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 базова процентна ставка складає 1 % за день користування таким траншем. 8.4 для суми кредиту отриманої за першим траншем, що вказана в п. 2.3 договору, за перші 30 днів дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми кредиту протягом дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість кредиту складе 6670,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 2070,00 грн та суму кредиту у розмірі 4600,00 грн.... денна процентна ставка (загальні витрати за користування сумою першого траншу за весь строк кредитування: 125994,00 грн / сума першого траншу за договором 4600,00 грн / строк кредитування 1826 днів х 100 % = 1,50 відсотків в день. 8.8 проценти нараховуються на фактичну суму залишку кредиту за кожен день користування кредиту, починаючи з першого дня надання траншу та до дня закінчення строку дії цього договору.

Відповідно до п.9.1.1.2 договору Кредитодавець має право в односторонньому порядку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у разі виявлення недостовірної, неповної або помилкової інформації у заявці на отримання кредиту, та/або отримання негативної інформації про позичальника в бюро кредитних історій, та/або в разі дострокового припинення надання кредитодавцем фінансових послуг, та/або у разі дострокового розірвання договору в порядку передбаченому договором, та/або прострочення сплати нарахованих процентів позичальником, та/або виявлення факту ініціювання переказу отриманого за цим договором кредиту на рахунки організаторів азартних ігор для участі в азартних іграх.

Відповідно до п. 9.1.1.7 договору Кредитодавець має право у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору, при цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 (п`яти) років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Факт отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в сумі 4600,00 грн підтверджується платіжним дорученням від 21.07.2024, призначення платежу в якому переказ коштів згідно договору № 712523919 від 21.07.2024, ОСОБА_2 , код НОМЕР_3 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_2 (а.с. 23), а також довідкою ТОВ Манівео Швидка Фінансова Допомога (а.с. 21), за якою 21.07.2024 о 20.04:35 було завершено платіжну операцію з перерахування 4600,00 грн на картку 535116хххххх1428 ОСОБА_2

ЗаДоговором факторингу № МВ-ТП/14 від 24.12.2024 (а.с. 27-28) ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов`язалосьвідступити ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому права вимоги за переліком в реєстрі прав вимоги (п. 2.1).

З довідки ТОВ Таліон Плюс від 22.04.2026 (а.с. 29) вбачається, що ТОВ Таліон Плюс підтверджує, що ним, як фактором, в повному обсязі було сплачено на користь клієнта ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» фінансування, в тому числі згідно з Договором факторингу № МВ-ТП/14 від 24.12.2024.

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 24.12.2024 на виконання Договору факторингу № МВ-ТП/14 від 24.12.2024 (а.с. 30-31) ТОВ «Таліон Плюс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 (№ з/п в Реєстрі 128) за кредитним договором № 712523919 від 21.07.2024 на загальну суму 9799,35 грн.

27.02.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0225-01, відповідно до умов якого, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги (а.с. 32-36).

Згідно п. 2.1. Договору факторингу, згідно умов цього Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 4.1 Договору факторингу, Сторони Погодили, що Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора на наступний календарний день після підписання Сторонами відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку до цього Договору.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 3 від 04.08.2025 до Договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 (а.с. 37), ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 712523919 в сумі 15190,20 грн.

Згідно платіжної інструкції № 17 від 05.08.2025 ТОВ ФК ЄАПБ сплатило на користь ТОВ Таліон Плюс кошти в рахунок оплати згідно договору факторингу № 27/0225-01 від 27.02.2025 відповідно до Реєстру прав вимоги № 3 від 04.08.2025 в сумі 6038580,05 грн.

З повідомлення про дострокове розірвання договору від 18.03.2025 (а.с. 22) вбачається, що ТОВ Таліон Плюс зверталось до ОСОБА_2 на підставі п. 9.1.1.7 договору та ч. 4 ст. 16 Закону України Про споживче кредитування у зв`язку з затримкою сплати процентів за користування кредитом понад один місяць.

Аналізуючи наданий позивачем кредитний договір суд звертає увагу, що такий підписаний відповідачем ОСОБА_2 21.07.2024 о 20:04за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «VRMK». Доказів зворотного суду не надано.

Слід вказати, що в заявці на отримання коштів в кредит від 21.07.2024 відповідачем було вказано власні персональні дані, адресу, та номер картки (а.с. 20). Такі ж дані містяться і в самому кредитному договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Таким чином в суду відсутні сумніви в тому, що договір між сторонами було укладено.

Платіжне доручення (а.с. 23) та довідка (а.с. 21), що відповідає такому платіжному дорученню, доводить виконання первісним кредитором ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» свого обов`язку за кредитним договором № 712523919 від 21.07.2024 щодо надання коштів в кредит в сумі, обумовленій сторонами в договорі (4600,00 грн).

Жодних доказів на спростування факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто існування між первісним кредитором та відповідачем договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_2 суду надано не було.

Також надані суду докази доводять перехід права вимоги за договором до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», враховуючи долучені договори факторингу, підписані реєстри боржників, докази оплати.

Суд при цьому зауважує, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.

Таким чином, судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором № 712523919 від 21.07.2024 перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором № 712523919, що здійснений TOB «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (а.с. 25-26), вбачаються наступні дані по кредиту: дата видачі 21.07.2024, сума 4600,00 грн, дата продажу 24.12.2024, відомості про оплати на погашення кредиту - всього погашено 5292,00 грн (20.08.2024 801,00 грн, 19.09.2024 2015,00 грн, 19.10.2024 1104,00 грн, 18.11.2024 1372,00 грн), всього до сплати за період з 21.07.2024 по 24.12.2024 4330,00 грн тіла кредиту, 3303,90 грн - процентів за користування кредитом, 2165,15 грн - неустойка, всього 9734,40 грн.

З розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором № 712523919, здійсненим TOB «Таліон плюс», що виконаний за період з 24.12.2024 по 04.08.2025, станом на 17.03.2025 вбачаються наступні дані - сума заборгованості на момент придбання кредиту 24.12.2024 4330,00 грн тіла кредиту, 3303,90 грн - процентів за користування кредитом, 2165,15 грн - неустойка, всього 9734,40 грн, на кінець розрахункового періоду загальна заборгованість 15190,20 грн, з яких: 4330,30 грн за тілом кредиту, 8694,75 грн за процентами, 2165,15 грн - неустойка (а.с. 24).

Суд частковоне погоджується з наданими позивачем розрахунком виходячи з такого.

Із досліджених судом письмових доказів, наданих позивачем на обґрунтування позовних вимог, які суд вважає належними та допустимими, судом встановлено, що відповідач отримав кредит в ТОВ «ФК «Манівео Швидка Фінансова Допомога» в сумі 4600,00 грн на умовах строковості та платності. Дисконтний період - 30 днів, з можливістю пролонгації. Дата повернення кредиту - 20.08.2029. Сплата процентів - в останній день дисконтного періоду, а надалі - щоденно. Відповідач коштів на погашення кредиту, процентів, відповідно до умов договору в повному обсязі не вносив, допустивши заборгованість, в тому числі прострочивши строкові платежі понад 1 календарний місяць. Зокрема суд звертає увагу, що післяостаннього платежу 09.12.2024 відповідач не погашав проценти та мав заборгованість за тілом кредиту.

Частиною 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування`передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. При цьому, кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Суд зазначає, що справді в кредитному договорі № 712523919в п. 9.1.1.7 передбачено право кредитодавця вимагати дострокового повернення споживчого кредиту при умові затримання сплати процентів понад 1 місяць.

Однак при зверненні до суду з позовом позивачем не надано доказів направлення відповідачу ОСОБА_2 досудової вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором. Крім того, матеріали справи не містять доказів, що позивач (кредитор) направляв вимогу про дострокове повернення кредиту, а відповідачем таку вимогу отримано.

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, кредитодавець не може заявляти вимогу про дострокове повернення споживчого кредиту у позовній заяві. Подання кредитодавцем позову є складовою цивільного процесу, а не цивільних правовідносин. Тому таке подання не можна кваліфікувати як вимогу у розумінні статті 16 Закону України «Про споживче кредитування». Якщо кредитодавець звертається до суду з позовом про стягнення споживчого кредиту, не заявивши на підставі Закону вимогу про дострокове повернення коштів за договором, у споживача (позичальника) немає обов`язку здійснити таке дострокове повернення.

Враховуючи, що право кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», суд доходить до висновку, що у споживача ОСОБА_2 не виник обов`язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів за кредитним договором (такі ж правові позиції викладені у Постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №755/11307/17, від 04.12.2020 у справі №753/21158/17, від 22 жовтня 2025 року у справі № 766/2926/23).

З повідомлення про дострокове розірвання договору вбачається, що кредитор звертався до відповідача на підставі як умов договору (п. 9.1.1.7) так і ч. 4 ст. 16 Закону України Про споживче кредитування, у зв`язку з затриманням сплати процентів на строк понад 1 місяць та відповідач на таке повідомлення не відреагував та не сплатив належну суму процентів, а отже кредитор отримав право розірвати кредитний договір достроково.

Таким чином суд вбачає підстави для стягнення тіла кредиту, яке залишилось після часткової сплати відповідачем платежів за кредитом. Водночас, з урахуванням того, що відповідач частково вносив кошти на погашення як тіла кредиту, так і процентів, а також у зв`язку з невірним нарахуванням процентів позивачем суд не згідний з сумою тіла кредиту, яка підлягає стягненню

Так щодо вимоги про стягнення процентів суд вказує на таке.

Згідно змісту пункту 12 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денною процентною ставкою за договором споживчого кредитування визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

За частиною 2статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються: доходи кредитодавця у виді процентів, комісії кредитодавця та супутні витрати тощо. Внаслідок чого обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина 3статті 8 цього Закону).

Враховуючи такі положення цього Закону, його частиною 5 статті 8 встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї же статті, яка не може перевищувати 1 %.

Одночасно за змістом пункту 17 Перехідних та прикінцевих положень вищевказаного закону тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг»(набрав чинності 24 грудня 2023 року), встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно п. 2Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Отже, ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 укладаючи кредитний договір 21.07.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» повинні були діяти у межах, встановлених Законом України «Про споживче кредитування», при визначенні ними розміру денної процентної ставки, максимальний розмір якої не міг бути більшим, ніж той, що встановлено у частині 5статті 8 цього Закону, тобто 1 %.

Судом встановлено, що згідно п. 8.4 кредитного договору вбачається, що денна процентна ставка за весь строк кредитування складає 1,5 %.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Між тим, умови договору, що укладено 21.07.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_2 містять усі складові, що визначені у частині 1статті 12 цього Закону, та не обмежують права позичальника, а отже не можуть бути визнані нікчемними.

Але при їх викладенні в частині визначення розміру процентної ставки за користування кредитними коштами її розмір не відповідає максимально визначеному розміру денної процентної ставки, встановленої у частині 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», тобто по факту є порушенням, а не обмеженням, прав позичальника.

Таким чином проценти, які може планувати отримати кредитор від позичальника при належному виконанні ним умов договору протягом усього строку кредитування, нараховуються у розмірі, який враховуються при обчисленні, як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки, тобто розмір таких процентів за користування кредитом на день при належному виконання зобов`язань повинен не бути більшим, ніж максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений у відповідному Законі.

А отже, за положеннями частини 1статті 1048 ЦК України у позивача, як кредитора є право на отримання від позичальника процентів, нарахування яких передбачено умовами укладеного між ними договору, але за розміром, що встановлений в законі, тобто не більше, ніж 1% на день.

Судом встановлено, що, згідно наданого розрахунку нараховані за період з 21.07.2024 по 20.08.2024, включно проценти (26,68 грн в день) з урахуванням процентної ставки, що є менша за 1% в день, а отже погоджується з нарахованими процентами за цей період.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що 20.08.2024 відповідач погасив 800,40 грн заборгованості, що відповідає сумі нарахованих процентів за період з 21.07.2024 по 20.08.2024 та 0,60 грн тіла кредиту, внісши 801,00 грн.

Відповідно розмір заборгованості за тілом кредиту зменшився на 0,60 грн та становив з 20.08.2024 4599,40 грн.

Надалі кредитор нараховував проценти за ставкою вищою, ніж дозволено Законом України Про споживче кредитування, тому розмір нарахованих процентів слід зменшити до 1% на день з суми кредиту 4599,40 грн - 45,99 грн, а не 67,15 грн, як нараховано позивачем.

Так за 30 днів, з 21.08.2024 по 19.09.2024 включно мало бути нараховано 1379,70 грн процентів.

19.09.2024 відповідач сплатив 2015,00 грн, з яких 2014,50 грн були зараховані кредитором на погашення процентів, а 0,50 грн - на погашення тіла кредиту.

Суд, з наведених вище підстав з таким нарахуванням не погоджується та вважає, що з сплаченої суми 2015,00 грн було погашено всі нараховані на той момент проценти - 1379,70 грн та 635,30 грн тіла кредиту.

Отже тіло кредиту зменшилось до 3964,10 грн (4599,40-635,30).

Надалі, за наступних 30 днів - з 20.09.2024 по 19.10.2024 позивачем нараховано по 36,79 грн процентів за день, всього 1103,70 грн. Виходячи з принципу диспозитивності, суд не заперечує проти такого.

19.10.2024 відповідач сплатив 1104,00 грн, які були зараховані на погашення процентів (1103,70 грн та тіла кредиту - 0,30 грн).

Отже тіло кредиту зменшилось до 3963,80 грн (3964,10-0,30).

За період з 20.10.2024 по 18.11.2024 включно (30 днів) позивачем нараховано по 36,97 грн процентів на день, всього 1103,70 грн. Виходячи з принципу диспозитивності, суд не заперечує проти такого.

19.11.2024 відповідач сплатив 1372,00 грн, які були зараховані на погашення процентів 1103,70 грн та 268,30 грн на погашення тіла кредиту.

Отже тіло кредиту зменшилось до 3695,50 грн (3963,80-268,30).

Надалі кредитором нараховувались проценти з 22.11.2024 по 17.03.2025 (116 днів) по 64,95 грн на день, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки, встановлений Законом України Про споживче кредитування.

Виходячи з суми тіла кредиту станом на 22.11.2024 - 3695,50 грн та максимальної денної процентної ставки 1 % відповідачу мало бути нараховано за згаданий період по 36,95 грн процентів на день, що за 116 днів становить 4286,20 грн.

Таким чином суд встановив, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 3695,50 грн, за процентами - 4286,20 грн, а всього 7981,70 грн.

Щодо стягнення 2165,15 грн неустойки суд виходить з того, що відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України(див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу. Така обставина є загальновідомою.

Оскільки неустойка за кредитним договором нарахована 18.08.2024 та 25.08.2024 то відповідач звільняється від обов`язку її сплати на користь позивача.

Викладення Законом України від 22 листопада 2023 року №3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» пункту 6розділу ІV Закону №1734-VIIIу новій редакції не змінює визначене ЦК України правове регулювання звільнення позичальників від сплати на користь кредитодавців неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором у період воєнного стану.

Таким чином покликання позивача на обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмірі 2165,15 грн не відповідають закону та в стягненні такої слід відмовити.

У зв`язку з наведеним позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд зауважує, що у зв`язку з неподання відзиву відповідачем суд не в змозі надати оцінку його аргументам.

Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

За змістом ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивачем при зверненні до суду з позовом, що поданий через підсистему «Електронний суд» сплачено судовий збір в розмірі 3328,00 грн.

Оскільки позов задоволено частково, то згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1748,70 грн сплаченого судового збору (7981,70/15190,20х3328,00).

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 280-282, 289, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження : 07400, м. Бровари Київської області, вул.Лісова, буд.2, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 7981,70 грн заборгованості за кредитним договором № 712523919 від 21.07.2024, з яких 3695,50грн за тілом кредиту і 4286,20 грн за процентами та 1748,70 грн судового збору, а всього 9730(дев`ять тисяч сімсот тридцять) грн 40 коп.

В решті позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 01.10.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 29.09.2026