Ухвала суду № 140252179, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 вересня 2026 рокуСправа №160/36729/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юркова Е.О.

за участі секретаря судового засідання Єсіної П.С.

за участі:

представника відповідача Каспарової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про зміну способу та порядку виконання виконавчого листа №160/36729/25 від 01.07.2026 року виданого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року у справі №160/36729/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року по справі №160/36729/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 року у справі № 160/36729/25 апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України залишено без задоволення; рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 р. у справі № 160/36729/25 залишено без змін.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №160/36729/25 за позовом ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. задоволено, зобов`язано Бюро економічної безпеки України подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року у справі №160/36729/25 у строк - три місяці з дня отримання ухвали про встановлення судового контролю.

17.09.2026 року від відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява про зміну способу та порядку виконання рішення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2026 року призначено заяву до розгляду у судовому засіданні. у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду за адресою: м.Дніпро, вул.Академіка Чекмарьова, буд.5, зала 2.

24.09.2026 року до суду від Бюро економічної безпеки України надійшли заперечення. В обґрунтування яких зазначено, що заявником не доведено наявності обставин, які унеможливлюють виконання судового рішення у визначений судом спосіб. На думку відповідача, недостатність бюджетних асигнувань, часткове виконання рішення та облік заборгованості на позабалансовому рахунку самі по собі не є достатніми підставами для зміни способу його виконання. Відповідач наголошує, що рішенням суду його зобов`язано нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення з урахуванням раніше проведених виплат, тоді як конкретної суми до стягнення судом не визначено. Тому запропоноване заявником безспірне списання 681 923,54 грн, що після утримання податків становить 525 081,14 грн, на переконання БЕБ, фактично змінює зміст рішення та обраний судом спосіб захисту.

24.09.2026 року від ОСОБА_1 надійшли додаткові пояснення у справі. У письмових поясненнях позивач підтримує заяву державного виконавця про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Позивач наголошує, що рішення залишається невиконаним у частині виплати коштів, двомісячний строк із дня відкриття виконавчого провадження сплив, а Міністерство фінансів України відмовило у перерозподілі асигнувань. При цьому відповідач не визначив строку погашення заборгованості, поставивши виплату в залежність від наявності вільного залишку бюджетних коштів. На переконання позивача, стягнення вже нарахованої та підтвердженої боржником суми не змінює суті рішення, а лише механізм виконання обов`язку щодо її виплати. Також зазначає, що державний виконавець звернувся до суду за його клопотанням, а встановлення судового контролю не виключає зміни способу виконання рішення. Також позивач подав клопотання про розгляд справи без його участі.

24.09.2026 року від Державної казначейської служби України надійшли письмові пояснення. У яких Державна казначейська служба України заперечує проти задоволення заяви державного виконавця. Зазначає, що рішення суду має зобов`язальний характер та покладає на БЕБ обов`язок нарахувати і виплатити позивачу грошове забезпечення, тоді як конкретної суми до стягнення судом не визначено. На думку Казначейства, заміна такого обов`язку стягненням конкретної суми фактично змінює зміст рішення та обраний судом спосіб захисту, що підтверджується наведеною ним практикою Верховного Суду. Казначейство також вважає, що недостатність бюджетних асигнувань не є достатньою підставою для зміни способу виконання рішення. Наголошує, що безспірне списання здійснюється насамперед із рахунків боржника, а за відсутності відповідних бюджетних призначень за спеціальною бюджетною програмою, обсяг фінансування якої є недостатнім. Тому запропонований заявником механізм, на його переконання, не забезпечить прискорення виплати.

28.09.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення доказів. В якому пзивач просив долучити до матеріалів справи лист Міністерства фінансів України від 17.09.2026 № 10020/26/Ш-1130/2/1579.

У судове засідання, призначене на 30.09.2026 о 09:20 з`явився представник відповідача, проти зміни способу виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від від 26.02.2026 року по справі №160/36729/25 заперечував.

Заявник у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі №160/36729/25, суд виходить з такого.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.06.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково, а саме:

визнано протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2481 грн., 2023 році у розмірі 2 684 грн., 2024 році у розмірі 3028 грн., у 2025 році у розмірі 3028 грн.;

зобов`язано Бюро економічної безпеки України, нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2022 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX у розмірі 2481 грн.; грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн.; грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн., з урахуванням раніше проведених виплат.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22.05.2026 апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України залишено без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року у справі № 160/36729/25 залишено без змін.

Судом встановлено, що згідно довідки Бюро економічної безпеки України від 15.09.2026 № 263/03-ор сума залишку до виплати ОСОБА_1 за рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 № 160/36729/25 складає 525 081,14 грн.

Відповідно до частини 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» наголосив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала невиконання остаточного та обов`язкового судового рішення; виконання рішення для цілей статті 6 Конвенції є складовою судового розгляду.

З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, обов`язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 378 КАС України регулюється питання відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Так, згідно з абзацом першим частини першої статті 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

За положеннями частини третьої статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, виконавець за заявою сторін, а державний виконавець також із власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», має право звернутися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Виконавче провадження №81501715 відкрито 15.07.2026. Станом на звернення державного виконавця до суду рішення у частині виплати грошового забезпечення в повному обсязі не виконано. Крім того, звернення державного виконавця ініційоване стягувачем у клопотанні від 26.08.2026. За таких обставин суд відхиляє доводи БЕБ щодо відсутності у державного виконавця права на подання цієї заяви.

Судом встановлено, що рішення у цій справі набрало законної сили 22.05.2026 року.

Суб`єктом владних повноважень - відповідачем виконане судове рішення в частині нарахування позивачу грошового забезпечення в загальному розмірі 961 516,39 грн. Отже, рішення виконано в частині нарахування грошового забезпечення. Нарахована сума грошового забезпечення позивачу в повному обсязі не виплачена.

Зважаючи на тривале невиконання відповідачем судового рішення, суд доходить висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання рішення в цій справі шляхом стягнення з Бюро економічної безпеки України а користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої та невиплаченої суми грошового забезпечення за період з 10.11.2022 року по 25.11.2025 рік у розмірі 525 081,14 грн.

Щодо запропонованого заявником виконання рішення шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України суд зазначає, що відповідно до частин першої, другої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішення суду про стягнення коштів із державного органу здійснюється органом, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, шляхом списання коштів із рахунків боржника, а за відсутності відповідних бюджетних призначень за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду. Для виконання такого рішення стягувач звертається до зазначеного органу із заявою та необхідними документами.

Згідно з пунктом 24 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, стягувач подає документи до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, або за його місцезнаходженням.

Таким чином, суд визначає суму, яка підлягає стягненню, стягувача та боржника, тоді як подальше виконання здійснюється органами Казначейства відповідно до встановленої законодавством процедури. Підстав для покладення ухвалою окремого обов`язку на Казначейство щодо списання коштів поза зазначеною процедурою суд не встановив.

Таким чином суд дійшов висновку, що заява старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про зміну способу та порядку виконання судового рішення по адміністративній справі № 160/36729/25 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 121, 241-243, 248, 256, 295, 378, 381-1, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Лазаревої А.І. про зміну способу та порядку виконання виконавчого листа №160/36729/25 від 01.07.2026 року виданого на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року у справі №160/36729/25 - задовольнити частково.

Змінити спосіб та порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026 року у справі №160/36729/25:

із «Зобов`язати Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116), нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошове забезпечення у 2022 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX у розмірі 2481 грн.; грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн.; грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн., з урахуванням раніше проведених виплат.»

на:

«Стягнути з Бюро економічної безпеки України (код ЄДРПОУ 44168316, адреса: вул. Шолуденка, 31, м. Київ, 04116) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з нарахованої та невиплаченої суми грошового забезпечення за період з 10.11.2022 року по 25.11.2025 рік у розмірі 525 081,14 грн».

В задоволенні іншої частини заяви відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений 01.10.2026 року.

Суддя Е.О. Юрков