Ухвала суду № 140252209, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/22166/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенко А.Ю, розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі 160/22166/25,-

УСТАНОВИВ:

В провадження Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа 160/22166/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 у неподанні у 15-денний строк з дня реєстрації усіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Вищевказане рішення набрало законної сили 04.12.2025 року.

22.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі 160/22166/25, у якій заявник просить суд:

- Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо неналежного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 у справі №160/22166/25.

- Визнати, що направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, зміст якого суперечить висновкам суду у справі №160/22166/25, не є належним виконанням рішення суду.

- Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виконати рішення суду у спосіб, визначений судом, а саме направити до розпорядника бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги разом із повним пакетом документів без вирішення питання про наявність чи відсутність права заявника на отримання такої допомоги.

- Вирішити питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відповідно до статті 382 КАС України

В обґрунтування заяви позивач зазначає, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року листом №7/10232/7 від 7 січня 2026 року було надіслано до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (розпорядникові бюджетних коштів) висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. В наданому висновку було зазначено, що ОСОБА_1 не має права на отримання грошової допомоги в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2025). Позивач зазанчає, що такі дії відповідача та зміст направленого висновку свідчить, що рішення суду фактично не виконано.

Ухвалою суду від 30.07.2026 року призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі 160/22166/25 у порядку письмового провадження.

06.08.2026 року від представника відповідача надійшли пояснення щодо виконання судового рішення, у яких відповідач зазначив, що діючи в межах наданих йому повноважень та всебічно дослідивши документи Позивача, ІНФОРМАЦІЯ_3 підготував висновок про відсутність підстав для виплати ОГД ОСОБА_1 та на виконання рішення у справі №160/22166/25 направив його розпорядникові бюджетних коштів. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_3 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/22166/25 виконано в повному обсязі 07.01.2026.

06.08.2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечив проти доводів викладених відповідачем.

Надаючи правову оцінку поданій позивачем заяві, суд виходить з такого,

Згідно статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача. Застосування судом до суб`єкта владних повноважень заходів процесуального впливу можливе виключно у випадку встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи-позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 14.07.2022 року у справі №295/9823/21.

Суд зазначає, що застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб`єктом владних повноважень дій зобов`язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.

Суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 04 березня 2020 року у справі №539/3406/17.

Водночас, відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України інститут судового контролю є чітко регламентованим.

Зокрема, йому присвячені статті 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Цими статтями визначено наступні способи судового контролю: зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення суду (частина 6 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені суб`єктом владних повноважень-відповідачем на виконання рішення суду (статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України); визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені державним виконавцем чи іншою посадовою особою органу державної виконавчої служби або приватним виконавцем (стаття 287 Кодексу адміністративного судочинства України).

Судом встановлено, що на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 року у справі № 160/22166/25 листом №7/10232/7 від 7 січня 2026 року відповідачем було надіслано засобами СЕДО до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України (розпорядникові бюджетних коштів) висновок щодо можливості виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги

Суд акцентує увагу на тому, що при встановленні неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, відповідно до ст. 383 КАС України суд обмежений межею обов`язків, які покладені на суб`єкта владних повноважень відповідним рішенням суду.

Так, у рішенні суду по справі 160/22166/25 суд дійшов висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 допустив бездіяльність щодо не складання документів та не направлення їх до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України разом з поданими позивачем документами для прийняття рішення з питання щодо виплати позивачу одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що у справі №160/22166/25 суд не досліджував питання щодо змісту вказаного висновку або наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги.

Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що викладена відповідачем у висновку позиція щодо відсутності у позивача права на отримання відповідної грошової допомоги має обов`язковий характер для Міністерства оборони України або безпосередньо вплине на прийняття ним остаточного рішення. Вказаний висновок ІНФОРМАЦІЯ_1 за своєю правовою природою має рекомендаційний (інформаційний) характер, а тому сам по собі не створює безпосередніх юридичних наслідків для позивача та не обмежує Міністерство оборони України у реалізації його дискреційних повноважень під час розгляду питання про здійснення такої виплати.

Тобто, фактично між позивачем та відповідачем виник новий спір, а тому цей спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження, а не в порядку ст. 383 КАС України.

Суд зазначає, що норми статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечити належне виконання ухваленого у конкретній адміністративній справі судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, винесеного на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення у такій справі.

Оскільки рішення суду фактично виконано відповідачем, а позивач не погоджується із обставинами, які не були предметом дослідження при розгляді справи по суті і щодо яких судовим рішенням при зобов`язанні суб`єкта владних повноважень до вчинення дій не наводились відповідні висновки, суд вважає, що вирішення порушених питань можливе шляхом ухвалення рішення суду за наслідком розгляду вимог у порядку позовного провадження, а не шляхом постановляння ухвали в порядку статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні заяви позивача належить відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі 160/22166/25 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А. Ю. Рищенко