Рішення № 140253378, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/4632/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ 13308892; 21100, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Пирогова, 135-а) з позовом до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ 00032129; 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-г) у якому просить суд:

- стягнути з Приватного акціонерного товариства АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 572743,44 грн;

- стягнути з відповідача на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 36197,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем на виконання статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні не сплачено адміністративно-господарські санкції у відповідному розмірі.

Зазначає, що дана сума заборгованості підтверджується розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку із невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік та квитанцією про розміщення розрахунку в електронному кабінеті роботодавця.

Наголошує, що несплата адміністративно-господарських санкцій до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю завдає значної шкоди державним інтересам, не дозволяє в повній мірі створити особам з інвалідністю необхідні умови, які дають можливість вести повноцінний спосіб життя.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2024 року відкрите провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому він заперечує проти задоволення позову та зазначає, що Філія відповідача є відокремленим його підрозділом та не має статусу юридичної, у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів не реєструвалася та окремих звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю не подавала. А тому, Філія відповідача не є учасником правовідносин передбачених ст. 19 та 20 Закону N 875, не підлягає реєстрації в органах Фонду соціального захисту інвалідів та не зобов`язана сплачувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Разом з тим відповідач зауважує, що ним повністю виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, а саме працевлаштовано 964 особи з інвалідністю при штатній чисельності працівників 19 883 особи.

Таким чином, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік перевищує обов`язок щодо нормативу створення робочих місць для працевлаштування особи з інвалідністю.

Відповідач звертався до суду із заявою про розгляд справи з викликом сторін у судовому засідання, проте ухвалою суду йому було відмовлено у її задоволенні.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Філію Вінницьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» зареєстровано 10.04.2007, код ЄДРПОУ 09302607. Основним видом її діяльності є 64.19 «Інші види грошового посередництва».

Відповідно до Положення про Філію Вінницьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України» філія є відокремленим підрозділом АТ «Ощадбанк», не має статусу юридичної особи та здійснює на території Вінницької області від імені та в інтересах банку діяльність відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», Статуту Банку та зазначеного Положення.

Згідно з Розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників, які працювали у Філії, становила 514 осіб. Відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-XII (далі Закон № 875-XII), кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю мала становити 21 особу.

Фактично середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлено інвалідність, становила 19 осіб, у зв`язку з чим, за розрахунком позивача, два робочих місця залишилися незайнятими особами з інвалідністю.

У зв`язку з цим відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі на підставі даних, наданих Пенсійним фондом України, Філії нараховано адміністративно-господарські санкції та пеню на загальну суму 608 940,45 грн, з яких 572 743,44 грн адміністративно-господарські санкції та 36 197,01 грн пеня. 17.04.2023 відповідачу направлено відповідний розрахунок за 2022 рік.

Оскільки зазначені суми відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженим наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 № 129, передбачено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою адміністративно-господарських санкцій і пені.

Таким чином, позивач є суб`єктом владних повноважень, на якого законодавством покладено функції контролю за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплатою відповідних санкцій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон № 875-XII.

Відповідно до частини першої статті 18 цього Закону забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється, зокрема, шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій або до державної служби зайнятості.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти і створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, а також надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування таких осіб.

Частиною першою статті 19 Закону № 875-XII встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а для роботодавців, у яких працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до частини другої статті 19 цього Закону роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до встановленого нормативу та здійснюють їх працевлаштування у рахунок такого нормативу. При цьому кількість робочих місць під час розрахунку округлюється до цілого значення.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі на підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначає роботодавців, які не забезпечили виконання нормативу за попередній рік, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій.

Згідно з частиною першою статті 20 Закону № 875-XII роботодавці, у яких середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю є меншою за встановлений статтею 19 цього Закону норматив, сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте нею.

Відповідно до частини четвертої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно до 15 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу.

За змістом частин першої та другої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Отже, застосування адміністративно-господарських санкцій у спірних правовідносинах пов`язується не лише з формальним невиконанням нормативу, а й з наявністю складу відповідного правопорушення та встановленням того, чи вжив роботодавець усіх залежних від нього заходів для його недопущення.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам державної служби зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) у порядку, визначеному законодавством.

Пунктом 1 Розділу І Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, визначено механізм подання відповідної звітності.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 затверджено нову форму звітності № 3-ПН та порядок її подання, який набрав чинності 07.07.2022. Цим наказом визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316.

Відповідно до пункту 1.4 розділу І відповідного Порядку форма № 3-ПН подається роботодавцем за наявності попиту на робочу силу (вакансії).

Згідно з пунктом 1.5 розділу І Порядку форма № 3-ПН подається до центру зайнятості з дня виникнення потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати її відкриття.

Таким чином, законодавством не встановлено періодичності подання форми № 3-ПН; така звітність подається у визначений строк щодо кожної відкритої вакансії.

Отже, якщо роботодавець своєчасно подав форму № 3-ПН щодо наявної вакансії, він вважається таким, що вжив передбачених законодавством заходів для сприяння працевлаштуванню осіб з інвалідністю та недопущення відповідного господарського правопорушення. Такий підхід узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 15.06.2022 у справі № 520/2875/2020.

При цьому Закон № 875-XII передбачає можливість працевлаштування особи з інвалідністю як шляхом її безпосереднього звернення до роботодавця, так і за сприяння державної служби зайнятості.

Судом установлено, що протягом 2022 року в АТ «Ощадбанк» було працевлаштовано 964 особи з інвалідністю, про що відповідач повідомив Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю листом від 09.06.2023 № 10-07/25307/2023, копію якого додатково направив позивачу.

До зазначеного листа додано перелік відокремлених підрозділів роботодавця АТ «Державний ощадний банк України» із відомостями щодо працевлаштування осіб з інвалідністю станом на 31.12.2022.

Згідно з цими даними, у цілому по юридичній особі середньооблікова чисельність штатних працівників становила 19883 особи. Відповідно до встановленого нормативу кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю мала становити 795 осіб, тоді як фактично в Банку працювали 964 штатні працівники, яким встановлено інвалідність.

Зазначені відомості підтверджуються даними податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 4 квартали 2022 року, поданих відокремленими підрозділами відповідача та центральним апаратом Банку до контролюючих органів. На підтвердження виконання нормативу відповідач також надав відомості про осіб з інвалідністю, для яких АТ «Ощадбанк» було основним місцем роботи у період з 01.01.2022 по 31.12.2022.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що до відповідача направлялися особи з інвалідністю або такі особи самостійно зверталися з метою працевлаштування та їм було відмовлено у прийнятті на роботу.

Крім того, суд бере до уваги, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений статтями 18, 19 Закону № 875-XII, покладається на підприємства, установи та організації як суб`єктів господарювання, а не на їх відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до частини восьмої статті 19 Господарського кодексу України відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати статистичну інформацію та інші дані, визначені законом.

За змістом статті 62 Господарського кодексу України підприємство є самостійним суб`єктом господарювання та юридичною особою.

Частиною четвертою статті 64 Господарського кодексу України передбачено право підприємства створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не мають статусу юридичної особи та діють на підставі положення, затвердженого підприємством.

Таким чином, оскільки статтями 18, 19 Закону № 875-XII обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю покладено на підприємства, установи та організації, такий обов`язок у розумінні наведених норм не покладається самостійно на філії, які не мають статусу юридичної особи.

Судом установлено, що відповідно до пункту 11 Статуту АТ «Ощадбанк», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2003 № 261, Банк є юридичною особою.

Згідно з пунктом 183 Статуту відокремлені підрозділи Банку не мають статусу юридичної особи та діють від імені Банку на підставі положень про них.

Аналогічні положення містяться у Положенні про Філію Вінницьке обласне управління АТ «Державний ощадний банк України», відповідно до якого Філія є відокремленим підрозділом Банку, не має статусу юридичної особи та здійснює діяльність від імені та в інтересах Банку. Філія має окремий баланс, який входить до консолідованого балансу Банку.

Отже, Філія Вінницьке обласне управління АТ «Ощадбанк» не є самостійним суб`єктом, на якого Закон № 875-XII покладає обов`язок щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та сплати відповідних адміністративно-господарських санкцій.

Таким суб`єктом є АТ «Державний ощадний банк України» як юридична особа, при визначенні виконання нормативу якою враховується, зокрема, чисельність працівників її відокремлених підрозділів.

Суд також бере до уваги роз`яснення Фонду соціального захисту інвалідів, викладені у листі від 14.08.2007 № 1/6-367, відповідно до яких юридична особа як головне підприємство самостійно вирішує питання щодо виконання нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю як на головному підприємстві, так і у своїх відокремлених підрозділах, або щодо сплати адміністративно-господарських санкцій у передбачених законом випадках.

Таким чином, при визначенні виконання нормативу в межах АТ «Ощадбанк» підлягають врахуванню працівники всіх його структурних та відокремлених підрозділів.

Як установлено судом, у 2022 році середньооблікова чисельність штатних працівників АТ «Ощадбанк» становила 19 883 особи, а норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 795 робочих місць. Фактично в Банку працювали 964 особи з інвалідністю, тобто норматив був виконаний.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач не допустив порушення вимог Закону № 875-XII, яке могло б бути підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Крім того, позивачем не доведено, що відповідач не створював робочих місць для осіб з інвалідністю, відмовляв таким особам у працевлаштуванні, несвоєчасно подавав інформацію про наявні вакансії або в інший спосіб не виконав покладених на нього законом обов`язків.

Відтак у діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, необхідний для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі № 807/612/16, від 11.09.2018 у справі № 812/1127/18, від 19.12.2018 у справі № 812/1140/18, від 23.07.2019 у справі № 820/2204/16 та від 31.07.2019 у справі № 812/1164/18.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vдstberga Taxiand Vulic. Sweden, заява № 36985/97), відповідно до якої в адміністративних справах саме орган влади має довести наявність передбачених законом підстав для застосування санкцій.

Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову, то судові витрати у цій справі розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про стягнення адміністративно-господарських санкцій, відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2026.

Суддя Панченко Н.Д.