Рішення № 140253230, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ справа №320/27881/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Ржищівський фаховий коледж будівництва та економіки з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації N 9001695/41289356 від 15.06.2023 року; зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОЇ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну N2 від 18.05.2023 року, датою її фактичного надходження;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації N9001694/41289356 від 15.06.2023 року; зобов`язати Державну податкову службу України (код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну N 3 від 18.05.2023 року, датою її фактичного надходження.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що товариством були подані до контролюючого органу зазначені податкові накладні для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, однак спірними рішеннями було відмовлено у реєстрації податкових накладних, не зважаючи на їх відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами.

Позивач звернув увагу на те, що після зупинення реєстрації податкових накладних ним було подано до контролюючого органу усі необхідні для реєстрації первинні документи, які не мають жодних дефектів та підтверджують факт здійснення господарських операцій, а тому спірні рішення були прийняті протиправно та мають бути скасовані.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2023 року відкрите спрощене провадження. Розгляд справи вирішено здійснювати без повідомлення (виклику) сторін та запропоновано відповідачам надати суду відзив на адміністративний позов протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Представник Головного управління ДПС у м Київській області надав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що на момент прийняття рішень про відмову в реєстрації податкових накладних позивач не виконав усіх умов визначених законом, не надав необхідних документів на підтвердження реальності господарської операції. Стверджував, що позивач не надав документів для підтвердження купівлі/передачі матеріалів для проведення робіт. Також, заперечував проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що суд не вправі втручатися в дискреційні повноваження, а тому позовні вимоги в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну не підлягають задоволенню.

Крім цього, відповідачем Головним управлінням ДПС у Київській області заявлялося клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, у задоволенні якого було відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для її вирішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, Ржищівський фаховий коледж будівництва та економіки, код ЄДРПОУ 41289356 (далі позивач), перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області та є платником податку на додану вартість.

Позивач є державним суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого, зокрема, є вирощування зернових культур, бобових культур і насіння олійних культур за КВЕД 01.11.

20 березня 2023 року між ТОВ «КМП АГРО» (покупець) та Ржищівським фаховим коледжем будівництва та економіки (постачальник) укладено договір поставки №42, до якого в подальшому оформлено Специфікацію №2 від 18 травня 2023 року.

За умовами зазначеного договору постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар сільськогосподарську культуру, а покупець прийняти та оплатити такий товар.

На виконання умов договору сторонами оформлено рахунки-фактури №2 та №3 від 18 травня 2023 року на загальну суму відповідно 485 639,89 грн та 492 119,89 грн, видаткові накладні №2 та №3 від 18 травня 2023 року, а також акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції від 18 травня 2023 року.

Оплату за поставлений товар покупцем здійснено 22 травня 2023 року, що підтверджується відповідною банківською випискою.

З огляду на положення абзацу другого пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, відповідно до якого датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів є дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбулася перша з подій, позивачем складено та направлено на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №2 та №3 від 18 травня 2023 року.

Реєстрацію зазначених податкових накладних було зупинено, про що позивача повідомлено відповідними квитанціями.

Після зупинення реєстрації податкових накладних позивачем подано до контролюючого органу пояснення щодо здійснення господарських операцій та документи на їх підтвердження.

У подальшому позивач отримав повідомлення №8937039/41289356 та №8937043/41289356 про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.

14 червня 2023 року позивачем було здійснено спробу подання додаткових документів, однак відповідне повідомлення не було прийнято у зв`язку із зазначенням контролюючим органом порушення строку його подання. Зазначені обставини позивач додатково навів у письмових поясненнях №102 від 16 червня 2023 року до скарг на рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

15 червня 2023 року комісією регіонального рівня прийнято рішення №9001695/41289356 про відмову в реєстрації податкової накладної №2 від 18 травня 2023 року та рішення №9001694/41289356 про відмову в реєстрації податкової накладної №3 від 18 травня 2023 року.

Підставою для відмови в обох рішеннях зазначено неподання/часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, реєстрацію якої зупинено, при отриманні повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів.

Водночас у графі «Додаткова інформація» оскаржуваних рішень конкретні документи, ненадання яких стало підставою для відмови, контролюючим органом не зазначені.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся зі скаргами до Державної податкової служби України. За результатами їх розгляду скарги залишено без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що предметом судового розгляду у цій справі є перевірка правомірності рішень контролюючого органу про відмову в реєстрації податкових накладних № 2 та № 3 від 18.05.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також дотримання відповідачами встановленої законодавством процедури їх прийняття.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено обов`язок платника податку при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг скласти податкову накладну в установлені законодавством строки, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. При цьому зареєстрована в ЄРПН податкова накладна є для покупця підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165, якою затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 1165 податкові накладні, які не відповідають ознакам безумовної реєстрації, підлягають перевірці, зокрема, щодо відповідності платника податку критеріям ризиковості та щодо відповідності відображених у податковій накладній операцій критеріям ризиковості здійснення операцій.

За змістом пункту 11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної контролюючий орган зобов`язаний зазначити у квитанції, зокрема, критерій (критерії) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку, а також пропозицію щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної.

Таким чином, законодавством встановлено не лише право контролюючого органу здійснювати автоматизований моніторинг податкових накладних, а й чіткі вимоги до змісту відповідних процедурних рішень. Зокрема, платник податків має бути поінформований про конкретну підставу, яка стала причиною зупинення реєстрації, що, у свою чергу, має забезпечити йому можливість належним чином реалізувати право на подання пояснень та документів на спростування відповідних сумнівів контролюючого органу.

Як убачається з матеріалів справи, реєстрацію податкових накладних № 2 та № 3 від 18.05.2023 було зупинено з посиланням на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, передбачених додатком 3 до Порядку № 1165.

За змістом пункту 1 зазначених Критеріїв необхідною умовою для зупинення реєстрації податкової накладної є одночасна наявність визначених законодавством обставин, зокрема відсутність відповідного товару/послуги в таблиці даних платника податку, відповідність обсягу постачання встановленому критерію щодо залишку такого товару/послуги та переважання у відповідному залишку визначених груп товарів.

Отже, саме по собі посилання контролюючого органу на пункт 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій не звільняє його від обов`язку зазначити у квитанції конкретні обставини, які свідчать про відповідність господарської операції встановленим критеріям, зокрема відповідні розрахункові показники.

Натомість із наданих суду матеріалів не вбачається, що у квитанціях про зупинення реєстрації спірних податкових накладних контролюючим органом було наведено конкретний розрахунок показників, на підставі яких зроблено висновок про відповідність операцій пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.

Фактично платнику податків було запропоновано надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної у податкових накладних, без належної конкретизації обставин, які стали підставою для зупинення їх реєстрації, та без визначення вичерпного або хоча б конкретизованого переліку документів, необхідних для усунення відповідних сумнівів.

При цьому суд звертає увагу, що метою процедури зупинення реєстрації податкової накладної є не проведення повної перевірки господарської діяльності платника податків, а попередження безпідставного формування податкового кредиту за операціями, які за встановленими законодавством формальними критеріями можуть містити ознаки ризиковості.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної платнику податків має бути надана реальна можливість усунути сумніви контролюючого органу шляхом подання пояснень та відповідних документів. Така можливість може бути забезпечена лише за умови, що контролюючий орган належним чином визначив конкретну підставу зупинення реєстрації та повідомив платника про обставини, які належить підтвердити.

У цьому контексті суд також враховує положення Порядку № 520, яким визначено механізм прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, які платник податку має право подати для підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній, може включати, зокрема, договори, первинні документи щодо постачання та придбання товарів, документи щодо їх зберігання і транспортування, рахунки-фактури, акти приймання-передачі, накладні, розрахункові документи, банківські виписки та інші документи залежно від характеру відповідної господарської операції.

Пунктом 11 Порядку № 520 передбачено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, зокрема, у разі ненадання платником податку письмових пояснень та/або копій документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію, або надання документів, складених з порушенням законодавства.

Отже, рішення про відмову в реєстрації податкової накладної має бути належним чином мотивованим та містити конкретні відомості про те, які саме обставини не підтверджені платником податків, які саме документи не подані та чому подані платником документи не є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

З матеріалів справи судом установлено, що позивач на виконання договору поставки № 42 від 20.03.2023 та Специфікації № 2 від 18.05.2023 здійснив постачання сільськогосподарської продукції, на підтвердження чого були складені рахунки-фактури, видаткові накладні та акти приймання-передачі сільськогосподарської продукції. Оплата за відповідним постачанням була здійснена покупцем, що підтверджується банківськими документами, а позивачем були складені та подані на реєстрацію відповідні податкові накладні.

Після зупинення реєстрації податкових накладних позивач подав до контролюючого органу пояснення та документи на підтвердження обставин, відображених у податкових накладних.

Водночас рішення комісії регіонального рівня № 9001695/41289356 від 15.06.2023 та № 9001694/41289356 від 15.06.2023 містять лише загальне посилання на неподання або часткове надання додаткових письмових пояснень та копій документів, без зазначення конкретних документів, яких, на думку контролюючого органу, не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

У графі «Додаткова інформація» спірних рішень також не наведено конкретизації щодо документів, які не були надані позивачем, а також не зазначено, які саме обставини господарських операцій залишилися непідтвердженими.

Таким чином, спірні рішення фактично не містять індивідуалізованого мотивування щодо конкретних податкових накладних та документів, поданих платником податку, а містять лише загальне формулювання, передбачене відповідною формою рішення.

Суд звертає увагу, що контролюючий орган, приймаючи рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, не може обмежуватися лише формальним посиланням на ненадання документів. Такий орган повинен зазначити, які саме документи були необхідними з огляду на встановлену ним підставу зупинення реєстрації, які документи були подані платником, які саме обставини ними не підтверджені та з яких причин подані документи не дають можливості прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної.

Наведене має істотне значення, оскільки обов`язок суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтування свого рішення є складовою принципу законності діяльності органів державної влади, передбаченого статтею 19 Конституції України.

Верховний Суд у постанові від 02.07.2019 у справі № 140/2160/18 звернув увагу на те, що невиконання податковим органом установлених законодавством вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком його протиправність.

Крім того, у постановах від 12.11.2019 у справі № 816/2183/18, від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 18.02.2020 у справі № 360/1776/19, від 27.04.2020 у справі № 360/1050/19, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а Верховний Суд наголошував, що моніторинг відповідності податкових накладних критеріям ризиковості має превентивний характер та не повинен підміняти собою податкову перевірку господарської діяльності платника податків.

Саме тому суд вважає необхідним окремо зазначити, що у межах розгляду цієї справи суд не здійснює встановлення та остаточну оцінку реальності господарських операцій позивача з його контрагентом як предмета податкової перевірки.

Предметом судового контролю у цій справі є не встановлення фактичної наявності чи відсутності товару, не перевірка правильності ведення позивачем бухгалтерського та податкового обліку в цілому та не встановлення податкових наслідків господарських операцій за результатами податкової перевірки, а перевірка того, чи діяли відповідачі в межах наданих їм повноважень, у визначений законом спосіб та чи дотрималися встановленої законодавством процедури зупинення реєстрації та прийняття рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Іншими словами, на цій стадії суд перевіряє насамперед законність, обґрунтованість та вмотивованість рішень контролюючого органу, зокрема наявність передбачених законом підстав для їх прийняття, дотримання порядку розгляду поданих платником пояснень і документів, а також виконання контролюючим органом обов`язку належним чином мотивувати своє рішення.

Тому наявність у матеріалах справи первинних документів, договору, рахунків-фактур, видаткових накладних, актів приймання-передачі та документів про оплату суд оцінює не як остаточний висновок про реальність господарської операції, а в контексті перевірки того, чи мав контролюючий орган достатні та конкретно визначені законодавством підстави для відмови в реєстрації податкових накладних та чи надав належну оцінку документам, поданим платником податку на виконання його вимог.

За таких обставин суд не підміняє контролюючий орган та не здійснює замість нього податковий контроль щодо реальності господарської діяльності позивача. Водночас саме на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність прийнятого ним рішення та наявність передбачених законом підстав для відмови в реєстрації податкових накладних.

У цій справі відповідачами не надано суду належних доказів, які б підтверджували, що подані позивачем пояснення та документи були недостатніми саме з огляду на конкретно встановлену підставу зупинення реєстрації податкових накладних. Також відповідачами не наведено конкретних обставин, які перешкоджали реєстрації податкових накладних, та не зазначено, які саме документи, необхідні для прийняття відповідного рішення, позивачем не були подані.

За відсутності такого мотивування суд позбавлений можливості встановити, які саме обставини були покладені контролюючим органом в основу спірних рішень, яким доказам було надано перевагу, а які документи позивача були відхилені та з яких причин.

При цьому сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може автоматично свідчити про відсутність господарської операції. Контролюючий орган повинен був вказати, які саме обставини не підтверджені поданими документами та чому їх відсутність унеможливлює реєстрацію відповідної податкової накладної.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що спірні рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області не відповідають вимогам щодо обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта, оскільки не містять достатньої конкретизації фактичних і правових підстав їх прийняття, а контролюючим органом не доведено дотримання ним установленої законодавством процедури розгляду поданих позивачем пояснень та документів.

Таким чином, висновок суду про протиправність оскаржуваних рішень ґрунтується не на встановленні судом реальності господарських операцій позивача та не на здійсненні судом податкового контролю, а на встановленні недотримання відповідачем вимог законодавства щодо порядку зупинення реєстрації податкових накладних, розгляду поданих платником пояснень і документів та належного мотивування рішення про відмову в їх реєстрації.

За встановлених обставин суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість рішень № 9001695/41289356 від 15.06.2023 та № 9001694/41289356 від 15.06.2023, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині їх скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних спірні податкові накладні, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог підпункту 201.1, 201.10 статті 201 ПК України реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних віднесено до обов`язків платника податків.

У той же час, наведені норми розраховані на відсутність спірних правовідносин, позаяк у випадку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування механізм її подальшої реєстрації в ЄРПН є іншим.

Згідно з нормами пунктів 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 N 1246 (далі також - Порядок N 1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Отже, реєстрація в ЄРПН податкових накладних/розрахунку коригування, реєстрацію яких попередньо було зупинено, є повноваженням ДПС.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

З урахуванням вищевикладеного, судом вбачається протиправність оскаржуваних рішень про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та відсутність законодавчо закріплених перешкод для такої реєстрації, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання ДПС зареєструвати в ЄРПН спірні податкові накладні датою її фактичного надходження.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 КАС України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 5368,00 грн, що підтверджується платіжними документами.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.

Вирішуючи зазначене питання, суд виходить з наступного.

Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, нею врегульовані строки виплати пенсій, а не порядок проведення перерахунку. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).

Відповідно до частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії, заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа № 810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа № 826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд наголошує, що стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, №823/2638/18.

Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу у зв`язку з розглядом справи позивачем надано наступні документи:

- договір про надання правничої (правової допомоги) від 21.07.2023 року №18/07/23-АО, яким погоджено порядок надання адвокатом позивачеві правничої допомоги та сума гонорару у розмірі 20000,00 грн;

- акт від 21.07.2023, складений між позивачем та його адвокатом на підтвердження отримання надаваних послуг на загальну суму 20000,00 грн.

- платіжного доручення (квитанції) від 21.07.2023 року № 187, який підтверджує оплату юридичних послуг на суму 20000,00 грн.

Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі №820/479/18, аналізуючи відповідні положення Кодексу адміністративного судочинства України в частині відшкодування витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи, зробив висновок, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Так, за приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Таким чином, сторонами даного договору було погоджено, що загальна сума гонорару адвоката позивача визначається за фіксованими цінами послуг, які будуть надані.

На підтвердження оплати позивачем надані копії платіжних документів.

Позивачем надано акт наданих послуг від 21.07.2023, згідно з яким загальна сума наданих послуг становила разом 20000,00 грн., про що зазначалося вище.

Згідно з висновками Верховного Суду викладених у постанові №753/23491/16 від 20.03.2019 витрати на правову допомогу стягуються й у разі вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних з наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови в задоволенні вимог про їх відшкодування.

Суд зазначає, що дана адміністративна справа є типовою, де в контексті спірних правовідносин вже існує численна усталена судова практика, на яку зокрема зроблено посилання позивачем у позовній заяві.

Як наслідок, підсумовуючи викладене у сукупності, зважаючи на те, що дана справа є справою незначної складності, а розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), де понесення останніх також не було обґрунтовано у повному обсязі за відповідними складовими, з огляду на зазначене, суд робить висновок, що позивачем не надано достатніх, належних та допустимих доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, пов`язану з розглядом даної справи у заявленому розмірі, а відтак, враховуючи пропорційність складових до витраченого часу адвокатом позивача, пов`язаних із розглядом даної адміністративної справи, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Враховуючи задоволення позову, вказаний розмір судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області, пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації N 9001695/41289356 від 15.06.2023 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України (Україна, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну №2 від 18.05.2023 року, датою її фактичного надходження.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Комісії Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а), яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації N9001694/41289356 від 15.06.2023 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України (Україна, 04053, м. Київ, Львівська площа, 8; код ЄДРПОУ 43005393) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну №3 від 18.05.2023 року, датою її фактичного надходження.

Стягнути на користь Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки (код ЄДРПОУ 41289356; Україна, 09231, Київська обл., Обухівський р-н, місто Ржищів, вул.Освіти, будинок 1) судовий збір у розмірі 5368,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Стягнути на користь Ржищівського фахового коледжу будівництва та економіки (код ЄДРПОУ 41289356; Україна, 09231, Київська обл., Обухівський р-н, місто Ржищів, вул.Освіти, будинок 1) витрати на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ ВП 44096797; 03151, м. Київ-151, вул. Святослава Хороброго, 5а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30.09.2026.

Суддя Панченко Н.Д.