Рішення № 140254905, 01.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2026 року м. Київ справа №320/1813/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомДочірнього підприємства «РОВЕНА»доГоловного управління ДПС у Київській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 травня 2024 року через систему «Електронний суд» Дочірнє підприємство «РОВЕНА» (позивач/ ДП «РОВЕНА») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київської області (відповідач/ ГУ ДПС у Київській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.024 №3650/0709.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.01.2025 відкрито провадження у справі № 320/1813/25. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засіданні у справі, витребувано від відповідача: матеріалів проведеної перевірки позивача (накази про призначення, направлення, пояснення щодо підстав проведеної перевірки); обґрунтований та вмотивований розрахунок спірного податкового повідомлення-рішення; засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірного повідомлення-рішення.

Підготовче засідання, призначене на 05 березня 2025 року відкладено на 02 квітня 2025 року у зв`язку із неявкою позивача та необхідністю надання доказів по справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 клопотання представника Дочірнього підприємства «РОВЕНА» про проведення судового засідання по справі в режимі відеоконференції задоволено, суд ухвалив проводити підготовче засідання у справі №320/1813/25, призначене на 02 квітня 2025 року о 13:30, та подальші судові засідання у справі, в режимі відеоконференції з наданням можливості представнику використовувати власні технічні засоби з використанням Системи відеоконференцзв`язку.

У судовому засіданні 02 квітня 2025 року ухвалою, постановленою судом без оформлення окремого документа, закрито підготовче провадження, суд перейшов до судового розгляду справи по суті, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Після надання пояснень учасниками справи у відкритому судовому засіданні та дослідження матеріалів справи, вирішено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Обґрунтовуючи протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, позивач зазначає наступне.

На звернення ДП «РОВЕНА» Київська обласна (регіональна) Торгово-Промислова Палата видала Сертифікат № 3200-23-0265 від 20.01.2023 року про форс-мажорні обставини, яким засвідчила (підтвердила) існування форс-мажорних обставин у період з 24.02.2022 року і які тривали на 20.01.2023 року, щодо обов`язку (зобов`язання) позивача за Контрактом, а саме: дотримання встановленого НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, згідно з яким грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України, а саме: 365 календарних днів і які унеможливили його виконання в зазначений термін. Зазначений Сертифікат про форс-мажорні обставини був наданий під час проведення перевірки та до скарги на ППР від 06.02.2024 року № 3650/07/09 поданої до ДПС України.

Отже, за посиланнями позивача, позивачем під час проведення процедури адміністративного оскарження висновків акта перевірки та податкового повідомлення-рішення від 06.02.2024 року № 3650/0709 надані всі належні докази і документи, які зобов`язували відповідача переглянути оскаржуване рішення та скасувати ППР в досудовому порядку, але рішення ГУ ДПС у Київській області залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Позивач вважає, що наявність форс-мажорних обставин підтверджена Сертифікатом ТПП звільняють ДП «РОВЕНА» - позивача від відповідальності у вигляді нарахованої пені за порушення вимог ч. 2 статті 13 ЗУ «Про валюту та валютні операції» при виконанні експортного Контракту № 15/06-2020/1 від 15.06.2020 року на строк дії форс-мажорних обставин.

Поряд з цим, позивач акцентує, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID19), а саме з 23.12.2022 по 30.06.2023, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За таких обставин, на думку позивача, відповідач неправомірно нарахував позивачу пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Також, позивачем заявлений контррозрахунок, згідно з яким загальний розмір штрафних санкцій (пеня) за складає 2 767 734,91 грн.

Вказує, висновок зроблений податковим органам під час прийняття оскаржуваного ППР та за результатами розгляду скарги на таке рішення порушує принцип «презумпції правомірності», оскільки значно звужує зміст пункту 6 ст.13 ЗУ «Про валюту та валютні операції», вважає що відповідач зробив помилковий висновок, в результаті чого наданий Сертифікат, як доказ обґрунтовуючи правову позицію ДП «РОВЕНА» не був прийнятий, проведення перевірки здійснено контролюючим органом без додержання норм п.п. 52-1, 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та безпідставно нараховано пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), п.6. ст.13 ЗУ «Про валюту та валютне і валютні операції» щодо наявності Сертифікату про форс- мажорні обставини, а також не враховано принципу, закріпленого в ПК України щодо індивідуальної відповідальності платника податків, оскільки у даному випадку, порушення строків розрахунків відбулось не з вини позивача, а через дії/ бездіяльність контрагента-нерезидента.

12 квітня 2025 року через систему «Електронний суд» представником Головного управління ДПС у Київській області поданий відзив на позов.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, прийнятого у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог законодавства з боку позивача.

Відповідач зазначає, документальною перевіркою встановлено порушення ДП «РОВЕНА» частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» із змінами та доповненнями, а саме несвоєчасне надходження валютних коштів на загальну суму 100 712,25 євро (в еквів. 4 020 412,32 грн.) та не ненадходження валютних коштів на загальну суму 272 886,41 євро (в еквів. 10 769 735,06 грн.), за контрактом від 15.06.2020 № 15/06-2020/1 з компанією FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ).

До перевірки надано сертифікат Київської Торгово Промислової палати № 3200-23-0265 (вих. 041/03.23) від 20.01.2023, яким засвідчено форс-мажорні обставини у період з 24.02.2022, що тривають на 20 січня 2023 року (військова агресія російської федерації проти України що стало підставою введення воєнного стану) Дочірньому підприємству «РОВЕНА» щодо обов`язку: дотримання встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів (контракт № № 15/06-2020/1 від 15.06.2020р.).

За твердженнями відповідача, за результатами аналізу зазначеного сертифікату Київської Торгово Промислової палати встановлено, що між військовою агресією російської федерації проти України (введення воєнного стану) та не можливістю нерезидентом FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ) здійснення оплати за поставлений товар відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 15.06.2020 №15/06-2020/1, відсутні причинно-наслідковий зв`язок, а тому такий сертифікат не може підтверджувати виникнення форс-мажорних обставин.

Відповідач акцентує, згідно з результатами перевірки не вбачається порушення граничних термінів поставки через форс мажорні обставини, що вказані в сертифікаті який виданий Київською Торгово Промисловою палатою від 20.01.2023 №3200-23-0265 (вих. 041/03.23), та відповідно зупинення перебігу строку розрахунків у зв`язку з виникненням форсмажорних обставин є безпідставним.

Довідку уповноваженої організації (органу) країни нерезидента розташування РАЛОТЕХ DWC-LLC (ОАЕ) сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) відповідно до умов контракту від 15.06.2020 №15/06-2020/1, щодо виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин до перевірки не надано.

Документи, які свідчать про прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента - заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого контрактом від 15.06.2020 №15/06-2020/1, до перевірки не надано.

Відповідач звертає увагу, що порушення умов зовнішньоекономічного контракту від 15.06.2020 №15/06-2020/1 здійснено саме компанією-нерезидентом FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ), а тому такий нерезидент має довести наявність у нього форсмажорних обставин, які унеможливили здійснення оплати товару відповідно до умов зазначеного контракту. Крім того, наявність таких форс-мажорних обставин має бути підтверджено відповідною довідкою уповноваженої організації (органу). Отже, сертифікат Київської Торгово-Промислової палати №3200-23-0265 (вих. 041/03.23) від 20.01.2023 про форс-мажорні обставини, виданий ДП «РОВЕНА», не впливає на розгляд даної справи.

Також, за посиланнями відповідача, є безпідставним посилання позивача на приписи пп. 14.1.39, 14.1.162 п.14.1 ст. 14 ПКУ, оскільки звільнення платників податків від відповідальності у вигляді штрафних (фінансових) санкцій та пені пов`язано з допущеними порушеннями саме податкового законодавства.

Із системного аналізу норм ПКУ та Закону № 2473 вбачається, що на пеню, нараховану відповідно до Закону № 2473, не поширюються положення п. 521 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПКУ. При цьому норми Закону № 2473 та інших нормативно-правових актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність, не звільняють від застосування штрафних санкцій та пені за порушення валютного законодавства у період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19).

Наявність складу валютного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 13 Закону № 2473-VІІІ, законодавець пов`язує, в першу чергу, з фактом вчинення резидентом дій або допущення бездіяльності, що зумовили недотримання граничних строків розрахунків за експортними операціями.

При цьому, значення має не лише сам факт допущення вчинення відповідних дій чи допущення бездіяльності, а й також можливість резидента вплинути на перебіг таких строків.

Валютне правопорушення фактично є правовою підставою юридичної відповідальності, а відтак, як і будь-яке інше правопорушення, характеризується сукупністю об`єктивних і суб`єктивних ознак, що утворюють його склад.

Об`єктивна сторона становить собою сукупність зовнішніх ознак, що характеризують дане правопорушення, таких як: протиправне діяння (дія чи бездіяльність) суб`єкта права, його шкідливі наслідки, причинно-наслідковий зв`язок між діянням і його результатом.

У свою чергу, суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Нормами ст. 109 ПК України, чітко визначено випадки, коли необхідною умовою євстановлення вини.

Відтак, як зазначає відповідач, спірні обставини у даній адміністративній справі не входить до вказаного переліку. Тобто, відповідальність за податкове правопорушення має бути передбачена саме ПК України, проте за порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (п. 109.2 ст. 109 ПК України), відповідальність передбачена Законом України «Про валюту і валютні операції».

У даному ж випадку, за посиланнями відповідача, позивач протягом визначеного законом строку не вжив дієвих заходів з метою виконання зобов`язання з нерезидентом, а також, спонукання контрагента, якому поставлено товар, до виконання умов договору, хоча міг передбачити настання відповідальності за порушення граничних строків розрахунків за операціями з експорту товарів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління ДПС у Київській області, на підставі направлення від 16.11.2023 № 8775/10-36-07-09, виданого Головним управлінням ДПС у Київській області, відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 82, п.п. 69.2 п.п. 69.21 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 12 травня 2022 року № 2260-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану», на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області від 13.11.2023 № 2277-п проведена позапланова виїзна документальна перевірка Дочірнього підприємства «РОВЕНА» (податковий номер 33337373) з питань дотримання вимог валютного законодавства при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 15.06.2020 №15/06-2020/1 з компанією нерезидентом FAROTEX DWC-LLC, (ОАЕ), за період з 23.12.2022 по 22.11.2023 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, наведеного у додатку 1 до акту перевірки, який є його невід`ємною частиною, результати якої оформлені актом від 29.11.2023 № 25866/10-36-07-09-04/33337373 (акт перевірки).

Відповідно до висновків акта перевірки від 29.11.2023 № 25866/10-36-07-09-04/33337373 перевіркою встановлено порушення Дочірнім підприємством «РОВЕНА» частини другої статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» із змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне надходження валютних коштів на загальну суму 100 712,25 євро (в еквів. 4 020 412,32 грн.) та не ненадходження валютних коштів на загальну суму 272 886,41 євро (в еквів. 10 769 735,06 грн.), за контрактом від 15.06.2020 № 15/06-2020/1 з компанією FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ).

На підставі акта перевірки від 29.11.2023 № 25866/10-36-07-09-04/33337373 Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.02.2024 № 3650/0709, відповідно до якого до ДП «РОВЕНА» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 7 664 642,44 грн.

Позивач направив до ДПС України скаргу від 14.02.2024 року № 14/02-2024/1 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 06.02.2024 № 3650/0709.

Рішенням Державної податкової служби України від 12.04.2024 № 10565/6/99-00-06-01-02-06 скаргу платника, що подано в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 06.02.2024 № 3650/0709 без змін.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Виключно законами України встановлюються, зокрема, податки і збори (п. 1. ч. 2 ст. 92 Конституції України).

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; 5) обов`язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З преамбули Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вбачається, що він є спеціальним законом, який визначає правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.

Статтею 13 вказаного Закону врегульовано особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Зокрема, частиною першої статті 13 Закону встановлено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Згідно з частиною 2 вказаної статті у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Частиною 5 статті 13 цього Закону встановлена відповідальність за порушення встановлених строків розрахунків, а саме порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Отже, за порушення граничних строків розрахунків, що встановлюються Національним банком України встановлено відповідальність у вигляді пені.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про валюту і валютні операції» валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

Органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства (частина четверта статті цього 11 Закону).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства (частина шоста статті 11 цього Закону).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (часина восьма статті цього 13 Закону).

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Отже, контролюючий (податковий) орган здійснює контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті та у разі встановлення порушень таких строків нараховує пеню у визначених розмірах.

З огляду на матеріали справи, Дочірнім підприємством «РОВЕНА» (Продавець) укладено експортний контракт від 15.06.2020 № 15/06-2020/1 з компанією нерезидентом FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ) (Покупець).

Предмет контракту продавець продає, а покупець купує товар, номенклатура, кількість, ціна і загальна вартість, що визначена в специфікації до контракту. Валюта контракту - євро. Загальна сума контракту 900 000,00 євро. Умови поставки FCA, Інкотермс 2010.

На виконання умов Контракту за перевіряємий період позивач відвантажив, а покупець прийняв товар на загальну суму 148 563,00 євро (5 836 975,34 грн), що підтверджується митними деклараціями наведеними у додатку № 3 до Акту перевірки, а саме:

ВМД № 100320000.2021.408430 від 28.07.21 на суму 2423713,13 грн;

ВМД № 100320000.2021.410250 від 02.11.21 на суму 1474355,81 грн;

ВМД № 100320000.2021.411049 від 15.12.21 на суму 1587989,37 грн;

ВМД № 100320000.2022.521794 від 14.07.22 на суму 2569158,29 грн;

ВМД № 100320000.2022.523270 від 02.12.22 на суму 3336079,70 грн;

ВМД № 100320000.2023.190990 від 10.05.23 на суму 3255871,51 грн.

Станом на початок перевіряємого періоду згідно оборотно сальдової відомості по рахунку 362 за контрактом від 15.06.2020 №15/06-2020/1 з компанією FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ) встановлено дебіторську заборгованість на загальну суму 292 381,16 євро (в еквів. 11 372 516,08 грн), термін погашення якої настає в перевіряємому періоді.

За перевіряємий період згідно з наданими до перевірки виписками банку ДОЧІРНІМ ПІДПРИЄМСТВОМ «РОВЕНА» отримано кошти від компанії нерезидента FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ) по контракту від 15.06.2020 № 15/06-2020/1 в загальному розмірі 100 712,25 євро (в еквів. 4 020 412,32 грн), в т.ч. з порушенням граничного строку у розмірі 100 712,25 євро (в еквів. 4 020 412,32 грн) та неотримано валютні кошти у розмірі 340 231,91 євро (в еквів. 13 427 592,56 грн), в т.ч. з порушенням граничного строку у розмірі 272 886,41 євро (в еквів. 10 769 735,06 грн.).

Станом на 22.11.2023 відповідно даним оборотно-сальдової відомості по рахунку 362 «Розрахунки з іноземними покупцями» по вказаному контракту рахується дебіторська заборгованість на суму 340 231,91 євро (в еквів. 13 427 592,56 грн), в т. ч. в сумі 272886,41 євро термін погашення якої настав.

Позивачем не заперечується факт невиконання компанією нерезидентом FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ) умов контракту від 15.06.2020 № 15/06-2020/1 та наявності дебіторської заборгованісті на суму 340 231,91 євро (в еквів. 13 427 592,56 грн).

Обґрунтовуючи протиправність податкового повідомлення-рішення, позивач, серед іншого, посилається на відсутність правових підстав у контролюючого органу для нарахування у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID19), а саме з 23.12.2022 по 30.06.2023, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а також на наявність форс-мажорних обставин, на підтвердження існування яких був наданий Сертифікат № 3200-23-0265 від 20.01.2023 року про форс-мажорі обставини, яким Торгово-Промислова Палата засвідчила (підтвердила) існування форс-мажорних обставин у період з 24.02.2022 року і які тривали на 20.01.2023 року.

Надаючи правову оцінку посиланням позивача у частині неправомірності застосування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у період дії карантину, суд враховує таке.

Так, положеннями Закону України «Про валюту і валютні операції» не врегульовано процедуру прийняття рішення про нарахування пені, як виду адміністративно - господарської санкції за порушення строків проведення розрахунків в іноземній валюті, а такий порядок унормований положеннями Податкового кодексу України, проте це не свідчить про те, що правовідносини у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду стають частиною законодавства щодо справляння податків і зборів та на них розповсюджуються всі положення ПК України.

Закон України «Про валюту і валютні операції» та Податковий кодекс України регулюють різні сфери державної політики. Підстави для ототожнення пені, яка застосовується у податкових правовідносинах, із пенею, яка застосовується у сфері валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду (за порушення строків надходження валютної виручки за операціями з експорту та імпорту товарів, відповідальність за яке встановлено статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції») - відсутні.

Частинами першою - третьою статті 3 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що відносини, які виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.

Питання здійснення валютних операцій, основи валютного регулювання та нагляду регулюються виключно цим Законом. Зміна положень цього Закону здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Зміна положень цього Закону може здійснюватися виключно окремими законами про внесення змін до цього Закону.

У разі якщо положення інших законів суперечать положенням цього Закону, застосовуються положення цього Закону.

Спірні у цій справі правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», і саме норми вказаного Закону підлягають застосуванню, зокрема, і в питанні нарахування пені за порушення строків розрахунків в іноземній валюті.

Так, відповідно до абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, проте така застосовна у сфері справляння податків і зборів та не підлягає застосуванню у сфері регулювання валютних правовідносин.

У свою чергу, зміни до положень Закону України «Про валюту і валютні операції» здійснюються виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Однак до Закону України «Про валюту і валютні операції» не вносились норми, які б дозволяли не застосовувати пеню (звільняли від застосування пені) за порушення строку розрахунків в іноземній валюті у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19).

При цьому, маючи на меті звільнити суб`єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляді порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені, законодавець вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Так, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12.05.2022 №2260-IX статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: « 13. Відповідальність, передбачена частиною п`ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб`єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» від 9 квітня 2022 року № 426.».

Тобто, у разі якби законодавець мав на меті звільнити суб`єктів господарювання від відповідальності шляхом ненарахування (незастосування) пені під час дії карантину (COVID- 19), відповідні зміни (чи обмеження в застосуванні) були б внесені саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 сформував висновок про те, що пеня, яка передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», за порушення строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID- 19), застосовується на загальних підставах і на таку не поширюються положення абзацу 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Підпунктом 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Тобто, нормами вказаного пункту визначено певні особливості справляння податків і зборів на певний період часу - на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

У справі № 240/25642/22 Верховний Суд визнав, що така норма може бути застосована до строків, визначених як податковим так і іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, але виключно у податковій сфері (у сфері справляння податків і зборів).

Однак, як вже було зазначено вище, Закон України «Про валюту і валютні операції» є спеціальним законом, який регулює, не сферу справляння податків і зборів, а сферу здійснення валютних операцій, валютного контролю та валютного нагляду, отже питання строків та відповідальності за їх порушення врегульовано саме зазначеним Законом, зміна положень якого здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. При цьому якщо положення інших законів суперечать положенням Закону «Про валюту і валютні операції», застосовуються положення саме Закону «Про валюту і валютні операції».

Тобто, про зупинення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів мали бути внесені відповідні зміни до Закону України «Про валюту і валютні операції», чого законодавцем зроблено не було.

Підпункт 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема, стаття 13, не є конкуруючими нормами, і те що підпункт 69.9 пункту 69 прийнятий пізніше у часі (03 березня 2022 року) не є підставою для його застосування до спірних правовідносин.

Враховуючи зазначене Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.07.2024 у справі №240/25642/22 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого положення підпункту 69.9 пункту 69 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, яким зупинено перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не розповсюджуються на строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, що врегульовано законодавством у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду.

Щодо посилань позивача на Сертифікат № 3200-23-0265 від 20.01.2023 року про форс-мажорі обставини, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Наслідки порушення граничного строку встановлює частина п`ята статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», згідно з якою порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Натомість положення частини шостої та сьомої цієї норми передбачають можливість зупинення перебігу граничного строку розрахунків та, відповідно, нарахування пені.

Так, відповідно до частини шостої норми у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п`ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин.

Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).

Так, стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.

Пункт 4 Регламенту ТПП врегульовує питання розмежування компетенції ТПП України та регіональних ТПП.

За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.

За визначенням, наведеним у частині другій статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», законодавець до форс-мажорних обставин відніс, серед іншого, загальну військову мобілізацію, військові дії, оголошену та неоголошену війну.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває і досі.

Таким чином, введення в Україні з 24 лютого 2022 року воєнного стану є форс-мажорною обставиною, яка в повній мірі відповідає ознакам надзвичайності і невідворотності.

Поряд із цим усталеною є практика Верховного Суду, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру. У разі їх виникнення сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі № 904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22).

Верховний Суд також неодноразово зазначав (постанови від 5 грудня 2023 року у справі № 917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справ у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Верховний Суд у складі судової палати з рoзгляду справ щoдo пoдатків, збoрів та інших oбoв`язкoвих платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.02.2025 у справі № 520/2941/24 дійшов висновку, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов`язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов`язання.

Суд зазначив, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов`язання.

Саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов`язання за договором чи обов`язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв`язок має доводитись шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати, а у разі необхідності - іншими належними доказами, що можуть підтвердити вплив цих обставин на здатність певною стороною виконати своє зобов`язання.

Відтак, неможливість виконання зобов`язання/обов`язку особа повинна підтверджувати документально в залежності від її дійсних обставин, що унеможливлюють виконання на підставі вимог законодавства. Обставини військової агресії на території України не є автоматичною, безумовною підставою, яка підтверджує відсутність можливості виконання зобов`язання/обов`язку.

З огляду на матеріали справи, на звернення ДП «РОВЕНА» Київська обласна (регіональна) Торгово-Промислова Палата видала Сертифікат № 3200-23-0265 від 20.01.2023 року про форс-мажорі обставини, яким засвідчила (підтвердила) існування форс-мажорних обставин у період з 24.02.2022 року і які тривали на 20.01.2023 року, щодо обов`язку (зобов`язання) позивача за Контрактом, а саме: дотримання встановленого НБУ граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів, згідно з яким грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України, а саме: 365 календарних днів і які унеможливили його виконання в зазначений термін (копія Сертифікату - додається).

Зазначений Сертифікат про форс-мажорні обставини був наданий під час проведення перевірки та до скарги на ППР від 06.02.2024 року № 3650/07/09 поданої до ДПС України.

Проте, суд зазначає, матеріали справи не містять належних, допустимих, достатніх, достовірних доказів того, що між військовою агресією російської федерації проти України (введення воєнного стану) та неможливістю здійснення оплати за поставлений товар відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту від 15.06.2020 № 15/06-2020/1, є причинно-наслідковий зв`язок.

Суд акцентує, матеріалами справи підтверджується, позивачем не заперечується, обставини відвантаження товару ДП «РОВЕНА» нерезиденту FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ) на загальну суму 148 563,00 євро (в еквів. 5 836 975,34 грн.), що підтверджують факт наявності фізичної змоги проведення безпечних господарських операцій з поставки товару з України.

У той же час, за умовами Контракту від 15.07.2020 3 15/06-2020/1 сторони звільнені від відповідальності за невиконання або часткового невиконання своїх зобов`язань за Контрактом, якщо воно є наслідком форс-мажорних обставин і якщо такі обставини впливають на виконання Контракту (пункт 8.1).

У випадку настання форс-мажорних обставин сторона, нездатна виконати вимоги контракту зобов`язання протягом 48 годин з моменту настання повідомити про це іншу сторону та відправити сповіщення, затверджене офіційним урядовим органом або Торгово-Промислової Палати.

Натомість, порушення умов зовнішньоекономічного контракту від 15.06.2020 №15/06-2020/1 здійснено саме компанією-нерезидентом FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ), а тому такий нерезидент має довести наявність у нього форс мажорних обставин, які унеможливили здійснення оплати товару відповідно до умов зазначеного контракту.

Сертифікат № 3200-23-0265 від 20.01.2023 року, на який посилається позивач, не місить обґрунтування наявності причинно-наслідкового зв`язку між збройною агресією російської федерації та неможливістю виконання нерезидентом FAROTEX DWC-LLC (ОАЕ) зобов`язання за контрактом, відсутності альтернативних можливостей виконання такого зобов`язання, а також інших доказів, які б підтвердили наявність форс-мажорних обставин.

Виходячи з наведеного, висновується, позивачем не надано достатніх достовірних доказів існування форс-мажорних обставин, які б вплинули на порушення ним термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Щодо решти посилань позивача, зокрема, щодо порушення контролюючим органом «презумпції правомірності», відсутності складу правопорушення, суд зазначає таке.

Закон України «Про валюту і валютні операції» частиною четвертою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» визначає механізм подовження граничного строку.

Так, відповідно до її змісту за окремими операціями з експорту та імпорту товарів граничні строки розрахунків, встановлені Національним банком України, можуть бути подовжені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, шляхом видачі висновку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, приймає рішення про видачу чи відмову у видачі зазначеного висновку протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідної заяви. Інформація про виданий висновок оприлюднюється на офіційному веб-сайті цього органу не пізніше наступного робочого дня після видачі висновку. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, протягом п`яти робочих днів з дня видачі висновку, зазначеного в абзаці першому цієї частини, інформує Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, про видачу такого висновку.

Порядок видачі висновку, у тому числі перелік документів, які подаються для видачі висновку, підстави для відмови у видачі висновку або залишення документів без розгляду, включаючи перелік товарів, за якими документи для видачі висновку підлягають залишенню без розгляду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Видача висновку здійснюється безоплатно.

Позивач не заперечує, що надавав відповідний висновок. За таких обставин у цій справі немає підстав вважати, що граничні строки розрахунків були продовжені.

Також, суд враховує, згідно з частиною сьомою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

У цій справі позивач не заперечує відсутності факту звернення до арбітражного суду.

З системного аналізу викладено у своїй сукупності можна дійти висновку, що законодавцем передбачені умови і випадки як для продовження граничних строків розрахунків за окремими операціями з експорту та імпорту товарів, так і для зупинення нарахування пені за порушення такого строку, зокрема, шляхом позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом).

У контексті справи, що розглядається, позивач протягом визначеного законом строку не вжив дієвих заходів з метою виконання зобов`язання нерезидентом, а також, спонукання контрагента, якому поставлено товар, до виконання умов договору.

Поряд з цим, варто зазначити, що положення статті 112 Податкового кодексу України, які визначають загальні умови притягнення до фінансової відповідальності, не поширюються на правовідносини щодо нарахування пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, оскільки такі правовідносини врегульовані спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції».

Також, суд відхиляє контррозрахунок пені, наданий позивачем, оскільки такий розрахунок ґрунтується на висновках позивача щодо зупинення нарахування пені на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії форс-мажорних обставин, що є нормативно необґрунтованим з підстав, наведених вище.

Враховуючи сукупність викладеного вище, суд доходить висновку про недоведеність обставин, на які посилається позивач у своїй позовній заяві.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та доказів, наявних у матеріалах справи, у взаємозв`язку із нормативним регулюванням спірних правовідносин та обставин справи, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.02.2024 № 3650/0709 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією України та законами України, з використанням повноваження відповідно до мети, з якою це повноваження надано, не суперечать вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, оцінивши доводи у сукупності, суд вважає вимоги Дочірнього підприємства «РОВЕНА» необґрунтованими, а тому, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, у разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Проте у цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255, 264 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства «РОВЕНА» відмовити повністю.

2. Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.