Рішення № 140253221, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року № 320/18324/26

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій, скасування постанов -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (02099, м. Київ, вул. Геннадія Афанасьєва, 16, код ЄДРПОУ 34968768), у якому просила суд (з урахуванням збільшених позовних вимог):

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м.Києві Лук`янчук Юлії Володимирівни щодо нарахування та стягнення виконавчого збору у виконавчому проваджені №69549807;

- визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м.Києві Лук`янчук Юлії Володимирівни від 22.04.2026 року щодо стягнення виконавчого збору та від 23.04.2026 року щодо арешту рахунків;

-визнати дії старшого державного виконавця Єрмакової О.А. щодо винесення нової виправленої за старим шаблоном постанови від 05.08.2022 року про стягнення судового збору протиправними;

-скасувати неправомірну постанову старшого державного виконавця Єрмакової О.А. від 27.05.2026 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що виселення з квартири відбулось ще до відкриття виконавчого провадження №69549807, відтак підстави для стягнення виконавчого збору відсутні.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06 травня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву. В якому вказав, що державним виконавцем була направлена вимога про негайне виконання рішення суду або надання підтверджуючих документів про виконання рішення, проте відповідь від боржника не н6адійшла. Відтак, відповідачем була винесена постанова про стягнення виконавчого збору. В зв`язку із закінченням виконавчого провадження на підставі п.9 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», постанову про стягнення виконавчого збору було винесено в окреме провадження. Вважає, що оскаржувані постанови були винесені в порядку та строки, встановлені ЗУ «Про виконавче провадження», тому скасуванню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

29.07.2022 Дарницьким районним судом м. Києва було винесено виконавчий лист про виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з кв. АДРЕСА_2 .

В даному виконавчому провадженню боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

08.08.2022 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

08.08.2022, керуючись статтею 42 Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, винесена постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 195,30 грн.

01.04.2026 державним виконавцем направлено вимогу, щодо негайного виконання рішення суду, або надання підтверджуючих документів про виконання рішення.

22.04.2026 державним виконавцем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 13000,00 грн.

23.04.2026 до відповідача надійшла заява від стягувача ОСОБА_5 , яка зареєстрована за вх.№ 1344, про повне фактичне виконання рішення суду.

23.04.2026, відповідачем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, на підставі п.9 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, постанову про стягнення виконавчого збору, винесено в окреме виконавче провадження 80842016.

23.04.2026 державним виконавцем була винесена постанова про арешт коштів боржника.

Крім того, 27.05.2026 державним виконавцем Єрмаковою О.А. була винесена постанова про зміну (доповнення) реєстраційних даних у ВП № 69552718, якою змінено дані РНОКПП позивача з НОМЕР_2 на РНОКПП: НОМЕР_1 .

Вважаючи протиправними вказані вище постанови, позивач звернулась до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною другою та четвертою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі статтею 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За ч. 1 ст. 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, серед переліченого: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки, а також за ч. 3 ст. 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, з урахуванням вказаного, зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; 15) залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; 16) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 18) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (ч. 8 ст. 19 Закону1404-VIII).

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону № 1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Статтею 66 Закону № 1404-VIII передбачено виконання рішення про виселення боржника.

Державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення.

У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово.

Про виконання рішення про виселення боржника державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове виселення.

Відповідно до частини 3, 4 статті 27 Закону № 1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частино 9 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Аналізуючи наведені правові норми суд зазначає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення немайнового характеру, є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби. Водночас у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1ст. 39 Закону № 1404-VIII, тобто у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, якщо таке виконання відбулось до відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір не стягується.

Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа.

Матеріалами справи встановлено, що виконавче провадження №69549807 було відкрито постановою державного виконавця від 08.08.2022 року на підставі виконавчого листа № 753/7760/20, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 29.07.2022.

Як зазначає позивач та підтверджено в матеріалах справи відповідними доказами, основний боржник - ОСОБА_2 , на момент винесення рішення Дарницького районного суду від 03.11.2021 року, вже помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказані обставини підтверджені в матеріалах справи свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 .

Його дружина - ОСОБА_3 з весни 2021 року була орендарем трьох кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 , куди було повністю перевезено майно позивача та її сина.

У вказаній квартирі ОСОБА_3 проживала до 16.01.2022 року, тобто до моменту смерті. Вказані обставини підтверджено в матеріалах справи свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 .

Позивач та її син з весни 2021 року до 01 березня 2022 року проживали в квартирі по АДРЕСА_3 .

В подальшому, позивач та її син переїхали до м. Львова, де перебували в статусі внутрішньо переміщених осіб (ВПО) до 10.08.2022 року, що підтверджується довідками про взяття на облік ВПО від 13.04.2022 №1333-5001330541, № 1333-5001336406. Крім того, син позивача з 04.04.2022 перебував на обліку в центрі по роботі з військовозобов`язаними переселенцями, про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.

У вказаний період часу позивач отримували виплати, як ВПО та перебувала на обліку у Львівському центрі зайнятості, що підтверджується записом у трудовій книжці позивача.

14 серпня 2022 року позивач та її син повернулись до м. Києва в зв`язку із працевлаштуванням ОСОБА_4 (сина позивача) на роботу до Національного агентства з питань запобігання корупції.

Як зазначає позивач, з 15.03.2022 року проживала на орендованих квартирах, про що в матеріалах справи містяться договори оренди квартир, а також витяг з реєстру територіальної громади про реєстрацію позивача з 09.11.2023 за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №69549807 від 08.08.2022, позивач фактично в добровільному порядку виселилась із квартири АДРЕСА_2 та проживала у м. Львів.

Крім того, матеріали виконавчого провадження не містять жодних доказів здійснення примусових дій по виселенню позивача із квартири АДРЕСА_2 .

Вказані вище обставини підтверджують фактичне виконання судового рішення до відкриття виконавчого провадження.

Отже, виконавчий документ, виданий для виконання рішення суду у справі 753/7760/20, був виконаний позивачем до відкриття виконавчого провадження ВП № 69549807.

Крім того, з метою забезпечення виконання рішення, відповідачем була винесена постанова про арешт коштів боржника від 23.04.2026.

Оскільки позивач фактично виконав рішення суду до відкриття виконавчого провадження №69549807, то відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 27 Закону № 1404-VIII стягнення відповідачем виконавчого збору у межах виконавчого провадження ВП № 69549807 є безпідставним, а накладення арешту на кошти боржника протиправним.

Таким чином, вимоги позивача про визнання протиправними дії головного державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м. Києві Лук`янчук Юлії Володимирівни щодо нарахування та стягнення виконавчого збору у виконавчому проваджені №69549807 та скасування постанови від 22.04.2026 року щодо стягнення виконавчого збору та від 23.04.2026 року щодо арешту рахунків є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання дій старшого державного виконавця Єрмакової О.А. по винесенню нової виправленої за старим шаблоном постанови від 27.05.2026 року про стягнення судового збору та скасування такої постанови, суд зазначає наступне.

В наданих до суду матеріалах виконавчого провадження ВП №69549807, відкритого на підстав виконавчого листа від 29.07.2022 відсутні постанови про стягнення судового збору за вказаним виконавчим листом, в т.ч. ті, в яких була б допущена помилка в РНОКПП позивача.

Натомість, всі постанови та вимога, винесені державним виконавцем в рамках виконавчого провадження № 69549807, містять вірний РНОКПП позивача: НОМЕР_1 .

Отже, винесення постанови старшим державним виконавцем Єрмаковою О.А від 27.05.2026 про зміну (доповнення) реєстраційних даних, які в рамках виконавчого провадження відображені достовірно, на думку суду, свідчить про намагання відповідача показати діяльність державного виконавця, з метою уникнення відповідальності за протиправну бездіяльність протягом 4 років за нестягнення судового збору за виконавчим листом від 29.07.2022.

Таким чином, вимога позивача про визнання протиправними дій та скасування постанови від 27.05.2026 у ВП №69552718 є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За ч. 1 та ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

За ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази на підтвердження правомірності дій та докази, долучені в обґрунтування позову, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією від 30.04.2026.

Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, 287 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю;

Визнати протиправними дії головного державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м.Києві Лук`янчук Юлії Володимирівни щодо нарахування та стягнення виконавчого збору у виконавчому проваджені №69549807;

Визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця Дарницького відділу ДВС у м.Києві Лук`янчук Юлії Володимирівни від 22.04.2026 року щодо стягнення виконавчого збору та від 23.04.2026 року щодо арешту рахунків;

Визнати дії старшого державного виконавця Єрмакової О.А. щодо винесення нової виправленої за старим шаблоном постанови від 05.08.2022 року про стягнення судового збору протиправними;

Скасувати постанову старшого державного виконавця Єрмакової О.А. від 27.05.2026 року;

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 1331,20 (одна тисяча триста тридцять одну грн 20 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (02099, м. Київ, вул. Геннадія Афанасьєва, 16, код ЄДРПОУ 34968768).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Білоноженко М.А.