Рішення № 140254500, 10.08.2026, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Провадження № 2/359/2045/2026

Справа № 359/13383/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Журавського В.В.

при секретарі Алфімовій І.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

В листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЛВЕНТІС»,звернулося до суду з вказаним позовом, який обґрунтовує тим, що 24 вересня 2019 року ТОВ «Алекскредит» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 2737687. За яким ТОВ «Алекскредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 30 календарних днів повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,7% за кожен день користування кредитом.

Відповідач неналежним чином виконував грошове зобов`язання, тому у нього виникла заборгованість кредитним договором № 2737687 від 24 вересня 2019 року у розмірі 16080 гривень.

В подальшому, на підставі договорів факторингу ТОВ «СОЛВЕНТІС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 2737687 від 24 вересня 2019 року.

Тому позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 16080 гривень 00 копійок, що складається: із заборгованості за тілом кредиту 8000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками 8080 гривень 00 копійок.

2. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача Лановий Є.М. просив розгляд цивільної справи здійснити за його відсутності, вказавши, що підтримує пред`явлений позов у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Пузін Д.М. направив до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечував у повному обсязі. Зазначав, що кредитний договір № 2737687 від 24 вересня 2019 року відповідачем не укладався та не підписувався, а позивачем не надано належних доказів його ідентифікації. Також представник відповідача вказував на відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів та фактичного користування ними. Крім того, заперечував належність переходу до позивача права вимоги за спірним кредитним договором, посилаючись на відсутність належних доказів включення відповідача до реєстрів прав вимог та повідомлення про відступлення права вимоги. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 листопада 2025 року було відкрито провадження у цивільній справі та вирішено розгляд цивільної справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Встановлено, що 24 вересня 2019 року ТОВ «Алекскредит» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір № 2737687. За яким ТОВ «Алекскредит» зобов`язалося надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 8000 гривень, а ОСОБА_1 зобов`язався протягом 30 календарних днів повернути суму кредиту та сплатити відсотки за користування грошовими коштами у розмірі 1,7% за кожен день користування кредитом.

ТОВ «Алекскредит» виконало своє зобов`язання за договором та надало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 8000 гривень, що підтверджується довідкою директора ТОВ «ФК «Елаєнс» про проведення платежу у розмірі 8000 гривень на банківську картку НОМЕР_1 та випискою із АТ КБ «Приват Банк» яка належить ОСОБА_1 (а.с.63).

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання», гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад», а також главою 73 «Факторинг» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України.

5. Норми права, якими керується суд при вирішенні спору.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає чи зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

У відповідності до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч.1 ст.514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За правилами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

6. Мотиви, якими керується суд при вирішенні спору.

Встановлено, що кредитний договір № 2737687 від 24 вересня 2019 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 2737687, який був надісланий на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем при укладенні кредитного договору. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Алекскредит» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Згідно умов Договору факторингу №АК-10/06/2025 від 10 червня 2025 року, ТОВ «Алекскредит» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 2737687 від 24 вересня 2019 року на користь ТОВ «Секвоя Капітал», а відповідно ТОВ «Секвоя Капітал» набуло права вимоги до ОСОБА_1 (а.с.33-41). Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією, витягом з реєстру боржників (а.с.71,17).

07 липня 2025 року ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «СОЛВЕНТІС» уклали договір факторингу №ДФ-07072025 (а.с.47-55). За цим договором до ТОВ «СОЛВЕНТІС» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 2737687 від 24 вересня 2019 року. Дана обставина підтверджується платіжною інструкцією, витягом з реєстру боржників (а.с.72,18).

ОСОБА_1 належним чином не виконував грошове зобов`язання за кредитним договором, тому у нього виникла заборгованість у розмірі 16080 гривень 00 копійок, що складається: із заборгованості за тілом кредиту 8000 гривень 00 копійок, заборгованості за відсотками 8080 гривень 00 копійок (а.с.19-20).

В матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно сплатив заборгованість за кредитним договором.

Доводи представника відповідача адвоката Пузіна Д.М. про те, що відповідач не укладав та не підписував кредитний договір № 2737687 від 24 вересня 2019 року, суд вважає необґрунтованими.

Як встановлено судом, зазначений кредитний договір був укладений в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Алекскредит» та підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора 2737687, який був надісланий на номер мобільного телефону, зазначений відповідачем при укладенні договору. Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного правочину, а укладений таким способом договір за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Саме по собі заперечення відповідача щодо укладення кредитного договору не спростовує наданих позивачем доказів його укладення. При цьому судом встановлено, що кредитні кошти в розмірі 8000 гривень були фактично перераховані на банківську картку, яка належить ОСОБА_1 , що підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк». Отже, доводи представника відповідача про відсутність доказів отримання відповідачем кредитних коштів спростовуються матеріалами справи.

Посилання представника відповідача на неналежність переходу до позивача права вимоги також не знайшли свого підтвердження. Судом встановлено, що 10 червня 2025 року між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № АК-10/06/2025, за умовами якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право вимоги за кредитним договором № 2737687 від 24 вересня 2019 року. Перехід права вимоги підтверджується, зокрема, платіжною інструкцією та витягом з реєстру боржників.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заперечення представника відповідача щодо неукладення кредитного договору, неотримання кредитних коштів та неналежного переходу права вимоги спростовуються сукупністю наявних у справі доказів.

Разом з тим судом встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за кредитним договором зобов`язання. Заявлена позивачем заборгованість становить 16080 гривень, з яких 8000 гривень сума основного боргу та 8080 гривень проценти за користування кредитними коштами. Водночас, враховуючи, що строк кредитування становив 30 днів, проценти за користування кредитом підлягають стягненню лише в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, розмір процентів, що підлягають стягненню, становить 4080 гривень (8000 гривень ? 1,7 % ? 30 днів), а загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 12080 гривень, з яких 8000 гривень заборгованість за тілом кредиту та 4080 гривень заборгованість за процентами.

Тому суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СОЛВЕНТІС» належить стягнути заборгованість у розмірі 12080 гривень 00 копійок.

7. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З платіжної інструкції №2737687 від 28 жовтня 2025 року (а.с.66) вбачається, що при пред`явленні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» сплатило судовий збір у розмірі 2422 гривні 40 копійок. Пред`явлений позов задоволений частково, а саме 75,12% (12080/ 16080 ? 100%). З огляду на це, з ОСОБА_1 на користь позивача слід примусово стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 1819 гривень 70 копійок (2422,4 / 100% ? 75,12%).

Встановлено, що представництво інтересів позивача здійснював адвокат Лівак І.М. на підставі договору про надання правової допомоги №43657029 від 01 липня 2025 року (а.с.22-26).

Зі змісту детального опису робіт (наданих послуг) надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 01 липня 2025 року (а.с.21), вбачається, що загальна вартість витрат на правову допомогу, які понесло Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» становить 6000 гривень.

Отже враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то й заявлені позивачем вимоги про відшкодування понесених витрат на правову допомогу підлягають задоволенню на 75,12%, що становить 4507 гривень 20 копійок (6000/ 100 х 75,12%).

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст.512, ч.1 ст.514, ч.1 ст.526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та п.1 ч.3 ст.133, ч.1 ст.142, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268, ч.1 ст.280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» заборгованість за кредитним договором в розмірі 12080 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС» судовий збір в розмірі 1819 гривень 70 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 4507 гривень 20 копійок.

В задоволенні позову про стягнення грошових коштів у більшому розмірі відмовити.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «СОЛВЕНТІС», зареєстроване за адресою: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. С.Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 43657029.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду 10 серпня 2026 року.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Бориспільського міськрайонного суду В.В. Журавський