Рішення № 140253280, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/61993/24

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду у м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доУправління соціальної та ветеранської політики Печерської районної у місті Києві державної адміністрації (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7, код ЄДРПОУ 37451587)провизнання протиправними дій, зобов`язання вчинити діївстановив:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціальної та ветеранської політики Печерської районної у місті Києві державної адміністрації, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність, відповідача - Управління соціального захисту населення Печерської районної у м.Києві державної адміністрації, яка полягає у відмові у наданні допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за зверненням позивача - ОСОБА_1 від 03.01.2024;

- зобов`язати відповідача - Управління соціального захисту населення Печерської районної у м. Києві державної адміністрації призначити надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам позивачу ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену КМУ від 20.03.2022 року № 332 для її доньки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у розмірі 3000,00 грн щомісяця починаючи з січня 2024 року».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначені, як внутрішньо переміщеній особі, допомоги на проживання відповідно до «Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №332 від 20.03.2022. Так, відповідач застосував норми пункту 5 Порядку до правовідносин, на які ці норми не поширюються, оскільки зазначений пункт регулює питання призначення допомоги особам, які перемістилися або повторно перемістилися саме з 01 січня 2022 року. Позивач же переселився з тимчасово окупованої території у 2020 році, тобто до дати, визначеної у пункті 5 Порядку № 332, а відтак дія цього пункту на правовідносини за участю позивача не поширюється. Відповідач не здійснив належної правової кваліфікації обставин справи та не врахував, що первинне переміщення позивача з тимчасово окупованої території відбулося у 2020 році, після чого статус внутрішньо переміщеної особи не переривався, що підтверджується даними Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що за час перебування на обліку в управлінні соціального захисту населення Солом`янської районної в місті Києві державної адміністрації Позивач та її дитина ОСОБА_2 , допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам не отримували, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, також не була призначена щомісячна адресна допомога внутрішньо переміщеним особам на покриття витрат на проживання в тому числі на покриття житлово комунальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505. Враховуючи те, що ОСОБА_1 та її дитина ОСОБА_2 , не були повторно переміщені після 01.01.2022 з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, що прямо передбачено пунктом 5 Порядку №322, управлінням прийняте рішення про відмову у призначенні допомоги, про що було проінформовано Позивача листом Управління від 25.01.2024 № 105/33/АП/22-1133.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій заперечив проти висновків, викладених у відзиві на позовну заяву та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є переселенцями з Донецької області із зони бойових дій.

З 25.09.2020 року по 21.12.2023 року перебували на обліку як внутрішньо переміщені особи в УСЗН Солом`янської районної у м.Києві державної адміністрації, перебуваючи там на обліку за соціальними виплатами, передбаченими для внутрішньо переміщених осіб, не зверталися та не отримували їх.

Змінивши місце свого фактичного проживання на інший район міста Києва, а саме «Печерський» з 21.12.2023 стали на облік в УСЗН Печерської районної у м.Києві державної адміністрації, що підтверджується Довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 21.12.2023р. №3006-5003078875; №3006 5003079027.

При цьому правовий статус внутрішньо переміщеної особи, отриманий ними у вересні 2020 року, не змінився та не був втрачений, змінився тільки район проживання в межах одного міста.

Маючи намір реалізувати своє право на отримання виплат, які передбачені для внутрішньо переміщених осіб, право на яких та порядок отримання закріплено у ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанові КМУ від 20.03.2022 року № 332, якою затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам 03.01.2024р. ОСОБА_1 звернулася до ЦНАП Печерської РДА у місті Києві із відповідною заявою (вх.№68103-008164627-703-30) щодо надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам їй та її дитині ОСОБА_2 .

Однак, листом від 25.01.2024р. №105/33/АП/22-1133 УСЗН Печерської районної у м.Києві державної адміністрації позивачу було відмовлено, посилаючись на лист з роз`ясненнями Міністерства соціальної політики України від 19.10.2023р. №15883/0/2 23-56, аргументуючи тим, що вони не були повторно переміщені після 01.01.2022 року із зони бойових дій або тимчасової окупації, відтак не мають законних підстав на отримання допомоги.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України: громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша); пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя).

Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII встановлено гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Зазначені обставини вважаються загальновідомими і такими, що не потребують доведення, якщо інформація про них міститься в офіційних звітах (повідомленнях) Верховного Комісара Організації Об`єднаних Націй з прав людини, Організації з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, розміщених на веб-сайтах зазначених організацій, або якщо щодо таких обставин уповноваженими державними органами прийнято відповідні рішення.

Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті (частина 2 статті 1 Закону №1706-VII).

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (частина 1 та 2 статті 4 Закону №1706-VII).

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону №1706-VII визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Відповідно до статті 2 Закону №1706-VII Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №1706-VII внутрішньо переміщена особа має право, зокрема, на створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання.

07.10.2014 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №505, якою затверджено Порядок надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - Порядок № 505).

Пунктом 2 Порядку №505 передбачено, що грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населених пунктів, розташованих на лінії зіткнення, а також внутрішньо переміщеним особам, житло яких зруйновано або стало непридатним для проживання внаслідок проведення антитерористичної операції або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, їх дітям, які народилися після дати початку проведення антитерористичної операції, тимчасової окупації або заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та взяті на облік у структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж на шість місяців.

У зв`язку із набранням чинності 22.03.2022 постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 332, якою затверджений Порядок надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам (далі - Порядок № 332) та визначений механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505.

Пунктом 2 Порядку № 332 передбачено, що з 1 серпня 2023 року допомога призначається на шість місяців внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця внутрішньо переміщеній особі або уповноваженій особі на внутрішньо переміщену особу у випадку недієздатності отримувача або дитину (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожну внутрішньо переміщену особу (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Згідно із пунктом 3 Порядку № 332 з 1 листопада 2023 року допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі:

для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень;

для інших осіб - 2000 гривень.

Допомога призначається на кожного члена сім`ї (далі - отримувач), відомості про якого включено до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.

Допомога призначається за повний місяць, у якому уповноважена особа звернулася за її наданням, незалежно від дати такого звернення.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку № 332 для призначення допомоги внутрішньо переміщена особа або уповноважена особа подає заяву про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам за формою згідно з додатком 5 (далі - заява). Така заява подається органу Пенсійного фонду України або уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі утворення) ради (далі - посадова особа виконавчого органу) або адміністратору центру надання адміністративних послуг за місцем взяття на облік внутрішньо переміщеної особи із використанням функціоналу Єдиної інформаційної системи соціальної сфери (за технічної можливості) та електронних систем Мінсоцполітики.

За змістом пункту 5 Порядку № 332 допомога призначається внутрішньо переміщеним особам:

які перемістилися (повторно перемістилися) з 1 січня 2022 р. з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінрозвитку (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації;

у яких житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання) та інформація про яке внесена до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (далі - Реєстр пошкодженого та знищеного майна) (за технічної можливості), або щодо якого подано документальне підтвердження органом місцевого самоврядування, а в разі його відсутності - обласною державною (військовою) адміністрацією факту пошкодження/знищення житлового приміщення внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації.

Абзац другий пункту 5 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1226 від 21.11.2023 року.

Особа вважається такою, що звертається вперше, якщо їй не призначалася і не виплачувалася допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 332 "Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 26, ст. 1418) до дня звернення.

Переміщення вважається повторним, якщо внутрішньо переміщена особа повторно залишила або покинула своє місце проживання та перемістилася з територій, на яких ведуться бойові дії, або з тимчасово окупованих російською федерацією територій, включених до переліку територій, затвердженого Мінрозвитку, щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації російською федерацією, а також якщо внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, знищено або пошкоджено (до ступеня непридатного для проживання) її житлове приміщення.

Пунктом 8 Порядку № 332 передбачено, що вішення органу соціального захисту населення може бути оскаржено до Нацсоцслужби або у судовому порядку.

Проаналізувавши наведені положення Порядку № 332 суд дійшов висновку про те, що внутрішньо переміщена особа має право на допомогу на проживання, визначену Порядком № 332 незалежно від дати взяття її на облік як внутрішньо переміщені особи, якщо вона з 01.01.2022 перемістилася (повторно перемістилися) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, та у якої житлове приміщення знищене або пошкоджене (до ступеня непридатного для проживання).

У матеріалах справи відсутні відомості з доказами на їх підтвердження про переміщення (повторне переміщення) позивача з 01.01.2022 року з територій, включених до відповідного переліку.

Суд виходить з того, що право на отримання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам відповідно до Порядку №332 є похідним не лише від факту наявності статусу внутрішньо переміщеної особи, а й від наявності визначених цим Порядком спеціальних умов, зокрема, переміщення або повторного переміщення особи після 01.01.2022 року з територій, включених до відповідного переліку, або знищення чи пошкодження її житла.

Оскільки позивач не довів наявності жодної із зазначених умов, а матеріали справи таких обставин не підтверджують, відмова відповідача у призначенні допомоги є правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

З огляду на відмову у задоволені позову розподіл судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціальної та ветеранської політики Печерської районної у місті Києві державної адміністрації (01015, м. Київ, вул. Цитадельна, 4/7, код ЄДРПОУ 37451587) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишити без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.