Рішення № 140252030, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/20619/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Кузя Сервіс" (вул. Героїв України, б. 27 С, селище Слобожанське, Дніпропетровської області, 52005 ЄДРПОУ 44251744) до Південно-Східної митниці (вул. Княгині Ольги,22, м.Дніпро, 49038 ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення

УСТАНОВИВ:

15.07.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Кузя Сервіс" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом Південно-Східної митниці, у якому позивач просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Південно - Східної митниці про коригування митної вартості товарів №UA110140/2026/000040/1 від 06.07.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що митницею, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано другорядний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Також, на думку позивача, у митниці не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом (ціною договору), оскільки зміст наданих позивачем документів не був суперечливим, не містив розбіжностей, в них не були наявні ознаки підробки, документи містили всі відомості, що підтверджували числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, з огляду на що у митниці не було підстав для сумніву в правильності митної вартості товару. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 20 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/20619/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 05.08.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що за результатами здійснення контролю правильності визнання митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом, або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування. В результаті такого контролю митним органом встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості, містили розбіжності, та не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари. Відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняте митницею відповідно до вимог чинного законодавства, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

10.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кузя Сервіс» (покупець) та JIAXING HENGLI TEXTILE TECHNOLOGY CO.,LTD (Китай) (Продавець), було укладено договір № 101024/1, відповідно якого позивач придбав мікрофіброві серветки в асортименті.

В інвойсі від 27.02.2026 № HL26226 до договору від 10.10.2024 № 101024/1, визначена кількість товару в розмірі 493400 штук на загальну суму 47738,42 доларів США.

Товар поставлявся на умовах поставки згідно правил Інкотермс FOB Шанхай (Китай) для визначення митної вартості товару у відповідності до ст. 58 МК України, позивач додав до фактурної вартості товару його витрати на навантаження, вивантаження та транспортування до місця ввезення вна митну територію України, які склали 272519,12 грн, що підтверджується копією довідки від 30.06.2026 №513207.

06.07.2026 року позивачем було подано до Південно-Східної митниці електронну митну декларацію № 26UA110140006034U7, відповідно до якої митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1 за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Південно-Східною митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA110140/2026/000040/1 від 06.07.2026 року, відповідно до якого митну вартість задекларованого товару скориговано та визначено на підставі ст.64 МК України, тобто резервним методом визначення митної вартості , код якого в графі 31 оскаржуваного рішення зазначається під цифрою 6.

Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.

Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Так, статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини 1 статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно частин 1 та 2 статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частинами першою та другою статті 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За змістом частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо декларант не подає документи, визначені частиною другою цієї статті, або подані ним документи не містять відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган письмово повідомляє декларанта про необхідність подання таких документів.

Приписи частини третьої статті 53 Митного кодексу України пов`язують можливість витребування додаткових документів не з будь-якими формальними сумнівами митного органу, а саме з наявністю у поданих документах розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки або відсутністю відомостей, необхідних для підтвердження числових значень її складових чи фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, ціни товару.

Наявність у митного органу сумнівів щодо заявленої митної вартості не є достатньою правовою підставою для її коригування. Такі сумніви повинні бути об`єктивними, обґрунтованими та пов`язаними з конкретними відомостями, що містяться у поданих декларантом документах.

Верховний Суд у постанові Касаційного адміністративного суду від 09 березня 2026 року у справі №826/24821/15 звернув увагу на те, що право митного органу витребувати додаткові документи не є абсолютним та виникає лише за наявності конкретних обставин, які об`єктивно ставлять під сумнів достовірність заявленої митної вартості. При цьому з вимоги митного органу має бути зрозуміло, які саме відомості викликають сумнів, чому подані документи не дозволяють його усунути та які саме додаткові документи можуть підтвердити або спростувати відповідні обставини. Верховний Суд також акцентував, що правомірність рішення митного органу оцінюється виходячи з мотивів, які існували на момент його прийняття.

Таким чином, обов`язок митного органу полягає не лише у формальному посиланні на наявність розбіжностей чи недостатність поданих документів, а й у наведенні конкретного змісту таких розбіжностей, їх впливу на правильність визначення митної вартості та обґрунтуванні неможливості визначення митної вартості за ціною договору.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно у випадках, передбачених цією нормою, зокрема у разі заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість товарів, у тому числі невірного визначення митної вартості, або неподання декларантом документів, що підтверджують митну вартість товарів, у випадках, передбачених статтею 53 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, заявлена декларантом, вважається визнаною митним органом, якщо митний орган у строк, визначений частиною першою статті 255 цього Кодексу, не надає декларанту рішення про коригування митної вартості товарів.

Частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості у разі встановлення обставин, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу.

Частина друга статті 55 Митного кодексу України встановлює вимоги до змісту такого рішення. Зокрема, у рішенні про коригування митної вартості товарів повинні бути зазначені, серед іншого, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявна у митного органу інформація, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості, обґрунтування числового значення митної вартості товарів, визначеної митним органом, та відомості про послідовність застосування методів визначення митної вартості.

Отже, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватися лише на загальному висновку митного органу про те, що заявлена декларантом митна вартість є нижчою за наявну у митного органу інформацію або що документи не містять достатніх відомостей. У такому рішенні має бути наведено конкретні та перевірювані обставини, які унеможливлювали застосування першого методу, а також розрахунок митної вартості за застосованим митним органом методом.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 57 Митного кодексу України застосування методів визначення митної вартості здійснюється послідовно. Основним є метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Другорядні методи можуть застосовуватися лише у разі неможливості визначення митної вартості за попереднім методом.

Таким чином, застосування резервного методу не є самостійним правом митного органу у випадку виникнення будь-яких сумнівів щодо заявленої декларантом митної вартості. Його застосування можливе лише після встановлення неможливості використання кожного з попередніх методів та з дотриманням встановленої законом послідовності.

Частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено умови застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору. При цьому частиною дев`ятою цієї статті встановлено, що розрахунки відповідно до цієї статті здійснюються лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частиною двадцять першою статті 58 Митного кодексу України також встановлено, що використані декларантом відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження заявленої митної вартості були подані документи щодо договірних відносин із продавцем, інвойс від 27.02.2026 №HL26226, документи щодо умов поставки товару, а також документи щодо транспортних витрат.

Умовами поставки FOB Шанхай передбачено, що до ціни товару не включаються витрати, які відповідно до частини десятої статті 58 Митного кодексу України підлягають додаванню до фактично сплаченої або такої, що підлягає сплаті, ціни, якщо вони не були включені до неї.

Позивачем такі витрати були враховані при визначенні митної вартості. Витрати на навантаження, вивантаження та транспортування товару до місця ввезення на митну територію України заявлені у розмірі 272519,12 грн та підтверджені довідкою від 30.06.2026 №513207.

При цьому стаття 58 Митного кодексу України прямо передбачає включення до митної вартості, якщо відповідні витрати не були включені до ціни товару, витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, а також витрат на навантаження, вивантаження та обробку товарів, пов`язаних із їх транспортуванням.

За змістом частини третьої статті 53 Митного кодексу України додаткові документи можуть бути витребувані митним органом лише у випадку наявності розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки або відсутності необхідних відомостей.

Відповідач у відзиві посилається на те, що документи, подані позивачем, містили розбіжності та не містили всіх відомостей, необхідних для підтвердження митної вартості. Однак саме по собі таке твердження не є належним обґрунтуванням правомірності рішення про коригування митної вартості, якщо митним органом не зазначено, які саме документи містять такі розбіжності, у чому вони полягають, яких саме числових значень складових митної вартості вони стосуються та яким чином ці розбіжності впливають на визначення митної вартості товару.

З огляду на положення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Застосовуючи наведені положення до спірних правовідносин, суд доходить висновку, що доводи відповідача про наявність розбіжностей у документах, поданих позивачем, повинні бути підтверджені не загальним посиланням на їх наявність, а конкретним аналізом відповідних документів та зазначенням того, які саме числові показники митної вартості не підтверджені.

Водночас із матеріалів справи не вбачається, що відповідач довів наявність таких розбіжностей, які унеможливлювали визначення митної вартості товару за основним методом.

Суд також враховує, що у випадку переходу до другорядних методів митний орган повинен обґрунтувати неможливість застосування кожного попереднього методу та дотримання послідовності, встановленої статтею 57 Митного кодексу України.

Особливого значення це набуває у випадку застосування резервного методу, оскільки відповідно до статті 64 Митного кодексу України резервний метод застосовується лише у разі неможливості визначення митної вартості товарів шляхом послідовного застосування методів, передбачених статтями 58-63 цього Кодексу.

Отже, для правомірного застосування резервного методу митниця повинна не лише зазначити у рішенні код методу «6», а й продемонструвати, чому митну вартість неможливо було визначити за ціною договору, а також чому не могли бути застосовані методи за ціною договору щодо ідентичних товарів, подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання або додавання вартості.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що рішення про коригування митної вартості є актом індивідуальної дії, а тому митний орган повинен навести в ньому конкретне обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано, та обґрунтування числового значення митної вартості, визначеної митним органом.

При цьому суд не може підміняти митний орган та самостійно формувати мотиви, які не були покладені митним органом в основу оскаржуваного рішення. Відповідно, правомірність рішення має оцінюватися за тими фактичними та правовими підставами, які існували на момент його прийняття та були наведені митним органом у відповідному адміністративному акті. Саме на необхідність належного мотивування рішення митного органу та недопустимість надто загального формулювання підстав для витребування документів звернув увагу Верховний Суд у постанові від 09 березня 2026 року у справі №826/24821/15.

Отже, якщо митний орган у рішенні про коригування митної вартості обмежився загальним посиланням на невідповідність документів, відсутність у них необхідних відомостей або наявність сумнівів щодо заявленої митної вартості без конкретизації відповідних обставин, таке рішення не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості індивідуального акта.

Суд також враховує, що відповідно до статті 19 Конституції України суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. Отже, реалізація митницею повноважень щодо контролю митної вартості повинна здійснюватися у чіткій відповідності до процедур та умов, встановлених Митним кодексом України.

З огляду на наведене, суд виснує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, які відповідно до статей 53, 54, 58 Митного кодексу України унеможливлювали визначення митної вартості товару за ціною договору.

Матеріали справи не містять належного підтвердження того, що заявлена позивачем ціна не є ціною, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, або що між сторонами існували такі умови чи обставини, які перешкоджали визначенню митної вартості за основним методом.

Відповідно до частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Оскільки оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є індивідуальним актом суб`єкта владних повноважень, а відповідачем не доведено його відповідність вимогам Митного кодексу України, суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення Південно-Східної митниці про коригування митної вартості товарів №UA110140/2026/000040/1 від 06.07.2026 року.

Такий висновок відповідає також завданню адміністративного судочинства, оскільки судовий контроль у цій категорії спорів спрямований не на визначення судом іншої митної вартості замість митного органу, а на перевірку того, чи мав митний орган законні та достатньо обґрунтовані підстави для відмови у застосуванні першого методу та чи дотримався встановленої законом процедури коригування митної вартості.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузя Сервіс» підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в загальному розмірі 2662,40 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією від 10.07.2026 року.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці на користь позивача.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Кузя Сервіс" (вул. Героїв України, б. 27 С, селище Слобожанське, Дніпропетровської області, 52005 ЄДРПОУ 44251744) до Південно-Східної митниці (вул. Княгині Ольги,22, м.Дніпро, 49038 ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Південно - Східної митниці про коригування митної вартості товарів №UA110140/2026/000040/1 від 06.07.2026 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кузя Сервіс» за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Східної митниці суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук