Рішення № 140253189, 30.09.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2026 року м. Київ № 320/11362/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДСТОР"

до Головного управління ДПС у м. Києві

про про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРАНДСТОР" з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0164630509 від 30 липня 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки податкове повідомлення-рішення за матеріалами фактичних перевірок приймається керівником або уповноваженою особою територіального органу податкового органу за основним місцем обліку платника податків, при цьому, враховуючи те, що Головним управлінням ДПС у м. Києві проводилася фактична перевірка ТОВ «ГРАНДСТОР» і Товариство перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Київській області, відповідно, податкове повідомлення-рішення за результатами такої фактичної перевірки мало право приймати виключно Головне управління ДПС у Київській області. Також, позивач наголошує на тому, що констатація інспекторами того факту, що акцизна марка на пляшці горілки «Рада класична» була надірвана понад допустимі розміри не відповідає дійсності, а факт наявності надриву акцизної марки на пляшці, не є тотожнім висновку про відсутність належного маркування на пляшці через перевищення відповідних розмірів надриву на акцизній марці.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 (суддя Журавель В.О.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями на виконання розпорядження керівника апарату, адміністративна справа № 320/11362/20 передана на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 прийнято адміністративну справу до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання.

До суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначено про те, що фактичною перевіркою магазину позивача було встановлено факт зберігання з метою реалізації алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка, а саме, марка акцизного податку має відкритий надрив, розмір якого перевищує значення 4 х 20 мм, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95- ВР «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального». Також відповідач зазначає про те, що перевірка була проведена у присутності директора ТОВ «Грандстор», яка підписала акт перевірки без зауважень. Просить у задоволенні позову відмовити за безпідставністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої вказано на те, що доводи відзиву не містять жодного аналізу та спростування обґрунтувань, покладених в основу позовної заяви, при цьому, зміст відзиву зводиться до цитування норм законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

15.07.2020 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, на підставі наказу від 02.07.2020 № 4483 та направлень від 03.07.2020 було проведено фактичну перевірку магазину, що належить ТОВ «ГРАНДСТОР», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Литвиненко-Вольгемут, буд. 3, за результатами якої складено акт від 15.07.2020 № 0951/26/15/05/39630941 на бланку №001615.

В акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку про зберігання з метою реалізації алкогольного напою (пляшка горілки «Рада респект» місткістю 0,7 літрів, міцністю 40%, за ціною 235 грн, дата розливу 07.02.2017) без марки акцизного податку встановленого зразка, а саме марка акцизного податку має відкритий надрив, розмір якого перевищує значення 4 х 20 мм, чим порушено вимоги ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, плодового і коньячного, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2020 № 0164630509, відповідно до якого, до ТОВ «ГРАНДСТОР» застосовано штрафні санкції на суму 17000,00 грн, згідно ст. 17 Закону України № 481.

Позивач оскаржив спірне податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до Державної податкової служби України.

Однак, за результатами розгляду скарги, Державною податковою службою України було прийнято рішення від 27.10.2020 № 30997/6/99-00-06-02-06-06, яким скаргу ТОВ «ГРАНДСТОР» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

За змістом п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 19-1 ПК України, визначено перелік функцій контролюючих органів, серед яких, зокрема: здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; здійснення контролю за наявністю марок акцизного податку на пляшках (упаковках) з алкогольними напоями і пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації.

З метою проведення податкового контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), проводиться фактична перевірка за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника (п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).

Так, порядок проведення фактичних перевірок визначено статтею 80 ПК України.

За змістом п. 80.1 ст. 80 ПК України передбачено, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до норм п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з підстав, визначених підпунктами 80.2.1-80.2.7 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України.

Зокрема, в силу приписів п. п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон України № 481/95-ВР).

У силу приписів ч. 4 ст. 11 Закону України № 481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

За визначеннями, наведеними у пп. 14.1.107, 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів; маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до норм п. 226.1 ст. 226 ПК України, у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об`ємних одиниць не здійснюється (п. 226.6 ст. 226 ПК України).

Пунктом 226.9 ст. 226 ПК України, встановлено, що немаркованими вважаються: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Пунктом 226.3 ст. 226 ПК України, передбачено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 20 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 (далі - Положення № 1251), маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Згідно з приписами п.п. 21 та 22 цього Положення, для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дексткрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження, у тому числі під час відкупорювання (розкривання) товару, і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу "Tetra Pak") марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених п. 226.9 ст. 226 ПК України, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів (п. 20 Положення № 1251).

Статтею 17 Закону України № 481/95-ВР, передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000,00 гривень у разі здійснення, зокрема, зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Зі змісту наведених положень вбачається, що не будь-яке пошкодження марки акцизного податку є підставою для визнання алкогольного напою немаркованим.

Для такої кваліфікації з підстав наявності відкритого надриву з краю марки необхідно встановити характеристики пошкодження, які відповідають ознакам, визначеним пунктом 20 Положення №1251, зокрема вид надриву та перевищення його розмірами передбачених цим пунктом граничних значень.

У цій справі сторони не заперечують наявності пошкодження марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою, виявленій під час фактичної перевірки.

Водночас, спірним є питання, чи мало це пошкодження такі характеристики та розміри, за яких алкогольний напій вважається немаркованим, а його зберігання з метою реалізації утворює підставу для застосування фінансових санкцій, передбачених частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР.

Отже, при вирішенні спору належить встановити, чи підтверджено належними та достатніми доказами саме перевищення пошкодженням марки допустимих розмірів, на яке послався контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

У магазині, в якому проводилася фактична перевірка, ТОВ «ГРАНДСТОР» здійснюється господарська діяльність із роздрібної торгівлі продуктами харчування, а також алкогольною продукцією згідно ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями № 26570308202000776 від 24.02.2020 з терміном дії з 25.02.2020 по 25.02.2021.

Дослідивши зміст акта фактичної перевірки, суд встановив, що контролюючий орган зазначив про наявність на марці акцизного податку відкритого надриву, розмір якого перевищує 4 ? 20 мм.

Водночас, в акті не наведено фактично визначених числових значень ширини та довжини цього пошкодження, не конкретизовано його вид, а також не зазначено, яким способом установлено перевищення допустимих розмірів.

Таким чином, акт перевірки містить висновок про перевищення пошкодженням встановленої межі, проте не містить достатнього опису фактичних характеристик надриву, який дозволяв би перевірити обґрунтованість цього висновку.

Відсутність таких відомостей має значення для вирішення спору, оскільки пунктом 20 Положення №1251 передбачено різні граничні розміри залежно від виду надриву.

На підтвердження своїх заперечень позивач подав акт заміру пошкодження акцизної марки від 13.08.2020, складений за участю директора, адміністратора та охоронця ТОВ «ГРАНДСТОР».

У цьому документі наведено реквізити марки акцизного податку, зокрема її номер 159088, зазначено назву алкогольного напою «Рада респект», місткість пляшки 0,7 л та зафіксовано, що за результатами проведених замірів надрив не перевищує 3 ? 20 мм.

До акта включено фотографію пошкодженої марки з вимірювальною лінійкою.

Оцінюючи зазначений документ, суд враховує, що його складено працівниками позивача після проведення фактичної перевірки.

Ці обставини не виключають можливості його врахування як письмового доказу, однак потребують оцінки наведених у ньому відомостей у сукупності з іншими матеріалами справи.

Сам по собі цей акт не є безумовним підтвердженням стану марки на дату перевірки.

В акті заміру наведено посилання на перевірку від 15.07.2020, наказ від 02.07.2020 №4483 та бланк акта перевірки №001615, що пов`язує його зміст зі спірними правовідносинами.

Водночас суд враховує розбіжність у зазначенні адреси магазину: в акті заміру вказано будинок 4, тоді як в акті перевірки будинок 3. Ця розбіжність, разом зі складенням акта заміру після проведення перевірки, обмежує можливість використання цього документа як самостійного підтвердження стану саме тієї марки, щодо якої контролюючий орган встановив порушення.

За таких обставин суд оцінює акт заміру як доказ на обґрунтування заперечень позивача щодо розмірів пошкодження марки, а не як документ, що має наперед установлену силу.

Водночас обмеження доказового значення цього документа самі собою не підтверджують правильності висновку контролюючого органу про перевищення надривом розміру 4 ? 20 мм.

Щодо посилання відповідача на підписання акта перевірки директором товариства без зауважень суд зазначає, що ця обставина підлягає врахуванню при оцінці доказів у справі.

Підписання акта без зауважень не надає викладеним у ньому висновкам наперед встановленої сили та не звільняє контролюючий орган від обов`язку довести обставини, які стали підставою для застосування фінансових санкцій.

Зокрема, такий підпис сам по собі не усуває необхідності перевірити, чи підтверджено перевищення надривом марки допустимих розмірів.

Подальше оскарження позивачем відповідного висновку потребує оцінки судом усієї сукупності доказів, а не лише факту підписання акта перевірки.

Суд розмежовує факт пошкодження марки акцизного податку та наявність у такого пошкодження ознак, за яких алкогольний напій вважається немаркованим.

Визнання позивачем першої обставини не означає визнання другої.

Для застосування спірної фінансової санкції необхідно довести саме ті характеристики пошкодження, з якими законодавство пов`язує відповідальність за зберігання з метою реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Суд також враховує, що акт заміру пошкодження акцизної марки від 13.08.2020 зазначений у переліку додатків до адміністративної скарги позивача.

Проте, рішення ДПС України від 27.10.2020 про результати розгляду скарги не містить окремої оцінки наведених у цьому документі результатів замірів та мотивів їх відхилення.

Зазначене рішення відтворює висновок про перевищення надривом розміру 4 ? 20 мм, не наводячи додаткових відомостей, які дозволяли б перевірити цей висновок.

Крім того, в акті фактичної перевірки та поданому позивачем акті заміру алкогольний напій зазначено як «Рада респект», тоді як у рішенні за результатами розгляду скарги та відзиві відповідача як «Рада класична».

Сама по собі така розбіжність не доводить відсутності порушення, однак підлягає врахуванню при оцінці точності відтворення контролюючим органом обставин перевірки та ідентифікації продукції, щодо якої застосовано санкцію.

Окремо суд оцінює доводи позивача про прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неналежним контролюючим органом у зв`язку з перебуванням товариства на податковому обліку в Київській області.

В обґрунтування цих доводів позивач посилається на підпункт 1.6.3.4 Методичних рекомендацій, затверджених наказом ДФС України від 31.07.2014 №22, щодо взаємодії територіальних органів при реалізації матеріалів фактичних перевірок платників податків, які здійснюють діяльність не за основним місцем обліку.

Водночас, питання компетенції контролюючого органу щодо застосування фінансових санкцій належить вирішувати з урахуванням положень закону. Частиною четвертою статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено прийняття рішень про стягнення штрафів, визначених частиною другою цієї статті, податковими органами та/або органом, який видав відповідну ліцензію, а також іншими органами виконавчої влади в межах їх визначеної законом компетенції.

Отже, саме лише перебування позивача на обліку в іншому територіальному органі та посилання на порядок внутрішньої взаємодії органів ДФС не є достатніми для висновку про відсутність у відповідача повноважень на застосування передбаченої законом санкції.

За наведеного обґрунтування суд не вважає цю обставину самостійною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та вирішує спір з огляду на доведеність фактичних підстав застосування фінансової санкції.

Згідно з приписами ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності в пошкодження марки акцизного податку саме тих характеристик, які відповідно до пункту 20 Положення №1251 є підставою для визнання алкогольного напою немаркованим.

Наведений в акті перевірки висновок про перевищення надривом розміру 4 ? 20 мм не отримав достатнього фактичного підтвердження, яке дозволяло б перевірити його обґрунтованість та усунути суперечності щодо розмірів пошкодження.

При цьому висновок суду ґрунтується на недоведеності відповідачем обставин, покладених в основу застосування фінансової санкції, та не означає визнання акта заміру позивача безумовним підтвердженням стану марки на дату перевірки.

Оскільки належних і достатніх підстав для застосування до позивача штрафу за зберігання з метою реалізації алкогольного напою без марки акцизного податку встановленого зразка не доведено, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 30.07.2020 №0164630509 є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2102,00 грн, що підтверджується відомостями квитанції наявної в матеріалах справи.

Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що сплачена позивачем сума судового збору підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві № 0164630509 від 30 липня 2020 року.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ: 44116011, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНДСТОР" (код ЄДРПОУ: 39630941, місцезнаходження: 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Машинобудівників, буд. 11 А) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.