Рішення № 140253164, 01.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2026 р. справа № 300/7344/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікара І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в сумі 5173,80 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачка протиправно, в порушення норм Податкового кодексу України не сплатила єдиний податок з фізичних осіб в сумі 5173,80 грн. Враховуючи те, що у встановлений законом строк та ігноруючи податкову вимогу, надіслану відповідачу, сума податкового боргу в розмірі 5173,80 грн. добровільно нею не сплачена, позивач просить суд стягнути дану заборгованість.

16.10.2025 Івано-Франківський окружний адміністративний суд відповідно до частин 3 та 4 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України направив до Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області запит про надання інформації про місце проживання відповідача (а.с.16).

31.10.2025 на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла відповідь Управління Державної міграційної служби в Івано-Франківській області (а.с.18).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.11.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку, визначеному статтею 263 КАС України (а.с. 20).

Зазначена ухвала суду отримана відповідачем, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

02.12.2025 ОСОБА_1 подала до суду відзив на позов, відповідно в якому заперечує проти позову та зазначає, що підприємницьку діяльність вона припинила з листопада 2021 року у звязку із вагітністю та відсутністю можливості працювати, також посилається на початок повномаштабного вторгнення 24.02.2022, яке спричинило неможливість подавати звітність або вести діяльність та на те, що законодавством було скасовано низку податкових зобовязань для ФОП під час війни, тому вважає нарахування боргу необгрунтованим. Просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, відзив на позов, судом встановлено наступне.

Фізична особа ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС в Івано-Франківській області, як платник податків.

Судом встановлено, що 23.05.2017 ОСОБА_1 подала до ГУ ДПС в Івано-Франківській області заяву №20103/10 про застосування спрощеної системи оподаткування, на підставі якої відповідачка перебувала на спрощеній системі оподаткування як платник єдиного податку.

Відповідно до довідки про борг за платежами за відповідачкою рахується борг за платежем єдиний податок з фізичних осіб, а саме 5173,80 грн податкові зобовязання.

У встановлений законом строк відповідачка не сплатила узгоджену суму грошових зобов"язань в сумі 5173,80 грн.

Головне управління ДПС в Івано-Франківській області просить винести рішення суду про стягнення 5173,80 грн. з відповідачки.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пунктів 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України, підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Відповідно до пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Відповідно до пункту 295.8 статті 295 Податкового кодексу України у разі припинення платником єдиного податку провадження господарської діяльності податкові зобов`язання із сплати єдиного податку нараховуються такому платнику до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому анульовано реєстрацію платника єдиного податку.

У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.5 даної статті Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Судом встановлено, що позивачем на виконання вимог пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України надіслано відповідачу податкову вимогу форми "Ф" № 0005098-1306-0919 від 15.09.2023 року (а.с.6).

У суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом утворюють податковий борг.

Наявність заборгованості відповідач не спростував та не надав доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення суду.

Надаючи оцінку доводам відповідачки, викладеним у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Як зазначає відповідачка, фактичну підприємницьку діяльність вона припинила з листопада 2021 року у зв`язку з вагітністю та відсутністю можливості працювати, а 21.01.2022 народила двійню. Крім того, відповідачка посилається на запровадження з 24.02.2022 воєнного стану, що, на її думку, унеможливило подання звітності та ведення підприємницької діяльності, а також на встановлені законодавством особливості виконання податкових обов`язків фізичними особами-підприємцями під час дії воєнного стану.

Суд зазначає, що фактичне нездійснення особою підприємницької діяльності саме по собі не є тотожним державній реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця та анулюванню її реєстрації як платника єдиного податку.

При цьому відповідачкою не надано суду доказів державної реєстрації припинення її підприємницької діяльності у листопаді 2021 року або анулювання її реєстрації як платника єдиного податку. Наведені у відзиві обставини свідчать лише про фактичне нездійснення відповідачкою господарської діяльності з листопада 2021 року.

Щодо посилань відповідачки на встановлені законодавством особливості сплати єдиного податку в період дії воєнного стану суд зазначає наступне.

Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України доповнено пунктом 9, підпунктом 9.1 якого фізичним особам-підприємцям платникам єдиного податку першої та другої груп надано право не сплачувати єдиний податок починаючи з 01.04.2022.

Законом України від 30.06.2023 №3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану», який набрав чинності 01.08.2023, внесено зміни до відповідного правового регулювання та припинено з 01.08.2023 дію загального права фізичних осіб-підприємців платників єдиного податку першої та другої груп не сплачувати єдиний податок.

При цьому Законом №3219-IX встановлено, що для платників єдиного податку, які скористалися правом не сплачувати єдиний податок відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 підрозділу 8 розділу XX Податкового кодексу України, нараховані контролюючим органом суми авансових внесків з єдиного податку за відповідні періоди з 01.04.2022 по 31.07.2023 підлягають скасуванню (анулюванню).

Водночас із наданої позивачем історії недоїмки платника по єдиному податку з фізичних осіб вбачається, що заявлена до стягнення у цій справі сума податкового боргу не містить нарахувань за період з 01.04.2022 по 31.07.2023.

Так, до складу податкового боргу входить сума 148,80 грн, нарахована 20.03.2022, а також нарахування єдиного податку починаючи з серпня 2023 року: 20.08.2023 1005 грн, 20.09.2023 1005 грн, 20.10.2023 1005 грн, 20.11.2023 1005 грн та 20.12.2023 1005 грн.

Таким чином, загальний розмір зазначених податкових зобов`язань становить 5173,80 грн (148,80 грн + 1005 грн Ч 5), що відповідає сумі податкового боргу, заявленій контролюючим органом до стягнення у цій справі.

Отже, встановлене законодавством право платників єдиного податку першої та другої груп не сплачувати єдиний податок у період з 01.04.2022 по 31.07.2023 при визначенні заявленої до стягнення суми податкового боргу фактично враховано, оскільки нарахування за вказаний період до складу податкового боргу в сумі 5173,80 грн не включені.

Нарахування єдиного податку за серпень-грудень 2023 року здійснені після закінчення періоду, протягом якого платникам єдиного податку першої та другої груп було надано загальне право не сплачувати єдиний податок.

Таким чином, посилання відповідачки на встановлені у зв`язку із запровадженням воєнного стану особливості сплати єдиного податку не спростовують правомірності формування заявленої до стягнення суми податкового боргу.

Так само обставини вагітності, народження дітей та фактичного нездійснення підприємницької діяльності з листопада 2021 року, за відсутності доказів припинення державної реєстрації підприємницької діяльності та анулювання реєстрації платника єдиного податку, не свідчать про відсутність у відповідачки відповідного податкового обов`язку.

Відповідачкою не надано доказів сплати зазначеної суми податкового боргу, її списання чи скасування відповідних податкових зобов`язань.

За таких обставин доводи відповідачки, викладені у відзиві на позов, не спростовують наявності податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб у загальному розмірі 5173,80 грн.

Податковий борг відповідача зі сплати єдиного податку з фізичних осіб підтверджується довідкою про борг за платежами, податковою вимогою, заявою про застосування спрощеної системи оподаткуванн та історією недоїмки платника по єдиному податку з фізичних осіб (а.с. 5,6,9,10).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з пунктом 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (пункт 95.4. статті 95 Податкового кодексу України).

Таким чином, враховуючи, що на час розгляду справи податковий борг відповідачем в добровільному порядку не сплачено, відповідних доказів, які б підтверджували погашення такого боргу чи спростовували доводи позивача, відповідачем не надано, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про стягнення з відповідача податкового боргу є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що такі дії позивачем не вчинилися, судовий збір на користь позивача стягненню з відповідача не підлягає.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС в Івано-Франківській області - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в дохід бюджету податковий борг в сумі 5173,80 грн. (п`ять тисяч сто сімдесят три гривні вісімдесят копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач:

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43968084, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Відповідач:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.