Рішення № 140253299, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/53779/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації (02125, м. Київ, вул. Остафія Дашкевича, 7-а, код ЄДРПОУ 37397200), у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації щодо складання та видачі акту про встановлення факту догляду за заявою ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації скласти акт про встановлення факту догляду за заявою ОСОБА_1 та видати заявнику.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає протиправною відмову відповідача у складані акту, оскільки донька ОСОБА_2 проживає за межами України, про що позивачем були надані відповідні документи, а тому позивач самостійно здійснює догляд за своєю бабусею. З цих підстав просить позов задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надвів відзив на позовну заяву, в якому вказав, що оскільки до заяви не додані документи, які підтверджують неможливість члена сім`ї першого ступеня споріднення особи з інвалідністю здійснювати постійний догляд, відсутні підстави для складання акту. Зауважив, що перебування родича першого ступеня спорідненості за межами України не є підставою для нездійснення такого догляду за особою, яка його потребує.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 разом із своєю бабусею ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю І «Б» групи та потребує стороннього догляду.

Позивач здійснює догляд за своєю бабусею, та маючи намір отримати відстрочку від мобілізації, можливість чого передбачена п. п.14 ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", звернувся із заявою до Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, просив протягом встановленого законодавством строку скласти Акт встановлення факту здійснення догляду мною за ОСОБА_2 , та видати його.

Позивач до заяви додав наступні документи: копію паспорту та довідки ІПН; копію паспорту та ІПН бабусі; заяву бабусі; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 ; довідку МСЕК серія 12 ААГ №255232; свідоцтво про народження НОМЕР_3 ; свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 ; свідоцтво про народження НОМЕР_5 , висновок №736; акт факту здійснення постійного догляду від 29.06.2023 року.

04.09.2024 року позивач отримав відповідь про неможливість отримати акт встановлення факту догляду за бабусею, оскільки треба надати докази відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення.

На виконання даної вимоги позивачем було подано документи, що підтверджують відсутність на території України його матері - доньки бабусі, ОСОБА_3 , яка з 2022 року по теперішній час проживає у Німеччині.

19.09.2024 року позивач отримав відмову у складанні акту встановлення факту догляду. Відповідач у своїй відмові зазначає: «Листом (призначений для внутрішнього користування) від 29.05.2024 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (надалі ТЦК), з метою оптимізації витрат часу щодо розгляду заяв та документів, що підтверджують право на відстрочку, ТЦК просить Управління при встановленні факту здійснення особою догляду (постійного догляду) відповідно до додатку 8 Порядку № 560, керуватись копіями документів, зазначених у додатку 5 Порядку № 560. Після складення акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) на підставі копій документів, завірені належним чином копії документів та заява про надання відстрочки від мобілізації подається військовозобов?язаною особою до ТЦК. У випадку встановлення невідповідності наведених у заяві військовозобов`язаного даних або не підтвердження факту встановлення здійснення ним догляду (постійного догляду) (в тому числі неповне внесення даних в акт) комісією заява не розглядається (пункт 61 Порядку № 560).

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військову службу і військовий обов`язок від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша статті 3 Закону №2232-XII).

Преамбулою Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції Закону на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 3543-XII) визначено, що цей Закон встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 23 даного Закону визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок №560).

Пунктом 1 даного порядку визначено, що він визначає: (в тому числі) процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п.61 Порядку №560 військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м. Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п`ять осіб.

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду: відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду; перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

До заяви додаються такі документи (з пред`явленням оригіналу):

1) копія паспорта громадянина України військовозобов`язаного та особи, яка потребує догляду;

2) витяг з Реєстру територіальної громади, що підтверджує відомості про місце проживання особи військовозобов`язаного та особи, яка потребує догляду;

3) копія реєстраційного номера облікової картки платника податків військовозобов`язаного та особи, яка потребує догляду;

4) копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб);

5) інші документи, які не передбачені цим пунктом, але відповідно до цього Положення необхідні для розгляду питання по суті (за потреби).

Крім того, для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, додаються документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення, один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ;

Аналіз наведених норм свідчить про те, що до повноважень комісій при виконавчих комітетах рад належить розгляд заяв військовозобов`язаних про встановлення ними факту постійного догляду, прийняття рішення про підтвердження чи не підтвердження постійного догляду, складання акту про встановлення факту постійного догляду. З метою реалізації даного права зацікавлена особа подає відповідну заяву, яка повинна бути розглянута комісією протягом десяти календарних днів, прийняття рішення про пі.

Закон № 3543-XII визначає загальні критерії надання тій чи іншій особі відстрочки від мобілізації.

Порядок №560 та Положення (яке прийняте на виконання даного Порядку) визначають які саме документи повинні бути надані особою для підтвердження тих чи інших обставин, що підтверджують її право на надання відстрочки, визначеної Законом.

Зокрема, п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII визначено за яких право на відстрочку за наявності цих обставин може бути надано особі другого ступеня споріднення, а саме за відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я).

Порядком №560 (зокрема додатком №5) визначено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та отримання акту про встановлення факту постійного догляду.

Одним із таких документів, є наявність підтверджуючих документів про відсутність родичів першого та другого ступеня спорідненості. Разом з тим, подання таких документів згідно наведених нормативних актів є обов`язковим.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було подано наступні документи: копію паспорту та довідки ІПН; копію паспорту та ІПН бабусі; заяву бабусі; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_2 ; довідку МСЕК серія 12 ААГ №255232; свідоцтво про народження НОМЕР_3 ; свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 ; свідоцтво про народження НОМЕР_5 , висновок №736; акт факту здійснення постійного догляду від 29.06.2023 року

Щодо підтвердження наявності інших членів сім`ї, які мають змогу здійснювати догляд, позивачем було подано до відповідача свідоцтво про реєстрацію, яким відповідно до пункту 2 розділу 18 Федерального закону про реєстрацію (BMG), видане 23.04.2024 міським головою міста Біттерфельд-Вольфен (Німеччина), засвідчується те, що мати позивача (донька ОСОБА_2 ) ОСОБА_3 з 2022 року і по теперішній час проживає в Німеччині.

Таким чином, відповідачем був встановлений факт наявності члена сім?ї першого ступеня спорідненості.

При цьому, позивач зазначає, що його мати перебуває за кордоном, відтак всю відповідальність за утримання та догляд за ОСОБА_2 позивач взяв на себе, як її онук.

Оцінюючи вказані доводи позивача, суд звертає увагу на те, що відповідно абзацу другому пункту 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", до заяви додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Отжеё відсутність вказаних документів є підставою для відмови у складанні акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

За змістом положень п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII умовами для реалізації права на відстрочку є:

по-перше, зайнятість військовозобов`язаного, який є членом сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, постійним доглядом за такою особою;

по-друге, відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення із зазначеною особою, крім випадку коли такі члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Тобто, лише сукупність наведених обов`язкових обставин (фактів) надають законні підстави для отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за цією підставою.

Суд зауважує, що інші об`єктивні або суб`єктивні чинники, як-от відсутність у вказаних осіб (членів сім`ї першого ступеня споріднення) фактичної чи матеріальної можливості утримувати осіб з інвалідністю I чи II групи або, наприклад, небажання таких членів виконувати цей свій обов`язок, не свідчать про дотримання такої обов`язкової умови для набуття військовозобов`язаним права на відстрочку відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, як відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення, які відповідно до закону повинні утримувати визначених даною нормою осіб з інвалідністю.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 202 Сімейного кодексу України діти зобов`язані утримувати своїх непрацездатних батьків.

Відтак, перебування матері позивача за кордоном не звільняє її від обов`язку утримувати своїх батьків та забезпечувати догляд за ними у разі такої необхідності.

Законодавство України передбачає, що члени сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, діти, подружжя) мають пріоритетний обов`язок щодо догляду за своїми родичами, які через інвалідність або похилий вік потребують постійного піклування. Цей обов`язок залишається чинним незалежно від того, де знаходяться ці члени сім`ї, включаючи їхнє можливе перебування за межами країни.

Суд звертає увагу, що приписами п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII передбачено, що наявність членів сім`ї першого ступеня споріднення допускає надання військовозобов`язаному відстрочки лише у разі підтвердження неможливості виконання відповідних обов`язків такими членами сім`ї першого ступеня споріднення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем не надано належні й допустимі докази, які б доводили неможливість матері позивача здійснювати догляд за бабусею, зокрема, висновок ЛКК або МСЕК про потребу матері у постійному догляді або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи чи інші докази на підтвердження об`єктивних обставин непереборної сили, що унеможливлювали б її догляд за своєю матір`ю.

Суд наголошує на тому, що складання акту за наслідками розгляду заяви є документом, який зафіксовує ті чи інші обставини, у даному випадку факт постійного догляду. Вказаний акт є завершальним етапом процедури розгляду відповідної заяви, яка в тому числі, передбачає долучення до неї тих чи інших документів, які підтверджують чи спростовують певні обставини, з якими закон передбачає надання відстрочки (п.14 ч.1 ст.23 Закону № 3543-XII - відсутність родичів першого та другого ступені споріднення та неможливості ними здійснювати догляд), чого в даному випадку позивачем зроблено не було.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені обставини у справі, суд вважає, що оскільки позивачем до заяви про встановлення факту постійного догляду не було долучено всіх передбачених Порядком №560 документів, Управлінням правомірно було відмовлено у складані акту постійного догляду позивачем за його бабусею.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність своїх дій, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 243, 243-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.