Рішення № 140253355, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ № 320/11239/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства освіти і науки України

третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс"

про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Державне підприємство "Інфоресурс" в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка видана ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: "Ні, порушує";

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка видана ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: "Так, не порушує".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після здобуття повної загальної середньої освіти у 2011 році був зарахований на навчання до Національного університету фізичного виховання і спорту України для здобуття освітнього ступеня бакалавра, однак 03.07.2013 був відрахований у зв`язку з академічною неуспішністю та відповідного освітнього ступеня не здобув, диплома бакалавра не отримував. З 01.09.2025 позивач навчається у Чернівецькому фаховому коледжі Київського університету інтелектуальної власності та права на денній формі навчання за спеціальністю D6 «Секретарська та офісна справа» для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра. 26.11.2025 за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти сформовано довідку про здобувача освіти № 815756, в якій у графі щодо дотримання послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», зазначено: «Ні, порушує». Позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з вимогою про виправлення зазначеної інформації, однак листом від 19.02.2026 №5/501-26 Міністерство повідомило про відсутність підстав для внесення відповідних змін, пославшись на алгоритм визначення послідовності рівнів здобуття освіти, викладений у листі Міністерства освіти і науки України від 03.06.2024 №1/9758-24. Не погоджуючись із формуванням у ЄДЕБО відомостей про порушення ним послідовності здобуття освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Копію ухвали суду від 21.04.2026 була направлена відповідачу та третій особі до електронного кабінету підсистеми Електронний Суд, що підтверджується довідками про доставку електронного листа від 21.04.2026.

При цьому у вказаній ухвалі (пункт 10) було зазначено: "Повідомити відповідачу про наявні в суді матеріали, які підлягають врученню йому як стороні та про можливість їх отримання лише безпосередньо в суді".

Від відповідача відзив на позовну заяву не надходив та представники відповідача до суду для отримання матеріалів позовної заяви із додатками не прибули.

У подальшому до суду надійшло звернення відповідача про надіслання позовної заяви із додатками. Враховуючи вказане клопотання, судом 12.08.2026 до електронного кабінету відповідача було направлено копію позовної заяви у вказаній справі із додатками, що підтверджується відомостями відповідної довідки про доставку електронного листа 12.08.2026. Водночас, від відповідача відзив на позовну не надходив.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.

Приписами частини першої другої статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено що, у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати: 1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; 2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Третя особа своїм правом про надання письмового відзиву та пояснень не скористалися, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 у 2008 році закінчив Станіславську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів Білозерського району Херсонської області та отримав атестат про повну загальну середню освіту.

01.09.2011 позивач був зарахований до Національного університету фізичного виховання і спорту України на денну форму навчання для здобуття освітнього ступеня бакалавра.

Наказом від 03.07.2013 №275-ст позивача відраховано з навчального закладу у зв`язку з академічною неуспішністю.

Матеріалами справи не підтверджується, що за результатами зазначеного навчання позивач завершив відповідну освітню програму, пройшов атестацію та отримав диплом бакалавра.

01.09.2025 ОСОБА_1 зараховано до Чернівецького фахового коледжу Київського університету інтелектуальної власності та права на перший курс денної форми навчання за спеціальністю D6 «Секретарська та офісна справа» для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра.

26.11.2025 у Єдиній державній електронній базі з питань освіти сформовано довідку №815756, відповідно до якої поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Не погоджуючись зі змістом довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 26.11.2025 № 815756 у частині порушення порядку отримання послідовності освіти, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов`язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Відповідно до частин першої, третьої статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях визначає та регулює Закон України від 05.09.2017 № 2145-VIII «Про освіту».

Згідно частин першої-третьої статті 3 Закону України «Про освіту» кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України.

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров`я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак.

Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.

Втім, згідно з п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію" у редакції Закону України від 11.04.2024 №3633-ІХ призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України «Про освіту» визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» передбачено, що рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Частиною другою статті 17 Закону України «Про освіту» встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Згідно з частинами першою-третьою статті 40 Закону України «Про освіту» після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII «Про вищу освіту» (далі Закон №1556-VII).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 5 Закону України «Про вищу освіту» підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про вищу освіту», атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Статтею 7 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

За змістом зазначених правових норм суд дійшов висновку, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватись відповідним документом про вищу освіту.

Відповідно до розділу XV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про вищу освіту» диплом про вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) прирівнюється до диплома про вищу освіту за освітньо-професійним ступенем молодшого бакалавра.

Аналіз вказаних норм законодавства вказує, що особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2025 у справі № 440/13788/24.

Судом встановлено, що позивач був зарахований до Національного університету фізичного виховання і спорту України для здобуття ступеня бакалавра, однак 03.07.2013 був відрахований у зв`язку з академічною неуспішністю.

Доказів успішного виконання позивачем відповідної освітньої програми, проходження атестації та отримання диплома бакалавра матеріали справи не містять.

Таким чином, навчання позивача у Національному університеті фізичного виховання і спорту України у 2011-2013 роках не може ототожнюватися зі здобуттям ним першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.

Відрахування особи до завершення відповідної освітньої програми свідчить про припинення процесу здобуття освіти, однак саме по собі не трансформує незавершене навчання у здобутий рівень освіти.

Відтак на момент зарахування до Чернівецького фахового коледжу Київського університету інтелектуальної власності та права завершеним рівнем освіти позивача була повна загальна середня освіта.

Отже, позивач не завершував навчання за освітньо-професійним ступенем бакалавра, не проходив атестацію та не отримував диплома бакалавра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки був відрахований, що означає що позивачем не було завершено перший (бакалаврський) рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.

Відтак, оскільки позивач не завершив навчання за освітньо-професійним рівнем бакалавра, його повторне зарахування на навчання за цим же освітньо-кваліфікаційним рівнем не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України «Про освіту».

Фахова передвища освіта, яку позивач здобуває з 01.09.2025, є наступним вищим рівнем порівняно з фактично здобутим ним рівнем повної загальної середньої освіти, а тому підстав вважати, що поточне навчання позивача порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», суд не вбачає.

При цьому суд відхиляє підхід Міністерства освіти і науки України, відповідно до якого для визначення послідовності освіти враховується сам факт попереднього навчання на певному освітньому рівні незалежно від завершення такого навчання.

Такий підхід фактично ототожнює два різні за своїм змістом правові поняття - «навчання для здобуття певного рівня освіти» та «здобутий рівень освіти», тоді як закон прямо використовує поняття завершеного етапу освіти.

Пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» законодавець пов`язує відповідні правові наслідки із здобуттям особою рівня освіти, який є вищим саме за раніше здобутий рівень освіти, а не за рівень освіти, за яким особа колись навчалася. Закон є чинним у редакції, актуальній станом на час вирішення спору. Аналогічний підхід сформовано Верховним Судом.

Так, у постанові від 26.11.2025 у справі №160/29658/24 Верховний Суд, розглядаючи правовідносини, у яких особа раніше навчалася за бакалаврським рівнем, була відрахована без отримання диплома, а надалі вступила для здобуття освітнього ступеня фахового молодшого бакалавра, дійшов висновку, що особа, яка була відрахована до завершення навчання і не отримала документа про освіту встановленого зразка, не може вважатися такою, що здобула відповідний рівень освіти.

Верховний Суд також зазначив, що продовження навчання особою, яка має лише повну загальну середню освіту і раніше не отримувала документа про вищу або фахову передвищу освіту, за іншим рівнем освіти, який є вищим за повну загальну середню освіту, не порушує послідовності здобуття освіти.

Отже, правовідносини у справі №160/29658/24 за своїм змістом є релевантними до спірних правовідносин у цій справі.

Вказана правова позиція узгоджується із раніше сформованим Верховним Судом висновком у постанові від 29.10.2025 у справі №200/5372/24, відповідно до якого незавершене навчання без отримання відповідного диплома не свідчить про здобуття особою певного рівня освіти.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. КАС України є чинним у редакції від 01.01.2026.

Щодо посилань Міністерства освіти і науки України на алгоритм, викладений у листі від 03.06.2024 №1/9758-24, суд зазначає таке.

Лист Міністерства освіти і науки України є документом інформаційно-роз`яснювального характеру та не є нормативно-правовим актом, а тому його положення не можуть змінювати зміст норм Закону України «Про освіту» та встановлювати додаткові критерії визначення здобутого рівня освіти, які цим Законом не передбачені.

При цьому Закон України «Про освіту» прямо встановлює, що листи, інструкції, методичні рекомендації та інші документи органів виконавчої влади, крім визначених законом випадків, не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати правові норми.

Таким чином, технічний алгоритм функціонування ЄДЕБО не може змінювати визначене законом поняття «здобутий рівень освіти» та створювати для особи правові наслідки, які законом не передбачені.

Вирішуючи питання щодо способу захисту порушеного права позивача, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» у системі освіти функціонує Єдина державна електронна база з питань освіти. Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2025 №872 затверджено Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти. Відповідно до нього Міністерство освіти і науки України є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі, та одним із суб`єктів її ведення.

Суд звертає увагу, що наказ Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 № 620, на який також посилається позивач, втратив чинність 28.11.2025 у зв`язку з прийняттям нового нормативного регулювання функціонування ЄДЕБО.

Разом з тим ця обставина не впливає на вирішення спору по суті, оскільки як попереднє, так і чинне нормативне регулювання визначає Міністерство освіти і науки України суб`єктом, відповідальним за функціонування ЄДЕБО, а Верховний Суд у справах цієї категорії виходить з того, що саме Міністерство визначає вимоги до програмного забезпечення та алгоритмів формування відповідної інформації.

Зокрема, Верховний Суд наголосив, що заклади освіти не мають технічної можливості змінювати алгоритм формування довідки, тоді як її зміст у частині дотримання послідовності здобуття освіти формується автоматично відповідно до програмного забезпечення, функціонування якого забезпечує Міністерство освіти і науки України.

Отже, доводи про те, що відповідна довідка формується автоматично, самі по собі не виключають відповідальності Міністерства за правомірність результату функціонування відповідного алгоритму.

Автоматизований характер формування документа не може бути підставою для збереження в офіційній інформаційній системі відомостей, які не відповідають вимогам закону.

З огляду на встановлені судом обставини та наведене правове регулювання суд доходить висновку, що на момент зарахування до Чернівецького фахового коледжу Київського університету інтелектуальної власності та права позивач фактично мав здобутий рівень повної загальної середньої освіти, тоді як бакалаврського рівня вищої освіти не здобув.

Тому навчання позивача з 01.09.2025 за освітньо-професійним ступенем фахового молодшого бакалавра не порушує послідовності здобуття освіти у розумінні частини другої статті 10 Закону України «Про освіту».

Відповідно, сформоване у довідці № 815756 від 26.11.2025 значення «Ні, порушує» не відповідає фактично здобутому позивачем рівню освіти та вимогам законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій Міністерства освіти і науки України щодо організації функціонування ЄДЕБО, наслідком яких стало формування щодо ОСОБА_1 довідки із зазначенням про порушення ним послідовності здобуття освіти.

Вирішуючи питання щодо способу поновлення порушеного права, суд враховує, що саме зобов`язання Міністерства освіти і науки України забезпечити формування нової довідки із зазначенням «Так, не порушує» призведе до реального та ефективного відновлення порушеного права позивача та не вимагатиме його повторного звернення до суду з аналогічного питання.

При цьому такий спосіб захисту не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за встановлених судом обставин у відповідача відсутня можливість правомірного вибору між кількома варіантами поведінки: відомості в ЄДЕБО мають відповідати вимогам закону та фактично здобутому особою рівню освіти.

Щодо посилань позивача на вплив спірної довідки на реалізацію права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації суд зазначає, що такі обставини підтверджують наявність правового інтересу позивача у достовірному відображенні відомостей у ЄДЕБО. Водночас предметом цієї справи не є безпосередньо право позивача на відстрочку від призову, тому суд у межах цього спору не вирішує питання про наявність чи відсутність у позивача такої відстрочки.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності формування щодо позивача відомостей про порушення ним послідовності здобуття освіти, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову особи, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, який з огляду на задоволення позовних вимог підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка видана ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: "Ні, порушує";

3. Зобов`язати Міністерство освіти і науки України сформувати нову довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, яка видана ОСОБА_1 із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: "Так, не порушує".

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (місцезнаходження 01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 10, ідентифікаційний код 38621185) на користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1 331,20 грн (одна тисяча триста стридцять одна грн 20 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.