Рішення № 140253779, 03.09.2026, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 295/4912/26

2/296/3668/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" вересня 2026 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого судді Пилипюк Л. М.,

за участю секретаря судового засідання Бартащук К. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

30 квітня 2026 року до Корольовського районного суду м. Житомира за підсудністю з Богунського районного суду м. Житомира надійшла позовна ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «ІРБІС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 39804518 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у поряду, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов Кредитного договору ТОВ «ФК «ІРБІС» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 4600 гривень на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Представник позивача вказує, що ТОВ «ФК «Ірбіс» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, перерахувавши 4600 гривень відповідачу на її картковий рахунок. Однак, відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконала, розмір її заборгованості становить 15 640 гривень, з яких 4 600 гривень заборгованість за тілом кредиту; 11 040 гривень заборгованість за відсотками.

01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» укладений Договір факторингу № 01092025/1, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за Кредитним договором відступлено на користь ТзОВ «Фінансова компанія «Позика».

На підставі наведеного ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 39804518 від 23.11.2021 в розмірі 15 640 гривень, понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрати на правничу допомогу в сумі 5 500 гривень.

Ухвалою судді від 06 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення вказаної ухвали.

21.05.2026 від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, відповідач зазначає, що ТзОВ «Фінансова компанія «Позика» пропустило строк позовної давності, оскільки останні операції за кредитним договором датовані 22.02.2022, а до суду позивач звернувся лише у 2026 році. Відповідач просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити у задоволенні позову. Крім того, на підтвердження факту отримання коштів позивач надав лист Ipay.ua від 24.10.2025 через 4 роки після транзакції 23.11.2021, а тому такий доказ є недопустимим, оскільки документ не містить жодних персональних даних відповідача - ані прізвища, ані РНОКПП; документ виданий платіжним сервісом - посередником, а не банківською установою; позивач не довів, що картка оформлена на ім`я відповідача. Зарахування коштів на картку не є доказом, що саме вона є власником картки та отримала кредитні кошти. Крім того, ОСОБА_1 вважає, що позивач неправомірно просить стягнути суму в розмірі 15 640 гривень, оскільки заборгованість за нарахованими процентами в кілька разів перевищує суму кредиту. На підставі наведеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову, а також заявляє про неспівмірність заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.

28.05.2026 від представника позивача ТОВ «ФК «Позика» до суду надійшла відповідь на відзив. На спростування доводів відзиву представник позивача зазначає, що відповідачка визнає факт укладення нею Кредитного договору № 39804518 від 23.11.2021, чим підтверджує факт існування між сторонами договірних правовідносин, тому визнання обставин за укладенням кредитного договору стороною відповідача та отримання кредитних коштів останньою, звільняє позивача від їх доведення перед судом. Щодо відступлення прав вимоги за Кредитним договором представник позивача зазначає, що в законодавством України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги. У разі сплати відповідачем коштів на погашення заборгованості на рахунок первісного кредитора такі кошти були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «Позика» та зараховані на погашення відповідної кредитної заборгованості. Однак, відповідач заборгованість за Кредитним договором не сплачувала ані первісному, ані новому кредитору. А саме по собі неотримання повідомлення про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Позика». Крім того, Кредитний договір та Договір факторингу, укладений між ТОВ «ФК «Ірбіс » та ТОВ «ФК «Позика» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину. Щодо перерахування коштів за Кредитним договором представник позивача зазначає, що згідно з Довідкою про ідентифікацію клієнта від 01 вересня 2025 року в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «Ірбіс» зафіксовано карту (маску карти), що належить клієнту, а саме НОМЕР_1 . Наданий документ лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» є належним і допустимим доказом фактичного перерахування кредитних коштів відповідачці, адже містить усі обов`язкові реквізити електронного документа, що забезпечує автентичність і цілісність документа та підтверджує його юридичну силу. Також у відповіді на відзив представником позивача здійснено детальний розрахунок нарахування відсотків за користування кредитними коштами та періоди таких нарахувань. Щодо спливу позовної давності представник позивача зазначає, що 02.04.2020 набрав чинності Закон України від 30.03.2020, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв`язку з COVID-19, строки, визначені зокрема ст. 257 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин діяв на всій території України з 11.03.2020 до 30.06.2023 безперервно. З 17.03.2022 набрав чинності Закон України від 15.03.2022, яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, що передбачав зупинення перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Надалі Законом України №4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 було виключено з ЦК України. Закон №4434 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108 і набрав чинності 04.09.2025, і саме з цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності. З наведеного слідує, що у період з 02.04.2020 по 03.09.2025 перебіг позовної давності фактично не здійснювався (строки були продовжені/зупинені на законодавчому рівні).

28.05.2026 до суду надійшли письмові заперечення ОСОБА_1 на відповідь на відзив, в яких відповідачка просить суд ретельно перевірити правомірність застосування норм про зупинення позовної давності у даній справі з урахуванням наведеної практики Верховного Суду та конституційних принципів захисту прав людини, і застосувати наслідки спливу позовної давності у разі встановлення відповідних обставин. Також ОСОБА_1 зазначає, що умови Кредитного договору є несправедливими, оскільки тіло кредиту 4600 гривень, а відсотків нараховано на суму 11 040 гривень.

Представник позивача ТОВ «ФК «Позика» Міньковська А. В. у судове засідання не з`явилась, заявою від 06.08.2026 просить розгляд справи здійснювати за її відсутності. У вказаній заяві представник позивача також просить позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, заявою від 21.08.2026 просить справу розглядати без її участі, оскільки вона перебуває за межами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд установив, що 23 листопада 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 39804518 (далі по тексту рішення Кредитний договір), відповідно до умов якого ТзОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» надає кредит клієнту у розмірі 4 600 гривень, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

За користування кредитом клієнт зобов`язаний сплатити товариству стандартну процентну ставку у розмірі 3%. Стандартна процентна ставка застосовується у межах строку, визначеному у п. 4.2 цього договору та у межах нового стандартного періоду кредитування, якщо відбулось продовження строку кредитування за ініціативою клієнта. При цьому, клієнт може скористуватись пільговим періодом та отримати пільгову процентну ставку (знижку) на наступних умовах: пільговий період 30 календарних днів з 23.11.2021 по 23.12.2021 за процентною ставкою 2%; стандартний період - 60 календарних днів з 24.12.2021 по 21.02.2022 за процентною ставкою 3%. (п.3.2. Кредитного договору).

Мета кредитування - задоволення власних потреб Клієнта, що не суперечить чинному законодавству України та не пов`язані з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю. Клієнт зобов`язується використовувати кредит лише відповідно до мети кредитування, що вказана у цьому Договорі (п. 3.4. Кредитного договору).

Цей Договір є електронним договором у розумінні Закону України «Про електронну комерцію», оформленим в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу (п.13.1. Кредитного договору).

Договір підписано електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису 444480, що був надісланий на вказану відповідачем мобільний номер телефону, у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Разом з Кредитним договором 23 листопада 2021 року відповідач ознайомилася та підписала електронним підписом з одноразовим ідентифікатором таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, який є додатком до Договору про надання фінансового кредиту, згідно якої сума процентів за користування кредитними коштами в межах строку кредитування становить 11 040 гривень.

Згідно з довідкою про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 року, акцепт оферти позичальник ОСОБА_1 (підписання договору електронний підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 39804518 підписала унікальним ідентифікатором 444480, який був надісланий на номер телефону НОМЕР_2 , номер карти платіжної картки № НОМЕР_1 .

Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 за №3152_251024113549 підтверджується факт перерахування 23 листопада 2021 року ТОВ «ФК «Ірбіс» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», який надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків через систему iPay.ua за договором на переказ коштів №ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, в сумі 4 600 гривень на банківський рахунок клієнта за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 .

За розрахунком первісного кредитора ТОВ «ФК «Ірбіс», заборгованість відповідачки за Кредитним договором станом на 01 вересня 2025 року становить 15 640 гривень, з яких 4 600 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 11 040 гривень - заборгованість за відсотками (а.с.15-16).

01 вересня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ТОВ «Фінансова компанія «Позика» укладено договір факторингу №01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» передало ТОВ «Фінансова компанія «Позика» належні йому права вимоги, зазначені у реєстрі прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Позика» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» права вимоги та зобов`язалось сплатити суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених вказаним договором (а. с. 17-21).

На виконання вимог договору факторингу №01092025/1 від 01 вересня 2025 року сторони цього договору підписали акт приймання-передачі реєстру прав вимоги до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року (а.с.22).

Відповідно до Витягу із додатку №1 до договору факторингу №01092025/1 від 01.09.2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Позика» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №39804518 в розмірі 15 640 гривень, з яких 4 600 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 11 040 гривень - заборгованість за відсотками (а.с. 23).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 2 ст. 1078 ЦК України майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Отже, позивач наданими суду письмовими доказами підтвердив своє право вимоги за Кредитним договором, який укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 .

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому т.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України).

Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів на суму кредиту у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо договір не містить умови про розмір процентів, він визначається обліковою ставкою банківського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України. У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми кредиту.

Позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцеві відповідну суму коштів у строк та в порядку, встановленому договором. Якщо позичальник не виконав цього зобов`язання, він повинен сплатити пеню (у вигляді процентів) від дня, коли настав строк виконання, до дня повернення коштів кредитодавцеві, незалежно від сплати процентів за умовами договору.

Відповідно до частини першої статі 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Такий договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами.

Сторони вправі укласти кредитний договір у електронній формі шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Цей договір скріплюється електронним підписом сторін і прирівнюється до письмового договору.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Суд ураховує, що відповідач ОСОБА_1 , яка заперечує вимоги позову, презумпцію правомірності Кредитного договору та Договору факторингу не спростувала, такі договори у встановленому порядку недійсними не визнані.

Щодо розміру заборгованості.

З представленого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 , отримавши кредит у розмірі 4 600 гривень, на виконання умов Кредитного договору платежів не здійснювала.

Суд відхиляє доводи відзиву про недоведеність доказами факту отримання відповідачкою кредиту на її банківську картку. Такі доводи відповідачки спростовуються дослідженими судомдовідкою про ідентифікацію клієнта від 01.09.2025 року та довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 24.10.2025 за №3152_251024113549, які в своїй сукупності та взаємозв`язку підтверджують отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 4 600 гривень на банківський рахунок за реквізитами платіжної карти № НОМЕР_1 .

Також суд ураховує, що ОСОБА_1 не спростувала цей факт шляхом подання відповідних доказів про не відкриття на її ім`я зазначеного банківського рахунку та ненадходження на нього кредитних коштів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Відповідно до умов Кредитного договору погоджений строк кредитування період з 23 листопада 2021 року по 21 лютого 2022 року.

Згідно з п.3.2. Кредитного договору пільговий період 30 календарних днів з 23.11.2021 по 23.12.2021 за процентною ставкою 2%; стандартний період - 60 календарних днів з 24.12.2021 по 21.02.2022 за процентною ставкою 3%.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 кредит не повернула кредит та не сплатила відсотки за користування кредитними коштами.

Суд перевірив представлений позивачем розрахунок заборгованості та встановив, що такий в повній мірі відповідає умовам кредитного договору. Нарахування процентів за користування кредитом не перевищує погодженого сторонами строку кредитування, застосовані кредитодавцем процентні ставки у певні періоди також відповідає умовам Кредитного договору.

Відповідачка на час укладення Кредитного договору була обізнана з процентною ставкою за користування кредитними коштами, орієнтовним розміром кредиту, загальною вартістю кредиту. Проте свої зобов`язання у визначений договором строк щодо повернення кредиту, сплати процентів не виконувала.

Ураховуючи наведене, суд вважає, що ТОВ «ФК «Позика» належними, допустимими та достатніми доказами доведено наявність заборгованості відповідача в розмірі 15 640 гривень.

Щодо застосування строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч.1 ст.261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено, що з 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин, дія якого неодноразово продовжувалася.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Тобто строки, передбачені статтею 257 ЦК України (загальна позовна давність) продовжено на строк дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

При цьому, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану у подальшому неодноразово продовжувався і діяв на момент звернення до суду із даним позовом.

Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" від 14 травня 2025 року №4434-ІХ виключено п.19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України відповідно до якого в період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений ЦК України, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності, визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а згодом воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), загальний строк позовної давності в три роки за вимогою про стягнення заборгованості продовжено.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 року, який набрав чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Як зазначалося вище Кредитний договір укладений 23 листопада 2021 року, ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулось до суду 20 березня 2025 року, а тому суд дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення до суду позивачем не пропущено.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Суд дійшов висновку про задоволення позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Позивач просить здійснити розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Позика» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 гривень. На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі докази: договір про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, додаткову угоду №39804518 до договору про надання правової допомоги № 39493634/01 від 02.01.2026, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Лівак І.М., необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «ФК «Позика» щодо стягнення кредитної заборгованості, акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026. В детальному описі наданих послуг зазначено, що адвокат надав позивачу такі послуги (виконані роботи): 1) письмова консультація клієнта щодо спірних правовідносин (0,5 година) 500 гривень; 2) правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «ФК «Позика» (1 години) 1 500 гривень; 3) складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат. Які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (2 години) 3 000 гривень; 4) формування додатків до позовної заяви (письмові докази) (0,5 години) 500 гривень.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З урахуванням категорії, складності справи, змісту заявлених позовних вимог, ціни позову, обсягу робіт, виконаних адвокатом, беручи до уваги висновок суду про задоволення позову, клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на правничу допомогу в сумі 5 500 гривень є явно завищеним та неспівмірним з обсягом виконаних адвокатом робіт. Відтак, суд вважає, що обґрунтованими, співмірними зі складністю справи та обсягом проведеної адвокатом роботою, а також пропорційними за результатами розгляду справи в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 гривень.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 280 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 511, 525, 526, 536, 553, 554, 651, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» заборгованість за кредитним договором № 39804518 від 23.11.2021 у розмірі 15640 (п`ятнадцять тисяч шістсот сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору та 3 000 (дві тисячі) гривень витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика»; місце знаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1; код ЄДРПОУ 39493634.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Дата повного рішення суду 02 жовтня 2026 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК