Рішення № 140252058, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/4674/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 22.05.2022р. до 19.05.2023р. відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період 22.05.2022р. до 19.05.2023р. відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 , яка перебуває на фінансовому забезпеченні у Військовій частині НОМЕР_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 160/7987/25 визнано протиправними дії щодо нарахування позивачу грошового забезпечення без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зобов`язано здійснити перерахунок і виплату відповідних сум за період з 22.05.2022 по 19.05.2023. Позивач указує, що на виконання цього рішення відповідач лише 27.01.2026 перерахував йому належне грошове забезпечення, проте компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати не нарахував і не виплатив, хоча за приписами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» така компенсація мала бути виплачена у тому ж місяці, у якому здійснено виплату заборгованості. Наведене, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача. На підтвердження цих обставин позивач долучив до позовної заяви копію грошового атестата, виписку банку про надходження коштів, копію заяви свого представника та копію листа командира військової частини.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі, її призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Відповідач подав відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини за наявності його згоди в розумінні пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, що, на його думку, є винятком із правил юридичної відповідальності. Відповідач також зазначає про відсутність своєї вини у затримці, оскільки виплата за рішенням суду у справі №160/7987/25 здійснювалася за встановленою процедурою через розпорядника коштів другого рівня, а протягом 2025 року кошти за відповідним кодом економічної класифікації видатків, передбачені для виконання рішень судів, до розпорядника бюджетних коштів не надходили; виплату проведено одразу після отримання бюджетних коштів, до того ж в умовах правового режиму воєнного стану. Крім того, відповідач наполягає, що виплата, здійснена на підставі рішення суду, є своєчасною, а тому підстав для компенсації втрати частини доходів немає.

Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами (частина перша статті 257, частина п`ята статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 починаючи з 22.05.2022 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_4 .

З метою оптимізації фінансового забезпечення військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України Військову частину НОМЕР_4 зараховано на фінансове забезпечення до Військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим грошове забезпечення позивачу нараховувалося Військовою частиною НОМЕР_4 , а виплачувалося Військовою частиною НОМЕР_1 .

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 160/7987/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково: визнано протиправними дії щодо нарахування позивачу у період з 22.05.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов`язано здійснити перерахунок зазначених виплат за цей період, а Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано здійснити позивачу їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

На виконання рішення суду у справі № 160/7987/25 Військова частина НОМЕР_1 27.01.2026 перерахувала на картковий рахунок позивача грошове забезпечення за період з 22.05.2022 по 19.05.2023, зараховане у сумі 103478,81 грн, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку позивача, сформованою Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».

Під час виплати зазначеної суми компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідач позивачу не нарахував і не виплатив.

03.02.2026 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 22.05.2022 до 19.05.2023.

Листом від 17.02.2026 Військова частина НОМЕР_1 повідомила про відсутність правових підстав для нарахування та виплати такої компенсації з огляду на те, що виплату проведено на виконання рішення суду.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктом 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Відповідно до статті 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Статтею 2 Закону № 2050-III передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

За правилами статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 5 Закону № 2050-III визначено, що своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

Відповідно до статті 6 Закону № 2050-III компенсацію виплачують, зокрема, за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Пунктом 1 Порядку № 159 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та сума індексації грошових доходів громадян.

Пунктом 4 Порядку № 159 встановлено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу; при цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Пунктом 6 цього Порядку передбачено, що своєчасно не отриманий з вини громадянина дохід компенсації не підлягає.

Пунктом 7 Порядку № 159 визначено, що компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, зокрема за рахунок коштів відповідного бюджету - підприємствами, установами та організаціями, що фінансуються чи дотуються з бюджету.

Аналіз наведених норм свідчить, що основною умовою виникнення у громадянина права на компенсацію втрати частини доходів є порушення встановлених строків виплати нарахованих йому доходів, до яких законодавець прямо відносить грошове забезпечення. Обов`язок нарахувати і виплатити таку компенсацію покладено на установу, що здійснює відповідну виплату, він виникає в силу закону і не залежить від звернення громадянина з окремою заявою. Компенсація виплачується у тому ж місяці, у якому погашається заборгованість, і за рахунок тих самих джерел, з яких провадиться основна виплата.

Наведені норми не ставлять виплату компенсації в залежність від порядку та підстав нарахування доходу, а відтак вона провадиться незалежно від того, чи виплачено заборгованість добровільно, чи на виконання судового рішення. Не пов`язує законодавець виплату компенсації і з наявністю вини установи у затриманні виплати: за приписами статті 1 Закону № 2050-III та пункту 1 Порядку № 159 компенсація здійснюється у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Єдиний виняток з обов`язку виплатити компенсацію передбачено статтею 5 Закону № 2050-III і пунктом 6 Порядку № 159 - коли дохід не отримано своєчасно з вини самого громадянина.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.06.2026 у справі № 360/93/24, ухваленій у спорі про невиплату військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, Верховний Суд зазначив, що норми Закону № 2050-III установлюють обов`язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення) виплатити компенсацію, а виплата основної суми із затримкою, зокрема й на виконання судового рішення, надає особі право на відповідну компенсацію. Верховний Суд також указав, що право особи на звернення до суду з такими вимогами виникає незалежно від факту звернення до відповідача із заявою про виплату компенсації та отримання офіційної відмови, оскільки невиплата компенсації у місяці погашення заборгованості вже свідчить про відмову з боку відповідача, навіть без прийняття окремого рішення.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів, у зв`язку з порушення встановлених строків виплати грошового забезпечення, то суд зазначає наступне.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 160/7987/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково: визнано протиправними дії щодо нарахування позивачу у період з 22.05.2022 по 19.05.2023 включно грошового забезпечення (основних та додаткових видів грошового забезпечення), а також виплаченої за вказаний період грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; зобов`язано здійснити перерахунок зазначених виплат за цей період, а Військову частину НОМЕР_1 зобов`язано здійснити позивачу їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Зазначене судове рішення набрало законної сили.

На виконання рішення суду у справі № 160/7987/25 Військова частина НОМЕР_1 27.01.2026 перерахувала на картковий рахунок позивача грошове забезпечення за період з 22.05.2022 по 19.05.2023, зараховане у сумі 103478,81 грн, що підтверджується випискою по надходженнях по картці/рахунку позивача.

Судом враховано, що питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України №2050-III та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Згідно з статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Статтею 3 вказаного Закону визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з змісту статті 6 визначається, що компенсацію виплачують за рахунок: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Відповідно до вимог п. 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2010 року № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Приписи п. 4 Порядку №159 визначають, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Таким чином, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, які не повинні носити разового характеру (у даному випадку грошове забезпечення); 2) порушення встановлених строків їх виплати на один і більше календарних місяців; 3) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 4) фактична виплата заборгованості.

Суд зауважує, що відповідач здійснив позивачу нарахування та виплату грошового забезпечення несвоєчасно, а саме 27.01.2026 одною сумою одночасно (в т.ч. одноразовий додатковий вид грошового забезпечення як то грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки.)

Закон №2050-ІІІ та Порядок № 159 не ставлять у залежність право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати від порядку виплати доходу - у добровільному чи судовому порядку. Так, право на компенсацію за порушення строків виплати доходів виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.

Оскільки за приписами Конституції України та КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, а право на отримання компенсації відповідно до Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку їх виплати не постановлено у залежність від порядку виплати доходів, то позивач має право на компенсацію втрати частини своїх доходів у зв`язку з невчасною виплатою основного грошового забезпечення.

Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Оскільки суду надана узагальнена інформація виплачених сум за судовим рішенням, а розрахунок (розмежування за видом нарахувань) суду жодна зі сторін на надала, суд вважає за необхідне покласти встановлення такої складової для обчислення компенсації на відповідача.

Застосовуючи наведені норми та висновки до встановлених обставин, суд виходить з того, що нараховане позивачу за період з 22.05.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення (за виключенням грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки) є доходом у розумінні статті 2 Закону № 2050-III та пункту 3 Порядку № 159, який не має разового характеру, а тому на нього поширюється передбачений цими актами механізм компенсації.

За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку основного грошового забезпечення за період з 22.05.2022 до 19.05.2023 є протиправною, а перша позовна вимога обґрунтованою в частині.

Належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому таку компенсацію у порядку, визначеному Законом № 2050-III та Порядком № 159, у зв`язку з чим підлягає частковому задоволенню і друга позовна вимога.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідач правомірності своєї бездіяльності не довів.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково .

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 22.05.2022р. до 19.05.2023р. відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати перерахунку основного грошового забезпечення (за виключенням грошової допомоги для оздоровлення за 2022-2023 роки) за період з 22.05.2022р. до 19.05.2023р. відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001р. № 159.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова