Рішення № 140254584, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ № 320/52384/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДСНС України у Київській області

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДСНС України у Київській області в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій України у Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнення без урахування індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та виплатити її з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з наказом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області № 321-нк від 29.05.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом Головного управління ДСНС України у Київській області від 29.05.2025 № 321-нк ОСОБА_1 звільнено зі служби цивільного захисту за станом здоров`я. Нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні здійснювалось з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, та премій установлених на травень 2022 року, а саме: - посадовий оклад - 2500,00 грн.; - оклад за спеціальним званням 2000,00 грн.; - надбавка за стаж служби в поліції 50% в розмірі 2250,00 грн.; - надбавка за специфічні умови проходження служби 45% в розмірі 3037,50 грн.; - надбавка за службу в умовах режимних обмежень 15% в розмірі 375, 00 грн.; - щомісячна премія - 47,70 % в розмірі 4847,51 грн. Всього: 15010,01 грн.

У липні 2025 позивач через представника звернувся з заявою до відповідача, у якій просив повідомити, чи нарахували йому одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення при звільненні згідно з наказом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області № 321-нк від 29.05.2025. Відповідач повідомив позивачу листом від 01.08.2025 № 56 01-7580/56 5, у якому зазначив, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Індексація грошового забезпечення не є складовою грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. Індексація грошового забезпечення у 2025 році здійснювалась відповідно до чинного законодавства, з урахуванням ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік». Базовий місяць для виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 був січень місяць 2025 року. При звільненні зі служби ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення. Позивач вважає таку бездіяльність протиправною, оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний характер, спрямована на підтримання купівельної спроможності грошових доходів та є невід`ємною складовою грошового забезпечення, а тому повинна враховуватися при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.12.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. Зазначив, що до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, включаються оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням та додаткові види грошового забезпечення постійного характеру - надбавки, доплати та премії, установлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення. На переконання відповідача, індексація грошового забезпечення не є додатковим видом грошового забезпечення постійного характеру, її виплата залежить від настання передбачених законодавством умов та припиняється у разі підвищення тарифних ставок, посадових окладів. У зв`язку із цим відповідач вважає, що індексація не входить до місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога при звільненні, а тому правові підстави для її врахування при обчисленні зазначеної допомоги відсутні.

Позивач не погоджуючись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, подав до суду 29.01.2026 письмові пояснення (відповідь на відзив), у яких не погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві, та підтримав заявлені позовні вимоги.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 наказом ГУ ДСНС України у Київській області від 29.05.2025 № 321-нк був звільнений зі служби за станом здоров`я.

У зв`язку зі звільненням позивачу було нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні.

Як убачається з наявної у матеріалах справи довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та листа ГУ ДСНС України у Київській області від 01.08.2025 №56 01-7580/56 5, при визначенні місячного грошового забезпечення, з якого обчислювалася одноразова грошова допомога при звільненні, відповідачем враховано:

посадовий оклад 5070,00 грн;

оклад за спеціальним званням 1410,00 грн;

надбавку за стаж служби 50 % 3240,00 грн;

надбавку за особливості проходження служби 50 % 4860,00 грн;

премію 275 % 13942,50 грн.

Разом: 28522,50 грн * 27 календарних років служби * 50% = 385053,75 грн.

Водночас судом встановлено, що наведені у позовній заяві відомості про складові грошового забезпечення не узгоджуються з даними грошового атестата та зазначеного листа відповідача, у зв`язку з чим при встановленні розміру та складових грошового забезпечення суд виходить із первинних документів, наявних у матеріалах справи.

При цьому індексація грошового забезпечення до зазначеного розрахунку включена не була.

29.07 2025 року представник позивача звернувся до Головного управління ДСНС України у Київській області із адвокатським запитом щодо обставин нарахування ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з наказом від 29.05.2025 №321-нк.

Листом від 01.08.2025 №56 01-7580/56 5 Головне управління ДСНС України у Київській області повідомило представника позивача, зокрема, що індексація грошового забезпечення у 2025 році здійснювалася відповідно до чинного законодавства з урахуванням статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», а базовим місяцем для виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 визначено січень 2025 року.

У цьому ж листі відповідач зазначив, що при звільненні зі служби ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася.

Не погоджуючись із такою позицією та діями відповідача, позивач звернувся із цим позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 99 Кодексу цивільного захисту України (далі КЦЗ України) передбачено, що трудові відносини працівників органів управління та сил цивільного захисту регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Згідно з ч. 1 , 2 ст.101 КЦЗ України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Держава, відповідно до ст. 125 КЦЗ України, гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов`язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Згідно абзацу 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 2262 особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу, визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 (далі - Інструкція № 623).

Згідно п. 8 розділу XXVII Інструкції № 623 особам рядового і начальницького складу, які звільняються зі служби за віком, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту керівником відповідного органу управління (підрозділу), за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога при звільненні зі служби цивільного захисту в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п. 2, 3 розділу І Інструкції № 623 грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно із п. 14 розділу І Інструкції № 623 індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).

Статтею 9 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 № 1282-XII (далі Закон № 1282).

Згідно ст. 1 Закону № 1282 індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення.

Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Такий висновок узгоджується з позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, від 14.11.2024 у справі № №200/638/24, предметом розгляду яких було, зокрема, включення до складу грошового забезпечення, з якого призначається (обчислюється) пенсія, індексації грошового забезпечення.

При цьому, суд враховує позицію Верховного Суду, яку викладено в постанові від 24.10.2018 у справі № 820/3211/17, в якій суд касаційної інстанції за наслідками дослідження аналогічних обставин дійшов висновку, що чинним законодавством передбачено єдине поняття грошового забезпечення військовослужбовців, відповідно до якого вираховуються і пенсійні виплати, і розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначала, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Також, суд зазначає, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків, що при обчисленні пенсії не враховується такий складовий елемент грошового забезпечення як одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Суд зауважує, що доводи відповідача щодо проведення індексації грошового забезпечення позивача у 2025 році відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням січня 2025 року як місяця, з якого розпочато обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком, самі по собі не спростовують доводів позивача щодо необхідності врахування індексації грошового забезпечення при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні.

Так, відповідно до статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи із січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків, а сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.

Водночас наведені положення визначають особливості обчислення індексації грошових доходів населення у 2025 році, однак не змінюють правової природи індексації грошового забезпечення та не виключають її з числа виплат, які підлягають урахуванню при визначенні розрахункової величини одноразової грошової допомоги при звільненні.

Верховний Суд виходить із того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності грошового забезпечення внаслідок його знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, у зв`язку з чим така виплата має враховуватися у складі грошового забезпечення, з якого визначається розмір одноразової грошової допомоги при звільненні. Такий підхід, зокрема, викладено у постановах Верховного Суду від 30.04.2021 у справі №620/561/20 та від 17.08.2026 у справі №240/2492/23.

Отже, посилання відповідача на те, що індексація не належить до складових грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права.

При цьому питання щодо визначення розміру індексації грошового забезпечення, яка підлягала нарахуванню позивачу відповідно до законодавства у відповідному розрахунковому періоді, та здійснення на підставі такого розміру арифметичного розрахунку одноразової грошової допомоги належить до повноважень відповідача як органу, в якому позивач проходив службу та яким здійснювалося нарахування і виплата його грошового забезпечення.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, визначеної відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку №1078 та статті 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Європейський суд з прав людини у справі "Чуйкіна проти України" (Chuykina v. Ukraine) зазначив, що процесуальні гарантії, викладені у ст. 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином ст. 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції.

Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia).

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що позивач при зверненні до суду сплатив 1211,20 грн. судового збору, а відтак вказана сума підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільнення без урахування індексації грошового забезпечення;

3. Зобов`язати Головне управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області нарахувати ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення та виплатити її з урахуванням виплаченої суми одноразової грошової допомоги при звільненні згідно з наказом Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області № 321-нк від 29.05.2025.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій України у Київській області (код ЄДРПОУ: 38537963, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Межигірська, 8) судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.