Рішення № 140253234, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/21991/24

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним, скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а), Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.04.2024 року 10830493/2389302655 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 07 березня 2024 року, поданої на реєстрацію Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393, Львівська площа, буд.8, м. Київ) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 07 березня 2024 року, подану на реєстрацію Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за датою її подання на реєстрацію.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що платником була подана до контролюючого органу зазначена податкова накладна для її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак спірним рішенням було відмовлено у реєстрації податкової накладної, не зважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач звернув увагу на те, що після зупинення реєстрації податкової накладної ним було подано до контролюючого органу усі необхідні для реєстрації первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт здійснення господарських операцій, а тому спірні рішення були прийняті протиправно та мають бути скасовані.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року відкрите спрощене провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачам надати суду відзив на адміністративний позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Відповідачем Головним управлінням ДПС у Київській області подано до суду відзиви на позовну заяву, згідно з яким позов не визнано. Зазначено, що під час перевірки реальності здійснення господарської операції по спірній податковій накладній, поданій позивачем на реєстрацію, контролюючим органом встановлено відсутність первинних документів. Відповідачем наголошено, що обсяг поданих позивачем документів не відповідає вичерпному переліку, а зміст вказаних документів не дозволяє однозначно з`ясувати фактичні обставини здійснення фінансово-господарських операцій, з огляду на що оскаржуване рішення є обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Також, ГУ ДПС у Київській області заявлялося клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, проте ухвалою суду у його задоволенні було відмовлено.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як убачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) зареєстрований як фізична особа-підприємець 14 листопада 1996 року, запис про державну реєстрацію якого внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 7 грудня 2005 року за № 23550170000003248. Позивач перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області та є платником податку на додану вартість з 1 квітня 2011 року, індивідуальний податковий номер платника ПДВ - 2389302655.

Основним видом економічної діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41). Крім того, до зареєстрованих видів його діяльності належать, зокрема, технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, допоміжне обслуговування наземного транспорту, надання в оренду вантажних автомобілів та інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

14 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Астион» (далі - замовник) та ФОП ОСОБА_1 (далі - перевізник) укладено договір про надання транспортних та транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 14/12-1ТР.

Відповідно до пунктів 1.1 1.3 цього договору перевізник зобов`язався здійснювати перевезення вантажів відповідно до заявок замовника, забезпечувати їх доставку до пункту призначення та видачу вантажоодержувачу, а замовник - приймати надані послуги та сплачувати за них узгоджену сторонами плату.

Згідно з пунктом 2.1 договору перевезення здійснюються на підставі заявок замовника, які передаються засобами факсимільного або електронного зв`язку та підписуються уповноваженими представниками сторін.

Пунктами 6.1 6.2 договору передбачено, що вартість кожного перевезення визначається сторонами у відповідній заявці або додатку до договору, а розрахунки здійснюються у безготівковій формі. Для проведення оплати перевізник подає замовнику, зокрема, рахунок-фактуру, акт наданих послуг, податкову накладну - у разі якщо перевізник є платником ПДВ, а також товарно-транспортні накладні (CMR).

28 лютого 2024 року на виконання зазначеного договору сторонами оформлено заявку на перевезення вантажу № 28022024-1, якою погоджено перевезення вантажу за маршрутом: м. Хаапсалу (Естонська Республіка) - м. Одеса, із залученням рефрижераторного транспортного засобу. Датою завантаження визначено 28 29 лютого 2024 року, пунктом вивантаження - м. Одесу, вантажоодержувачем - ТОВ «Астион». Вартість перевезення згідно із заявкою визначено у розмірі 100 000 грн. Заявку підписано сторонами та скріплено їх печатками.

На виконання зазначеної заявки позивачем здійснено міжнародне автомобільне перевезення вантажу за погодженим маршрутом.

Факт надання транспортних послуг підтверджується актом надання послуг № 22 від 7 березня 2024 року, підписаним замовником та перевізником. Відповідно до акта позивачем надано послуги з міжнародного вантажного перевезення за маршрутом м. Хаапсалу - пункт пропуску «Порубне» та за маршрутом пункт пропуску «Порубне» - м. Одеса відповідно до заявки № 28022024-1 від 28 лютого 2024 року із використанням автомобіля державний номер НОМЕР_2 та напівпричепа державний номер НОМЕР_3 .

Загальна вартість наданих послуг відповідно до акта становить 100 000 грн. При цьому замовником зазначено про відсутність претензій щодо обсягу, якості та строків надання послуг.

5 березня 2024 року позивачем виставлено замовнику рахунок № 22 на оплату наданих транспортних послуг у сумі 100 000 грн.

Виконання замовником грошового зобов`язання підтверджується платіжною інструкцією № 285 від 7 березня 2024 року, відповідно до якої ТОВ «Астион» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_1 100 000 грн із призначенням платежу: «сплата за міжнародні транспортні послуги за маршрутом м. Хаапсалу - п/п Порубне - м. Одеса, згідно рахунку № 22 від 05.03.2024, без ПДВ».

Таким чином, матеріалами справи підтверджується наявність договірних відносин між позивачем та ТОВ «Астион», погодження сторонами конкретного перевезення та його вартості, фактичне надання відповідних транспортних послуг, їх прийняття замовником без зауважень та проведення розрахунку за надані послуги.

За наслідками здійснення зазначеної господарської операції позивачем, як платником ПДВ, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України складено податкову накладну № 3 від 7 березня 2024 року на загальну суму 100 000 грн та направлено її в електронній формі для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрацію зазначеної податкової накладної було зупинено контролюючим органом. У зв`язку з цим позивач подав до контролюючого органу письмові пояснення та копії документів, які, на його думку, підтверджували здійснення відповідної господарської операції та відображення її результатів у податковій накладній.

Надані позивачем документи, зокрема договір, заявку на перевезення, акт надання послуг, рахунок та платіжну інструкцію, містять узгоджені між собою відомості щодо сторін правочину, предмета та вартості послуг, маршруту перевезення, транспортних засобів, дати виконання та проведення розрахунків.

02.04.2024 року відповідачем прийнято рішення №10830493/2389302655 про відмову у реєстрації податкової накладної, у зв`язку з наданням, на думку Головного управління ДПС у Київській області, платником податку копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.

На таке рішення позивачем було подано скаргу до комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно рішення за результатами розгляду скарги щодо рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.04.2024 року №24027/2389302655/2, скаргу позивача залишено без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної залишено без змін, де зазначено підстави: ненадання платником податку копiй первинних документiв щодо постачання/придбання товарiв/послуг, зберiгання i транспортування, навантаження, розвантаження продукцiї, складських документiв (iнвентаризацiйнi описи), у тому числi рахунки-фактури/iнвойси, акти приймання-передачi товарiв (робiт, послуг) з урахуванням наявностi певних типових форм та галузевої специфiки, накладних.

Не погодившись з рішеннями відповідачів про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Наведене положення є конституційною гарантією належного здійснення владних повноважень та обумовлює обов`язок суб`єкта владних повноважень не лише формально посилатися на передбачені законом підстави для прийняття відповідного рішення, а й довести наявність конкретних обставин, з якими закон пов`язує можливість його прийняття.

Відносини у сфері справляння податків і зборів, зокрема порядок адміністрування податку на додану вартість, повноваження контролюючих органів та порядок здійснення податкового контролю, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Кодексом строк.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року, є достатньою підставою для такого нарахування та не потребують іншого додаткового підтвердження.

При цьому підтвердженням прийняття податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є відповідна квитанція в електронній формі. Датою та часом надання податкової накладної в електронній формі є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі Порядок № 1246).

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної до ДПС в автоматизованому режимі здійснюються її розшифрування та перевірки, зокрема щодо наявності підстав для зупинення її реєстрації. За результатами таких перевірок відповідно до пункту 13 цього Порядку формується квитанція про прийняття, неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної.

Водночас пункт 201.16 статті 201 ПК України передбачає можливість зупинення реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних виключно в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативним актом є Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1165 (далі - Порядок № 1165).

За змістом пунктів 5, 7, 8 Порядку № 1165 податкова накладна, яка не відповідає ознакам безумовної реєстрації, підлягає автоматизованому моніторингу на предмет відповідності платника податку критеріям ризиковості, наявності позитивної податкової історії та відповідності відображеної в податковій накладній операції критеріям ризиковості здійснення операцій. У разі встановлення відповідності операції хоча б одному з критеріїв ризиковості її реєстрація підлягає зупиненню, крім випадків, передбачених Порядком № 1165.

Разом із тим автоматизований характер моніторингу не звільняє контролюючий орган від обов`язку дотримуватися встановлених законодавством вимог до змісту та мотивованості рішення, прийнятого за його результатами.

Пунктами 10 11 Порядку № 1165 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної платнику податку надсилається квитанція, яка, серед іншого, повинна містити конкретний критерій ризиковості, на підставі якого зупинено реєстрацію, із розрахованим показником за відповідним критерієм, а також пропозицію щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної.

Отже, наведена норма встановлює не формальний обов`язок контролюючого органу послатися на певний пункт Порядку № 1165, а вимогу розкрити зміст відповідного критерію настільки, щоб платник податку міг зрозуміти фактичні підстави зупинення реєстрації та визначити належний обсяг документів, необхідних для усунення сумнівів контролюючого органу.

Пунктом 1 додатка 3 до Порядку № 1165 передбачено один із критеріїв ризиковості здійснення операцій, пов`язаний, зокрема, з відсутністю відповідного товару/послуги у таблиці даних платника податку та перевищенням обсягу постачання над величиною залишку, визначеного у встановленому цим пунктом порядку.

Таким чином, встановлення відповідності господарської операції зазначеному критерію передбачає не лише посилання на його нормативне формулювання, а й наявність передбачених ним фактичних передумов та їх належне відображення у квитанції про зупинення реєстрації.

У спірній квитанції зазначено, що обсяг постачання товару/послуги за кодом 49.41 перевищує величину залишку, визначеного як різниця між обсягом придбання такого товару/послуги та обсягом його постачання, у зв`язку з чим операція відповідає пункту 1 критеріїв ризиковості здійснення операцій. Додатково наведено показники «D» та «Рпоточ».

Проте сама лише констатація перевищення відповідного обсягу без наведення розрахунку показників, на підставі яких контролюючий орган дійшов такого висновку, не дає можливості встановити, яким саме чином застосовано передбачену пунктом 1 додатка 3 до Порядку № 1165 формулу та які конкретні дані покладено в основу зупинення реєстрації.

Зазначене має істотне значення, оскільки саме контролюючий орган, який застосовує спеціальний механізм моніторингу, повинен довести наявність установлених нормативними положеннями передумов для його застосування. Посилання на загальне формулювання критерію без розкриття його фактичного застосування до конкретної господарської операції не забезпечує платнику податку можливості зрозуміти причини втручання у процедуру реєстрації податкової накладної та належним чином реалізувати право на подання пояснень і документів.

При цьому відповідно до пункту 12 Порядку № 1165 подання таблиці даних платника податку є правом, а не безумовним обов`язком платника. Відтак сама по собі відсутність відповідного товару/послуги у поданій таблиці не може розглядатися ізольовано від інших передумов, визначених пунктом 1 додатка 3 до Порядку № 1165.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 30 липня 2019 року у справі № 200/14026/18-а та від 23 жовтня 2019 року у справі № 826/8693/18, відповідно до яких при вирішенні спорів щодо зупинення реєстрації податкових накладних та подальшої відмови у їх реєстрації предметом судової перевірки є, насамперед, дотримання контролюючим органом установленої законом процедури та наявність конкретних, належним чином обґрунтованих підстав для прийняття відповідного рішення.

У цьому контексті суд зазначає, що вимога щодо мотивованості індивідуального акта має забезпечувати можливість особи зрозуміти мотиви його прийняття, оцінити їх обґрунтованість та, за необхідності, ефективно оскаржити таке рішення. Формальне посилання на нормативну підставу без зазначення конкретних фактичних обставин не відповідає цій вимозі.

Порушення зазначених вимог на стадії зупинення реєстрації податкової накладної має істотне значення і для подальшої процедури її реєстрації, оскільки саме зміст квитанції визначає, які обставини платник податку має спростувати та які документи надати контролюючому органу.

Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 12 грудня 2019 року № 520 (далі Порядок № 520).

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної платник податку має право подати пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. Перелік таких документів може включати, зокрема, договори, первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, документи щодо їх транспортування та зберігання, розрахункові документи, банківські виписки та документи щодо відповідності продукції.

Водночас наведений у пункті 5 Порядку № 520 перелік є переліком документів, які можуть бути подані залежно від характеру відповідної господарської операції, а не безумовною вимогою про подання всіх зазначених у ньому документів у кожному випадку.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, зокрема, у разі ненадання письмових пояснень та/або копій документів, або надання документів, складених із порушенням законодавства.

Отже, для правомірного застосування цієї підстави контролюючий орган повинен установити, які саме обставини господарської операції залишилися непідтвердженими, які документи необхідні для їх підтвердження та з яких причин надані платником документи не усувають відповідних сумнівів.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем після зупинення реєстрації спірної податкової накладної подано до контролюючого органу пояснення та наявні документи, якими обґрунтовувалося здійснення відповідної господарської операції.

Натомість оскаржуване рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області не містить конкретизації щодо того, які саме документи не були подані позивачем, які з наданих документів є неналежними або такими, що оформлені з порушенням законодавства, а також які саме обставини господарської операції залишилися непідтвердженими.

Фактично в рішенні наведено лише загальне посилання на ненадання документів без індивідуалізації їх переліку та без викладення мотивів, з яких подані платником пояснення і документи визнано недостатніми.

Такий спосіб обґрунтування рішення не відповідає характеру повноважень комісії регіонального рівня, яка не обмежується формальним прийняттям документів, а зобов`язана здійснити їх змістовну оцінку та прийняти мотивоване рішення за результатами такого розгляду.

З огляду на положення пунктів 40, 45, 46 Порядку № 1165 прийняття рішення комісією передбачає розгляд відповідного питання на засіданні, обговорення поданих матеріалів, голосування та фіксацію результатів у протоколі. Отже, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної має бути результатом реального та повного розгляду поданих платником матеріалів, а не формального відтворення передбаченої нормативним актом підстави для відмови.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що рішення суб`єкта владних повноважень має бути не лише формально прийнятим у межах компетенції, а й містити достатні мотиви, які дозволяють встановити дійсні підстави його прийняття та перевірити їх відповідність закону. Аналогічний підхід викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 4 грудня 2018 року у справі № 821/1173/17.

У цій справі контролюючим органом не доведено, що подані позивачем документи містили такі недоліки форми чи змісту, які перешкоджали встановленню реальності господарської операції або виключали можливість реєстрації спірної податкової накладної. Так само не наведено конкретних обставин, які б свідчили про невідповідність поданої податкової накладної вимогам податкового законодавства.

Саме по собі ненадання платником усіх документів, перелічених у пункті 5 Порядку № 520, не може автоматично свідчити про наявність підстав для відмови у реєстрації, якщо контролюючий орган не встановив, що ненадані документи є необхідними саме для підтвердження відповідної господарської операції, а подані документи не дають можливості встановити її зміст та обставини здійснення.

Відтак, оцінюючи оскаржуване рішення з урахуванням вимог статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обґрунтованості, вмотивованості та прийняття рішення на підставі, у межах повноважень і у спосіб, визначені законом, суд доходить висновку, що контролюючий орган не довів наявності достатніх та належно обґрунтованих підстав для відмови у реєстрації спірної податкової накладної.

За таких обставин оскаржуване рішення Комісії ГУ ДПС у Київській області не відповідає вимогам законодавства щодо обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги в частині скасування рішення про відмову в реєстрації податкової накладної є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірну податкову накладну, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог підпункту 201.1, 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 N 1246 (далі також - Порядок N 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

З урахуванням вищевикладеного, судом вбачається протиправність оскаржуваного рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну датою її фактичного надходження.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 КАС України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн., що підтверджується платіжними документами.

Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять.

Враховуючи задоволення позову, вказаний розмір судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ::

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 02.04.2024 року 10830493/2389302655 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 07 березня 2024 року, поданої на реєстрацію Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Зобов`язати Державну податкову службу України (Україна, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3 від 07 березня 2024 року, подану на реєстрацію Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за датою її подання на реєстрацію.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2026.

Суддя Панченко Н.Д.