Рішення № 140251994, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/20434/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійсненого розрахунку суми пенсії ОСОБА_1 у розмірі меншому, ніж визначено статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» шляхом встановлення обмеження розміру індексації пенсії з 01.03.2026 на загальну суму 3695,24 грн (у тому числі: в сумі 1955,04 грн - за 2023 рік; в сумі 171,06 грн - за 2024 рік; в сумі 1106,39 грн - за 2025 рік; в сумі 462,75 грн - за 2026 рік);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити розрахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням норм статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» без застосування механізму обмеження розміру збільшення проіндексованих пенсій та у зв`язку із цим здійснити виплату перерахованої суми пенсії за рахунок загальних видатків Пенсійного фонду, які передбачені на виплату пенсій за віком у солідарній системі з 01.03.2026 з урахуванням фактично сплачених сум пенсії.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонером-шахтарем, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області. Позивач зазначає, що 27.02.2026 року відповідачем проведено перерахунок (індексацію) його пенсії з 01.03.2026 року, що підтверджується протоколом про перерахунок пенсії (версія 1.6.78.1). Відповідно до зазначеного протоколу середньомісячний заробіток позивача, з якого обчислюється пенсія, становить 35 410,57 грн, а розмір пенсії, визначений відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», становить 28 328,46 грн, тобто 80 відсотків відповідного заробітку. Водночас, як стверджує позивач, під час проведення індексації пенсії з 01.03.2026 року відповідачем безпідставно застосовано обмеження її розміру на загальну суму 3 695,24 грн, зокрема: 1 955,04 грн - обмеження індексації з 01.03.2023 року; 171,06 грн - обмеження індексації з 01.03.2024 року; 1 106,39 грн - обмеження індексації з 01.03.2025 року; 462,75 грн - обмеження індексації з 01.03.2026 року. На переконання позивача, застосування відповідачем зазначених обмежень призвело до визначення належної йому пенсійної виплати в розмірі, меншому за мінімальний розмір пенсії шахтаря, гарантований статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». Позивач наголошує, що відповідно до положень статті 8 вказаного Закону та абзацу третього частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком № 1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи в розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. На думку позивача, зазначена законодавча гарантія встановлює мінімальний розмір пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб, який не може бути зменшений унаслідок застосування механізму обмеження розміру збільшення проіндексованої пенсії. На обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається, зокрема, на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.08.2025 року у справі № 360/948/24, які, на його переконання, підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, посилаючись на постанову Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі № 148/625/17, позивач зазначає, що після визначення належного розміру пенсії вся сума відповідної виплати є пенсією за віком у розумінні статті 9 Закону № 1058-IV та має фінансуватися за рахунок загальних коштів Пенсійного фонду України, передбачених на виплату пенсій за віком у солідарній системі. З огляду на викладене позивач вважає, що відповідач, здійснивши з 01.03.2026 року розрахунок його пенсії із застосуванням обмеження індексації на загальну суму 3 695,24 грн, діяв усупереч вимогам чинного законодавства, чим порушив гарантоване йому право на отримання пенсії в розмірі, визначеному статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці». У зв`язку із цим позивач просить суд визнати протиправними відповідні дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та зобов`язати відповідача здійснити з 01.03.2026 року розрахунок його пенсії із застосуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», без застосування механізму обмеження розміру збільшення проіндексованих пенсій, із подальшою виплатою перерахованої пенсії за рахунок загальних видатків Пенсійного фонду України, передбачених на виплату пенсій за віком у солідарній системі, з урахуванням фактично виплачених сум.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 15.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.

20.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

27.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 02.02.2016 року отримує пенсію за віком відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислену в розмірі 80 відсотків заробітної плати відповідно до статті 8 Закону України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці». З матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що під час призначення пенсії позивачу застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн. Відповідач зазначає, що відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії. При цьому механізм проведення відповідного перерахунку визначено Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124. Обґрунтовуючи правомірність застосованих обмежень, відповідач посилається на положення постанов Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168, від 23.02.2024 року №185, від 25.02.2025 року №209 та від 25.02.2026 року №236, якими встановлено відповідні коефіцієнти підвищення показника середньої заробітної плати та граничні розміри збільшення пенсій у результаті проведення щорічної індексації. Зокрема, відповідач зазначає, що постановами Кабінету Міністрів України №168, №185 та №209 передбачено обмеження розміру збільшення пенсії в результаті відповідних перерахунків сумою 1500,00 грн, тоді як постановою №236 для індексації пенсій з 01.03.2026 року встановлено максимальний розмір підвищення 2595,00 грн. На виконання зазначених нормативно-правових актів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області проведено відповідні перерахунки пенсії позивача, за результатами яких: з 01.03.2023 року загальний розмір підвищення пенсії становив 3455,04 грн, однак з урахуванням установленого граничного розміру збільшення 1500,00 грн застосовано обмеження індексації на суму 1955,04 грн; з 01.03.2024 року загальний розмір підвищення пенсії становив 1671,06 грн, у зв`язку із чим застосовано обмеження індексації на суму 171,06 грн; з 01.03.2025 року загальний розмір підвищення пенсії становив 2606,39 грн, а розмір застосованого обмеження індексації - 1106,39 грн; з 01.03.2026 року загальний розмір підвищення пенсії становив 3057,75 грн, проте з огляду на встановлений граничний розмір збільшення 2595,00 грн застосовано обмеження індексації на суму 462,75 грн. Таким чином, загальна сума застосованих обмежень індексації пенсії позивача за 2023-2026 роки становить 3695,24 грн. На переконання відповідача, проведення індексації пенсії із застосуванням установлених Кабінетом Міністрів України граничних розмірів підвищення відповідає положенням частини другої статті 42 Закону №1058-IV, оскільки сукупний розмір підвищення пенсії не є меншим за мінімальний розмір збільшення, визначений абзацом другим зазначеної норми. Окремо відповідач посилається на положення частини шостої статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», відповідно до яких індексація грошових доходів здійснюється в межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, а також на статтю 2 Закону України №3668-VI, якою передбачено обмеження максимального розміру пенсійних виплат. Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що позивач із відповідною заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не звертався, у зв`язку із чим рішення про відмову в проведенні такого перерахунку пенсійним органом не приймалося. На підтвердження зазначеної позиції відповідач посилається на частину п`яту статті 45 Закону №1058-IV та положення пунктів 1.5, 2.7, 4.1, 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, відповідно до яких питання щодо перерахунку пенсії розглядається територіальним органом Пенсійного фонду України на підставі відповідної заяви особи та необхідних документів. Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснити виплату перерахованої пенсії відповідач зазначає, що така вимога, на його думку, спрямована на захист прав позивача на майбутнє, оскільки на час звернення до суду відсутні докази того, що відповідачем буде допущено порушення відповідного права. При цьому відповідач посилається на правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 26.03.2013 року у справі №21-438а12, відповідно до якого предметом судового захисту в адміністративному судочинстві є права та інтереси особи, які вже порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Підсумовуючи викладене, відповідач наголошує, що перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 року здійснено відповідно до вимог чинного законодавства, із застосуванням передбачених нормативно-правовими актами коефіцієнтів індексації та граничних розмірів підвищення пенсійних виплат. Відтак, на переконання відповідача, порушення прав та законних інтересів позивача у спірних правовідносинах відсутнє, а заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. З огляду на наведене Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

30.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 02.02.2016 року отримує пенсію за віком відповідно до статті 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», обчислену з урахуванням положень статті 8 Закону України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці».

З матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що при призначенні пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки в розмірі 3764,40 грн.

Відповідно до протоколу (розпорядження) щодо призначення/перерахунку пенсії від 27.02.2026 року, версія 1.6.78.1, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 року у зв`язку з індексацією заробітку (масовий перерахунок).

Зазначеним протоколом зафіксовано, що середньомісячний заробіток позивача, врахований для обчислення пенсії, становить 35 410,57 грн.

При цьому страховий стаж позивача, відображений у протоколі перерахунку пенсії, становить 61 рік 4 місяці 23 дні, з яких:

страховий стаж до 01.01.2004 року - 19 років 10 місяців;

страховий стаж після 01.01.2004 року - 14 років 6 місяців 23 дні;

додаткові роки за Списком №1 - 27 років.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням кратності становить 0,61333.

Відповідно до зазначеного протоколу за період з 01.03.2026 року по 24.10.2026 року розрахунок пенсійної виплати позивача здійснено таким чином:

розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV - 21 718,36 грн;

доплата за понаднормовий стаж (за 26 років) - 674,70 грн;

загальний розмір пенсії -22 393,06 грн;

доплата до пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» - 5935,40 грн.

Таким чином, розмір пенсії позивача, визначений відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», становить 28 328,46 грн, що відповідає 80 відсоткам заробітної плати в розмірі 35 410,57 грн.

Разом із тим із протоколу перерахунку пенсії від 27.02.2026 року вбачається, що відповідачем під час визначення розміру пенсійної виплати позивача з 01.03.2026 року застосовано обмеження сум індексації, проведеної у 2023-2026 роках.

Зокрема, у протоколі перерахунку пенсії від 27.02.2026 року відображено застосування відповідачем таких обмежень індексації пенсії позивача: з 01.03.2023 року - у розмірі 1 955,04 грн; з 01.03.2024 року - у розмірі 171,06 грн; з 01.03.2025 року - у розмірі 1 106,39 грн; з 01.03.2026 року - у розмірі 462,75 грн.

Таким чином, загальна сума застосованих відповідачем обмежень індексації пенсії позивача за період з 01.03.2023 року по 01.03.2026 року становить 3 695,24 грн.

Як убачається з наданого відповідачем відзиву на позовну заяву, під час проведення індексації пенсії позивача з 01.03.2023 року розрахований розмір підвищення становив 3455,04 грн, однак з урахуванням установленого постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 граничного розміру збільшення пенсії 1500,00 грн відповідачем застосовано обмеження індексації на суму 1955,04 грн.

У подальшому, під час проведення індексації з 01.03.2024 року, розрахований розмір підвищення пенсії становив 1671,06 грн, з яких 171,06 грн обмежено відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185.

За результатами індексації пенсії з 01.03.2025 року розрахований розмір підвищення становив 2606,39 грн, однак відповідачем застосовано обмеження на суму 1106,39 грн з огляду на встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 року №209 граничний розмір підвищення пенсії 1500,00 грн.

Під час проведення чергового перерахунку пенсії з 01.03.2026 року розрахований розмір підвищення становив 3057,75 грн. Водночас відповідачем, із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 року №236, застосовано обмеження індексації на суму 462,75 грн, унаслідок чого розмір відповідного підвищення визначено в сумі 2595,00 грн.

Отже, за результатами проведеного 27.02.2026 року перерахунку пенсії з 01.03.2026 року відповідачем визначено розмір пенсії позивача з урахуванням обмежень індексації за 2023, 2024, 2025 та 2026 роки на загальну суму 3695,24 грн.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії, після застосування зазначених обмежень розмір пенсії позивача з надбавками визначено в сумі 24 633,22 грн щомісячно.

При цьому судом встановлено, що відповідач не заперечує факту перебування позивача на пенсійному обліку, його права на обчислення пенсії відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», а також факту застосування під час проведення індексації зазначених обмежень.

Спір між сторонами виник саме щодо правомірності застосування відповідачем механізму обмеження розміру збільшення проіндексованої пенсії, внаслідок якого фактично визначений до виплати розмір пенсійного забезпечення позивача є меншим за розрахований відповідно до статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» розмір пенсії.

Водночас із матеріалів справи вбачається, що позивач із самостійною заявою про проведення спірного перерахунку пенсії до відповідача не звертався, а відповідне рішення про відмову в перерахунку пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не приймалося, про що останнє зазначило у відзиві на позовну заяву.

Разом із тим предметом оскарження у цій справі є не відмова пенсійного органу в розгляді заяви позивача, а безпосередньо дії відповідача, вчинені під час проведення перерахунку пенсії з 01.03.2026 року, результати якого відображені у протоколі від 27.02.2026 року.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування з 01.03.2026 року обмеження індексації пенсії на загальну суму 3695,24 грн, що, на переконання позивача, призвело до зменшення належного йому розміру пенсійного забезпечення всупереч гарантіям, установленим статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», та порушення його права на отримання пенсії у визначеному законом розмірі, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, реалізація громадянами права на пенсійне забезпечення повинна здійснюватися відповідно до встановлених законом державних гарантій, дотримання яких є обов`язковим для органів Пенсійного фонду України.

Правовідносини у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Особливості пенсійного забезпечення працівників, які здійснювали трудову діяльність на підземних роботах, визначаються також Законом України від 02.09.2008 року №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон №345-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №345-VI дія цього Закону поширюється, зокрема, на працівників, зайнятих на підземних роботах повний робочий день за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Статтею 8 Закону №345-VI встановлено, що мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за Списком №1, встановлюється незалежно від місця останньої роботи у розмірі 80 відсотків їх заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Аналогічні положення закріплені в абзаці третьому частини першої статті 28 Закону №1058-IV.

Системний аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що законодавець, враховуючи особливий характер праці шахтарів, її шкідливість, важкість та підвищений професійний ризик, установив для відповідної категорії осіб додаткову соціальну гарантію у вигляді спеціального мінімального розміру пенсійного забезпечення.

При цьому стаття 8 Закону №345-VI не встановлює окремого виду пенсії, відмінного від пенсії за віком, а визначає спеціальну гарантію її мінімального розміру.

Зазначена гарантія підлягає застосуванню у випадку, коли розмір пенсії, обчислений відповідно до загальних положень Закону №1058-IV, є меншим за 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 цього Закону, або меншим за три розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, положення статті 8 Закону №345-VI встановлюють не додаткову виплату, можливість здійснення якої залежить від розсуду пенсійного органу, а гарантований законом мінімальний рівень пенсійного забезпечення відповідної категорії осіб.

Такий мінімальний розмір пенсії не може бути фактично зменшений унаслідок застосування підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок проведення індексації пенсій.

Щодо співвідношення законодавчої гарантії мінімального розміру пенсії шахтаря та механізму її індексації

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Порядок проведення такого перерахунку визначається Кабінетом Міністрів України в межах повноважень, наданих законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Зазначений Порядок визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на відповідний коефіцієнт підвищення.

Кабінетом Міністрів України також прийнято постанови, якими визначено особливості проведення щорічної індексації пенсійних виплат, зокрема:

від 24.02.2023 року №168;

від 23.02.2024 року №185;

від 25.02.2025 року №209;

від 25.02.2026 року №236.

Зазначеними постановами встановлено відповідні коефіцієнти підвищення показника середньої заробітної плати, а також граничні розміри збільшення пенсій у результаті проведення перерахунку.

Разом із тим суд наголошує, що необхідно розмежовувати поняття граничного розміру збільшення пенсії внаслідок проведення індексації та гарантованого законом мінімального розміру пенсії.

Встановлення Кабінетом Міністрів України граничного розміру збільшення пенсії за результатами індексації саме по собі не означає надання пенсійному органу повноважень зменшувати гарантований спеціальним законом мінімальний розмір пенсійного забезпечення.

Іншими словами, обмеження суми підвищення пенсії не може мати наслідком визначення пенсійної виплати в розмірі, меншому за мінімальний розмір, прямо встановлений законом.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, під час вирішення спірних правовідносин пріоритетному застосуванню підлягають положення статті 8 Закону №345-VI та абзацу третього частини першої статті 28 Закону №1058-IV, якими безпосередньо встановлено мінімальний гарантований розмір пенсії шахтаря.

Положення постанов Кабінету Міністрів України щодо обмеження розміру збільшення пенсії внаслідок індексації повинні застосовуватися у спосіб, який не призводить до порушення зазначеної законодавчої гарантії.

При цьому предметом розгляду цієї справи є не правомірність установлення Кабінетом Міністрів України граничних розмірів індексації як таких, а правомірність визначення відповідачем пенсії позивача в розмірі, меншому за мінімальний, гарантований статтею 8 Закону №345-VI.

Наведене розмежування має визначальне значення для правильного вирішення спору.

Вирішуючи спір, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 26.08.2025 року у справі №360/948/24 (адміністративне провадження №К/990/50862/24).

У зазначеній справі предметом судового розгляду були дії територіального органу Пенсійного фонду України щодо здійснення перерахунку пенсії шахтаря з 01.03.2024 року, внаслідок якого розмір пенсії, гарантований статтею 8 Закону №345-VI, було зменшено на 1083,70 грн через застосування обмеження індексації.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, виходячи з того, що застосування обмеження індексації не може призводити до зменшення встановленого законом мінімального розміру пенсії шахтаря.

Суд апеляційної інстанції скасував зазначене рішення, мотивуючи це правомірністю застосування встановленого Кабінетом Міністрів України граничного розміру підвищення пенсії в сумі 1500,00 грн.

Переглядаючи судові рішення, Верховний Суд звернув увагу на необхідність правильного визначення предмета спору та розмежування правовідносин щодо обмеження розміру індексації і правовідносин щодо дотримання мінімального розміру пенсії, гарантованого спеціальним законом.

Верховний Суд установив, що позивач у зазначеній справі не оскаржував правомірність самого механізму обмеження індексації пенсії, а ставив питання про неправомірне зменшення внаслідок його застосування розміру пенсії, передбаченого статтею 8 Закону №345-VI.

При цьому Верховний Суд зазначив, що посилання пенсійного органу на правомірність обмеження індексації не спростовує встановленого судом факту зменшення гарантованого законом мінімального розміру пенсії.

За результатами касаційного перегляду Верховний Суд постановою від 26.08.2025 року скасував постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2024 року та залишив у силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 21.10.2024 року, яким позовні вимоги було задоволено.

Суд вважає наведений правовий висновок безпосередньо застосовним до спірних правовідносин у цій справі, оскільки їх предметом також є визначення пенсійним органом розміру пенсії шахтаря нижче встановленого статтею 8 Закону №345-VI мінімального рівня внаслідок застосування обмежень індексації.

Особливого значення набуває висновок Верховного Суду про те, що формальна відповідність дій пенсійного органу положенням постанов Кабінету Міністрів України щодо граничного розміру підвищення пенсії не спростовує факту порушення спеціальної законодавчої гарантії мінімального розміру пенсійного забезпечення.

Крім того, суд враховує постанову Верховного Суду від 22.12.2025 року у справі №200/30/24, у якій розглянуто питання застосування положень статті 8 Закону №345-VI у взаємозв`язку з нормами Закону №1058-IV під час проведення індексації пенсії шахтаря.

У цій справі також розмежовано загальний механізм індексації пенсії та обов`язок забезпечення спеціального мінімального розміру пенсії, встановленого для відповідної категорії осіб. Зазначена правова позиція знайшла подальше застосування у практиці адміністративних судів.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що правомірність проведення індексації пенсії не може оцінюватися виключно з погляду дотримання встановлених Кабінетом Міністрів України граничних розмірів підвищення, без перевірки відповідності остаточно визначеної пенсійної виплати мінімальним державним гарантіям, установленим законом.

Щодо оцінки правомірності проведеного відповідачем перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 року

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до положень статті 8 Закону №345-VI.

Наявність у позивача права на застосування зазначеної законодавчої гарантії відповідачем не заперечується.

Відповідно до протоколу (розпорядження) щодо перерахунку пенсії від 27.02.2026 року, версія 1.6.78.1, середньомісячний заробіток позивача, врахований для обчислення пенсії, становить 35 410,57 грн.

Відтак мінімальний розмір пенсії позивача відповідно до статті 8 Закону №345-VI становить 28 328,46 грн, що відповідає 80 відсоткам зазначеного заробітку.

При цьому протоколом перерахунку пенсії визначено:

розмір пенсії за віком відповідно до статті 27 Закону №1058-IV - 21 718,36 грн;

доплату за понаднормовий стаж - 674,70 грн;

загальний розмір пенсії - 22 393,06 грн;

доплату до пенсії відповідно до Закону №345-VI - 5935,40 грн.

Отже, пенсійним органом самостійно визначено належний позивачу розмір пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VI у сумі 28 328,46 грн.

Разом із тим із цього ж протоколу вбачається, що під час визначення розміру пенсійної виплати з 01.03.2026 року відповідачем застосовано обмеження індексації, проведеної в попередні роки та у 2026 році, на загальну суму 3695,24 грн, а саме: з 01.03.2023 року - 1955,04 грн, з 01.03.2024 року - 171,06 грн, з 01.03.2025 року - 1106,39 грн, з 01.03.2026 року - 462,75 грн.

Унаслідок застосування зазначених обмежень розмір пенсії позивача з надбавками визначено в сумі 24 633,22 грн.

Таким чином, із матеріалів пенсійної справи вбачається, що відповідач, визначивши розмір пенсії позивача відповідно до статті 8 Закону №345-VI у сумі 28 328,46 грн, фактично зменшив його на 3695,24 грн шляхом застосування обмежень індексації.

Суд звертає увагу, що наведені обставини підтверджуються безпосередньо протоколом перерахунку пенсії від 27.02.2026 року, а також змістом відзиву на позовну заяву, в якому відповідач визнає факт застосування відповідних обмежень та наводить їх розрахунок.

При цьому відповідач не заперечує правильності визначеного відповідно до статті 8 Закону №345-VI розміру пенсії позивача та не наводить обставин, які б свідчили про втрату позивачем права на застосування зазначеної законодавчої гарантії.

Суд наголошує, що застосування спеціальної гарантії мінімального розміру пенсії шахтаря не може ставитися в залежність від результатів проведення щорічної індексації та встановлених Кабінетом Міністрів України граничних розмірів підвищення пенсійних виплат.

У цьому випадку обмеження індексації призвело не лише до зменшення суми відповідного підвищення, а й до фактичного визначення розміру пенсії позивача нижче мінімального рівня, гарантованого спеціальним законом.

Саме такий наслідок застосування обмежень індексації є предметом оскарження у цій справі.

Відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії, повинен був забезпечити дотримання положень статті 8 Закону №345-VI та абзацу третього частини першої статті 28 Закону №1058-IV незалежно від застосованого механізму індексації.

Відтак суд доходить висновку, що здійснення відповідачем розрахунку пенсії позивача з 01.03.2026 року в розмірі, меншому за гарантований статтею 8 Закону №345-VI, є протиправним та порушує право позивача на належне пенсійне забезпечення.

Оцінюючи доводи відповідача щодо правомірності застосування обмежень індексації на підставі постанов Кабінету Міністрів України №168, №185, №209 та №236, суд зазначає наступне.

Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що під час проведення індексації пенсії позивача ним застосовано встановлені відповідними нормативно-правовими актами коефіцієнти підвищення та граничні розміри збільшення пенсійних виплат.

Водночас такі доводи не спростовують факту визначення позивачу пенсії в розмірі, меншому за мінімальний розмір, гарантований статтею 8 Закону №345-VI.

Суд зазначає, що дотримання передбаченого підзаконним нормативно-правовим актом порядку проведення перерахунку пенсії не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку забезпечити виконання вимог закону, який має вищу юридичну силу.

Зокрема, положення постанов Кабінету Міністрів України щодо встановлення граничного розміру збільшення пенсії внаслідок індексації не можуть тлумачитися як такі, що дозволяють зменшення гарантованого статтею 8 Закону №345-VI мінімального розміру пенсії шахтаря.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 26.08.2025 року у справі №360/948/24, в якій розмежовано правомірність обмеження індексації та дотримання законодавчої гарантії мінімального розміру пенсії.

Посилання відповідача на положення статті 2 Закону України №3668-VI щодо максимального розміру пенсійних виплат суд також не приймає як належне обґрунтування правомірності спірних дій.

Предметом цієї справи є дотримання спеціального мінімального розміру пенсії шахтаря, а не самостійний спір щодо застосування встановленого законодавством максимального розміру пенсії.

Крім того, відповідачем не доведено, яким чином посилання на зазначену норму спростовує встановлений матеріалами справи факт визначення пенсії позивача в розмірі, меншому за гарантований статтею 8 Закону №345-VI.

Щодо посилання відповідача на положення Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» суд зазначає, що правовідносини з проведення щорічного перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати врегульовані спеціальними положеннями частини другої статті 42 Закону №1058-IV.

Водночас положення законодавства щодо індексації грошових доходів населення не скасовують та не змінюють установленої статтею 8 Закону №345-VI гарантії мінімального розміру пенсійного забезпечення шахтарів.

Отже, наведені відповідачем положення нормативно-правових актів не можуть бути самостійною та достатньою підставою для визначення пенсії позивача нижче законодавчо гарантованого рівня.

Щодо доводів відповідача про відсутність звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії.

Окремо суд надає оцінку доводам відповідача про те, що позивач не звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з відповідною заявою про перерахунок пенсії, у зв`язку із чим рішення про відмову в проведенні такого перерахунку пенсійним органом не приймалося.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV індексація раніше призначених пенсій проводиться щороку з 1 березня шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії.

Отже, зазначений перерахунок має масовий характер та здійснюється пенсійним органом у зв`язку з настанням визначених законодавством обставин, а не виключно за заявою пенсіонера.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем 27.02.2026 року самостійно проведено перерахунок пенсії позивача з 01.03.2026 року, що підтверджується відповідним протоколом, у якому як вид перерахунку зазначено індексацію заробітку (масовий перерахунок).

Таким чином, у спірних правовідносинах позивач оскаржує не бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви про перерахунок пенсії та не відмову в його проведенні, а безпосередньо дії пенсійного органу, вчинені під час фактичного проведення перерахунку пенсії.

Суд зазначає, що право особи на оскарження дій суб`єкта владних повноважень, якими, на її переконання, порушено належне їй право на пенсійне забезпечення, не може ставитися в залежність від попереднього звернення із заявою про усунення порушення, якщо відповідні дії вже вчинені пенсійним органом та їх наслідки підтверджуються матеріалами пенсійної справи.

З огляду на наведене відсутність окремої заяви позивача про перерахунок пенсії не спростовує встановленого судом порушення його права та не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо належного та ефективного способу захисту порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 3, 4 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, а також про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Суд зазначає, що обраний спосіб захисту повинен не лише констатувати факт допущеного суб`єктом владних повноважень порушення, але й забезпечувати реальне відновлення порушеного права особи.

У межах цієї справи судом встановлено, що відповідачем під час проведення перерахунку пенсії з 01.03.2026 року застосовано обмеження індексації, внаслідок чого розмір пенсії позивача визначено нижче мінімального розміру, гарантованого статтею 8 Закону №345-VI.

За таких обставин саме по собі визнання відповідних дій відповідача протиправними без покладення на нього обов`язку здійснити належний перерахунок пенсії не забезпечить повного відновлення порушеного права позивача.

Тому належним та ефективним способом судового захисту є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 8 Закону №345-VI, забезпечивши її виплату в розмірі не меншому за 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, з якої обчислюється пенсія, без застосування обмежень індексації, що призводять до зменшення зазначеного гарантованого розміру.

При цьому суд враховує, що відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 27.02.2026 року розмір пенсії позивача, визначений згідно зі статтею 8 Закону №345-VI, становить 28 328,46 грн.

Суд також не погоджується з доводами відповідача про те, що позовна вимога щодо здійснення виплати перерахованої пенсії спрямована на захист прав позивача на майбутнє.

Як установлено судом, порушення права позивача виникло внаслідок проведення відповідачем перерахунку пенсії з 01.03.2026 року та визначення її розміру із застосуванням спірних обмежень.

Отже, вимога про зобов`язання здійснити виплату перерахованої пенсії є похідною від вимоги про визнання протиправними дій щодо її неправильного розрахунку та спрямована на усунення наслідків уже допущеного порушення.

Відсутність окремої відмови пенсійного органу у виплаті суми, яка підлягає визначенню за результатами належного перерахунку, не перешкоджає суду застосувати спосіб захисту, який забезпечить фактичне відновлення порушеного права.

Інший підхід призвів би до необхідності повторного звернення позивача до суду після проведення відповідачем перерахунку пенсії, що не відповідало б завданню адміністративного судочинства та принципу ефективного судового захисту.

Щодо виплати перерахованої пенсії за рахунок коштів Пенсійного фонду України

Надаючи оцінку позовній вимозі щодо здійснення виплати перерахованої пенсії за рахунок загальних видатків Пенсійного фонду України, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються та здійснюються, зокрема, пенсійні виплати за віком.

При цьому статтею 8 Закону №345-VI не встановлено окремого виду пенсії, а визначено спеціальний мінімальний розмір пенсії за віком для відповідної категорії осіб.

Отже, виплата пенсії позивача, обчисленої з урахуванням зазначеної законодавчої гарантії, повинна здійснюватися в межах правового механізму фінансування пенсій за віком, передбаченого Законом №1058-IV.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.10.2018 року у справі №148/625/17, на яку посилається позивач, щодо правової природи пенсійних виплат із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Таким чином, здійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 8 Закону №345-VI не змінює виду призначеної йому пенсії та не створює підстав для віднесення належних йому сум до іншого виду пенсійного забезпечення.

Водночас питання організації фінансування відповідних виплат належить до компетенції уповноважених органів Пенсійного фонду України та повинно вирішуватися відповідно до вимог бюджетного і пенсійного законодавства.

Суд зазначає, що визначений судовим рішенням обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії є обов`язковим для відповідача і не може ставитися в залежність від обраного ним внутрішнього механізму фінансування відповідних видатків.

Щодо оцінки доказів та розподілу обов`язку доказування

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд установив, що факт застосування відповідачем обмежень індексації пенсії позивача на загальну суму 3695,24 грн підтверджується протоколом перерахунку пенсії від 27.02.2026 року та не заперечується самим відповідачем.

Водночас відповідачем не доведено правомірності визначення пенсії позивача в розмірі, меншому за гарантований статтею 8 Закону №345-VI.

Наведені у відзиві посилання на постанови Кабінету Міністрів України щодо граничних розмірів підвищення пенсій не спростовують встановленого судом факту порушення спеціальної законодавчої гарантії мінімального розміру пенсії шахтаря.

Відтак суд доходить висновку, що відповідачем не виконано передбаченого частиною другою статті 77 КАС України обов`язку щодо доказування правомірності оскаржуваних дій.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що положеннями статті 8 Закону №345-VI та абзацу третього частини першої статті 28 Закону №1058-IV встановлено спеціальну державну гарантію мінімального розміру пенсії шахтарів, яка підлягає обов`язковому дотриманню під час призначення та проведення подальших перерахунків пенсій.

Застосування механізму обмеження розміру збільшення пенсії внаслідок її індексації не може призводити до фактичного зменшення розміру пенсійного забезпечення нижче встановленого законом мінімального рівня.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.08.2025 року у справі №360/948/24, яка відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню судом під час вирішення спірних правовідносин.

У межах розгляду цієї справи судом установлено, що відповідачем під час проведення перерахунку пенсії позивача з 01.03.2026 року визначено розмір пенсії відповідно до статті 8 Закону №345-VI у сумі 28 328,46 грн, однак унаслідок застосування обмежень індексації на загальну суму 3695,24 грн фактичний розмір пенсійної виплати визначено в сумі 24 633,22 грн.

Таким чином, застосовані відповідачем обмеження призвели до порушення встановленої законом гарантії мінімального розміру пенсії позивача.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення з 01.03.2026 року розрахунку пенсії ОСОБА_1 в розмірі, меншому за визначений статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», шляхом застосування обмеження індексації на загальну суму 3695,24 грн є протиправними.

Відновлення порушеного права позивача потребує зобов`язання відповідача здійснити з 01.03.2026 року перерахунок пенсії відповідно до положень статті 8 Закону №345-VI та абзацу третього частини першої статті 28 Закону №1058-IV, забезпечивши її розмір не менше 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, без застосування обмежень індексації, які призводять до зменшення зазначеного гарантованого розміру, та здійснити виплату належних сум з урахуванням раніше виплаченої пенсії.

При цьому суд наголошує, що покладення на відповідача обов`язку здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії не є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу, оскільки в установлених обставинах справи відповідач зобов`язаний діяти відповідно до прямо визначених законом вимог щодо мінімального розміру пенсійного забезпечення.

Застосування іншого способу захисту не забезпечить повного та ефективного відновлення порушеного права позивача.

За таких обставин, з урахуванням установлених фактичних обставин справи, положень чинного законодавства та правових висновків Верховного Суду, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо здійснення розрахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2026 року в розмірі, меншому за визначений статтею 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», шляхом застосування обмеження розміру індексації пенсії на загальну суму 3695,24 грн, у тому числі: з 01.03.2023 року - 1955,04 грн, з 01.03.2024 року - 171,06 грн, з 01.03.2025 року - 1106,39 грн, з 01.03.2026 року - 462,75 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.03.2026 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням положень статті 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзацу третього частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», забезпечивши її розмір не менше 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з якої обчислюється пенсія, без застосування обмежень розміру збільшення проіндексованої пенсії, що призводять до зменшення гарантованого законом мінімального розміру пенсії, та здійснити виплату перерахованої пенсії за рахунок загальних видатків Пенсійного фонду України, передбачених на виплату пенсій за віком у солідарній системі, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник