Рішення № 140252037, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/25038/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яка полягає у не проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 з застосуванням довідки про заробітну плату в зоні відчуження виходячи із індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії 16,75978;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 15.05.2026 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про заробітну плату в зоні відчуження виходячи із індивідуального коефіцієнту заробітної плати для обчислення пенсії 16,75978, з урахуванням раніше виплачених сум, та рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2024 року у справі № 160/14371/24, від 24 червня 2025 року у справі № 160/11753/25, від 15 травня 2026 року у справі № 160/4252/26.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що має статус особи з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з числа учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 1), перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, обчислену із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986 році, на підставі довідки про заробіток із застосуванням нижчого індивідуального коефіцієнта заробітної плати - 14,53073. Позивач 18.05.2026 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 16,75978, який, за твердженням позивача, застосовувався органами Пенсійного фонду України з 2012 року, що підтверджується листом УПФУ в Артемівському районі м. Луганська від 05.01.2012 № 2/В-12. Листом від 12.06.2026 № 71786-50316/В-01/8-0400/26, отриманим позивачем 20.07.2026, відповідач фактично відмовив у застосуванні зазначеного коефіцієнта. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки вона призводить до зменшення розміру його пенсії на 17826,80 грн. Посилаючись на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 06.02.2014 у справі № 434/2374/13-ц (втрачене провадження відновлено постановою Білокуракинського районного суду Луганської області від 11.02.2016 у справі № 409/3486/15-а), позивач зазначає, що відповідач фактично переклав на нього відповідальність за оформлення довідки про заробітну плату, а здійснивши перерахунок пенсії у бік зменшення, порушив принцип належного урядування. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою суду від 24.08.2026 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), зобов`язано відповідача надати відзив на позовну заяву, пенсійну справу позивача в межах позовних вимог, довідки про заробітну плату позивача, рішення (протоколи) про перерахунок пенсії позивача в межах предмета спору, а також усі документи, що були або мали бути взяті до уваги при прийнятті рішень, вчиненні дій, з приводу яких подано позов.

04.09.2026 від відповідача через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання, до якого на виконання ухвали суду долучено витяг з електронної пенсійної справи позивача.

Відзив на позовну заяву відповідач не подав, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році (категорія 1), особою з інвалідністю ІІ групи (посвідчення серії НОМЕР_2 , видане Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 01.04.2019, строк дії - безстроково), взятий на облік як внутрішньо переміщена особа (довідка від 10.03.2015 № 1207-681160).

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 31.07.2001 отримує пенсію по інвалідності другої групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі відшкодування фактичних збитків (80%) відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно з довідкою філії ВАТ «Луганськобленерго» «Луганські електричні мережі» № 01-15/238, яка міститься в матеріалах пенсійної справи, позивач працював у зоні відчуження у період з 23.08.1986 по 08.10.1986, при цьому кількість фактично відпрацьованих у зоні відчуження днів становить: у серпні 1986 року - 3 дні, у вересні 1986 року - 9 днів, у жовтні 1986 року - 6 днів. У довідці, зокрема, окремо зазначено суми доплати за роботу у вихідні та святкові дні: у серпні - 50,35 крб, у вересні - 50,35 крб, у жовтні - 100,79 крб; фактична заробітна плата за роботу в зоні відчуження за жовтень 1986 року становить 541,63 крб, крім того, в усіх розрахунках враховано премію в сумі 400 крб.

Відповідно до розрахунку заробітку для обчислення пенсії, здійсненого УПФУ в Артемівському районі м. Луганська станом на 01.01.2012 (розпорядження від 05.01.2012 № 145887), для обчислення пенсії позивача було взято заробітну плату за період з 01.10.1986 по 06.10.1986 (1 місяць): заробіток - 0,00542, премія - 0,00400, заробіток з обмеженням - 0,03000, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати - 16,75978, середня заробітна плата - 0,00179, кількість днів для приведення заробітку до місячного - 31. Разом з тим, згідно з тим же розпорядженням пенсія позивача з 01.01.2012 виплачувалася в межах максимального розміру (8220,00 грн).

У зв`язку з переїздом позивача до м. Дніпродзержинська (нині - м. Кам`янське) управлінням Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Дніпродзержинська 21.08.2014 направлено запит № 216/10/38 до управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області про пересилання пенсійної справи позивача. Як вбачається з листа відповідача від 12.06.2026, виплата пенсії позивачу здійснювалася в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області по 31.07.2014, а з 01.08.2014 пенсійну справу взято на облік за матеріалами електронної пенсійної справи (оригінал пенсійної справи відсутній).

При взятті пенсійної справи на облік управлінням ПФУ в Заводському районі м. Дніпродзержинська (дата звернення 29.08.2014) здійснено три варіанти розрахунку заробітку за кожним з неповних календарних місяців роботи позивача в зоні відчуження:

- розрахунок № 1 (з 23.08.1986 по 25.08.1986): заробіток - 0,00222, доплата - 0,00050, премія - 0,00400, заробіток з обмеженням - 0,02330, індивідуальний коефіцієнт - 13,01676;

- розрахунок № 2 (з 01.09.1986 по 09.09.1986): заробіток - 0,00762, доплата - 0,00050, премія - 0,00400, заробіток з обмеженням - 0,02601, індивідуальний коефіцієнт - 14,53073;

- розрахунок № 3 (з 01.10.1986 по 06.10.1986): заробіток - 0,00441, доплата - 0,00101, премія - 0,00400, заробіток з обмеженням - 0,02368, індивідуальний коефіцієнт - 13,22905.

В усіх трьох розрахунках кількість днів для приведення заробітку до місячного становить 25,4. Для обчислення пенсії позивача обрано найбільш вигідний для нього варіант - розрахунок № 2 з індивідуальним коефіцієнтом заробітної плати 14,53073 (розпорядження від 01.09.2014 № 3405).

18.05.2026 позивач звернувся до відповідача через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (звернення № ВЕБ-04001-Ф-С-26-299975), в якому, зокрема, зазначив, що при обчисленні індивідуального коефіцієнта орган Пенсійного фонду віднімає розмір доплати за роботу у вихідні та святкові дні від фактичного заробітку в зоні відчуження, чим зменшує індивідуальний коефіцієнт.

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 22.05.2026 розмір пенсії позивача з 01.06.2026 становить 76381,00 грн, у тому числі: основний розмір пенсії від середнього заробітку - 92932,39 грн (116165,49 грн х 80 %); додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, - 379,60 грн; підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи - 1038,00 грн; цільова грошова допомога - 50,00 грн; обмеження в індексації з 01.03.2023 - (-12666,99 грн); обмеження в індексації з 01.03.2024 - (-5352,00 грн). Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії (116165,49 грн) визначено із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 14,53073.

Листом від 12.06.2026 № 71786-50316/В-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача, що за результатами контрольної перевірки пенсійної справи встановлено, що розмір пенсії обчислений із середньомісячного заробітку за період з 01.09.1986 по 30.09.1986, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складає 14,53073, а також роз`яснив порядок виконання рішень Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справах № 160/14371/24 та № 160/11753/25 і склад пенсійної виплати станом на 01.06.2026.

Не погоджуючись із застосуванням при обчисленні пенсії індивідуального коефіцієнта заробітної плати 14,53073 замість 16,75978, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ) цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.

Згідно з частинами першою та другою статті 54 Закону № 796-ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Частиною п`ятою статті 57 Закону № 796-ХІІ визначено, що порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначеної відповідно до статті 54 цього Закону, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання наведеної норми постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210 затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 1210), який набрав чинності з 01.01.2012 та визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-ХІІ, а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 1210 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Пунктом 3 Порядку № 1210 встановлено, що у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження:

1) з дня аварії не менш як 12 місяців підряд, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зазначеній зоні;

2) на промисловому майданчику Чорнобильської АЕС не менш як 12 місяців у період з 26 квітня 1986 року до 1 серпня 1987 року, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу) за будь-який повний календарний місяць роботи в зоні відчуження. ;

3) менш як 12 місяців підряд, пенсія обчислюється виходячи із заробітної плати (доходу) за повні календарні місяці підряд у зоні відчуження;

4) менше календарного місяця у 1986-1990 роках (в тому числі особа, яка захворіла на променеву хворобу), за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати (доходу), одержаної (одержаного) за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати (доходу) за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата (дохід) за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати (доходу) проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати (доходу).

Отже, з 01.01.2012 порядок обчислення заробітної плати для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ визначається Порядком № 1210, а для випадку, коли особа фактично пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця, цим Порядком чітко визначено алгоритм приведення заробітку за неповний місяць до місячного: заробітна плата за фактично відпрацьований час (без доплати за вихідні і святкові дні) ділиться на число відпрацьованих днів і множиться на 25,4, після чого до отриманої суми додається доплата за вихідні і святкові дні.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивач працював у зоні відчуження з 23.08.1986 по 08.10.1986, фактично відпрацювавши в зоні відчуження 18 днів (3 дні у серпні, 9 днів у вересні та 6 днів у жовтні 1986 року). Отже, позивач пропрацював у зоні відчуження менше календарного місяця, а тому заробітна плата для обчислення його пенсії визначається за правилами підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1210 - виходячи із заробітної плати за весь фактично відпрацьований час в одному із неповних календарних місяців роботи, з приведенням її до місячного розміру шляхом ділення на число відпрацьованих днів та множення на 25,4.

Досліджені судом розрахунки заробітку позивача свідчать про таке.

Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 16,75978, на застосуванні якого наполягає позивач, визначено УПФУ в Артемівському районі м. Луганська станом на 01.01.2012 виходячи із заробітку за жовтень 1986 року (6 відпрацьованих днів), при цьому заробіток за жовтень (0,00542, що відповідає 541,63 крб), який включав доплату за роботу у вихідні та святкові дні, приведено до місячного розміру шляхом множення на 31 (кількість календарних днів у жовтні), а не на 25,4: (0,00542 : 6 х 31) + 0,00400 = 0,03200. Отримана сума перевищила граничний розмір, визначений частиною другою статті 54 Закону № 796-ХІІ, та була обмежена до 0,03000 (3,0 тис. крб), що і дало коефіцієнт 16,75978 (0,03000 : 0,00179).

Натомість при обчисленні заробітку за той самий період (жовтень 1986 року) відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1210 доплата за роботу у вихідні та святкові дні (100,79 крб) виключається із заробітку, що підлягає усередненню, а після приведення заробітку до місячного розміру додається до нього в повному обсязі: (0,00441 : 6 х 25,4) + 0,00101 + 0,00400 = 0,02368, що відповідає індивідуальному коефіцієнту 13,22905 (0,02368 : 0,00179). Саме такий розрахунок (розрахунок № 3) здійснено органом Пенсійного фонду України у 2014 році.

Аналогічно, за вересень 1986 року (9 відпрацьованих днів): (0,00762 : 9 х 25,4) + 0,00050 + 0,00400 = 0,02601, що відповідає індивідуальному коефіцієнту 14,53073 (0,02601 : 0,00179), а за серпень 1986 року (3 відпрацьовані дні): (0,00222 : 3 х 25,4) + 0,00050 + 0,00400 = 0,02330, що відповідає індивідуальному коефіцієнту 13,01676.

Таким чином, розрахунки заробітку, здійснені органом Пенсійного фонду України у 2014 році, повністю відповідають механізму, визначеному підпунктом 4 пункту 3 Порядку № 1210, а з трьох можливих варіантів для обчислення пенсії позивача обрано найбільш вигідний для нього - заробіток за вересень 1986 року з індивідуальним коефіцієнтом 14,53073.

Водночас індивідуальний коефіцієнт 16,75978 отримано із застосуванням множника 31 замість встановленого Порядком № 1210 множника 25,4, тобто у спосіб, не передбачений нормативно-правовим актом, який на момент здійснення цього розрахунку (станом на 01.01.2012) вже набрав чинності та підлягав обов`язковому застосуванню. Слід також зазначити, що якби жовтень 1986 року розглядався як повний календарний місяць роботи (підпункти 1-3 пункту 3 Порядку № 1210), заробіток за нього взагалі не міг би бути врахований, оскільки позивач пропрацював у зоні відчуження у жовтні 1986 року лише 6 днів.

Доводи позивача про те, що орган Пенсійного фонду безпідставно віднімає доплату за роботу у вихідні та святкові дні від фактичного заробітку в зоні відчуження, суд відхиляє, оскільки такий порядок розрахунку прямо передбачений абзацом другим підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1210, а сама доплата не втрачається, а додається до обчисленої заробітної плати в повному обсязі, що підтверджується розрахунками № 1-3.

Щодо посилання позивача на постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 06.02.2014 у справі № 434/2374/13-ц суд зазначає таке.

Відповідно до постанови Білокуракинського районного суду Луганської області від 11.02.2016 у справі № 409/3486/15-а, якою відновлено втрачене судове провадження, постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 06.02.2014 (залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2014) зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська з 01.03.2013 провести перерахунок та виплату позивачу пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до положень пунктів 4, 5 та пункту 9 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, із застосуванням документів, що маються у матеріалах його пенсійної справи, наданих філією ВАТ «Луганськобленерго» «Луганські електричні мережі» у 2003 році, з перерахунку заробітної плати за час перебування у зоні відчуження у 1986 році.

Отже, зазначеним судовим рішенням зобов`язано орган Пенсійного фонду України застосовувати довідку про заробітну плату за роботу в зоні відчуження, видану філією ВАТ «Луганськобленерго» у 2003 році, та здійснювати обчислення пенсії відповідно до Порядку № 1210. Жодного конкретного розміру індивідуального коефіцієнта заробітної плати, у тому числі 16,75978, цим рішенням не встановлено. Крім того, розрахунок з коефіцієнтом 16,75978 здійснено станом на 01.01.2012, тобто до ухвалення вказаного судового рішення.

Як встановлено судом, довідка № 01-15/238, видана «Луганськими електричними мережами», міститься в матеріалах електронної пенсійної справи позивача та саме на її підставі відповідачем обчислено заробіток для визначення розміру пенсії позивача відповідно до Порядку № 1210. Відтак доводи позивача про те, що відповідач переклав на нього відповідальність за оформлення довідки про заробітну плату, не знайшли свого підтвердження.

Щодо доводів позивача про порушення відповідачем принципу належного урядування та посилання на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.06.2018 у справі № 294/220/14-ц та від 21.02.2020 у справі № 291/99/17, суд зазначає, що вказані висновки стосуються недопустимості покладення на особу негативних наслідків помилок державного органу, зокрема, шляхом стягнення (утримання) надміру виплачених сум або відмови у врахуванні виданих документів через сумніви пенсійного органу щодо обґрунтованості їх видачі. Обставини цієї справи не є подібними, оскільки відповідач не ставить під сумнів довідку про заробітну плату позивача, враховує її при обчисленні пенсії та не вимагає повернення будь-яких сум.

Принцип належного урядування не може бути підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень на майбутнє обчислювати пенсію у спосіб, який не відповідає вимогам законодавства. Згідно зі статтею 19 Конституції України відповідач зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а отже, не може застосовувати при перерахунку пенсії позивача індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, визначений з порушенням Порядку № 1210.

Суд також враховує, що пенсія позивачу з 01.09.2014, тобто упродовж майже дванадцяти років, обчислюється із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 14,53073, при цьому у межах цієї справи позивач заявив вимоги лише щодо перерахунку пенсії з 15.05.2026.

Посилання позивача на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 у справі № 160/14371/24, від 24.06.2025 у справі № 160/11753/25 та від 15.05.2026 у справі № 160/4252/26 суд оцінює критично, оскільки вказані рішення стосуються виплати пенсії позивача без обмеження максимальним розміром та без застосування обмежувальних коефіцієнтів, тобто інших правовідносин, і жодним чином не визначають розмір індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача. Питання виконання вказаних судових рішень вирішується в порядку, встановленому статтею 382 КАС України та Законом України «Про виконавче провадження», і не може бути предметом розгляду в цій справі. Доводи позивача щодо обмеження в індексації, викладені у зверненні від 18.05.2026, також не є предметом цього позову.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає у неприйнятті рішення чи невчиненні дій, які він був зобов`язаний прийняти (вчинити) відповідно до закону. Як установлено судом, відповідач розглянув звернення позивача від 18.05.2026, здійснив контрольну перевірку пенсійної справи та надав позивачу відповідь листом від 12.06.2026 № 71786-50316/В-01/8-0400/26, а обов`язку здійснити перерахунок пенсії позивача із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 16,75978 у відповідача не виникло. Отже, протиправної бездіяльності відповідача судом не встановлено.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача здійснити з 15.05.2026 перерахунок та виплату пенсії позивачу виходячи із індивідуального коефіцієнта заробітної плати 16,75978 є похідною від вимоги про визнання бездіяльності протиправною, а тому також не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Разом з тим, зазначена норма не зобов`язує суд, а лише надає йому право кваліфікувати неподання відзиву як визнання позову. З огляду на те, що відповідач на виконання ухвали суду надав матеріали електронної пенсійної справи позивача, які дозволили суду встановити обставини справи, а позовні вимоги спростовуються дослідженими судом доказами, суд не вбачає підстав для такої кваліфікації.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); розсудливо.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідач, обчислюючи пенсію позивача із застосуванням індивідуального коефіцієнта заробітної плати 14,53073, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а позивач віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та у спірних правовідносинах відповідно до пункту 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 90, 139, 159, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун