Рішення № 140252040, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/18767/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-А ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

02.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Центр оцінювання функціонування стану особи", у якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Центр оцінювання функціонального стану особи» від 09 березня 2026 року № 3399/26/204, яким мою скаргу залишено без задоволення, а рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради від 29.01.2026 року залишено без змін;

- зобов`язати Державну установу «Центр оцінювання функціонального стану особи» провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки суду, забезпечивши повне, всебічне та об`єктивне дослідження всіх медичних документів, зокрема консультативного висновку лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_2 від 27.11.2025 року, обґрунтування направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.11.2025 року, консультативного висновку лікаря-невролога ОСОБА_3 від 22.12.2025 року, результатів стимуляційної електроміографії від 12.12.2025 року, рентгенографії лівої кисті та висновку за її результатами, а також провести комплексну оцінку сукупного впливу травматичних і неврологічних порушень як єдиного регіонального багатофакторного функціонального дефекту лівої кисті на повсякденне функціонування позивачки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 29.01.2026 року їй скасовано раніше встановлену ІІІ групу інвалідності, з чим вона не погоджується, оскільки під час оцінювання, на її думку, не було належним чином враховано наявні у неї травматичні та неврологічні порушення лівої кисті, зокрема консультативні висновки лікарів, результати електроміографії та рентгенографічного дослідження. Вважає рішення відповідача від 09.03.2026 року №3399/26/204, яким її скаргу залишено без задоволення, протиправним та необґрунтованим, у зв`язку з чим просить скасувати його та зобов`язати відповідача провести повторне оцінювання її повсякденного функціонування з повним і всебічним дослідженням медичної документації та сукупного впливу наявних порушень на її повсякденне функціонування. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві просить задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою від 30 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/17604/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, надіслав 20.07.2026 року до сду відзив, в якому просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зазначив що діяв у відповідності до діючого законодавства. 09.03.2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСОза результатами проведеного ретельного аналізу медико-експертної справи позивачки встановлено, що ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивачки, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідност, згідно з чинним законодавством. Тому експертна команда ЦОФСО прийняла рішення про підтвердження рішення ЕКОПФО, яке оскаржувалось позивачкою.

У відповідності до ч.1 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

29 січня 2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінісна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради, проведено оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 та скасовано раніше встановлену ІІІ групу інвалідності.

04 березня 2026 року ОСОБА_1 оскаржила вказане рішення ЕКОПФО до Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (49005, м. Дніпро, пров. Феодосія Макаревського, 1-А ЄДРПОУ 03191673).

09 березня 2026 року Центром оцінювання функціонального стану особи ДУ "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" прийнято рішення № 3399/26/204, яким мою скаргу залишено без задоволення, а рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради від 29.01.2026 року залишено без змін.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що діяв у межах компетенції та діючого законодавства. Також вказав, що 09.03.2026 року експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСОза результатами проведеного ретельного аналізу медико-експертної справи позивачки встановлено, що ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивачки, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідност, згідно з чинним законодавством. Тому експертна команда ЦОФСО прийняла рішення про підтвердження рішення ЕКОПФО, яке оскаржувалось позивачкою. У контексті ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України оскаржуване рішення прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024 року № 1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 № 2022, а тому є законним та обґрунтованим.

Позивач не погоджується з таким рішенням відповідача, вважає оскаржуване рішення протиправним, у зв`язку із чим звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон №875-ХІІ) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону №875-ХІІ громадянин має право в судовому порядку оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022. У подальшому строк дії воєнного часу продовжений та триває станом на час розгляду справи.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 30 серпня 2023 року «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України», уведеним в дію Указом Президента України від 12 вересня 2023 року №576/2023, зокрема, визначено Кабінету Міністрів України забезпечити у тримісячний строк провести перевірку обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій та військово-лікарських комісій щодо встановлення інвалідності, визнання непридатності до військової служби, прийнятих у період дії правового режиму воєнного стану в Україні (тобто з 24 лютого 2022 року).

Відповідно до пункту 8 Критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність стійких порушень функцій організму, обмеження життєдіяльності та необхідності вжиття заходів соціального захисту. При цьому обмеження життєдіяльності повинно полягати у наявності у особи помірного (1 ступінь), вираженого (2 ступінь) або значного (3 ступінь) ступеня обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю за своєю поведінкою, спілкування, навчання, провадження трудової діяльності.

Пунктом 5 Критеріїв встановлення інвалідності визначено, що ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності.

Таким чином, сама по собі наявність у особи захворювань, наслідків травм чи функціональних порушень не є безумовною підставою для встановлення інвалідності. Юридично значущим для вирішення питання про наявність підстав для встановлення відповідної групи інвалідності є встановлення стійкого порушення функцій організму, яке у взаємозв`язку з іншими обставинами призводить саме до передбаченого законодавством ступеня обмеження життєдіяльності та зумовлює необхідність відповідних заходів соціального захисту.

З матеріалів справи вбачається, що під час оцінювання функціонального стану позивача експертною командою було досліджено надану медичну документацію, до проведення оцінювання залучено профільного спеціаліста лікаря-офтальмолога, а позивачу проведено додаткове обстеження в Університетській клініці ВНМУ ім. М.І. Пирогова.

За результатами аналізу медичної документації та матеріалів справи експертною командою встановлено, що наслідки травми та захворювання у ОСОБА_4 призводять до легкого порушення статико-динамічної функції, функції зору та легких обмежень життєдіяльності.

Отже, встановлений експертною командою ступінь функціональних порушень та обмежень життєдіяльності позивача не відповідає визначеним пунктом 8 Критеріїв встановлення інвалідності вимогам щодо наявності помірного, вираженого або значного ступеня обмеження життєдіяльності як однієї з обов`язкових умов для визнання особи особою з інвалідністю.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до пункту 10 Критеріїв встановлення інвалідності особі, яка визнається особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється відповідна група інвалідності. Таким чином, визначення групи інвалідності є похідним від встановлення відповідного ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності.

За таких обставин доводи позивача про те, що сам факт наявності у нього наслідків травми, яка була отримана у зв`язку із захистом Батьківщини, є достатньою підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, оскільки причина травми та її зв`язок із захистом Батьківщини не підміняють встановлення передбачених законодавством медико-функціональних критеріїв інвалідності.

Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, відповідно до якої рішення медико-соціальної експертизи приймається після повного медичного обстеження особи, проведення відповідних досліджень, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи. При цьому суд здійснює перевірку законності відповідного рішення насамперед з точки зору дотримання встановленої процедури його прийняття, тоді як оцінка суто медичних аспектів висновку не належить до компетенції суду, оскільки суд не є спеціалізованою медичною установою.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338, оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться експертними командами з метою встановлення наявності чи відсутності обмежень повсякденного функціонування особи, визначення ступеня таких обмежень, потреби у заходах соціального захисту та інших передбачених законодавством заходів.

За змістом положень зазначеного Порядку оцінювання повсякденного функціонування особи передбачає дослідження не лише встановленого особі діагнозу, а насамперед його фактичного впливу на функціонування особи, її здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, спілкування, навчання, трудової діяльності та інших основних життєвих активностей.

Таким чином, висновок про відсутність підстав для встановлення інвалідності повинен ґрунтуватися на оцінці сукупності медичних даних та фактичного функціонального стану особи, а не лише на формальному посиланні на відсутність необхідного ступеня обмеження життєдіяльності.

Судом встановлено, що позивачем під час оскарження рішення експертної команди та звернення до Центру оцінювання функціонального стану особи надавалися медичні документи, які, на її переконання, свідчать про наявність стійких функціональних порушень та їх вплив на повсякденне функціонування.

Разом з тим, з оскаржуваного рішення від 09 березня 2026 року №3399/26/204 не вбачається належного та змістовного аналізу кожного з істотних медичних документів, на які посилалася позивачка, а також не наведено мотивів, з яких відповідні документи не впливають на висновок про ступінь обмеження її життєдіяльності.

Зазначення у рішенні про проведення «ретельного аналізу медико-експертної справи» не може вважатися достатнім обґрунтуванням рішення суб`єкта владних повноважень, якщо з його змісту неможливо встановити, які саме медичні дані були враховані, яким чином вони оцінювалися та з яких причин їх сукупність не свідчить про наявність відповідного ступеня обмеження життєдіяльності.

При цьому суд враховує, що позивачка посилається, зокрема, на консультативний висновок лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_2 від 27.11.2025 року, обґрунтування направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи від 27.11.2025 року, консультативний висновок лікаря-невролога ОСОБА_3 від 22.12.2025 року, результати стимуляційної електроміографії від 12.12.2025 року, результати рентгенографії лівої кисті та висновок за її результатами.

Зазначені документи стосуються безпосередньо стану здоров`я позивачки та функціонального стану її лівої кисті, а тому за своїм змістом є такими, що можуть мати істотне значення для визначення ступеня порушення функцій організму та оцінки обмежень повсякденного функціонування.

Відтак суб`єкт владних повноважень при повторному розгляді скарги мав не лише формально долучити відповідні документи до матеріалів медико-експертної справи, а й надати їм належну оцінку та відобразити результати такої оцінки у прийнятому рішенні.

Суд звертає увагу, що обов`язок суб`єкта владних повноважень обґрунтувати своє рішення має особливе значення у справах, у яких таке рішення безпосередньо впливає на реалізацію особою конституційного права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України.

У цьому випадку оскаржуване рішення фактично призвело до позбавлення позивачки раніше встановленого статусу особи з інвалідністю, а тому вимоги щодо повноти, об`єктивності та мотивованості процедури оцінювання не можуть бути зведені виключно до констатації того, що експертна команда дійшла певного медичного висновку.

Разом з тим суд не наділений повноваженнями самостійно встановлювати позивачці групу інвалідності замість відповідної експертної команди, оскільки визначення ступеня функціональних порушень та обмежень життєдіяльності потребує спеціальних медичних знань та належить до компетенції уповноважених експертних команд.

За таких обставин належним способом відновлення порушеного права позивачки є не встановлення судом відповідної групи інвалідності, а скасування рішення суб`єкта владних повноважень та зобов`язання провести повторне оцінювання повсякденного функціонування особи з дотриманням вимог законодавства та з урахуванням висновків суду.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що зобов`язання відповідача провести повторне оцінювання не означає обов`язку встановити позивачці певну групу інвалідності, оскільки остаточний висновок за результатами такого оцінювання має бути зроблений уповноваженою експертною командою на підставі всебічного дослідження медичної документації та фактичного функціонального стану позивачки.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме на відповідача покладається обов`язок довести, що оскаржуване рішення прийняте з дотриманням установленої процедури, на підставі повного та об`єктивного дослідження матеріалів справи, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Однак відповідачем не надано суду достатніх доказів того, що при прийнятті рішення від 09 березня 2026 року №3399/26/204 було належним чином досліджено та оцінено всю медичну документацію, на яку посилалася позивачка, а також не наведено переконливого обґрунтування причин, з яких зазначені медичні документи не свідчать про наявність у позивачки відповідного ступеня функціональних порушень та обмежень життєдіяльності.

За таких обставин суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає критеріям обґрунтованості та повноти, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зобов`язати Державну установу «Центр оцінювання функціонального стану особи» провести щодо ОСОБА_1 повторне оцінювання повсякденного функціонування з дотриманням вимог чинного законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цій справі, забезпечивши повне, всебічне та об`єктивне дослідження медичної документації позивачки, у тому числі консультативних висновків лікарів, результатів електронейроміографічного та рентгенологічного досліджень, а також оцінку сукупного впливу встановлених у позивачки травматичних та неврологічних порушень на її повсякденне функціонування.

При цьому суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача наперед визначити конкретний результат повторного оцінювання, оскільки це означало б втручання суду у дискреційні повноваження експертної команди та фактичне вирішення медичного питання, яке належить до її компетенції.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково: рішення Державної установи «Центр оцінювання функціонального стану особи» від 09 березня 2026 року №3399/26/204 слід визнати протиправним та скасувати, а відповідача - зобов`язати провести повторне оцінювання повсякденного функціонування позивачки у порядку та з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як убачається з матеріалів справи, за звернення до суду з цим позовом позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

З огляду на висновок суду про задоволення позовних вимог, понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Державної установи «Центр оцінювання функціонального стану особи» - у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. 243-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи «Центр оцінювання функціонального стану особи» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Центр оцінювання функціонального стану особи» від 09 березня 2026 року №3399/26/204, яким скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» Дніпровської міської ради від 29 січня 2026 року залишено без змін.

Зобов`язати Державну установу «Центр оцінювання функціонального стану особи» провести повторне оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_1 відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, забезпечивши повне, всебічне та об`єктивне дослідження медичної документації позивачки, зокрема консультативного висновку лікаря-ортопеда-травматолога ОСОБА_2 від 27 листопада 2025 року, обґрунтування направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи від 27 листопада 2025 року, консультативного висновку лікаря-невролога ОСОБА_3 від 22 грудня 2025 року, результатів стимуляційної електроміографії від 12 грудня 2025 року, рентгенографії лівої кисті та висновку за її результатами, з наданням належної оцінки сукупному впливу встановлених у позивачки травматичних та неврологічних порушень на її повсякденне функціонування.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Центр оцінювання функціонального стану особи» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук