Ухвала суду № 140252340, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

01 жовтня 2026 рокуСправа № 160/26808/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , поданої в його інтересах адвокатом Дугарь Ксенією Миколаївною, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИЛА:

31 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 29 серпня 2026 року в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач), подана в його інтересах адвокатом Дугарь Ксенією Миколаївною (далі представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), у якій представник позивача просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні призначення та виплати монетизованої суми пільг за користування житлово-комунальними послугами (соціальної пільги у грошовій формі) відповідно до пункту 6 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а саме: 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) з дати припинення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області поновити ОСОБА_1 призначення та виплату з 1 травня 2025 року монетизованої суми пільг за користування житлово-комунальними послугами (соціальної пільги у грошовій формі) відповідно до пункту 6 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а саме: 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) без врахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї, з розрахунку на одну особу, за попередні 6 місяців.

Суд своєю ухвалою від 07 вересня 2026 року позовну заяву залишив без руху та запропонував представнику позивача протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви та надати суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд»: заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску; документ про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.

17 вересня 2026 року від представника позивача через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» надійшли заява про усунення недоліків від 16 вересня 2026 року б/н, до якої серед іншого додано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн, та заява про поновлення строку звернення до суду від 16 вересня 2026 року б/н.

На обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду представник позивача зазначила, що про протиправні дії відповідача щодо припинення виплати пільг позивач дізнався лише 13 липня 2026 року з відповіді. Саме тоді, коли була можливість звернутись до адвоката, який дослідив це питання. Позивач, як особа, не обізнана в юридичних питаннях, не має можливості реагувати на дії державного органу на професійному рівні адвоката - тобто досліджувати кожну «скриту» дію державного органу та реагувати активно і адекватно. У свою чергу, відповідач вчиняючи дії щодо припинення виплати, не повідомляв позивача про припинення такої виплати - автоматично визначило право на отримання пільги, як ветерану військової служби, який бездоганно прослужив 25 років, та відмовило без попередження та повідомлення. 26 червня 2026 року позивач звернувся із заявою до відповідача, якою просив повідомити, з якої дати зняті пільги по оплаті житлово-комунальних послуг (про що йому усно було повідомлено на його питання) та на підставі чого; якщо пільги зняті (скасовані), то просив поновити виплату монетизованої суми пільг на оплату житлово-комунальних послуг. Відповідач листом від 13 липня 2026 року № 83925-64340/О-01/8-0400/26 повідомив, що позивачу припинено з 01 травня 2025 року виплату пільг, у зв`язку з тим, що розмір середньомісячного сукупного доходу перевищує величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, підстави для поновлення відсутні.

З посиланням на постанову Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі № 560/5395/25, представник позивач просить поновити позивачу строк звернення до суду з цим позовом.

Розглянувши заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 16 вересня 2026 року б/н, суд дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення позивачу пропущеного строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 травня 2025 року до 28 лютого 2026 року включно внаслідок відсутності документального підтвердження наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, за змістом наведеної процесуальної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

На думку суду, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 340/1019/19).

Не отримавши у травні 2025 року, а згодом у червні 2025 року, липні 2025 року, серпні 2025 року, вересні 2025 року, жовтні 2025 року, листопаді 2025 року, грудні 2025 року, січні 2026 році та лютому 2026 року спірних пільг, позивач не міг не знати про факт їх припинення.

Звернення позивача у червні 2026 року до відповідача за роз`ясненням та отримання листа у липні 2026 року є фактично датою, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо відновлення свого права, та не може бути початковою датою для відліку строку звернення до суду.

Постанова Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі № 560/5395/25, на яку посилається представник позивача у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, є нерелевантною до спірних правовідносин, оскільки стосується права пенсіонерів, які перебували на військовій службі, на перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною грошового забезпечення.

У цій постанові Верховний Суд зазначив, що у справі, що розглядається, спірні правовідносини регулюються Законом України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який містить спеціальне правове регулювання, зокрема частину третю статті 51, що прямо передбачає обов`язок держави у разі зміни складових грошового забезпечення, у тому числі у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму, здійснити перерахунок пенсії з моменту виникнення відповідних законодавчих підстав незалежно від звернення пенсіонера. Зазначений обов`язок має імперативний характер і, у разі його невиконання з вини органів Пенсійного фонду України, виключає можливість обмеження реалізації права на перерахунок пенсії процесуальними строками звернення до суду.

У цій справі припинення виплати позивачу монетизованої суми пільг за користування житлово-комунальними послугами (соціальної пільги у грошовій формі) відповідно до пункту 6 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» є наслідком прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України разового управлінського рішення, що обумовлює застосування до спірних правовідносин шестимісячного строку, передбаченого статтею 122 КАС України.

З позовом до суду позивач звернувся через свого представника 29 серпня 2026 року через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд».

Застосовуючи строк, визначений абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, суд вважає, що за вимогами про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні, які стосуються призначення та виплати монетизованої суми пільг за користування житлово-комунальними послугами (соціальної пільги у грошовій формі) відповідно до пункту 6 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а саме: 50-відсоткової знижки плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) без врахування розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї, з розрахунку на одну особу, за попередні 6 місяців, за період з 01 травня 2025 року до 28 лютого 2026 року включно позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду.

До заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду не додано жодних доказів, які підтверджують існування об`єктивних перешкод для реалізації права на судовий захист, що унеможливило звернення до суду з цим позовом у встановлений законом строк.

З урахуванням викладеного, підстави, зазначені представником позивача в заяві від 16 вересня 2026 року б/н для поновлення строку звернення до адміністративного суду за позовними вимогами про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні за період з 01 травня 2025 року до 28 лютого 2026 року включно, визнаються судом неповажними.

Частиною першою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, позовна заява ОСОБА_1 , подана в його інтересах адвокатом Дугарь Ксенією Миколаївною, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 травня 2025 року до 28 лютого 2026 року включно підлягає поверненню внаслідок визнання судом вказаних в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду неповажними (випадок, передбачений частиною другою статті 123 КАС України).

Керуючись статтями 122, 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Дугарь Ксенією Миколаївною, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині позовних вимог про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01 травня 2025 року до 28 лютого 2026 року включно повернути позивачу.

Повернення позовної заяви в частині позовних вимог не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви в частині позовних вимог надіслати учасникам справи до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська