Рішення № 140254560, 17.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 рокуСправа №160/13625/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Голобутовського Р.З.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

21.05.2026 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі відповідач), у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України №10/в від 12.02.2026, прийняте у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - цивільній дружині військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер внаслідок мінно-вибухової травми 25.03.2023, що підтверджується Витягом з протоколу засідання штатної 20 Регіональної ВЛК №637 від 30.06.2023;

- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти законне рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із смертю внаслідок мінно-вибухової травми військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цивільного чоловіка ОСОБА_1 та з яким вона проживала однією сім`єю, без реєстрації шлюбу до його смерті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2025 у справі №175/5981/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлено факт проживання однією сім`єю громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.01.2019 до 25.03.2023. Старший сержант ОСОБА_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Підгороднє Донецької області отримав вогнепальне осколкове поранення голови з вогнепальним переломом лобної кістки, вогнепальне осколкове поранення обох гомілок з вогнепальним переломом лівої малогомілкової кістки, внаслідок якого ІНФОРМАЦІЯ_5 помер у стаціонарі КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги». Відповідно Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.02.2026 №10/в позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, з підстав того, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України); встановлення судом факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_2 не створює підстав для набуття заявницею статусу одного з подружжя, та, відповідно, виникнення у неї права на отримання одноразової грошової допомоги. Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, зазначає, що норма закону про «осіб, які проживали однією сім`єю» з`явилася в законі пізніше (у 2024 році), після загибелі ОСОБА_2 . Позивач стверджує, що для цілей надання соціальних гарантій визначальним є не юридична форма оформлення відносин, а їх фактичний зміст. При цьому держава не може дискримінувати членів сім`ї лише через відсутність офіційної реєстрації шлюбу, позаяк згідно зі статтею 51 Конституції України, сім`я, дитинство, материнство і батьківство перебувають під захистом держави. Конституція не обмежує поняття «сім`я» лише зареєстрованим шлюбом. Відтак відсутність реєстрації шлюбу не може бути перешкодою для отримання одноразової грошової допомоги, оскільки це було б порушенням ст. 24 Конституції України (рівність прав) та ст. 14 Конвенції про захист прав людини (заборона дискримінації)». Наведені обставини зумовили звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

03.06.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування правової позиції зазначено, що Міністерство оборони України не було учасником цивільної справи №175/5981/24, а тому правові висновки та фактичні обставини, викладені у відповідному судовому рішенні, не мають преюдиційного значення для відповідача. Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Зазначене узгоджується з усталеною практикою Конституційного Суду України (рішення від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012). Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (далі Постанова №168) днем виникнення права на отримання ОГД є дата загибелі (смерті) особи, зазначена у свідоцтві про смерть. Аналогічно пунктом 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі Порядок №975), та пунктом 1.4 розділу I Порядку, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 (далі Порядок №45), визначено, що право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми матеріального права у редакції, чинній станом на дату смерті військовослужбовця ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 . Станом на дату смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) діяла редакція ст. 16-1 Закону №2011-XII, викладена Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 23.12.2022 №2822-IX, відповідно до якої право на призначення та отримання ОГД мали батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважалися члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таким чином, у редакції норми, чинній на момент смерті військовослужбовця, законодавець установив вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання ОГД, чітко визначивши конкретні категорії отримувачів: батьків, одного з подружжя, дітей та утриманців. Окрема категорія жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу, до цього переліку не входила. Зазначену категорію осіб було включено до ст. 16-1 Закону №2011-XII лише Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 09.12.2023 №3515-IX (далі Закон №3515-IX), який набрав чинності 29.03.2024, тобто вже після смерті ОСОБА_2 . Закон №3515-IX не містить положень про його зворотну дію в часі, а тому не може змінювати коло осіб, які мали право на ОГД станом на дату смерті військовослужбовця. Установлений судовим рішенням факт спільного проживання без реєстрації шлюбу має значення виключно щодо підтвердження відповідних фактичних обставин (спільного побуту, ведення господарства, наявності взаємних прав та обов`язків) і може підтверджувати належність особи до членів сім`ї у розумінні сімейного законодавства, проте не змінює визначеного спеціальним законом кола отримувачів ОГД. Положення ст. 16-1 Закону №2011-XII мають імперативний характер та визначають вичерпний перелік осіб, які мають право на отримання ОГД, у зв`язку з чим розширення такого переліку шляхом застосування норм інших галузей права, зокрема Сімейного кодексу України, є недопустимим. подані позивачкою документи не підтверджували її належності до жодної з категорій отримувачів, прямо визначених ст. 16-1 Закону №2011-XII у редакції, чинній на дату смерті військовослужбовця, а оскаржуване рішення Комісії є правомірним. Підстави для визнання його протиправним та скасування, а також для зобов`язання відповідача вчинити дії, на думку відповідача, відсутні.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2025 у справі №175/5981/24, з урахуванням ухвали від 13.05.2026, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українки, громадянки України, паспорт НОМЕР_2 , виданий 22.09.1999 Дніпропетровським РВ України в Дніпропетровській області та гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, паспорт НОМЕР_3 , виданий 20.06.1996 Красногвардійським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, без шлюбу у період з 20.01.2019 до 25.03.2023.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , дата видачі 28.03.2023, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_1 від 21.02.2023 №1116 старший сержант ОСОБА_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , 12.01.2023 одержав травму (поранення). Діагноз: Вогнепальне осколкове поранення голови з вогнепальним переломом лобної кістки. Вогнепальне осколкове поранення обох гомілок з вогнепальним переломом лівої малогомілкової кістки. За обставин: 12.01.2023 під час виконання бойового завдання внаслідок ворожого артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Підгороднє Донецької області отримав травму (поранення) при проходженні військової служби, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини, в районі проведення бойових дій на території Донецької області, не перебуваючи в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

Причина смерті мінно-вибухова травма, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 (довідка про причину смерті від 26.03.2023, видана Вінницьким обласним бюро судово-медичної експертизи).

Позивач звернулася із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю Захисника України старшого сержанта ОСОБА_2 .

26.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_6 направлено позивачу лист №7/13754/19, яким повідомлено, що розглянувши подані ОСОБА_1 документи, Комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - цивільній дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 у період дії воєнного стану старшого сержанта ОСОБА_2 (протокол №10/в від 12.02.2026).

До листа надано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 12.02.2026 №10/в.

У витязі з протоколу зазначено, що «згідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (у редакції, що діяла на момент загибелі), особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-12 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У редакції ст. 16-1 Закону України "Про соціальним ї правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", чинній на дату смерті військовослужбовця, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття; утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) подружжя утворюється на підставі шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства. Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до наданих документів, заявниця не відноситься до одного з подружжя.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2025 у справі № 175/5981/24 встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 20.01.2019 по 25.03.2023.

Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України).

Згідно висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №1840/2940/18, від 06.07.2022 у справі №809/1346/17, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них лише деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Проте, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Таким чином, встановлення судом факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та загиблого ОСОБА_2 не створює підстав для набуття заявницею статусу одного з подружжя, та, відповідно, виникнення у неї права на отримання одноразової грошової допомоги.

Також на розгляд комісії не надходили документи, які підтверджували б право ОСОБА_1 на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як утриманця відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Враховуючи зазначене, вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні частки одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 .

Не погодившись з рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю старшого сержанта ОСОБА_2 , позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 5 ст. 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ).

Відповідно до ст. 41 Закону №2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом №2011-XII.

Закон №2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Пунктом 1 ст. 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у ст. 16-1 Закону №2011-XII.

Так, п. 1 ст. 16-1 Закону №2011-XII (в редакції чинній на момент смерті батька позивача) було визначено, що у випадках, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Разом з тим, 29.03.2024 набрав чинності Закон №3515-ІХ, яким ст. 16-1 Закону №2011-XII викладено в такій редакції:

« 1. У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

2. За наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в такому розпорядженні у відсотках.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

3. У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках.

4. До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України 09.04.1992 №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII)».

Отже, починаючи з 29.03.2024 законодавець істотно розширив коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, віднісши до них, зокрема, усіх дітей загиблого (померлого) військовослужбовця незалежно від їх віку, факту перебування на утриманні чи наявності права на пенсію у разі втрати годувальника.

Пунктом 3 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ встановлено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п.п. 8, 9 ст. 16-3 Закону №2011-ХІІ особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію», ст. 9-2 Закону №2011-XII та абзаців другого - восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 28.06.2023 №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану», враховуючи необхідність вирішення багатьох невідкладних питань, пов`язаних із запровадженням воєнного стану, виконанням завдань щодо подолання збройної агресії та захисту держави, мобілізаційних та низки інших процесів, Кабінет Міністрів України прийняв постанову №168, положеннями якої врегулював деякі особливості окремих виплат (в тому числі одноразової грошової допомоги), зокрема для військовослужбовців як осіб, які безпосередньо залучені до виконання завдань та заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Пунктом 1-1 постанови №168 (тут і далі - в редакції, яка була чинною на момент смерті батька позивача) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За змістом абзаців 1 та 2 п. 2 постанови №168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-12 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Аналіз наведених положень Закону №2011-ХІІ та постанови №168 свідчать про те, що одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною виплатою компенсаційного характеру, право на яку мають, зокрема, визначені в ст. 16-1 Закону №2011-ХІІ члени сім`ї загиблого військового, які можуть реалізувати таке право протягом трьох років з дня його виникнення.

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи належить позивачка до кола осіб, які відповідно до ст. 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Повертаючись до предмета спору цієї справи, а саме протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, необхідно зауважити, що відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскаржуване в даній справі рішення відповідача мотивовано саме тим, що позивач не набула статусу одного з подружжя померлого.

Судом встановлено, що рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21.03.2025 у справі №175/5981/24 встановлено факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 20.01.2019 по 25.03.2023.

Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_2 з січня 2019 року як дружина та чоловік до моменту його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 внаслідок важкого поранення в зоні бойових дій.

Однією сім`єю з ОСОБА_2 вони проживали за адресою реєстрації ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не був зареєстрований.

За час проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм будинку: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту; крім того всі свята проводили разом, в колі рідних та друзів, тобто фактично перебували у шлюбних відносинах. Померлий спілкувався з родиною заявниці.

Про відносини, як чоловіка та дружини також свідчать фотокартки, на яких зображені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з родичами, у сімейному колі, з друзями та на сімейному відпочинку.

Таким чином, судовим рішенням від 21.03.2025 у справі №175/5981/24 підтверджується факт того, що позивач, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачу на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 1 ст. 16-1 Закону №2011-XII.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2024 у справі №560/17953/21, застосовуючи положення ст. ст. 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Суд зауважує, що справа з тотожними правовідносинами вже була предметом розгляду у Верховному Суді. Так, у постанові від 05.02.2025 у справі №120/17960/23, яку суд враховує при розгляді даної справи, колегія суддів Касаційного адміністративного суду дійшла аналогічних висновків.

В пункті 37 постанови Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №120/17960/23 за аналогічних обставин зазначено, що положення ч. 1 ст. 16-1 Закону №2011-XII передбачають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, зокрема і одного із подружжя, який не одружився вдруге. Факт того, що позивачка є одним із подружжя встановлено судом. Ураховуючи, що судом цивільної юрисдикції у справі №150/401/22 встановлено, що після розірвання шлюбу позивачка продовжувала проживати з ОСОБА_4 до моменту його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, разом виховували їх спільних дітей, колегія суддів дійшла висновку, що підхід Міністерства оборони України щодо повернення позивачці документів, які містили наведене рішення суду, на доопрацювання з метою надання документів, яким встановлено факт перебування на утриманні загиблого та посилання на відсутність факту реєстрації, що обумовило повернення документів, поданих позивачкою для призначення одноразової грошової допомоги, є необґрунтованим (пункт 38 постанови).

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що враховуючи, що судом цивільної юрисдикції у справі №175/5981/24 встановлено, що позивач проживала з ОСОБА_2 до моменту його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, суд дійшов висновку, що висновки Міністерства оборони України, викладені в оскаржуваному рішенні Міністерства оборони України, оформленому протоколом комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №10/в від 12.02.2026, є необґрунтованими.

На користь наведених висновків суду свідчить також те, що у подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 №3515-IX законодавець виклав ст. 16-1 Закону №2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у пп. 1-3 п. 2 ст. 16 цього Закону, зокрема належать: жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Тобто, фактично змінами у Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII додатково легалізовано право цивільних дружин на отримання одноразової грошової допомоги.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини у цій справі, суд робить висновок про протиправність рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 10/в від 12.02.2026 в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" та необхідність його скасування.

Враховуючи наявність дискреційних повноважень відповідача на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, суд вважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із смертю внаслідок мінно-вибухової травми військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цивільного чоловіка ОСОБА_1 та з яким вона проживала однією сім`єю, без реєстрації шлюбу до його смерті, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Аналогічний спосіб захисту порушених прав особи було застосовано у вже згаданій постанові Верховного Суду від 05.02.2025 у справі №120/17960/23, а також підтримано Верховним Судом в постанові від 10.05.2024 у справі № 440/6725/23.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у встановленому розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 19.05.2026.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, судовий збір у сумі 1331,20 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі пропорційному до задоволених позовних вимог - 887,47 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітряних Сил, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України №10/в від 12.02.2026, прийняте у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині не призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 - цивільній дружині військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із смертю внаслідок мінно-вибухової травми військовослужбовця старшого сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цивільного чоловіка ОСОБА_1 та з яким вона проживала однією сім`єю, без реєстрації шлюбу до його смерті, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в розмірі 887 (вісімсот вісімдесят сім) грн 47 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.З. Голобутовський