Ухвала суду № 140253708, 01.10.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/17294/26

1-кс/295/5673/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.10.2026 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) ТУ ДБР, розташованого у м. Хмельницькому, ОСОБА_6 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження № 62025240030002517 від 28 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та додані до нього матеріали

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся з клопотанням, в якому просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що 14.09.2024 громадянин України ОСОБА_4 призваний до лав Збройних Сил України ІНФОРМАЦІЯ_2 під час загальної мобілізації.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14.09.2024 № 266 солдат ОСОБА_4 , який проходить військову службу за призовом під час загальної мобілізації, вважається таким, що прибув та приступив до виконання службових обов`язків за посадою курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 .

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, який затверджений Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє безперервно по цей час.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації на особливий період, проходячи військову службу на посаді курсанта 3 навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки військової частини НОМЕР_1 , з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, близько 07 год. 30 хв. 03.10.2025 (точніше досудовим розслідуванням не встановлено, однак саме в цей час виявлено його відсутність на службі) самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_1 , що знаходиться у АДРЕСА_1 , після чого, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, почав проводити службовий час на власний розсуд, не пов`язаний із проходженням військової служби, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України.

За час відсутності у військовій частині солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами військової частини проводить час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які серед іншого відображені у наступних матеріалах досудового розслідування, зокрема: висновком службового розслідування проведеного по факту самовільного залишення місця служби 03.10.2025, допитами як свідків військовослужбовців вказаної військової частини, а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Таким чином вбачається, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

У клопотанні слідчий послався на ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 ЦПК України слідчий зазначив, що наявний реальний ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності, враховуючи тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень та тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обґрунтовано підозрюється, а саме позбавлення волі строком від п`яти до десяти років.

В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 ЦПК України слідчий зазначив, що військовослужбовець ОСОБА_4 свідомо самовільно залишив місце служби без поважних причин 03.10.2025, та про належність до військової служби органам державної влади та правоохоронні органи не повідомляв, проводячи час на власний розсуд.

Сторона обвинувачення вважає, що запобігання наведеним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 можливе винятково у разі застосування запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 підтримав клопотання та просив задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, проте в разі задоволення просили визначити мінімальний розмір застави.

ОСОБА_4 зазначив, що залишення ним військової частини було зумовлене критичними сімейними обставинами, а саме перебуванням тестя та тещі у важкому стані здоров`я, у зв`язку з чим виникла необхідність у допомозі дружині доглядати за ними та за спільними дітьми. Також зазначив, що має намір повністю співпрацбювати з правоохоронним органами.

Захисник зазначила, що ризики, на які посилається сторона обвинувачення, є необгрунтованими та непідтвердженими.

Причиною залишення підозрюваним військової частини слугував службовий конфлікт між ним та командиром, який полягав у ненаданні ОСОБА_4 відпустки, яка в свою чергу була критично необхідна через важкий стан здоров`я тестя та тещі, а також необхідності допомоги дружині у догляді за дітьми. ОСОБА_4 не переховувався, знаходився за своїм місцем проживання.

Зазначила, що ОСОБА_4 має намір продовжити проходження військової служби.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрюваного, захисника, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

В провадженні другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому перебувають матеріали кримінального провадження № 62025240030002517 від 28.03.2025 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

01.10.2026 о 06:03 год. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за адресою: АДРЕСА_2 .

01.10.2026 у зв`язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_4 вручено письмове повідомлення про підозру в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: (1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; (2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; (3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора (частини 3, 4 ст. 176 КПК).

Статтею 177 КПК встановлено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема: (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; (3) незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказують детектив та прокурор; (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 42 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 12 КПК під час кримінального провадження ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 (ч. 1 ст. 183 КПК).

Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, а також те, що метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інші кримінальні правопорушення.

Поняття «обґрунтована підозра» визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).

Частина 5 ст. 407 КК України встановлює відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану та карається позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років.

Згідно з усталеною судовою практикою, яка обґрунтовується рішеннями Європейського суду з прав людини (у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011, у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 та у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Саме з огляду на таке розуміння обґрунтованості підозри слідчий суддя вирішуває це клопотання, та дійшов висновку про те, що описана у клопотанні фабула, в сукупності з наданими прокурором та слідчим поясненнями та матеріалами кримінального провадження, свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Однак слід зауважити, що на цьому етапі провадження слідчий суддя не вирішував тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей лише визначив, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою (за стандартом «обґрунтованої підозри») для застосування щодо неї запобіжного заходу.

Оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в сукупності такі документи вказують на те, що пред`явлена ОСОБА_4 підозра є обґрунтованою.

Слідчим суддею встановлено достатньо підстав вважати, що прокурором доведені ризики, на які він посилається в клопотанні, а саме - ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Згідно статті 178 КПК України слідчим суддею враховано, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Лопатичі Коростенського району Житомирської області, українець, громадянин України, раніше не судимий, проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи обставини кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що у провадженні наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного. Крім того, зважаючи на наявність зазначених вище ризиків та те, що на даний час не проведено всіх слідчих дій з метою отримання належних та допустимих доказів, слідчий суддя вважає ці обставини такими, що визначають та виправдовують потребу в триманні підозрюваного під вартою, а тому клопотання підлягає задоволенню з обранням відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наведених обставин слідчий суддя вважає, що відносно ОСОБА_4 підлягає застосуванню запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання і вважає за необхідне застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 25.11.2026.

Водночас, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, враховуючи обставини кримінального провадження, слідчий суддя визначає заставу в межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, в розмірі у виді тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у строк дії ухвали на депозитний рахунок Богунського районного суду м. Житомира.

На переконання слідчого судді саме така сума застави за встановлених фактичних обставин зможе забезпечити його належну процесуальну поведінку у разі її внесення, бути достатнім стримуючим фактором для запобігання ризиків, доведених прокурором.

У разі звільнення підозрюваного з-під варти у зв`язку з внесенням застави, слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст.176 - 178, 182-183, 194, 196, 197, 309, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Одночасно визначити ОСОБА_4 розмір застави у виді тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у грошовому виразі складає 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), у строк дії ухвали на депозитний рахунок Богунського районного суду м. Житомира, одержувач: ТУ ДСА України в Житомирській області, код: 26278626, розрахунковий рахунок: UA758201720355229001500000277, банк: ДКСУ м. Київ.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді або суду залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання/служби;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави вважати з моменту внесення застави.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту внесення застави.

Рахувати строк тримання під вартою з моменту затримання з 06:03 год 01.10.2026.

Строк дії ухвали встановити до 25.11.2026.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1