Рішення № 140251969, 30.09.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 рокуСправа №160/25115/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за позовом адвоката Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява адвоката Дзіся Андрія Романовича (далі представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.04.2026 індексацію та перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121;

- стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію з 2019 року, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням даних про стаж та заробіток. Під час призначення пенсії застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн ((4482,35 грн + 6273,45 грн + 7810,88 грн) : 3).

Постановами Кабінету Міністрів України щороку визначалися коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії: у 2020 році 1,11, у 2021 році 1,11, у 2022 році 1,14, у 2023 році 1,197, у 2024 році 1,0796, у 2025 році 1,115, у 2026 році 1,121.

Натомість відповідач під час проведення індексацій пенсії позивача замість показника 6188,89 грн, який застосовувався для обчислення її пенсії при призначенні, застосовував показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3764,40 грн, що є середнім показником за 2014-2016 роки ((3149,45 грн + 3661,41 грн + 4482,35 грн) : 3), збільшений на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121, унаслідок чого з 01.03.2026 для обчислення пенсії позивача враховується показник 9992,40 грн.

Представник позивача вважає, що положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 № 124, не містять застережень, що пенсії, призначені після 01.10.2017, підлягають індексації виходячи з показника середньої заробітної плати станом на 01.10.2017, а тому індексації підлягає саме той показник, який застосовувався при обчисленні пенсії позивача, 6188,89 грн.

У зв`язку з цим позивач через свого представника 29.06.2026 звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку (індексації) та виплати пенсії шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121, а також про надання актуальних розрахунків з матеріалів пенсійної справи.

За результатами розгляду звернення позивача відповідач листом від 27.07.2026 № 89174-64735/Ш-01/8-0400/26 повідомив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії у заявлений спосіб.

Позивач вважає такі дії суб`єкта владних повноважень протиправними, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 24.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); відповідача зобов`язано надати відзив на позовну заяву, належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача, відомості із зазначенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії позивача, а також усі документи, що були або мали бути взяті до уваги при вчиненні дій, з приводу яких подано позов.

Відзив на позовну заяву та витребувані ухвалою суду документи у встановлений судом строк відповідач не подав, про поважність причин їх неподання суд не повідомив. Ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав через електронний кабінет 24.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим, позиція відповідача щодо спірних правовідносин викладена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.07.2026 № 89174-64735/Ш-01/8-0400/26, копія якого наявна в матеріалах справи, і полягає в тому, що з 01.05.2020, з 01.03.2021 та з 01.03.2022 проведення перерахунків (індексації) пенсії позивача із показника середньої заробітної плати 4888,83 грн, 5426,60 грн та 6186,32 грн (тобто показника 3764,40 грн, послідовно збільшеного на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11 та 1,14) було недоцільним, оскільки призвело б до зменшення розміру пенсії, з 01.03.2022 позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн, а з 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 перерахунки пенсії проведено з урахуванням пункту 7 Порядку № 124 із застосуванням показників 7405,03 грн, 7994,47 грн, 8913,83 грн та 9992,40 грн відповідно, обчислених шляхом збільшення показника 3764,40 грн; органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства.

Справа розглянута судом у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (особовий рахунок № 045750006121, відкритий 05.08.2019) та з 23.08.2019 отримує пенсію за віком, призначену за її зверненням від 05.08.2019 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), що підтверджується листом відповідача від 27.07.2026 № 89174-64735/Ш-01/8-0400/26 та витягом з пенсійної справи (форма РС-право).

Для обчислення розміру пенсії позивача при її призначенні застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016, 2017 та 2018 роки, у розмірі 6188,89 грн, що прямо підтверджено відповідачем у листі від 27.07.2026 № 89174-64735/Ш-01/8-0400/26.

Водночас із зазначеного листа відповідача вбачається, що перерахунки (індексацію) пенсії позивача відповідач визначав не шляхом збільшення показника 6188,89 грн, а шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у розмірі 3764,40 грн, а саме: з 01.05.2020 3764,40 грн х 1,17 х 1,11 = 4888,83 грн; з 01.03.2021 3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 = 5426,60 грн; з 01.03.2022 3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 = 6186,32 грн.

Оскільки одержані у такий спосіб показники були меншими за показник 6188,89 грн, застосований при призначенні пенсії позивача, відповідач визнав проведення перерахунків (індексації) пенсії позивача з 01.05.2020, з 01.03.2021 та з 01.03.2022 недоцільним і їх не провів; з 01.03.2022 позивачу встановлено щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118.

З 01.03.2023, з 01.03.2024, з 01.03.2025 та з 01.03.2026 відповідач провів перерахунки пенсії позивача із застосуванням показників 7405,03 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197), 7994,47 грн (7405,03 грн х 1,0796), 8913,83 грн (7994,47 грн х 1,115) та 9992,40 грн (8913,83 грн х 1,121) відповідно.

Згідно з розрахунком заробітку для обчислення пенсії позивача у графі «Середній заробіток за 3 попередні роки» зазначено показник 3764,40 грн з позначкою «за (2016-2018 роки)», у графі «Коефіцієнт збільшення показника середньої ЗП» 2,654448 (1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121), у графі «Збільшений на коефіцієнт показник ЗП» 9992,40 грн; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати (після оптимізації) становить 0,71194, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії 7113,99 грн.

Відповідно до рішення про перерахунок пенсії № 045750006121 (дата розрахунку 26.03.2026, вид перерахунку «МП по стажу, абз.3 ч.4 ст.42 ЗУ №1058 (масовий)») позивачу з 01.04.2026 довічно установлено пенсію за віком виходячи із середньомісячного заробітку 7113,99 грн при страховому стажі 39 років 5 місяців 13 днів та коефіцієнті страхового стажу 0,39417: розмір пенсії за віком (стаття 27 Закону № 1058-IV) 2804,12 грн, доплата за понаднормовий стаж 140,76 грн, підвищення за частиною третьою статті 29 Закону № 1058-IV 560,82 грн, загальний розмір пенсії 3505,70 грн, доплата особам, яким не виповнилось 70 років, 219,30 грн, розмір пенсії з надбавками 3725,00 грн.

Суд зауважує, що показник 3764,40 грн є середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014, 2015 та 2016 роки ((3149,45 грн + 3661,41 грн + 4482,35 грн) : 3), тобто показником, який враховувався для обчислення пенсій станом на 1 жовтня 2017 року, а не за 2016-2018 роки, як зазначено у розрахунку заробітку. Відповідач цієї обставини не спростував. Сам по собі розмір показника 3764,40 грн (менший за показник 6188,89 грн, застосований при призначенні пенсії) та застосування до нього коефіцієнта збільшення 1,17, установленого для перерахунку пенсій з 01.03.2019, свідчать про те, що відповідач визначав розмір індексації пенсії позивача за правилами пункту 5 Порядку № 124 виходячи з показника станом на 1 жовтня 2017 року, який для обчислення пенсії позивача при її призначенні не застосовувався.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, за 2016-2018 роки становить 6188,89 грн, проте цей показник під час проведення щорічних перерахунків (індексації) пенсії позивача з 2020 року на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 не збільшувався.

Таким чином, спірним у цій справі є питання правомірності дій відповідача щодо непроведення індексації пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення її пенсії, за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон № 1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із статтею 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Преамбулою Закону № 1058-IV закріплено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де П розмір пенсії, у гривнях; Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Частиною другою статті 40 Закону № 1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії; Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць; К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Отже, розмір пенсії за віком визначається для кожного пенсіонера індивідуально і залежить від набутого ним страхового стажу, отримуваної заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, та, зокрема, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Для позивача, яка звернулася за призначенням пенсії у 2019 році, таким показником є середня заробітна плата (дохід) в Україні за 2016, 2017 та 2018 роки 6188,89 грн.

Відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV:

для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (абзац перший);

показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року, в якому проводиться збільшення (абзац другий);

розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим цієї частини (абзац четвертий).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-ХІІ).

Згідно з приписами статті 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії. Частиною п`ятою цієї статті визначено, що індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону № 1058-IV.

Обов`язковий характер індексації визначається статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі Закон № 2017-ІІІ), у якій зазначається, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону № 2017-ІІІ).

Отже, Верховна Рада України уповноважила Кабінет Міністрів України визначати порядок здійснення індексації пенсій та розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії. При цьому під «порядком» розуміється право Кабінету Міністрів України на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії. Натомість ні Кабінет Міністрів України, ні тим більше органи Пенсійного фонду України не уповноважені визначати інший, ніж встановлений законом, об`єкт індексації.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок їх пенсії Кабінет Міністрів України 20.02.2019 видав постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, серед іншого, затвердив Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок № 124).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 124 цей Порядок визначає механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 2 Порядку № 124 передбачено, що перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, обчислені відповідно до Закону № 1058-IV.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 124 перерахунку підлягають пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31 грудня включно року, що передує року, в якому проводиться перерахунок.

Розмір коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, визначається щороку Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня (пункт 4 Порядку № 124).

Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку № 124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 цього Порядку.

Абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 передбачено, що кожен наступний перерахунок у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.

Пунктом 7 Порядку № 124 передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший.

Коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, для проведення перерахунку пенсій згідно з Порядком № 124 установлено:

у 2020 році у розмірі 1,11 (пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2020 № 251 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році»);

з 01.03.2021 у розмірі 1,11 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.02.2021 № 127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»);

з 01.03.2022 у розмірі 1,14 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»);

з 01.03.2023 у розмірі 1,197 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році»);

з 01.03.2024 у розмірі 1,0796 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році»);

з 01.03.2025 у розмірі 1,115 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»);

з 01.03.2026 у розмірі 1,121 (пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році»).

Щодо показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який підлягає збільшенню.

Абзац перший частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункт 1 Порядку № 124 визначають об`єктом індексації саме той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії конкретної особи. Для пенсії, призначеної відповідно до статей 27, 40 Закону № 1058-IV, таким показником є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а в подальшому цей показник, збільшений під час попередніх перерахунків (пункт 7 Порядку № 124).

Пунктом 7 Порядку № 124 передбачено, що збільшений відповідно до цього Порядку показник застосовується під час проведення наступних перерахунків пенсій. Ця норма вказує на змінюваність об`єкта індексації лише внаслідок його збільшення на коефіцієнти, установлені Кабінетом Міністрів України, однак не дає підстав для заміни показника, застосованого при обчисленні пенсії конкретної особи, на показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за інші роки.

Натомість із системного аналізу абзаців першого та другого пункту 5 Порядку № 124 вбачається, що індексація пенсій відповідно до цього Порядку та постанов Кабінету Міністрів України про індексацію пенсій у відповідних роках проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн) на відповідні коефіцієнти.

Отже, положення Порядку № 124 не узгоджені з приписами частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, оскільки по-різному визначають показник, який збільшується на відповідні коефіцієнти: показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії (за приписами Закону), та показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року (за приписами Порядку).

Відповідно до статті 7 Закону № 1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, серед іншого, за принципами законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу).

Принцип законодавчого визначення умов і порядку здійснення загальнообов`язкового державного пенсійного страхування полягає у забезпеченні чітких, рівних та прозорих правил для всіх суб`єктів, що беруть участь у цій системі, та недопущенні свавільного регулювання. Принцип диференціації розмірів пенсій залежно від тривалості страхового стажу та розміру заробітної плати (доходу) забезпечує зв`язок між внесками, зробленими до Пенсійного фонду України, і рівнем соціального забезпечення у пенсійному віці. Заміна під час індексації показника, який застосовувався при обчисленні пенсії конкретної особи, на показник станом на 1 жовтня 2017 року, не пов`язаний з роком звернення цієї особи за призначенням пенсії, зазначеним принципам не відповідає.

Суд також звертає увагу, що відповідно до пункту 3 Порядку № 124 перерахунку з 01.03.2019 із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,17 підлягали пенсії, призначені за зверненнями, які надійшли по 31.12.2018 включно. Пенсію позивачу призначено за зверненням від 05.08.2019, а тому застосування відповідачем при визначенні розміру індексації її пенсії коефіцієнта 1,17 додатково підтверджує, що відповідач індексував не показник, який враховується для обчислення пенсії позивача, а показник станом на 1 жовтня 2017 року відповідно до пункту 5 Порядку № 124, який до обчислення її пенсії відношення не має.

Унаслідок обраного відповідачем підходу пенсія позивача, призначена за зверненням, яке надійшло у 2019 році, тобто до 31 грудня року, що передує рокам, у яких проводилися перерахунки, та яка відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 124 підлягала перерахунку у 2020, 2021 та 2022 роках на загальних підставах, фактично не індексувалася протягом трьох років, а в подальшому індексувалася шляхом збільшення показника, меншого за показник, застосований при її призначенні. Такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить абзацу першому частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, яким передбачено щорічний перерахунок раніше призначених пенсій.

Відповідно до частини третьої статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19). У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

Крім того, у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, на чому наголосила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (пункт 56).

Аналогічний підхід сформульовано Європейським судом з прав людини у рішеннях у справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05) від 07 липня 2011 року, згідно з якими неоднозначне трактування національними органами норми закону зумовлює застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для особи.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та від 27 січня 2025 року у справі № 200/422/24, в яких Верховний Суд, вирішуючи питання про те, який саме показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні потрібно застосовувати при проведенні перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV: показник станом на 01 жовтня 2017 року, послідовно збільшений на відповідні коефіцієнти, чи той показник, який використовувався при обчисленні розміру пенсії при її призначенні, дійшов висновку, що абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення (пункти 40, 49 обох постанов).

У зазначених постановах Верховний Суд також констатував, що Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV, а з огляду на визначення загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року відповідно до частини другої статті 42 Закону № 1058-IV положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним (пункти 47, 48 обох постанов).

У постанові від 28 січня 2025 року у справі № 400/4663/24 Верховний Суд, погоджуючись із наведеним підходом, прямо зазначив, що пунктом 5 Порядку № 124 визначено базовий показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, а саме: станом на 01.10.2017 (3764,40 грн), до якого застосовується коефіцієнт, визначений за формулою, наведеною в абзаці першому пункту 4 цього Порядку, і в цій частині положення Порядку № 124 суперечать статті 42 Закону № 1058-IV (пункт 33).

При цьому Верховний Суд наголосив, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати базову розрахункову величину (показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії станом на 01.10.2017, який становить 3764,40 грн), до якої може бути застосований коефіцієнт збільшення, оскільки такий підхід нівелює основне призначення індексації грошових доходів населення - підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін та суперечить акту вищої юридичної сили (пункт 39), а тому під час перерахунку пенсії, який здійснюється з метою забезпечення її індексації, використовуватись має той показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення такої пенсії в момент її призначення (пункт 44).

У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу, що юридична природа пенсій пов`язується з принципом захисту «законних очікувань» та принципом правової визначеності, а відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Кечко проти України», заява № 63134/00) якщо чинне правове положення передбачає певну виплату і дотримано всі необхідні для цього вимоги, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункти 40, 41).

Наведений правовий висновок підтримала Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 16 квітня 2025 року у справі № 200/5836/24. Справу було передано на розгляд судової палати з метою вирішення питання про відступ від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі № 160/28752/23 та інших постановах, щодо того, що індексація пенсій згідно із Законом № 1058-IV має проводитися шляхом збільшення саме того показника середньої заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески, що був фактично застосований при обчисленні конкретної пенсії, а не умовно встановленого базового показника на 01 жовтня 2017 року, як це передбачено Порядком № 124 (пункт 15).

За результатами розгляду справи судова палата не знайшла підстав для відступлення від зазначеного правового висновку (пункт 98), повторно наголосивши, що абзац перший в сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку № 124 повинні застосовуватися у відповідності з частиною другою статті 42 Закону № 1058-IV, тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення (пункт 88); Порядок № 124 підлягає застосуванню виключно в частині, яка не суперечить положенням Закону № 1058-IV (пункт 95), а застосування при проведенні індексації пенсій, починаючи з 2020 року, положень пункту 5 Порядку № 124 є протиправним (пункт 96).

Судова палата дійшла такого висновку, незважаючи на доводи органу Пенсійного фонду України про наявність у Кабінету Міністрів України дискреції щодо порядку індексації пенсій та про те, що підзаконні акти регулюють механізм поетапного збільшення саме базового показника станом на 01 жовтня 2017 року, використаного для «осучаснення» пенсій з 01 жовтня 2017 року (пункти 17, 24, 25), тобто доводи, аналогічні позиції відповідача у цій справі.

Хоча у справах № 160/28752/23, № 200/422/24, № 400/4663/24 та № 200/5836/24 йшлося про пенсії, призначені у 2020-2021 роках, наведені висновки Верховного Суду ґрунтуються на загальному співвідношенні частини другої статті 42 Закону № 1058-IV та пункту 5 Порядку № 124 і не залежать від конкретного року призначення пенсії. Пенсію позивачу призначено за зверненням від 05.08.2019, тобто вона вперше підлягала перерахунку (індексації) у 2020 році, а отже, на спірні правовідносини повністю поширюється висновок про протиправність застосування пункту 5 Порядку № 124 при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, під час проведення перерахунку (індексації) пенсії позивача, призначеної у 2019 році відповідно до Закону № 1058-IV, збільшенню підлягав показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення її пенсії під час призначення, 6188,89 грн, а положення пункту 5 Порядку № 124 щодо збільшення показника станом на 1 жовтня 2017 року в спірних правовідносинах застосуванню не підлягають.

Застосовуючи наведені вище норми права до встановлених у справі обставин, суд зазначає, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, за 2016-2018 роки у розмірі 6188,89 грн підлягав послідовному збільшенню на коефіцієнти збільшення 1,11 (2020 рік), 1,11 (з 01.03.2021), 1,14 (з 01.03.2022), 1,197 (з 01.03.2023), 1,0796 (з 01.03.2024), 1,115 (з 01.03.2025) та 1,121 (з 01.03.2026).

Натомість відповідач такої індексації не провів, обмежившись визначенням розміру індексації шляхом збільшення показника 3764,40 грн, який для обчислення пенсії позивача не застосовувався, унаслідок чого право позивача на індексацію пенсії залишилось нереалізованим, що є протиправним.

Посилання відповідача в листі на недоцільність проведення перерахунків з 01.05.2020, з 01.03.2021 та з 01.03.2022 через те, що вони призвели б до зменшення розміру пенсії, не заслуговує на увагу, оскільки такий наслідок зумовлений виключно тим, що відповідач визначив об`єктом індексації показник 3764,40 грн замість показника, який фактично враховувався для обчислення пенсії позивача (6188,89 грн). Збільшення ж належного показника на відповідні коефіцієнти до зменшення розміру пенсії позивача не призводить: послідовне збільшення показника 6188,89 грн на коефіцієнти 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 дає показник, що істотно перевищує показник 9992,40 грн, який на цей час враховується відповідачем для обчислення пенсії позивача (6188,89 грн х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 х 1,115 х 1,121 = 14041,09 грн).

Не заслуговує на увагу і посилання відповідача на пункт 7 Порядку № 124, оскільки ця норма передбачає застосування під час наступних перерахунків показника, збільшеного відповідно до цього Порядку, тобто показника, який враховувався для обчислення пенсії позивача (6188,89 грн), а не показника станом на 1 жовтня 2017 року (3764,40 грн), визначення якого об`єктом індексації ґрунтується на пункті 5 Порядку № 124, що, як установлено вище, суперечить частині другій статті 42 Закону № 1058-IV.

Так само не заслуговує на увагу посилання відповідача на те, що органи Пенсійного фонду України у своїй діяльності керуються нормами чинного законодавства, оскільки обов`язок діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 19 Конституції України), передбачає передусім дотримання приписів акта вищої юридичної сили.

Таким чином, дії відповідача щодо непроведення індексації (перерахунку) пенсії позивача шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121 є протиправними, а порушене право позивача підлягає відновленню.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення права позивача на індексацію пенсії має триваючий характер, оскільки пенсія є щомісячною періодичною виплатою.

Позовна заява подана до суду 17.08.2026, а позовні вимоги заявлені позивачем про проведення індексації та перерахунку пенсії починаючи з 01.04.2026, що не виходить за межі шестимісячного строку, який передує зверненню до суду, а отже, строк звернення до суду позивачем не пропущено.

Щодо ефективного способу захисту порушеного права.

Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 наголосив, що правосуддя є таким лише за умови, якщо воно забезпечує ефективне поновлення в правах.

Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі № 160/6762/21 зазначив, що ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З огляду на це, з метою повного та ефективного відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити не лише індексацію та перерахунок, а й виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними та зобов`язання провести індексацію, перерахунок і виплату пенсії відповідають об`єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатніми, необхідними та ефективними, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з квитанцією від 12.08.2026 ID 0390-0355-5970-9947 позивач при зверненні до суду з позовом сплатила 1065,00 грн судового збору.

Водночас ставка судового збору за вказаними вимогами становить 1064,96 грн (3328 грн х 0,4 х 0,8 (коефіцієнт пониження розміру ставки судового збору у зв`язку з подачею позову в електронній формі)).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про стягнення судових витрат зі сплати судового збору в сумі 1064,96 грн на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72-77, 90, 94, 122, 139, 159, 162, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов адвоката Дзіся Андрія Романовича в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо непроведення індексації (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити починаючи з 01.04.2026 індексацію, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії ОСОБА_1 , за 2016-2018 роки в розмірі 6188,89 грн на коефіцієнти збільшення у розмірі 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115, 1,121, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код за ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири грн 96 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя І.О. Свергун