Рішення № 140252026, 01.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 рокуСправа №160/20430/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , Адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) до відповідача 1: Головне управління Національної гвардії України (Код ЄДРПОУ: 08803498 Адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А), відповідача 2: військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , Адреса місця проживання: АДРЕСА_1 Адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , Адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , Адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: ОСОБА_4 (Адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

14.07.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача 1: Головне управління Національної гвардії України, відповідача 2: військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України, третя особа: ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, доведене до відома військової частини НОМЕР_2 листом від 18 березня 2026 року № 27/13/3-17747-2026, у частині визначення ОСОБА_4 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у частці 1/1 та призначення їй 15 000 000 (п`ятнадцяти мільйонів) гривень без урахування права ОСОБА_1 як дочки загиблого військовослужбовця на відповідну частку допомоги;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України та Головне управління Національної гвардії України повторно опрацювати заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2026 року, зареєстровану 28 квітня 2026 року за вхідним № М-52, про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, пункту 4 статті 16-1 та статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку та умов, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №484, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, та з обов`язковим урахуванням належності позивачки до дітей загиблого військовослужбовця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникло у неї як у дочки загиблого військовослужбовця незалежно від досягнення повноліття, а подання заяви в межах установленого законом трирічного строку не може бути обмежене фактом попереднього призначення всієї суми ОГД іншому члену сім`ї. На думку позивача, відповідачі протиправно не розглянули її заяву по суті та не визначили її право на відповідну частку ОГД, пославшись виключно на вже прийняте рішення про призначення допомоги дружині загиблого. Позивач вважає, що таке рішення не може позбавляти її самостійного права на отримання ОГД, а тому просить визнати бездіяльність відповідачів протиправною та зобов`язати їх вчинити передбачені законом дії щодо розгляду її заяви і визначення належної їй частки одноразової грошової допомоги. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 20 липня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/20430/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач-2 на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 30.07.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого Порядком N№ 484, військова частина здійснює збір, первинне опрацювання документів та формування висновку та формування висновку для подальшого направлення на розгляд комісії Головного управління НГУ. Рішення комісією ГУ НГУ прийнято у березні 2026 року про призначення виплати дружині загиблого ОСОБА_4 . Заяву Позивача було подано лише 24 квітня 2026 року, зареєстровано 28.04.2026 за No М-52, тобто після того, як рішення про призначення ОГД вже було прийняте, а процедура виплати розпочата. Відповідно до пункту 15 Порядку No484, визначено, якщо після призначення огд за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми ОГД вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами. Військова частина НОМЕР_2 діяла виключно в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством. Наявність правового спору між вдовою ОСОБА_4 та повнолітньою донькою ОСОБА_1 підлягає вирішенню за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами, а не шляхом покладення вини на суб`єкта владних повноважень, який діяв відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач-2 не має повноважень на перегляд свого раніше прийнятого рішення про призначення ОГД у розмірі 15 млн. грн. дружині загиблого військовослужбовця ОСОБА_5 . Крім того, взагалі жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Відповідача-1 та Відповідача-2 на перегляд раніше прийнятих рішень про призначення ОГД. Зокрема, таких повноважень не передбачає ні Закон про соціальний захист, ні Постанова № 168, ні Порядок № 484. Відповідно до абз. 2 пункту 7 постанови №168 якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку. Отже, після призначення одноразової грошової допомоги законодавець не передбачив повторного опрацювання заяв уповноваженим органом чи військовою частиною, а визначив виключний спосіб захисту прав осіб, між якими виник спір щодо розподілу вже призначеної допомоги. За таких обставин позовна вимога про зобов`язання військової частини повторно опрацювати заяву Позивача є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства та фактично спрямована на покладення на військову частину повноважень, яких вона не має. Цей публічно-правовий спір зводиться до тлумачення терміну «дитина», який використано в абзаці другому пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та, з огляду на таке тлумачення, визначення права Позивача на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою №168. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено повноважень Відповідача-2 на перегляд раніше прийнятих рішень про призначення ОГД, а наявність правового спору між вдовою ОСОБА_4 та повнолітньою донькою ОСОБА_1 підлягає вирішенню за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

Відповідач-1 на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 01.09.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що не має повноважень на перегляд рішення про призначення ОГД дружині загиблого військовослужбовця.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , Адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) є рідною дочкою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., що підтверджується Свідоцтвом про нароження серії НОМЕР_6 від 29.02.2000 року, видане Кіровським відділом реєстрації актів громадянського стану м.Донецька.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, причинний зв`язок смерті із захистом Батьківщини підтверджено постановою військово-лікарської комісії № 159 від 01 жовтня 2025 року, у зв`язку з чим відомості про його смерть внесені до Державного реєстру актів цивільного стану року.

Наказом командира військової частини від 12 червня 2025 року № 172 військовослужбовця ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу.

24 квітня 2026 року позивачка відповідно до встановленого порядку звернулася через військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України із заявою про призначення і виплату належної їй частки одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року N№ 168 у загальному розмірі 15000 000 гривень.

Військова частина у своєму листі від 04 травня 2026 року № 6/36/13-М-46 підтвердила, що заява позивачки від 24 квітня 2026 року зареєстрована 28 квітня 2026 року за вхідним № М-52.

Рішення про призначення одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку із загибеллю військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України сержанта ОСОБА_5 було прийнято комісією Головного управління Національної гвардії України, та сума ОГД була розподілена: дружині загиблого - ОСОБА_6 в розмірі 1/1 частини у сумі 15 000 000 грн., про що було повідомлено заявника листом військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України від 04 травня 2026 року № 6/36/13-М-46.

Незважаючи на те, що рішення комісії Головного управління НГУ про призначення всієї суми допомоги іншій особі було прийняте 18 березня 2026 року, позивач вважає, що це не припинило і не могло припинити її право, оскільки закон передбачає самостійне право кожної особи із визначеного кола отримувачів та можливість його реалізації протягом трьох років з дня виникнення такого права.

Відповідач-2 у відзиві просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення про призначення ОГД дружині загиблого військовослужбовця було прийнято до звернення позивачки із заявою. Зазначив, що після призначення ОГД питання щодо розподілу її суми між іншими особами вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку, а повноважень щодо перегляду вже прийнятого рішення відповідач не має.

Відповідач-1 у відзиві просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що не наділений повноваженнями щодо перегляду рішення про призначення одноразової грошової допомоги дружині загиблого військовослужбовця.

Позивач вважає зокрема, що вона має право на отримання ОГД, оскільки термін «дитина», вказаний в абзаці другому пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» слід розуміти як факт свого походження від загиблого, і він є дитиною у розумінні абзацу другого пункту 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» незалежно від того, що є повнолітнім, вважає протиправною бездіяльність відповідачів, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідачів у відзивах, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним у позовній заяві, а також доводам відповідачів у відзивах, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; своєчасно; пропорційно; з дотриманням принципу рівності перед законом; а також з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку із загибеллю ІНФОРМАЦІЯ_2 військовослужбовця ОСОБА_5 під час захисту Батьківщини в період дії воєнного стану та зверненням його дочки ОСОБА_1 із заявою про призначення їй належної частки одноразової грошової допомоги.

Статтею 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) визначено правові підстави призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі ОГД) у разі загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 1 статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, визначені пунктом 4 цієї статті.

На момент загибелі ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_2 , діяла редакція статті 16-1 Закону №2011-XII, запроваджена Законом України від 09 грудня 2023 року №3515-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги», який набрав чинності 29 березня 2024 року. Зазначеним Законом статті 16-1 та 16-3 Закону №2011-XII було викладено у новій редакції.

Відповідно до пункту 4 статті 16-1 Закону №2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать, зокрема, діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав.

Таким чином, законодавець у редакції статті 16-1 Закону №2011-XII, чинній на момент загибелі ОСОБА_5 , відніс дітей загиблого до кола осіб, які мають право на призначення та отримання ОГД.

При цьому наведена норма не встановлює для належності особи до категорії дітей загиблого військовослужбовця вікового критерію повноліття, який би сам по собі припиняв право на отримання ОГД у разі відсутності особистого розпорядження.

Законодавець окремо визначив особливості правового регулювання у разі наявності особистого розпорядження військовослужбовця.

За змістом пункту 2 статті 16-1 Закону №2011-XII за наявності особистого розпорядження право на призначення та отримання ОГД мають особи, на користь яких складено таке особисте розпорядження, у розмірі частки, визначеної в ньому.

Пунктом 3 статті 16-1 Закону №2011-XII встановлено, що у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої ним частки право на призначення та отримання ОГД мають особи, визначені пунктом 4 цієї статті, у рівних частках.

Матеріали справи не містять доказів наявності особистого розпорядження ОСОБА_5 щодо призначення ОГД після його загибелі.

Отже, за відсутності особистого розпорядження саме норми пункту 4 статті 16-1 Закону №2011-XII визначають коло осіб, які мають право на ОГД, а стаття 16-3 цього Закону визначає порядок розподілу такої допомоги між ними.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 від 29 лютого 2000 року.

Таким чином, позивачка належить до кола осіб, визначених пунктом 4 статті 16-1 Закону №2011-XII.

Посилання відповідачів на повноліття позивачки як на самостійну підставу для неврахування її права на ОГД суд відхиляє, оскільки за встановлених у справі обставин закон не передбачає припинення права дитини загиблого на ОГД виключно у зв`язку з досягненням нею повноліття.

Суд також враховує, що право на призначення та отримання ОГД виникає внаслідок юридичного факту загибелі військовослужбовця, а тому саме на момент його загибелі визначається коло осіб, які відповідно до чинного на цей момент законодавства мають право на відповідну виплату.

У цій справі таким юридичним фактом є загибель ОСОБА_5 31 травня 2025 року. Отже, саме законодавство, чинне на цю дату, підлягає застосуванню при визначенні кола осіб, які мають право на отримання ОГД.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова №168) сім`ям загиблих осіб, визначених цією постановою, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 гривень.

За змістом пункту 2 постанови №168 така допомога розподіляється рівними частками між отримувачами, визначеними статтею 16-1 Закону №2011-XII, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством.

Відповідно до частини першої статті 16-3 Закону №2011-XII за відсутності особистого розпорядження ОГД призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників. Особам, які мають право на призначення та отримання ОГД, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з інших осіб, зазначених у статті 16-1 Закону №2011-XII.

Отже, законодавець прямо встановив принцип самостійності реалізації права кожного належного отримувача ОГД. Тобто право одного отримувача не припиняється та не залежить від того, чи звернувся за призначенням ОГД інший отримувач раніше.

Відтак прийняття 18 березня 2026 року рішення про призначення ОСОБА_4 всієї суми ОГД у розмірі 15 000 000 грн до звернення позивачки із заявою від 24 квітня 2026 року не може бути достатньою правовою підставою для висновку про відсутність у позивачки права на отримання ОГД.

Інше тлумачення призвело б до фактичної залежності права одного передбаченого законом отримувача від моменту звернення іншого отримувача, що суперечило б наведеному положенню статті 16-3 Закону №2011-XII.

Як встановлено судом, рішення комісії Головного управління НГУ від 18 березня 2026 року визначило ОСОБА_4 єдиним отримувачем ОГД у розмірі 1/1 частини, тобто 15 000 000 грн.

Матеріали справи не містять платіжних документів, банківських виписок, відомостей про перерахування коштів або інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували фактичну виплату ОСОБА_4 зазначеної суми.

Суд наголошує, що факт прийняття рішення про призначення ОГД та факт фактичної виплати такої допомоги є різними юридично значимими обставинами, які не можуть ототожнюватися.

З огляду на це суд не має правових підстав виходити з недоведеного припущення про те, що 15 000 000 грн були фактично виплачені ОСОБА_4 .

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачами не надано доказів того, що на момент звернення позивачки із заявою від 24 квітня 2026 року її право на ОГД було припинене, реалізоване або в інший передбачений законом спосіб втрачено та не надано доказів наявності особистого розпорядження ОСОБА_5 , яке б виключало або обмежувало право позивачки на відповідну частку ОГД.

Суд також враховує положення Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 серпня 2022 року №484, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 18 серпня 2022 року за №940/38276 (далі - Порядок №484).

Пунктом 2 Порядку №484 передбачено, що особи, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII мають право на отримання ОГД, звертаються до уповноваженого органу та подають необхідні документи. Подання заяви кожного повнолітнього члена сім`ї загиблого військовослужбовця, який має право на отримання допомоги. Порядок окремо передбачає подання свідоцтва про народження дитини для виплати ОГД дитині.

Пунктом 5 Порядку №484 визначено, що керівник уповноваженого органу після реєстрації документів подає Головному управлінню НГУ висновок щодо можливості виплати ОГД членам сім`ї, батькам та утриманцям військовослужбовця разом із необхідними документами.

Процедура, встановлена Порядком №484, передбачає не формальне прийняття заяви, а перевірку документів, встановлення кола осіб, які мають право на ОГД, та прийняття компетентним органом рішення з урахуванням усіх юридично значимих обставин.

За таких обставин після надходження 28 квітня 2026 року заяви ОСОБА_1 відповідачі були зобов`язані належним чином встановити її правовий статус як дочки загиблого військовослужбовця, перевірити подані нею документи та надати правову оцінку її заяві з урахуванням статей 16-1 та 16-3 Закону №2011-XII.

Із матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для неврахування заяви позивачки стало лише те, що до її подання вже було прийнято рішення про призначення всієї суми ОГД іншій особі.

Таке мотивування не свідчить про належне вирішення питання щодо права позивачки на ОГД.

Суд відхиляє доводи відповідачів про те, що вони взагалі не мають повноважень щодо повторного опрацювання питання про призначення ОГД.

Суд не покладає на відповідачів обов`язок довільно переглянути будь-яке раніше прийняте рішення та не підміняє собою компетентний орган.

Рішення від 18 березня 2026 року визначило ОСОБА_4 єдиним отримувачем ОГД у частці 1/1, тоді як на момент звернення позивачки існувала особа, яка заявила про своє право на відповідну частку допомоги та надала документи, що підтверджують її родинний зв`язок із загиблим.

Тому компетентний орган при повторному розгляді заяви повинен перевірити не лише факт її подання після прийняття попереднього рішення, а насамперед правові підстави такого рішення з урахуванням права всіх осіб, які відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII належать до кола отримувачів.

Суд при цьому не встановлює остаточного розміру частки ОГД, яка має бути виплачена позивачці, оскільки для цього необхідно встановити повне коло осіб, які мають право на допомогу, перевірити наявність або відсутність особистого розпорядження, можливі заяви про відмову від отримання допомоги, а також інші юридично значимі обставини.

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може, зокрема, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення та зобов`язати відповідача вчинити певні дії.

Частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає реалізацію суб`єктом владних повноважень дискреційних повноважень, суд зобов`язує відповідача вирішити питання, щодо якого позивач звернувся, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у судовому рішенні.

За встановлених у справі обставин належним способом захисту права позивачки є не безпосереднє визначення судом конкретної частки ОГД, а зобов`язання компетентного суб`єкта владних повноважень повторно розглянути її заяву та прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки суду.

З огляду на те, що рішення про призначення ОГД приймається Головним управлінням Національної гвардії України, а військова частина здійснює прийняття та первинне опрацювання документів і їх направлення до Головного управління НГУ, суд не вбачає підстав для покладення на військову частину НОМЕР_2 обов`язку самостійно приймати рішення щодо розподілу ОГД.

Тому вимога позивачки про зобов`язання обох відповідачів повторно опрацювати заяву підлягає задоволенню частково - шляхом покладення відповідного обов`язку саме на Головне управління Національної гвардії України як компетентний орган.

Суд також враховує положення статті 90 КАС України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Застосовуючи положення статті 90 КАС України, суд оцінює наявні у справі докази окремо та в їх сукупності.

Належними та достатніми доказами у справі підтверджено факт загибелі ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , родинний зв`язок позивачки із загиблим, звернення позивачки із заявою від 24 квітня 2026 року, її реєстрацію 28 квітня 2026 року за вхідним №М-52, а також прийняття 18 березня 2026 року рішення про призначення ОСОБА_4 всієї суми ОГД.

Водночас доказів фактичної виплати ОСОБА_4 15 000 000 грн матеріали справи не містять.

Тому суд виходить саме з доведеного факту прийняття рішення про призначення ОГД, а не з припущення про фактичну виплату відповідних коштів.

Відсутність доказів фактичної виплати має істотне значення для визначення способу захисту права позивачки, оскільки відповідачі не довели існування обставин, які б свідчили про остаточну реалізацію права на отримання всієї суми ОГД єдиним отримувачем та про неможливість подальшого вирішення питання компетентним органом.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі не довели правомірність визначення ОСОБА_4 єдиним отримувачем ОГД у частці 1/1 без врахування права ОСОБА_1 як дочки загиблого військовослужбовця, а також не доведено правомірність неврахування її заяви від 24 квітня 2026 року.

За таких обставин рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, доведене до відома військової частини НОМЕР_2 листом від 18 березня 2026 року №27/13/3-17747-2026, у частині визначення ОСОБА_4 єдиним отримувачем ОГД у частці 1/1 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

При повторному розгляді Головне управління Національної гвардії України повинно встановити повне коло осіб, які мають право на отримання ОГД у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 , перевірити наявність або відсутність особистого розпорядження військовослужбовця, оцінити документи позивачки, врахувати її належність до дітей загиблого та вирішити питання щодо розподілу ОГД відповідно до статей 16-1, 16-3 Закону №2011-XII, постанови №168 та Порядку №484.

При цьому суд не визначає наперед результат такого повторного розгляду, не встановлює конкретний розмір частки ОГД позивачки та не підміняє компетенцію суб`єкта владних повноважень.

Такий спосіб захисту відповідає вимогам статті 245 КАС України, оскільки забезпечує реальне поновлення порушеного права позивачки шляхом зобов`язання компетентного суб`єкта повторно вирішити питання з урахуванням правової оцінки суду, водночас не допускаючи підміни судом адміністративного органу при здійсненні ним передбачених законом повноважень.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України відповідачами не доведено правомірності оскарженого рішення та неврахування заяви позивачки, тоді як позивачкою належними доказами підтверджено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до статті 90 КАС України сукупність наявних у справі доказів є достатньою для висновку про те, що позивачка належить до кола осіб, які мають право на отримання ОГД, а відповідачі не здійснили належної правової оцінки її заяви та не довели законності визначення іншої особи єдиним отримувачем усієї суми допомоги без врахування заявленого позивачкою права.

За таких обставин суд робить висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , Адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , Адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ) до відповідача 1: Головне управління Національної гвардії України (Код ЄДРПОУ: 08803498 Адреса: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9-А), відповідача 2: військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України (Код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ), третя особа: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , Адреса місця проживання: АДРЕСА_1 Адреса фактичного проживання: АДРЕСА_3 ), третя особа: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , Адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , Адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа: ОСОБА_4 (Адреса місця проживання: АДРЕСА_5 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління Національної гвардії України, доведене до відома військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України листом від 18 березня 2026 року № 27/13/3-17747-2026, у частині визначення ОСОБА_4 єдиним отримувачем одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_5 у частці 1/1 у розмірі 15 000 000 (п`ятнадцять мільйонів) гривень без урахування права ОСОБА_1 як дочки загиблого військовослужбовця.

Зобов`язати Головне управління Національної гвардії України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24 квітня 2026 року, зареєстровану 28 квітня 2026 року за вхідним № М-52, про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_5 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук