Рішення № 140252033, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/20807/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168 ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

16.07.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України (03168, Київська область, м. Київ, просп. Повітряних Сил, б, код ЄДРПОУ 00034022) щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , яке оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 12 лютого 2026 року №е13/в;

- скасувати рішення Міністерства оборони України (03168, Київська область, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6, код ЄДРПОУ 00034022), оформлене витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 12 лютого 2026 року № 13/в про відмову ОСОБА_1 в призначенні одноразової грошової допомоги;

- зобов`язати Міністерство оборони України (03168, Київська область, м. Київ, просп. Повітряних Сил, б, код ЄДРПОУ 00034022) призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без військовозобов`язаних встановлення та резервістів, військовослужбовців, інвалідності призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» ОСОБА_1 , якого 21.02.2025 звільнено з військової служби та 27.06.2025 встановлено 1590 втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, на підставі витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №74/25/1556/Р від 16.07.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після звільнення з військової служби йому було встановлено 15 % втрати професійної працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби. У зв`язку з цим позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, однак комісією Міністерства оборони України у її призначенні відмовлено, що, на думку позивача, не відповідає вимогам законодавства та порушує його право на отримання належної соціальної гарантії. З огляду на зазначене позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача і зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу. З урахуванням обставин викладених у позові просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 23 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/20807/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України 30.07.2026 надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що доказами наданими позивачем, підтверджується втрата працездатності без встановлення інвалідності, як особі звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність під час проходження служби, а не під час виконання обов`язків військової служби та пізніше ніж через три мфсяціпісля звільнення її з військової служби, однак за п.7 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.18 Порядку від 25.12.2013 №975 відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі втрати часткової працездатності.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , що сторонами не заперечується.

16.10.2024 року ОСОБА_1 проведено медичний огляд госпітальною ВЛК в/ч НОМЕР_3 хірургічного профілю (свідоцтво про хворобу № 1915), та видано свідоцтво про хворобу № 1915, де у пункті 12 діагноз (включаючи код згідно чинного НК025) та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) визначені як - Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби.

16.07.2025 року Позивач очно проходив медичний огляд в закладі охорони здоров`я - Комунальне некомерційне підприємство «Криворізька міська лікарня № 7» Криворізької міської ради. Відповідно до витягу з рішення експертної команди з оцінювання (номер витягу 74/25/1556/В, дата прийняття рішення 16.07.2025, номер рішення 74/25/1556/Р), ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, що підтверджується витягом з рішення ЕКОПФО від 16.07.2025, де згідно до розділу 16 вказаного витягу в обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання серед іншого зазначається: «… та 15% одноразово захворювання так пов`язане з проходженням військової служби згідно СВІДОЦТВО ПРО ХВОРОБУ № 1915 від 16 жовтня 2024 року…». Також згідно до підпунктів 17.2.3.-17.2.5 пункту 17.2 розділу 17 вказаного витягу причина втрати професійної працездатності зазначається як: «ЗСУ - Збройні Сили України: Захворювання ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, 15%, встановлено з 16.10.2024 (Збройні Сили України: Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 21.02.2025 № 54 солдата ОСОБА_1 звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 21 лютого 2025 року № 47-РС з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я - за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Позивач звернувся до комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо отримання належної Позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням 15% втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби.

Листом департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 15.06.2026 220/13/67479 позивачу надано відповідь про прийняте рішення комісії МОУ щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Згідно із витягом із протоколу засідання № 13/в, комісія МОУ дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцю у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення групи інвалідності, пов`язаної з проходженням військової служби, законодавством не передбачена (передбачено з виконанням обов`язків військової служби) з посиланням на підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

30.07.2026 відповідач надав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що доказами наданими позивачем, підтверджується втрата працездатності без встановлення інвалідності, як особі звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність під час проходження служби, а не під час виконання обов`язків військової служби та пізніше ніж через три мфсяціпісля звільнення її з військової служби, однак за п.7 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та п.18 Порядку від 25.12.2013 №975 відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі втрати часткової працездатності.

Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним у позовній заяві, та доводам відповідача, наведеним у відзиві, суд враховує такі норми чинного законодавства та виходить з такого.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Правові засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів є гарантованою державою виплатою, яка здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 статті 16 Закону №2011-XII визначено окремі юридичні підстави виникнення права на одноразову грошову допомогу.

Відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII у редакції, чинній на момент встановлення позивачу інвалідності, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової військової служби) інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням ним військової служби, а також у разі встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Таким чином, законодавець передбачив окрему правову підставу для призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності особі, звільненій з військової служби, якщо така інвалідність зумовлена захворюванням, яке мало місце в період проходження військової служби.

Підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII врегульовано іншу підставу для призначення одноразової грошової допомоги - отримання військовослужбовцем поранення, контузії, травми, каліцтва або захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Зазначені правові підстави не є тотожними: підпункт 5 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII регулює право на ОГД у зв`язку з інвалідністю, тоді як підпункт 7 пункту 2 цієї статті право на ОГД у зв`язку з частковою втратою працездатності без встановлення інвалідності.

Судом встановлено, що 16.10.2024 позивач пройшов медичний огляд госпітальною ВЛК військової частини НОМЕР_3 , за результатами якого складено свідоцтво про хворобу №1915.

У пункті 12 зазначеного свідоцтва причинний зв`язок захворювання визначено як: «Захворювання, ТАК, пов`язані з проходженням військової служби».

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині від 21.02.2025 №54 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

Таким чином, захворювання, яке було встановлено позивачу у період проходження військової служби та причинний зв`язок якого ВЛК визначено як пов`язаний з проходженням військової служби, існувало на момент його звільнення з військової служби та було пов`язане із станом його здоров`я, що став підставою для звільнення.

Надалі, 16.07.2025, позивач пройшов оцінювання повсякденного функціонування особи у Комунальному некомерційному підприємстві «Криворізька міська лікарня №7» Криворізької міської ради.

Відповідно до витягу з рішення експертної команди №74/25/1556/Р від 16.07.2025 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності.

Крім того, у зазначеному витягу визначено 15 % втрати професійної працездатності, причиною якої зазначено: «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби».

Отже, наявними у справі доказами підтверджується, що після звільнення з військової служби позивачу було встановлено не лише 15 % втрати професійної працездатності, а й ІІ групу інвалідності.

За змістом пункту 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 (далі Порядок №975), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, зазначена у відповідному документі медико-соціальної експертної комісії, а в передбачених законодавством випадках у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Таким чином, для визначення права позивача на ОГД у зв`язку з інвалідністю юридично значущою є дата встановлення йому ІІ групи інвалідності 16.07.2025.

Аналогічний правовий підхід сформульовано Верховним Судом у постанові від 10.07.2018 у справі №816/488/16, у якій суд касаційної інстанції, аналізуючи положення статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975, зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги пов`язується з часом встановлення інвалідності та наявністю передбаченого законом причинного зв`язку захворювання або ушкодження здоров`я з проходженням чи виконанням обов`язків військової служби.

При цьому Верховний Суд у постанові від 02.09.2025 у справі №240/4278/24 наголосив, що для виникнення права на ОГД юридичне значення має саме встановлення інвалідності з причини, яка охоплюється спеціальним законодавством про соціальний захист військовослужбовців. Суд також розмежував випадки інвалідності, які не пов`язані з військовою службою, та інвалідності, причинно пов`язаної з військовою службою, яка вперше породжує право на відповідну виплату.

З огляду на наведене, посилання відповідача на відсутність у позивача права на ОГД з підстав, передбачених підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, саме по собі не вирішує спір.

Дійсно, за наявними у справі документами 15 % втрати професійної працездатності встановлено у зв`язку із захворюванням, пов`язаним із проходженням військової служби, а не зазначено, що таке захворювання виникло під час виконання обов`язків військової служби. Тому в частині права на ОГД саме за підставою часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності висновок відповідача про відсутність передбачених підпунктом 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII умов є обґрунтованим.

Проте зазначений висновок не дає підстав для автоматичної відмови у призначенні ОГД взагалі, оскільки позивачу тим самим рішенням експертної команди встановлено ІІ групу інвалідності, що є іншою самостійною підставою для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги.

Зі змісту витягу з протоколу засідання комісії МОУ від 12.02.2026 №13/в убачається, що комісія при прийнятті оскаржуваного рішення виходила виключно з положень підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII та зазначила про відсутність законодавчо визначених підстав для виплати ОГД у разі встановлення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, якщо захворювання пов`язане з проходженням військової служби.

Разом з тим оскаржуване рішення не містить належної правової оцінки факту встановлення позивачу ІІ групи інвалідності та не містить висновку щодо наявності або відсутності права позивача на ОГД відповідно до підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII.

Таким чином, відповідач фактично розглянув лише одну з юридичних підстав, яка містилася у поданих позивачем документах, залишивши без оцінки іншу юридично значущу обставину - встановлення ІІ групи інвалідності.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; пропорційно; своєчасно.

Вимога обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень передбачає не лише формальне посилання на певну норму права, а й необхідність врахування всіх обставин, які мають значення для вирішення питання, що перебуває на розгляді такого суб`єкта.

Застосовуючи наведені положення до спірних правовідносин, суд доходить висновку, що комісія МОУ, приймаючи оскаржуване рішення, повинна була оцінити всі подані позивачем документи та встановити, чи має він право на ОГД за кожною передбаченою законом юридичною підставою, яка випливає з цих документів. Проте відповідач обмежився оцінкою 15 % втрати професійної працездатності та не надав правової оцінки встановленню ІІ групи інвалідності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Відповідачем не надано суду доказів того, що під час прийняття рішення від 12.02.2026 №13/в комісією було досліджено питання щодо встановленої позивачу ІІ групи інвалідності та перевірено наявність передбачених підпунктом 5 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII умов для призначення ОГД.

Посилання у відзиві на відсутність підстав для виплати ОГД у зв`язку з 15 % частковою втратою працездатності не спростовує того, що питання щодо інвалідності позивача комісією належним чином не вирішено.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановлює взаємний зв`язок між свідоцтвом про хворобу №1915 від 16.10.2024, наказом про звільнення позивача з військової служби від 21.02.2025 та витягом з рішення експертної команди №74/25/1556/Р від 16.07.2025.

Зазначені документи підтверджують, що захворювання було встановлено позивачу ще під час проходження військової служби, причинний зв`язок цього захворювання визначено як пов`язаний з проходженням військової служби, за станом здоров`я позивача звільнено з військової служби, а після звільнення йому встановлено ІІ групу інвалідності та 15 % втрати професійної працездатності.

Водночас питання про те, чи встановлена позивачу ІІ група інвалідності саме внаслідок захворювання, яке мало місце під час проходження військової служби, та чи відповідає причинний зв`язок інвалідності вимогам підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII, відповідач належним чином не дослідив.

Суд наголошує, що встановлення причинного зв`язку захворювання належить до компетенції відповідних медичних органів, тоді як Міністерство оборони України при вирішенні питання про призначення ОГД повинно перевірити подані документи на предмет відповідності визначених у них обставин вимогам Закону №2011-XII та Порядку №975.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2025 у справі №240/4278/24 також виходив із того, що визначальним для виникнення права на ОГД є встановлення інвалідності саме з тієї причини, яка охоплюється спеціальним законодавством про соціальний захист військовослужбовців.

Таким чином, у цій справі суд не встановлює за відповідача остаточну наявність усіх умов для призначення конкретного розміру ОГД, оскільки відповідне питання не було належним чином розглянуте компетентним органом.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у рішенні.

У цьому випадку для вирішення питання про призначення ОГД необхідно встановити та оцінити всі юридично значущі обставини, зокрема причинний зв`язок встановленої позивачу ІІ групи інвалідності із захворюванням, яке мало місце під час проходження військової служби, а також відповідність цих обставин вимогам підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975.

Отже, суд не може підміняти Міністерство оборони України у здійсненні повноважень щодо первинного вирішення питання про призначення ОГД та самостійно визначати конкретний розмір такої виплати за обставин, коли відповідна правова оцінка уповноваженим органом не здійснювалася.

Верховний Суд у постанові від 10.07.2018 у справі №816/488/16 також виходив із необхідності врахування уповноваженим органом усіх передбачених законом обставин при вирішенні питання про призначення ОГД.

При цьому суд звертає увагу, що Закон України від 16.07.2025 №4546-IX, яким, зокрема, змінено підпункт 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII щодо строку встановлення часткової втрати працездатності, набрав чинності 31.08.2025. Зазначені зміни стосуються саме підпункту 7 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII та не змінюють зміст підпункту 5 пункту 2 цієї статті, який регулює право на ОГД у зв`язку з інвалідністю.

Тому для вирішення питання щодо права позивача на ОГД у зв`язку з ІІ групою інвалідності підлягають застосуванню положення підпункту 5 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII та відповідні положення Порядку №975 у редакції, що регулюють встановлену позивачу інвалідність.

З огляду на встановлені обставини суд доходить висновку, що оскаржуване рішення комісії Міністерства оборони України від 12.02.2026 №13/в не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки прийняте без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, а саме без оцінки встановленої позивачу ІІ групи інвалідності та відповідності її причинного зв`язку вимогам статті 16 Закону №2011-XII.

Суд виснує, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а Міністерство оборони України слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону №2011-XII та Порядку №975 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Під час повторного розгляду відповідач повинен надати належну оцінку як установленим позивачу 15 % втрати професійної працездатності, так і встановленій йому ІІ групі інвалідності, встановити відповідний причинний зв`язок інвалідності на підставі поданих медичних документів та прийняти за результатами такого розгляду обґрунтоване рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: рішення Міністерства оборони України, оформлене витягом з протоколу засідання комісії від 12.02.2026 №13/в, належить визнати протиправним та скасувати, а Міністерство оборони України зобов`язати повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

У задоволенні позовної вимоги про безпосереднє зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу слід відмовити, оскільки на момент розгляду справи питання про наявність усіх необхідних умов для призначення такої допомоги за підставою встановлення ІІ групи інвалідності належним чином відповідачем не вирішувалося, а визначення конкретного виду, правової підстави та розміру виплати належить до компетенції уповноваженого органу.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168 ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України від 12.02.2026, оформлене витягом з протоколу №13/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності та 15 % втрати професійної працездатності відповідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук